Архив Березень 6th, 2017

У Переяславі-Хмельницькому гала-концертом завершився міський фестиваль народної творчості «Лине пісня з народних джерел»

Міський голова Тарас Костін вітає учасників фестивалю

Міський голова Тарас Костін вітає колектив “Берегиня”

5 березня в районному будинку культури завершився міський фестиваль народної творчості «Лине пісня з народних джерел» приурочений 1110-річчю Переяслава та 85-ї річниці утворення Київської області. Фестиваль проходив більше одного місяця – сім колективів народної творчості кожної неділі представляли свої програми. Концерти відбувалися при аншлагах в залі, а це 300 глядацьких місць.

Учасники фестивалю

Учасники фестивалю

Заключний концерт, організатор фестивалю міський відділ культури та туризму (начальник Вікторія Гуріна), довірив відкрити самодіяльному ансамблю української пісні «Берегиня» Виробничого управління житлово-комунального господарства (художній керівник Любов Слива, музичний керівник Владислав Брик). Після успішного виступу ансамблю міський голова Тарас Костін вручив керівнику творчому колективу диплом та квіти. Тарас Вікторович привітав присутніх жінок на сцені та в залі із святом приходу весни та побажав колективам творчих успіхів.

Учасники фестивалю

Учасники фестивалю

З успіхом цього дня виступили ще шість колективів народної творчості міста – Народний аматорський вокальний ансамбль «Весняний подих» Переяслав-Хмельницького центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів (художній керівник Лідія Губа, музичний керівник Василь Заболотній), Народний аматорський ансамбль української пісні «Чебреці» (художній керівник Ольга Шамардак, музичний керівник Михайло Мина), Народний аматорський фольклорний ансамбль «Червона калина» (художній керівник Надія Кривошапко, музичний керівник Василь Заболотній), Народний аматорський фольклорний ансамбль «Водограй» (художній керівник Надія Потупа, музичний керівник Володимир Петриченко), Народний аматорський фольклорний ансамбль «Вербиченька» (художній керівник Наталія Александрова) та Народний аматорський фольклорний ансамбль «Веселка» (художній керівник Тетяна Мисан, музичний керівник Віталій Пащенко).

Всі творчі колективи отримали від глядачів бурхливі овації, а від організатора фестивалю – дипломи та квіти.

На Переяславщині злодії обкрадають будинки

Крадій

Крадій

27 лютого надійшло повідомлення від жительки Переяслава-Хмельницького Ш. О. про те, що з її господарства на вулиці Б.Хмельницького викрадено особисті речі. У ході розслідування було встановлено, що крадіжку скоїв мешканець міста О. В.

28 лютого злодії, пошкодивши вікно, проникли до будинку в селі Циблі на вулиці Вюнищанська та  поцупили звідти майно господарів.

Надійшло звернення від громадянки Ч. Т. про те, що 28 лютого в селі Мала Каратуль житель сусіднього села Б.С. викрав велосипед марки “Салют”, який стояв поблизу будинку культури.

1 березня о 13.57 надійшло повідомлення про те, що вночі до приватного будинку в селі Єрківці проникли злодії, пошкодивши вхідні двері. Господарів у цей час вдома не було. До поліції зателефонували їхні сусіди. Викрадені особисті речі власників, сума збитків встановлюється.

За усіма справами відкриті карні провадження.

Чоловік заплатив за ремонт, але послуг не отримав

3 березня надiйшла заява від жителя Студеників про те, що він перерахував гроші для виконання ремонтних робіт, але виконавець заволодів коштами та не зробив ремонту. За цією справою відкрите карне провадження.

За інформацією Переяслав-Хмельницького відділу поліції

 

Хоцьківські програмісти встановили  олімпійський рекорд

Унікальний рекорд в історії освіти Переяславщини (Київська обл.)  встановили учні Хоцьківської школи І-ІІІ ст., вихованці вчителя інформатики Валерія Віталійовича  ІВЛЄВА, 55 років. П’ятнадцятий рік поспіль вони займають призові місця на обласному етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з інформатики, незмінно й одноосібно захищаючи честь усього району.ів

Нинішній (за 2016-2017 навчальний рік) ювілейний успіх здобули Іван Козій, учень 11 класу, ІІ місце (третій рік поспіль); Катерина Чухно, учениця 10 класу, ІІ місце (третій рік поспіль); Тетяна Янча, учениця 9 класу, ІІІ місце (другий рік поспіль). Уперше взяла участь у цій олімпіаді учениця 7 класу Валентина Коваленко, але виконувала завдання за 8 клас і зайняла 8 місце. На думку вчителя, це хороший дебют, якщо взяти до уваги, що такого результату вона досягла з-поміж 15 восьмикласників переважно міських спеціалізованих  ліцеїв та гімназій Київщини.

Олімпіада юних програмістів відбулася 13-14 лютого. Другий рік її проводять  дистанційно: учні працювали за своїми шкільними комп’ютерами, отримавши паролі доступу і завдання в режимі он-лайн. Уперше була використана  незалежна платформа – портал Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Такий підхід передбачає об’єктивність результатів.

