Олександр Матвієнко: Хвилююся за своїх рідних, особливо дітей та єдину поки що онуку

Олександр Матвієнко

Олександр Матвієнко

Олександр МАТВІЄНКО, 54 роки, житель міста, поет, член НСПУ, редактор інформаційного відділу газети «Діловий Переяслав» (Київська область):

Скільки років ви читаєте нашу газету?

– Мабуть, з 1986 року, коли я повернувся в рідне місто з Хмельницького, де працював за направленням після інституту. Правда, тоді ваш часопис носив більш ідеологічну назву.

Які публікації останнім часом вам запам’яталися?

– «Таня працює на війні». Саме такої неприкрашеної правди про будні на Східному фронті не вистачає українському суспільству. Шкода, що таких статей не читають здорові молоді лоби, які уникають мобілізації. Тому їм і не соромно, що їхнє нікчемне життя захищають такі мужні жінки, як Тетяна Боднар. Ще читаю матеріали про міську та районну владу, порівнюю зі своїми публікаціями на цю тему. А ще люблю містечкові історії. Іноді ці нехитрі оповідання проймають до глибини душі.

Які зауваження та пропозиції як читач хотіли б висловити?

– Складно критикувати колег по роботі. Тим більше, що сам переймаєш передовий досвід журналістів «Вісника». Перефразовуючи латинський вислів, можна сказати, що і в колег дозволено учитись. Хотілось би порадити іноді скорочувати обсяг матеріалів, робити їх меншими та динамічнішими. Ще бажаю постійного вдосконалення в усіх сферах журналістської діяльності. Кажуть, що газети без помилок не буває. У вас їх дуже небагато. Проте іноді ріжуть око росіянізми та стилістичні неточності. А щодо творчих моментів, журналістам не завадив би креативний підхід до завдань редактора. Нестандартний погляд на проблему, влучний вислів, яскрава деталь… Одним словом, те, що ріднить журналістику з літературою.

Які проблеми особисто вас хвилюють останнім часом?

– Мабуть, як і всіх свідомих громадян, мене тривожить доля країни, боротьба із зовнішніми та внутрішніми ворогами, економічна нестабільність та низькі заробітки переважної більшості українців. Ще хвилююся за своїх рідних, особливо дітей та єдину поки що онуку. Так склалося, що саме зараз важливий період у їхньому житті, який матиме значний вплив на їхню долю. Так що, крім Переяслава, ментально я і на полігоні в Дівичках, і у Львові, і у Варшаві.

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.


Дизайн: Lifestar