Німці не бояться переїжджати в будинки престарілих. Там вони продовжують повноцінне життя

Переяславки біля Бранденбурзьких воріт у Берліні

Переяславки біля Бранденбурзьких воріт у Берліні

Троє працівників Переяслав-Хмельницького центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів повернулися з тижневого стажування в Німеччині. Практику проходили в кількох соціальних закладах, які надають допомогу людям похилого віку. Запрошення переяславки отримали від Олівера Брауна, керівника магдебурзького сервісного центру з обслуговування літніх людей „Pik ASZ“.

Співпраця з німецькими колегами триває не один рік, зазначає генеральний директор центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів Раїса Голованова. Її започаткувало Переяслав-Хмельницьке відділення МГО “Міжнародний фонд “Взаєморозуміння і толерантність”. Керівник відділення Анелія Ковальська очолювала переяславську делегацію до Німеччини.

– Завдяки цьому співробітництву вже 11 працівників нашого центру пройшли стажування в соціальних закладах з обслуговування людей літнього віку в Мюнхені, Магдебурзі, Мерзебурзі, – зазначає Раїса Голованова. – За сприяння Олівера Брауна ми двічі отримували гуманітарну допомогу з Німеччини. Зараз у Магдебурзі триває збір нового вантажу, який орієнтовно прибуде у вересні.

Цього разу працівники центру стажувалися в трьох соціальних закладах Магдебурга: сервісному центрі з обслуговування людей літнього віку „Pik ASZ“, мальтійській службі домашньої допомоги та будинку престарілих.

Тетяна Селівьорстова (47 років), старша медсестра центру, передусім звертала увагу на медичне забезпечення закладів і догляд за лежачими хворими.

– Матеріальна база закладів набагато краща, ніж у нас, – розповідає вона. – Стаціонарні відділення забезпечені функціональними ліжками, підйомниками для лежачих хворих. Через кожні дві години таким пацієнтам міняють положення тіла для профілактики пролежнів. У будинку престарілих ми бачили жінку, яка декілька років лежить в комі після інсульту. Її годують через шлунковий зонд. Мене здивувало, що в кімнаті пацієнтки є телевізор. У певні години його вмикають, хоча ніхто не знає, чує вона щось чи ні.

У закладах широкий асортимент перев’язувальних матеріалів, засобів особистої гігієни (різноманітні креми, спреї). Ні в чому немає недостачі. Помили пацієнта і зразу ж обробляють його кремом. Зеленки, йоду і перекису водню там давно не використовують, їх замінили антисептичними спреями.

У Німеччині інший підхід до лікування. Людям похилого віку призначають пігулки і мікстури, дуже рідко – ін’єкції чи крапельниці. Обережні в призначенні антибіотиків. Медична сестра соціального центру виконує ту роботу, яку в нас – молодший медичний персонал. Вона не приймає ніяких рішень без лікаря. Навіть не може надати невідкладну допомогу, а викликає «швидку». Усі ін’єкції призначаються лише лікарем. Молодший медичний персонал, який доглядає за підопічними соціальних центрів, навчається 3 роки.

Переяславки зазначають, що тривалість життя людей літнього віку, які перебувають у соціальних закладах Німеччини, становить у середньому 90 років. Про умови, в яких проживають літні німці, розповідають на прикладі мальтійської служби домашньої допомоги.

– На вигляд це звичайний будинок з одно-, двокімнатними квартирами, розрахований на 70 осіб, – зазначає Тетяна Селівьорстова. – Люди похилого віку віддають своє житло місту і укладають договір з подібною установою. Переїжджають до неї зі своїми меблями, речами. Тут проживають не лише одинокі люди, а й сімейні пари. Усе в квартирах пристосоване для літніх людей та з обмеженими функціональними можливостями. Наприклад, ліжка зручної висоти, меблі без гострих кутів. У кожного клієнта на руці є браслет з кнопкою для виклику бригади медиків. Люди похилого віку знаходяться під цілодобовим наглядом персоналу закладу. За кожним працівником закріплено 14  осіб. Вони можуть організовувати їхнє дозвілля, водити у перукарню чи на манікюр, допоможуть підібрати одяг, доглядають за тілом немічних людей, надають медичні послуги. Харчуються мешканці будинку в їдальні. Готову їжу привозить фірма, з якою укладено договір. Що стосується меню, кожен клієнт замовляє те, що він хоче. У цьому закладі враховуються усі уподобання клієнтів. На різні види послуг діють різні тарифи. Не всі німці можуть проживати у таких закладах, лише ті, в кого пенсія не менше 1500 євро. Найстаршій мешканці будинку – 104 роки.

Комфортні умови проживання і в будинках для престарілих. Катерина Губань (48 років), яка їздила в Німеччину як представник адміністрації, зазначає, що в соціальних закладах не існує такого поняття як норма.

– В Україні все прив’язане до норми. Наприклад, у нашому центрі підодіяльник розрахований на два роки, ковдра – на 6 років, – каже вона. – У закладах Німеччини усе використовується відповідно до потреби. Треба стільки-то памперсів, туалетного паперу, кремів, значить, стільки і беруть. Захотів клієнт риби на сніданок чи ковбасок – буде.

У будинку престарілих кожен пацієнт живе в окремій кімнаті. Харчується 4 рази на добу, замовляє ту їжу, яку хоче. Акцент робиться на комфортному проживанні людей. Наприклад, при вході в заклад є кафе з м’якими меблями і барною стійкою. Пацієнтам дозволяють замовити пиво чи вино. Родичі можуть провідувати мешканців будинку в будь-який час, у них є ключі від їхніх кімнат.