Нині новий сервер працював так, що ми тільки відправили рішення і вже відразу бачили результат.  Та для нас виявилися несподіваними деякі нюанси, до яких ми не були готові, – зауважує учитель. – На цих олімпіадах завдання завжди складні, деякі задачі навіть мені не під силу. Ми орієнтувалися на те, щоб виконати 20 тестових завдань та правильно розв’язати 2-3 задачі із п’яти. До вищих рівнів складності не доходили. Пріоритетом було просто зробити задану програму, а критерій її оперативності до уваги не брали. Та через це  правильний розв’язок набирав мало балів. Тільки на другий день Івану вдалося розв’язати одну таку задачу і вкластися у часові вимоги, завдяки чому він набрав більше балів.

Хоцьківчани кажут

Хоцьківські "олімпійці"

Хоцьківські “олімпійці”

ь, що на олімпіадах основними конкурентами для них є вихованці Білоцерківської спеціалізованої школи, які завжди в лідерах. Вони працюють, зокрема, із мовою програмування С++, яка може додавати оперативності заданих програм. Таку мову вивчають додатковим курсом у гімназіях та ліцеях напрямку інформаційних технологій.  У Хоцьках же опановують інформатику за стандартною шкільною програмою з вивченням однієї мови програмування Паскаль. Щоправда над її штудіюванням проводять більше часу на гурткових заняттях.

Валерій Івлєв зауважує, що олімпіади з інформатики є найскладнішими і в них навіть представництво менше, ніж із інших предметів. Так із 25 районів на обласному етапі виступали лише 80 учнів із 16 районів і 11 міст. Для порівняння, обласну олімпіаду з математики писали 154  учні тих же 8-11 класів. Між тим на цьогорічних інтелектуальних змаганнях з’явилися і новачки. До незмінних суперників хоцьківчан із Білої Церкви та Фастова, додалися сильні школярі з Березані, Василькова, Борисполя та інші новачки, і це пов’язано саме з приходом туди талановитих учителів.

Катя Чухно цього року вже визначилася із своїм вибором подальшого навчання, каже, буде програмістом. Це заняття, яке вона полюбила і справляється з ним успішно. Батьки радіють її досягненням і заохочують – подарували новий потужній ноутбук. Хоча останнім часом дівчина захопилася ще й співом та танцями, але пріоритети визначила чітко. У Тані Янчі ще є час на роздуми щодо майбутньої професії.

Ваня Козій вже вирішив вступати до столичного університету телекомунікаційних технологій, зараз посилено готується до ЗНО. Між тим встиг успішно засвітитися ще на одній обласній олімпіаді – з трудового навчання і посів ІІІ місце. Усі здобуті знання хлопець вже активно “експлуатує”: модерує шкільний сайт, створив свій. Влітку з батьком працював на будівництві і на зароблені гроші купив якісну відеокамеру, планує розкручувати свій відео-блог.

Вихованці Валерія Івлєва охоче розповідають про свої заняття, як вони можуть навіть обійти вчителя, правильно розв’язавши задачу іншим способом, ніж він їм показав. Такими здібностями учнів учитель пишається і всіляко спонукає їх до самостійного пошуку рішень, до поглиблення логічного мислення та здібностей.   Учні щиро вдячні вчителю, його наполегливості та відданості, завдяки чому вони мають нині  не просто навчальні досягнення, а великий шанс досягти успіху в житті і стати щасливою людиною.

Валентина БАТРАК

фото автора та із сайту хоцьківської школи

На Київщині загинув 26-річний чоловік, який намагався «зупинити» поїзд

рельси5 березня о 13.18 на спецлінію поліції Київщини «102» надійшло повідомлення, що на вокзалі у м. Бровари пасажирський поїзд смертельно травмував хлопця. Про це повідомляється на сайті Головного управління поліції в Київській області.

На місце події одразу прибули співробітники Броварського відділу поліції, які встановили особу загиблого. Ним виявився 26-річний житель Полтавської області. Очевидці повідомили, що хлопець умисно прямував по залізничній колії назустріч поїзду.

Наразі з’ясовуються всі обставини трагічної події. За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.276 (порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Кримінального кодексу України. Досудове розслідування триває.

На Київщині п’яна донька вдарила матір ножем

ніжУ селі Ситняки, Макарівського району, 23-річна молодиця, яка вже мала проблеми з законом, нанесла ножем проникаюче поранення черевної порожнини своїй матері.

Так, до чергової частини Макарівського відділення поліції надійшло повідомлення від працівника швидкої допомоги про те, що до місцевої лікарні доправлено 43-річну жительку села Ситняки з проникаючим ножовим пораненням. Жінці було надано кваліфіковану медичну допомогу, наразі їй життю нічого не загрожує.

За місцем проживання потерпілої одразу прибула слідчо-оперативна група, де затримали особу, підозрювану в нанесенні тілесних ушкоджень. Нею виявилась 23-річна донька потерпілої.

Встановлено, під час посиденьок за оковитою, між матір’ю та дочкою на ґрунті неприязних стосунків виникла сварка, під час якої молодша господиня схопила ніж і пірнула ним свою матір. До речі, ніж молодиця прихопила з собою на підприємстві, де раніше працювали на розфасовці курятини.

