Найкращий друг

Андрій запримітив Лесю, лиш зайшов до «Еко-маркету». Та й не можна було не побачити струнку, модно одягнену дівчину, яку проводжали довгими поглядами всі молоді чоловіки та хлопці. Підійшов ближче, заглянув у корзинку:

– Господинонько моя, овочів набрала. Мабуть, сьогодні знову приготуєш свій фірмовий грецький салат. А я візьму щось на десерт, пішли до вин, куплю те, на яке ткнеш пальцем.

Помітивши, що дівчина якось знітилась та притихла, бадьоро вигукнув:

– Вчора отримав аванс, шеф ще й надбавку дав за понаднормову роботу, гуляємо!

Леся надула губи:

– Ні, сьогодні тобі аж ніяк не можна показуватися у мене вдома! Тут така ситуація… розумієш…

Кілька хвилин м’ялася, не дивлячись Андрієві у вічі, й лише потім випалила одним духом:

– Незабаром заміж виходжу, сьогодні приходить мій наречений Едуард із батьками. Буде просити моєї руки.

На юнака неначе хтось вилив пару відер крижаної води:

– Заміж? А я? Про мене ти подумала?

Дівчина знизала плечима:

– Ти – найкращий друг. Я вдячна тобі за сім років дружби.

– Друг? І ти усе, що було поміж нами, називаєш дружбою?

Леся почервоніла, пригадавши кілька пікантних епізодів, про які було трохи соромно згадувати, додала пошепки:

– Чого горлаєш на весь магазин? Сам на випускному підливав мені вина, а потім шампанського! До речі, наступного дня запевняв, ще й клявся, що нічого такого поміж нами не було! Чи було? Та й цілував ти мене лише в щічку, коли вітав із святами та іменинами.

Андрій закричав вже голосніше:

– Друг! То виходить, що я для тебе просто друг? Де ти бачила друга, який садить, сапає та вибирає картоплю на чужому городі, вибиває килимки та миє підлогу в чужому домі? А скільки разів я поповнював тобі телефон та давав гроші в «борг»? Навіть не уявляєш, яка набігла сума за усі ці роки!

Дівчина відповіла пошепки:

– Поверну із весільних грошей! Ти краще пригадай, чи хоча б раз похвалив мене за вдало підібране вбрання, чи хоча б раз намагався обійняти чи поцілувати!

Андрій витріщився на дівку, мов баран на нові ворота:

– Не було дня, щоб не натякала, що ти чесна дівчина й до весілля ніяких інтимів. Не намагався приставати, бо боявся, що сприймеш мене за любителя легких пригод.

– А ти хотів, щоб я при першій зустрічі стрибнула до тебе у ліжко чи почала натякати на заміжжя? Говорила, а насправді лише й чекала, щоб пригорнув та запросив додому, коли батьків не було в хаті.

Прямо посеред торгового залу хлопець гепнувся коліньми на підлогу, схопивши дівчину за руку:

– Для чого тобі якийсь Едуард, коли ми із тобою знаємо один одного аж сім років! Навряд чи він буде тебе так кохати, як я. Будь мені за дружину!

Почувши з вуст Лесі «так», мерщій кинувся до банкомата знімати гроші на обручки, дівчину весь час тримав за руку, бо боявся, що передумає. Леся таємниче посміхалася. «Спасибі, неіснуючий Едуарде, бо завдяки тобі нарешті стану дружиною Андрія», – дякувала подумки.

Людмила Левченко

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.