На Київщині В’ячеслав Яковенко виготовляє вироби із дерева, сидячи в інвалідному візку

В’ячеслав Яковенко зі своїми виробами

В’ячеслав Яковенко зі своїми виробами

41-річний В’ячеслав Яковенко зі Стовп’яг (Переяслав-Хмельницький р-н, Київсьа обл.) заробляє на хліб із 14-річного віку. Це попри те, що із самісінького дитинства має вади зі здоров’ям. До Стовп’яг цей прикутий до інвалідного візка чоловік переселився десять років тому зі столиці і зайнявся виготовленням всіляких виробів із дерева. Наразі в творчому доробку цього майстра-самоучки є оригінальний столовий посуд, вази, шкатулки, підсвічники, новорічні прикраси та ще багато чого іншого із предметів інтер’єру. Усе це – повністю екологічне, адже умілець у своїй роботі не використовує фарб і лаку. Натомість свої вироби покриває натуральними засобами – датською олією та бджолиним воском, через що вони мають ще й приємний запах.

“Не відчував ніг, а потім почали відмовляти ще й руки”

Шкатулка для жіночих прикрас– Мій Слава робить все дуже дбайливо, акуратно, з душею. Можливо, тому від його виробів усі в захваті, – радіє успіхам майстра його 77-річна мама Галина Яковенко. – А загалом, коли в сина є натхнення, то він може цілими днями сидіти у своїй майстерні і не виходити, поки не доб’ється бажаного результату. Я рада, що Слава має не лише гарне захоплення, а й багато друзів, які допомагають йому реалізовувати вироби.

– Так, аби виходити на новий рівень, я маю за свою роботу отримувати гроші. Адже, складаючи гривню до гривні, у свою майстерню вже придбав цілий арсенал верстатів. Є в мене і циркулярка, і токарний станок. А не так давно купив ще й стрічкову пилку. Ну а працювати з деревом я навчився завдяки майстер-класам з Інтернету. Хоча спершу цією справою загорівся завдяки сусіду Федору Ємцю. Він змайстрував і подарував мені верстат, з якого все й почалося. А за деревину для виготовлення виробів я вдячний своєму односельцю-підприємцю Кості Ядченку.

ЦукерницяВ’ячеслав Яковенко народився і виріс у Києві. Коли йому виповнилося п’ять років, лікарі поставили невтішний діагноз – міопатія – захворювання, що викликає порушення обміну речовин в м’язі, яке призводить до атрофії м’язових волокон.

– Слава із самого дитинства обмежений у рухах. І куди тільки ми не зверталися, щоб побороти цю недугу, все було марно. Їздили навіть у науково-лікувальний центр в Москві. Але й ті професори зробити нічого не змогли, – сказала Галина Іванівна.

– На жаль, ефективного лікування цього захворювання не знайдено й до сьогодні. Як і колись, атрофію м’язів лише призупиняють, – додає В’ячеслав.

Фужери для винаМаючи цю невиліковну недугу, В’ячеслав ніколи не впадав у відчай. Шкільну програму освоїв завдяки приватним урокам вдома.

– Всякого бувало у моєму житті, – веде далі чоловік. – Та найважчим був період в дитинстві, коли не відчував ніг, а потім почали відмовляти ще й руки. Слава Богу, все минулось: руки попустило, і в 14 років уже шив на своїй швейній машинці робочі рукавиці під реалізацію. Мав я роботу на дому і від спілки громадських організацій інвалідів Києва. Так на початку 1990-х зі шкіряних смужечок плів ремні, а із замші шив дитячі пінетки. А ще у мене була машинка, на якій в’язав шапки.

– Ті шапки для дорослих і дітей мали такі яскраві орнаменти, що недільного базару я їх спродувала цілими партіями. Було, скільки винесу на торги, стільки і продам, – пригадала й собі господиня дому.

Ложки для меду і спиці для в’язання замовляють найчастіше

фужер для винаВ’ячеслав зізнається, що з появою інвалідного візка його життя стало набагато легшим.

– Цей візок 13 років тому мені купила моя двоюрідна сестра Лєна. (Вона грамотна і успішна, вже об’їздила півсвіту). За такий подарунок я їй дуже вдячний, бо нічого подібного у мене не було. А з появою цього транспорту я можу вільно рухатися не лише своєю садибою, а й виїжджати за її межі. Хочу подякувати і Людмилі (прізвища її не знаю), яка на моє прохання збудувала пандус біля свого магазину в Стовп’ягах. Тепер заїжджаю до крамниці і вибираю товар сам.

Особливі слова вдячності хочу висловити на адресу голови творчої Тарілкаспілки “Мистецтво життя” Алли Літкової, яка є для мене генератором ідей. Вона не лише рекламує мої роботи на святкових заходах, в яких бере участь, а й підтримує мене морально. З Аллою Літковою мені приємно спілкуватися, завжди радий бачити її у себе вдома. Ось цю подушечку для голок вишила вона, – майстер показує на дерев’яний виріб із м’якою вставкою. Зізнається, що найкращим попитом користуються його спеціальні ложечки для меду, масажери, спиці для в’язання товстою пряжею, а також гачки для плетіння.

– А оце криптекс – міні-сейф для зберігання чогось цінного або таємного. Цей винахід приписують Леонардо да Вінчі, – умілець бере Суліядо рук циліндричний предмет, який складається з обертових дисків з буквами. За мить він складає відоме тільки йому слово, і криптекс відкривається. Як на мене, то ця річ ще оригінальніша за пенал для зубочисток чи незвичну шкатулку для жіночих прикрас. А ще серед його виробів – тарілка “крило ангела”, вази та фужери, часничниці, таця для піци, підсвічники та ще багато чого.

– Мої вироби продаються в музеї “Українське село” під Києвом, на Андріївському узвозі, що на Подолі в столиці, та в музеї просто неба в Переяславі. Ними торгують мої друзі. Я їм дякую ще й за те, що час від часу організовують мені поїздки до Переяслава, зокрема на недільний базар та в музей під відкритим небом. Дуже хочу потрапити зі своїми роботами ще й на якесь святкове дійство, коли проходять виставки народних умільців. Прагну бути серед людей, бо спілкування мені не вистачає. А загалом ніщо не приносить стільки втіхи, як робота з деревом, – зізнається наостанок В’ячеслав Яковенко.

сольничкаP.S. Бажаєте побачити більше виробів стовп’язького майстра, заходьте на його сторінку ВКонтакте. А замовити їх можна за тел. 093-023-81-98 (В’ячеслав).

Олена МАТВІЄНКО

підсвічники Підсвічник Миска миска6jpg миска5jpg миска4 миска3jpg миска2jpg миска1 Ваза Шкатулкаjpg 2 7428 2 7432

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.