За даним фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.121 ( Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає позбавлення волі від п’яти до восьми років. Досудове слідство триває.

Відділ комунікації поліції
Київської області

У жителя Яготинського району поліція вилучила арсенал зброї та боєприпасів

Вилучені рушниці

Вилучені рушниці

3 березня під час проведення санкціонованого обшуку у будинку жителя села Нечипирівка, Яготинського району, поліцейські спільно з кінологами виявили арсенал незареєстрованої зброї та боєприпасів.

Зокрема, у помешканні господаря оперативники виявили 8 рушниць та два стволи до них, понад 100 набоїв різного калібру та 6 одиниць холодної зброї.

Крім цього правоохоронці виявили у чоловіка понад 150 грамів наркотичного зілля.

Зброю та наркотики поліцейські вилучили та направили на експертне дослідження. Наразі правоохоронці з’ясовують походження вилученого арсеналу.

За даним фактом слідчими Яготинського відділення поліції відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 263 (носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу) Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Досудове слідство триває.

“Коханий мій, ми сорок літ з тобою разом”

За столом подружжя Непорожніх, Хохлюків і Філозофів. Останні прийшли з власним весільним рушником

За столом подружжя Непорожніх, Хохлюків і Філозофів. Останні прийшли з власним весільним рушником

Вечір з такою назвою відбувся 26 лютого в Переяславі-Хмельницькому на Київщині. У місті вперше вшановували щасливі сімейні пари, які прожили в шлюбі понад 40 років. І це було не просто традиційне привітання, а гуляння із застіллям, піснями і танцями, яке відбулося в НЦК “Зустріч”. Ідею такого свята вже давно виношувала жителька міста Надія Кривошапко (68 років), а втілити її допомогла міська рада ветеранів.

Організатори запросили 18 пар, які зуміли зберегти любов один до одного протягом багатьох років життя, виростили дітей і радіють онукам, а деякі вже й правнукам.

Подружжя розмістилися за столиками, накрили їх різноманітними наїдками, принесеними з дому, та  навіть шампанським.

Відкрили вечір Тетяна Палатна, Світлана Зінченко та  Надія Кривошапко. І наперед скажу, що завдяки їхньому таланту  й   щирості, свято вийшло емоційним і по-родинному затишним.

Сучасний світ диктує інші цінності – громадянські шлюби, розлучення, аборти. А раніше в стосунках все було чистіше,  зрозуміліше. Розповідаючи про кожну пару, ведучі звертали увагу на те, як їм вдалося прожити стільки років разом. Секрети сімейного щастя схожі: любов, повага, довіра, взаєморозуміння, вміння прощати і поступатися власним «я».

Вечір проводили Надія Кривошапко, Тетяна Палатна та Світлана Зінченко

Вечір проводили Надія Кривошапко, Тетяна Палатна та Світлана Зінченко

Розпочали історії кохання з пар-ювілярів. Валентин і Катерина Хохлюки цьогоріч відзначають 45 років сімейного життя. Навчалися обоє у медінституті, де й закохалися, а потім беззмінно працювали в нашій лікарні. А подружжя  Андрій і Ганна Непорожні напередодні відзначили рубінове весілля (40 років сімейного життя). А до цього було навчання в київському університеті Шевченка, де вони познайомилися.

Історії знайомств – різні. Хто в клубі на танцях зустрівся, хто – у друзів, а хто під час навчання у виші. Та є з-поміж них кілька особливих.

Сергій Дорофєєв вперше побачив свою дружину Ольгу на Великдень у церкві. І саме тоді вона йому дуже сподобалась. А потім Оля підробляла в піонерському таборі “Ластівка”. Він прийшов навістити друга і побачив її там. Дочекався, коли закінчиться зміна, і провів  додому. У перший рік стосунків вони ходили, лише тримаючись за руку, бо коли Сергій хотів  поцілувати дівчину, то вона дала такий відсіч, що він потім боявся наблизитися!

А Віктор і Ольга Кисельови познайомилися завдяки газеті “Вісник Переяславщини”, яка тоді називалася “Комуністична праця”. Портрет Ольги, передової на швейній фабриці, опублікували в районці. Саме там її вперше побачив Віктор і вподобав.

У пар не тільки цікаві історії знайомства, а є особливі сімейні традиції. Микола і Валентина Філозофи, які 12 років живуть у Переяславі, своїх дітей назвали Володимиром і Ольгою на честь князя і княгині Київської Русі. На день народження дітей вивішують прапор України. А на річницю подружнього життя прикрашають стіл весільними рушниками, які зберігають 41 рік. До слова,  на свято родин вони теж взяли весільного рушника.

Найбільший стаж сімейного життя у Ганни та Василя Васяновичів — 48 років. Їхнє кохання зародилося на Житомирщині, куди переяславку Ганну відправили на роботу після медінституту. Працювала лікарем-стоматологом і підробляла на швидкій допомозі. Саме там їй приглянувся водій «швидкої» Василь. Він був чемний, культурний і не балакучий. А хлопець вже давно пригледів молоду лікарку. Останні 23 роки подружжя живе на Переяславщині. За словами Ганни Яківни, за всі роки спільного життя чоловік її ні разу не образив і вони жодного разу не посварилися. Бо її коханий – істинний джентльмен. Його принцип – все краще дружині, а потім уже собі. Подружжя каже, що вони  благають Бога, щоб щасливі дні їхнього сімейного життя ніколи не закінчилися.