Оксана Миколаєнко (48 років), завідувач відділення соціально-медичних послуг, цікавилася перед усім денним доглядом за людьми похилого віку. Розповідає, як ця робота налагоджена в центрі „Pik ASZ“.

– Головне завдання центру – якнайдовше відтермінувати поселення літніх людей у будинки престарілих. У закладі надають різноманітні можливості для їхнього навчання та активного життя, – розповідає Оксана Миколаєнко. – З понеділка по п’ятницю два рази на тиждень працюють різноманітні курси. Ми були на занятті комп’ютерних курсів для новачків. У кожного на столі є ноутбук. Викладач пояснює, як працює пристрій, як написати електронного листа, як спілкуватися по скайпу. У закладі діють танцювальні групи (і для сидячих людей також), є курси з англійської мови, тренування пам’яті, гімнастики, спортивної ходьби. Існують клуби за інтересами, де збираються колишні колеги. Обладнана кімната для ремонту побутової техніки. Люди літнього віку, які в минулому працювали інженерами-техніками, ремонтують побутову техніку, яку приносять місцеві жителі. Пенсіонери із задоволенням відвідують цей заклад. Між іншим, зупинка навпроти центру обладнана таким чином, що людина на візку легко заїжджає у громадський транспорт. У закладі працює 12 людей: троє штатних, інші – на волонтерських засадах.

Жителі Німеччини старші 80 років – це люди, які здатні щось робити і проявляти себе, – коментує Раїса Голованова. – У 90-річному віці вони доглянуті, користуються послугами перукаря. На інвалідних візках їздять по місту, відвідують заняття в центрах обслуговування людей літнього віку. Може, вони і не сприймають всього, але прагнуть нових знань і вражень. Німці не бояться переїхати в будинок престарілих, вони це роблять свідомо, бо знають, що там будуть усім забезпечені, продовжать повноцінне життя. У них немає такої родинної залежності, як у нас.

Переліт, проживання, проїзд по місту і екскурсії для української делегації фінансувалися за рахунок німецької сторони. Їм також надавали кошти на особисті витрати. Переяславці проживали в центрі „Pik ASZ“ у кімнатах з окремою кухнею та санвузлом. Виходили на роботу, як і німецькі колеги, – о 6-й ранку. Працювали до 14 години.

– У місті все відкривається о шостій годині. Німці рано прокидаються і рано лягають спати, – розповідає Катерина Губань. – О 20 годині вже нікого немає на вулицях. У суботу магазини працюють лише до обіду. У неділю все зачинено, навіть супермаркети й кафе. Людей в місті не видно, хоча в Магдебурзі проживає 250 тисяч населення. Справа в тому, що німці дуже сімейні. Родина в них на першому місці, робота – потім. Тому в неділю вони відпочивають сім’ями. Люблять проводити час за містом у кемпінгових містечках, де можна зняти на добу намет чи вагончик. Для зручності там проведені світло, вода, Інтернет.

Переяславцям сподобалися високий рівень культури місцевих жителів, їхній підхід до роботи.

– Усі дуже спокійні, тихо говорять, ніхто нікуди не поспішає, – розповідають, доповнюючи одна одну. – Одягаються німці просто. Через те, що в країні дорогі комунальні послуги, їх змалечку привчають до економії. Для того, щоб щось помити, злив у раковині закривають чопком. Вода з крану не біжить просто так. Скрізь користуються посудомийними машинами, які теж економлять воду. У німецьких містах використовують відновлювальні джерела енергії: скрізь сонячні батареї та вітряки. Місцеве населення займається спортом і дуже загартоване. Ми приїхали в пуховиках, а вони ходять у тоненьких куртках, без головних уборів. Дітей рано привчають до самостійності. Кажуть, якщо дитина в садочку неправильно вдягла колготки, її ніхто перевдягати не буде. У будь-яку погоду малюки бігають по калюжах у гумових чобітках.

У супермаркеті – один працівник: він і на касі, і спостерігає за залом. Крадіжок там немає. Навіть при вході висить одяг на вішачках. О 4-й ранку вивантажують продукти під магазином, який ще закритий, і залишають без нагляду. У містах немає безпритульних тварин. Утримання котів чи собак дуже дороге, тому люди добре зважують, перш ніж їх завести вдома. Тварину на вулицю не викинеш. Дільничний запитає, де вона поділася. Німці дуже законослухняні. Якщо хтось щось робить не так, сусіди самі повідомлять у поліцію. Але це не сприймається як «стукачество».

Щоб вступити до вищого навчального закладу, треба пройти рік стажування, аби зрозуміти, чи дійсно тобі це підходить. Усі працюють тільки за спеціальністю. Компанію, в якій працює людина без відповідної освіти, можуть закрити.

Під час стажування в Німеччині переяславці побували на оглядовій екскурсії у Берліні, відвідали місто Вернигероде зі стародавніми ратушею і замком. Гостювали в німецького колеги – Олівера Брауна. Він з дружиною та трьома дітьми проживає в невеликому приватному будинку за містом. Родина Олівера Брауна займається спортом, а сам господар – учасник марафонів. Німецькі друзі пригощали переяславців традиційними картопляним салатом, супом-пюре з цибулею порей, запеченим м’ясом, курячими крильцями та пирогами на десерт.

У магдебурзькій газеті вийшла стаття про стажування переяславців у Німеччині за авторством Олівера Брауна.

Юлія Строчинська

Фото надані учасниками поїздки

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.