Вигуки “гірко” змусили подружні пари згадати той доленосний день, коли вони присяглися одне одному в любові та вірності.

Танцювали усі пари

Танцювали всі гості свята

Організатори подбали і про концертну програму. Протягом вечора веселий настрій сімейним парам дарував гурт “Ерідон”, створений за підтримки ПП “Євросем”. Жива музика зробила свою справу. Якщо на початку вечора танцювали кілька пар, то згодом на танцпол виходили усі гості свята. Подарунком для родин стали номери від зразкової  акробатичної студії “Міраж”. Артист розмовного жанру Василь Потупа розповів присутнім власні вірші й гуморески. Один із віршів він присвятив дружині Галині на 80-річчя. У шлюбі вони живуть 42 роки.

Сімейні пари приймали вітання від заступника міського голови Валентини Губенко, голови міської ради ветеранів і праці Єлизавети Миздренко, голови районної ради ветеранів Любові Тенетко.

Вечір тривав шість годин (!). За словами Надії Кривошапко, після свята вона ще довго приймала дзвінки від вдячних сімейних пар. Адже кожен з них ніби ще раз пережив власне весілля і поринув у далекі роки щасливої юності.

— У нашому місті є багато родин, які довго і щасливо живуть у шлюбі. Але ми не могли  усіх запросити, бо приміщення цього не дозволяє. Поки що запросили тих, кого знали. А на наступні вечори будуть інші пари, — зазначила вона. – Навіть не очікувала, що все буде настільки гарно. Було добре і нам, ведучим, і гостям свята. Знаю, що кілька родин познайомилися на вечорі і будуть тепер товаришувати. Це так добре, бо в такому віці важко знайти друзів. Хочу порадити усім людям не падати духом, організовувати зустрічі з друзями, бо це велика радість.

Юлія Строчинська

Фото автора

Нехай у вашому житті переважають яскраві кольори

Перша сторінка, вівторок, 7 березня

Перша сторінка, вівторок, 7 березня

Минулого року в такий же, як оце зараз період, син моєї гарної знайомої долав різноманітні випробування, щоб стати до лав новостворюваної патрульної поліції у Борисполі. Успішно впоравшись з кількома завданнями та тестами, підійшов до наступного іспиту – бесіди з психологом. Дуже уважно підбирав відповіді на запитання цієї спеціалістки, щоб, не дай Боже, не приписала йому чогось неадекватного. І все йшло гладко, поки вона поставила ніби й безвинне запитання щодо його улюбленого кольору. Тут Віктор, зовсім не задумуючись, випалив: (більше…)

«Старий Дніпро» створює музей

Над картою затоплених територій разом з Віталієм Іващенком працюють колишні жителі с. Підсінного Григорій Перчук та Петро Гич

Над картою затоплених територій разом з Віталієм Іващенком працюють колишні жителі с. Підсінного Григорій Перчук та Петро Гич

Триває робота громадської організації «Старий Дніпро» щодо відтворення та збереження історичної пам’яті про місцевість та жителів нині затоплених Канівським водосховищем сіл. Що нам вдалося зробити в 2016-му?

Виготовлені нами історичні топокарти затоплених територій безкоштовно отримали школи міста та району, ЦПТО, НІЕЗ «Переяслав», міська рада та райдержадміністрація, інші зацікавлені організаціїї та активісти. (більше…)

Весняної повені на Переяславщині не передбачається

7Хоч минула зима і була доволі сніжною, весняної повені ні в Переяславі-Хмельницькому (Київська область), ні в районі не передбачається. Традиційно її проходження буває наприкінці березня – на початку квітня. Однак вже зараз не лише в нашому регіоні, а й вище у басейні Трубежа сніг практично станув. Про це сьогодні, 6 березня, з ранку нам розповів начальник переяславської філії Трубіжського управління водного господарства Микола Бондаренко.

Зазначив, що оскільки вже тривалий час стоять теплі дні, повінь, якщо її так можна назвати, на Трубежі вже відбулася. Щоб через підвищення рівня води не сталося підтоплень, на території міста працівники дільниці шлюзи дещо приспустили. Сьогодні з ранку рівень води біля шлюзу № 1 (вул. Гімназійна) становив 2,6 м., що є нормою для цього часу і не представляє загрози. Грунтові води у середньому по району на рівні 1-1,2 м від поверхні грунту, в низинах знаходяться на рівні 70 см від поверхні. Це теж нормальний показник.

У січні на Переяславщині випало опадів: 30 мм (при нормі 30,8 мм), у лютому – 28 мм (при нормі 28,4 мм).

Дітей з вулиці прихистять патронатні сім’ї

На Переяславщині в Київській області запроваджується новий соціальний проект – “Сімейний патронат: альтернативний догляд дітей, які тимчасово залишилися без батьківського піклування”. Про його особливості та переваги, умови впровадження та фінансові ресурси слухали учасники тренінгу, який 21 лютого в залі райдержадміністрації провела менеджер проектів МБО “Партнерство “Кожній дитині” Лариса Стрига.

Ідею втілити практику дитячого патронату у нашому районі я виношувала останні роки, як тільки про нього дізналася, – зауважує організатор заходу Любов Онопрієнко, заступник голови РДА. – Майже 10 років тому ми розпочали програму виховання дітей у прийомних сім’ях, на сьогодні таких маємо п’ять. Проте вони дітей беру

Прийомний вихователь Наталія Дудко

Прийомний вихователь Наталія Дудко

ть лише на довгочасне виховання, аж до повноліття. А куди їх можна влаштувати в тій ситуації, коли задля безпеки з біологічної сім’ї треба забрати негайно, але на короткий період, тимчасово? Досі в нас не було альтернативи.

Соціальні служби у такому разі передають дітей зазвичай у лікарню чи дитбудинок у Циблях, залежно від віку та стану. Така допомога вбереже від можливої шкоди їхньому здоров’ю та життю, проте це порушує право дитини на сім’ю. Крім того, таке переміщення здебільшого не застерігає від психологічної травми.

У гуманному суспільстві в таких ситуаціях відмовляються від інтернатів, заміщуючи їх різними формами саме сімейного виховання та реабілітації Це виправдано і морально щодо інтересів дитини, і економічно щодо утримання її державним чи громадським коштом. Лариса Стрига наводить аргумент: останні п’ять років перебування однієї дитини віком до трьох років у державному закладі обходилося в 10 тис. грн щомісячно, з яких тільки 1,7 тис. грн витрачалося на саму дитину. Решта – це утримання притулку виплатами штату за енергоносії та інші витрати. Тренер показує фото дітей з інтернату і поруч тих, які реабілітуються в сім’ях: вони різняться насамперед поглядом, емоціями. Це діти з різних світів.

Тож як варіант швидкодопомоги партнерством “Кожній дитині” з участю Всесвітнього дитячого фонду в Україні у 2009 році спробували експеримент: за підтримки місцевої влади в Броварах запровадили соціальну послугу патронатних вихователів. Потім їхній досвід перейняли в Білій Церкві, Києві, Узині та Умані. За сім років було створено сім патронатних сімей, які працювали лише за підтримки місцевих бюджетів.

Зрештою у січні 2016 року парламент ухвалив закон, яким офіційно запроваджена така інновація на 2016-2018 роки, а мережа патронатних сімей створюється за рахунок цільової державної субвенції місцевим бюджетам. Всього передбачено коштів на роботу 154 сімей по всій країні, з них 16 – у Київській області. Скільки таких буде в нашому районі, залежить від того, як відгукнуться охочі потенційні вихователі.

Патронат над дитиною – це комплексний догляд за нею в середовищі іншої сім’ї відразу після вилучення на перехідний період, який може тривати не більше шести місяців. За цей час у біологічній сім’ї виходять з кризової ситуації, і дитина повертається до своїх батьків. Або ж соціальні служби визначаються з набуттям соціального статусу та подальшим влаштуванням дитини (опікунство, усиновлення, прийомна родина тощо). Залежно від ступеня ризику, в якому опинилися дитина, вона може спілкуватися з батьками чи родичами в період патронату, що сприяє вирішенню проблеми, або ж такі контакти обмежують.

прентПрийомні вихователі неодмінно проходять спеціалізоване навчання, тісно співпрацюють із соціальними службами. Патронатну допомогу надають на підставі договору, отримують за це заробітну плату (п’ять прожиткових мінімумів щомісячно) і кошти на обслуговування потреб дитини (два прожиткових мінімуми). За певних обставин розмір грошового забезпечення, тобто оплата праці, може збільшуватися на 10% за кожну дитину, але сумарно не більше 50%. Фінансових звітів щодо витрат не вимагають, головне, щоб був видимий результат роботи.

Проте є одна дуже принципова умова: у патронатну сім’ю можуть привезти підкинуте немовля, дитину з інвалідністю чи агресивного підлітка, і це – у будь-який час доби. Патронатні вихователі, не вибираючи, приймають дитину під тимчасову опіку. Тому така робота не тільки достатньо оплачується державою, але й потребує від самих вихователів багато знань, досвіду і головне – любові до дітей.

Нам дуже пощастило, що саме в наш район переїхала жити з Броварів сім’я Наталії та Євгена Д

удко, яка має статус патронатної, тож може вже приймати дітей і поділитися з іншими своїм великим і безцінним досвідом роботи, – наголосила Любов Онопрієнко.

Валентина БАТРАК

На Київщині чоловік вбив свою співмешканку і закидав її тіло сміттям

Місце злочину

Місце злочину

У Володарському районі Київської області співробітники поліції затримали чоловіка, який вбив свою співмешканку і сховав її тіло в господарському приміщенні під сміттям.

Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби ГУ Нацполіціі Київської області.

Згідно з повідомленням, 4 березня до чергової частини Володарського відділення поліції надійшло повідомлення від 53-річної мешканки села Руді, про те, що її син вбив свою співмешканку. На місце події відразу прибула слідчо-оперативна група поліції, яка виявила на території домоволодіння місцевої жительки під залишками будівельного сміття і побутовими речами тіло померлої жінки з численними колото-різаними ранами. Загиблої виявилася 53-річна господиня будинку і співмешканка місцевого жителя. (більше…)

У Києві перехожі затримали грабіжника

грабіж

грабіж

Зловмисник намагався відібрати телефон, якого киянин хотів продати. Під час зустрічі псевдопокупець бризнув газом із балончика чоловікові в обличчя та спробував втекти, про це пише Столичний Сайт з посиланням на відділ комунікації поліції Києва.

До поліції зателефонували громадяни, які повідомили про те, що вони тримають 21-річного хлопця, який скоїв грабунок. На місце відразу прибула слідчо-оперативна група Солом’янського управління поліції.

Правоохоронцям потерпілий розповів про те, що через мережу Інтернет вирішив продати смартфон. Коли знайшовся потенційний покупець, він домовився зустрітися із ним на вулиці Новопольовій.

На зустріч прийшов молодий хлопець і сів у автомобіль, але після огляду телефону бризнув продавцю в обличчя газом із балончика та вискочив на вулицю. Потерпілий спробував наздогнати хлопця, але впустив свій телефон, який зловмисник теж підхопив і почав тікати. На крики потерпілого про допомогу відреагували перехожі, які наздогнали нападника і тримали його до приїзду поліції. (більше…)

Студент ПХДПУ Максим Левченко – на “Караоке на майдані” (ВІДЕО)

В ботанічному саду рясно квітують азалії і камелії

Квітують квіти

Квітують квіти

Щороку на лютий і початок березня припадає квітування азалій і камелій, вирощуваних в оранжерейному комплексі Національного ботанічного саду (НБС) імені М.М. Гришка НАН України. Помилуватися рослинами неймовірної краси приходить до саду багато киян та гостей міста. Перші азалії (близько 20 сортів) з’явилися в НБС імені М.М. Гришка НАН України 1946 року – їх привезли з Німеччини. Далі з рослинами працювали вже вітчизняні селекціонери, які згодом створили понад 30 нових сортів азалії індійської. Рослина є досить вибагливою і для нормального розвитку та цвітіння потребує особливих умов. Вона почувається комфортно, коли в приміщенні відносно прохолодно й волого, оскільки її японські предки зростали на берегах стрімких гірських річок. Крім того, у ґрунті, на якому вирощуються азалії, необхідно постійно підтримувати досить високий рівень кислотності.

В оранжереї академічного ботанічного саду ростуть азалії раннього, середнього та пізнього строків цвітіння. Цвітіння останніх триває приблизно до кінця першої декади квітня. Одна квітка цієї рослини зберігає свою декоративність до 14 діб. Окремі кущі віком 20-30 років можуть безперервно квітувати 2-2,5 місяці. В період цвітіння на одному кущі азалії розкривається близько 500 квіток. В інший час (під час вегетації) це цілком звичайна, непримітна рослина. До речі, назва «азалія» в перекладі з давньогрецької означає «сухий». «Азалія» є, радше, садівничим терміном, а правильна наукова назва цієї рослини – «рододендрон». Ростуть в оранжереї також камелії, які потребують, по суті, таких само умов, як і азалії. Камелії належать до родини чайних рослин – з них навіть можна заварювати напої, які мають, однак, не дуже високі смакові якості. Слід зазначити, що в ХІХ ст. камелії цінувалися завдяки надзвичайно декоративним суцвіттям: одна квітка могла коштувати стільки ж, скільки й вишукана каблучка з діамантом. Нині в НБС імені М.М. Гришка НАН України вирощується майже 50 сортів цієї рослини. Гордість оранжереї складають також орхідеї, кактуси, плодові тропічні дерева тощо. Загалом – понад 3,5 тис. видів рослин. P.S. У холодну пору року оранжерейний комплекс НБС імені М.М. Гришка НАН України працює з середи по неділю – з 10.00 до 16.00 год. Але на час цвітіння азалій і камелій – щодня. Ціна вхідного квитка до оранжереї – 15 грн. Відвідувачі можуть також замовити екскурсію, фотосесію та проконсультуватися з провідними фахівцями установи з питань добору рослин і догляду за ними.

(більше…)

На Київщині знищення першоцвітів набирає колосальних масштабів

Заклик

Заклик

З наближенням Свята весни та жіночності – загроза знищення першоцвітів, занесених до Червоної книги України, набирає колосальних масштабів. За інформацією Київського еколого-культурного центру, щороку навесні заради продажу знищується близько 100 тисяч рідкісних квітів. Це не тільки підсніжники, а і білоцвіт, Сон-трава, черемша тощо.
Зважаючи на це, голова постійної комісії Київради з питань екологічної політики Костянтин Яловий спільно з головою Київського еколого-культурного центру Володимиром Борейком організували оперативну нараду за участю Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної екологічної інспекції у м. Києві, КО «Київзеленбуд», КП «Київреклама» з метою визначення невідкладних заходів з протидії знищенню червонокнижних рослин. (більше…)

На Київщині медиків викликали до закривавленого чоловіка…

Швидка допомога

Швидка допомога

Як повідомив головний лікар з медичної частини станції екстреної медичної допомоги Мирослав Демків (м. Переяслав-Хмельницький), протягом останніх трьох днів до служби “103” надійшло 77 екстрених, 1 невідкладний і 2 безпідставні виклики. До жителів міста “швидка” виїжджала 56, а до селян – 24 рази.

Минулих вихідних хтось викликав “швидку” до п’яного чоловіка, який перебував на автовокзалі і медичної допомоги не потребував. Ще хтось зателефонував на “103” і повідомив, що на перехресті міських вулиць Лесика і Гагаріна лежить непритомний закривавлений чоловік. На місце виклику бригада медиків прибула, але нічого подібного там не виявила.

Інф. “ВП”

На Київщині до реанімації потрапило троє чоловіків

У реанімації

У реанімації

Як повідомила заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Лариса Кузьменчук, на стаціонарному лікуванні перебуває 229 хворих. У пологовому відділенні – 10 жінок і 8 немовлят. У реанімаційному – троє хворих. 65-річний житель міста потрапив туди із гострим порушенням мозкового кровообігу, а 51-річний переяславець та 53-річний студениківець – із цукровим діабетом.

Протягом останніх чотирьох днів на невідкладну допомогу надходило близько 10 викликів щодоби.

Інф. “ВП”

Як буде виглядати оновлена станція метро “Лівобережна”

L1З’явився ескіз зовнішнього вигляду станції метро «Лівобережна» в Києві. Фото проекту на своїй сторінці в Facebook виклав заступник голови КМДА ІлляL2 Сагайдак, повідомляє 44.ua.

Баба Катя пережила німецьку каторгу, а підкосила її синова смерть

За Катерину Стеценко піклується сусідка Варвара Стельмах

За Катерину Стеценко піклується сусідка Варвара Стельмах

 

До 90 років дожила Катерина Олексіївна Стеценко на своєму хуторі Плескачі, що біля Великої Каратулі на Київщині.

Тут я родилася і вік ось прожила, у колгоспі тяжко робила, а тепер не подужаю і встати сама, то навіщо мені такий ювілей здався, – ураз залившись слізьми, приказує старенька. У неї ясний погляд, має непоганий слух і вимову, досить живо реагує на появу в її домі гостей та їхні слова. Схоплюється і піднімається, щоб сісти в ліжку. До нього прикута, бо відмовили ноги.

Ото так накричалася, дітки, що як упала там над могилкою, так і не встала, – розказує скоромовно.

Мати сім років уже лежить, ноги одказали після похорону. Це як Федю, молодшого брата, поховали – він через нещасний случай на роботі загинув. Середнього теж немає, а я, старший, один оце остався, – пояснює син Андрій, 64 роки.

Вони тепер живуть удвох, баба Катя нарікає, що невістка їх покинула. Будинок досить хороший, але занедбаний: вправних жіночих рук якраз і не вистачає. У кімнаті видно, що колись тут було облаштовано по-сучасному: на стінах шпалери, на долівці новітній лінолеум, меблі, на стінах довгі гардини у квітах. Андрій розказує, що зимою в них тепло, бо топлять грубу, є і газовий балон для плити, але сам він їсти не готує. Приносить їм із дому готові страви сусідка. Вона, загледівши машини під двором Стеценків, живенько поспішила до хати.баба2

Я ходжу до них щодня, – розказує 78-річна Варвара Стельмах. – Усе, що треба, помагаю: переслать постіль, попрать, підстригти бабу Катю, а як городи починаються, то і сапать приходжу. Ну головне – це їсти принести. У мене є все своє: і яйця, і м’ясо, і молоко – тримаю двох кізочок. А пбаба1 о хліб уже Андрій у магазин їздить. Нас тут на хуторі небагацько осталося: десять душ на вісім хат. Треба ж помагать один одному.

Катерину Олексіївну вітали з днем народження 1 березня. Заступники голови РДА Юрій Бобровнік та Любов Онопрієнко вручили подяку, квіти та 200 гривень грошової допомоги. А Любов Тенетко, голова районної ради ветеранів, іменинниці прикріпила ще й ювілейну медаль “70 років Перемоги над нацизмом” як ветерану Другої світової війни і учаснику бойових дій (категорія прирівняних остарбайтерів). Григорій Порало, керівник ПОА “Україна”, де працювала ювілярка і отримала земельний пай, разом із секретарем сільської ради Валентиною Зінченко привітали від імені всієї громади та вручили теплу ковдру і продуктовий набір.

Валентина БАТРАК

Школу збудували на місці панського маєтку

Учні  демянецької школи

Учні демянецької школи

Дем’янецька школа І-ІІІ ступенів (Київська область) у рейтингу навчальних закладів Переяслав-Хмельницького району на першому місці вже чотири роки поспіль. Проте вона не тільки найкраща, а й найстарша. Подвійний ювілей  школи відзначили 25 лютого.

Цьогорічна 85-річна дата пов’язана з першим випуском зі стін Дем’янецької школи, яка досі слугує учням. А підвалини цієї будівлі були закладені 90 років тому. Ось таку величезну і цікаву історію згадували всі разом на святковому вечорі в дем’янецькому будинку культури. Зібралися нинішні педагоги, учні, вчителі-пенсіонери, почесні гості і випускники різних років. Свято тривало чотири години.

Шкільна освіта в Дем’янцях веде свій початок із 1849 року. Школою дітям слугували то будинок дяка, то окрема хатинка-читальня в центрі села. Під час буремних подій 1917 року місцеві селяни розграбували літню дачу поміщиці школа-дем1Олександри Іваненчихи. Просторий маєток стояв на горбі над Альтою, там ріс великий яблуневий сад, ряди бузку – місце якнайкраще підходило для шкільного обійстя. Тож у 1927 році місцеві майстри почали там будівництво. В селі ще пам’ятають імена теслярів, котрі взимку у певні дні місячного календаря їздили в ліс заготовляти дубову деревину, тесали й укладали стіни двоповерхової будівлі. На два поверхи, з мансардою і колонами на вході, була і поміщицька дача. Тому чимало дем’янчан, коли історія призабулася, вважали, що саме будинок Іваненчихи переробили під школу, її досі називають “великою”.

Кілька років тому, коли в ній капітально ремонтували дах, фахівці дісталися основи стін – укладений майже століття тому дуб зберігся так, ніби його поклали вчора. Ще до 1980-х років у шкільному коридорі під сходами стояла велика дерев’яна шафа. Її для учнів змайстрував однією сокирою тесля Омелько, один із будівничих.

У війну школу зайняла німецька комендатура і збірний пункт для відправки остарбайтерів. Коли німці відходили, то її підпалили, але люди вчасно загасили вогонь, так що вигоріли тільки шматки підлоги у двох класах. Потім там розміщувався госпіталь. Вже у 1987 році в Дем’янцях був величезний буревій, якого не витримали і новіші споруди, а школа на горбі вистояла. Вона навіть ввійшла в історію сучасного кіно – восени 2006 року в ній знімали мюзикл “Про Вєрку Сердючку”. У 1966 році поряд збудували одноповерхову цегляну школу для початкових класів, яку називають “малою”. До початку 1990-х років біля школи ще плодоносили кілька старезних яблунь із поміщицького саду. На його місці в 1963 році облаштували великий шкільний стадіон.

У роки незалежності учитель історії Андрій Непорожній впорядкував історію школи. Кожен її період театралізовано представили на святі нинішні учні. На екрані перед сценою демонстрували слайд-шоу зі старих фото, цитували спогади випускників різних років. А Петро Погребний, який школу закінчив 50 років тому, вітав зі сцени і приніс подарунок від імені всіх учнів того часу.

Теперішні школярі виконали гімн школи, який написала покійна вчителька Віра Ігнатенко, концертну програму підготували учні, вчителі та самодільні колективи “Дем’янчанка” і “Мальви”. Цей ансамбль виконав гарну ліричну пісню про рідну школу, яку написав її випускник, керівник ансамблю, Заслужений працівник культури України Микола Губар. Він також передав педколективу чотири авторські посібники з музики. Від районного відділу освіти школі подарували копіювальний апарат, від дем’янецької громади – принтер. Один із головних меценатів навчального закладу, керівник СГ “Альта” Василь Григоренко також особисто привітав усіх зі святом, а до ювілею школярам придбав мультимедійну дошку.

У Дем’янецькій школі навчаються не тільки місцеві діти, а й із сусідніх Харківець, Мазінок, деякий час були старшокласники навіть зі Стовп’яг. В окремі роки в одному класі навчалося близько 40 учнів. За 85 років з її стін вийшло понад 1800 випускників. З них близько 200 стали педагогами, і сьогодні основу колективу школи складають саме її колишні учні. Чимало з випускників досягли висот у різній професійній, творчій та громадській діяльності, встановили спортивні рекорди і є гордістю школи.

Організатори свята провели колосальну дослідницьку роботу, зібравши їхні імена. Відтворили навіть досить чималий список однокласників, які згодом одружилися. Звісно, велику увагу відвели спогадам про особливості навчального процесу, розбудову шкільного комплексу, про директорів і вчителів різних років, які часто працювали подружжям і навіть сімейними династіями. Найдовше очолювали школу Андрій Григорович Кучеренко (1955-1974 рр.) та Ольга Панасівна Фещенко (1978-1995 рр.). На святі поіменно згадали всіх педагогів і технічних працівників, щиро дякували кожному благодійнику та меценату.

Дем’янецьку школу з 2011 року очолює Микола Погребний, за час його керівництва шкільний комплекс значно відремонтували, перебудували й оновили. Школа має свої визначні освітні та виховні традиції. Першого вересня 2016 року в ній розпочали навчання 132 учні.

Валентина БАТРАКшкола9школа8 школа7 школа6 шкоал4 школа3 школа2

Водії скоїли 19 ДТП та допустили більше 170 порушень ПДР

96389061_n3 березня працівники поліції, які виконують функції із забезпечення безпеки дорожнього руху, виявили 177 порушників Правил дорожнього руху, серед них п’ятеро пішоходів. 

Виявлено дев’ять фактів керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння. (більше…)

Огляд новин ТРК “Альта” за 4 березня (ВІДЕО)

Огляд новин ТРК “Альта” за 4 березня (місто Переяслав, Київська область).


Дизайн: Cliplib