У Кам’янці-Подільському висаджено 10 тисяч кущів троянд

Цього літа Кам’янець-Подільський став для мене туристичним відкриттям. Такої гармонії в архітектурі, чистоти й кількості квітів я не бачила в жодному місті України. А це лише районний центр з населенням близько 100 тисяч! Виявляється, Кам’янець займає третє місце за кількістю пам’яток після Львова та Києва, а його візитівка  – фортеця – серед семи історичних чудес України.

У старому місті немає сучасних будівель

 Екскурсійна група на фоні Кам’янецької фортеці

Екскурсійна група на фоні кам’янецької фортеці

Наша група виїхала екскурсійним автобусом із Переяслава-Хмельницького (Київщина) о 21-й годині. Якщо до Вінниці їхали комфортно, то після міста Бар у цій же області (за 130 км від місця призначення) якість доріг суттєво погіршилася. Та ще й особливість ландшафту – багато спусків-підйомів. Тож виспатися в дорозі не вдалося. Близько шостої ранку були в Кам’янці-Подільському.
Адміністратор хостелу, з яким заздалегідь домовилися за проживання, дозволив нам одразу заселитися, раніше встановленого часу. От вам і гостинність кам’янчан! Розмістилися у тримісних номерах, де є ліжка, шафа, стіл, умивальник і дзеркало. Туалети й душові кімнати – в кінці коридору. За добу проживання заплатили по 120 гривень, у вартість входять постільна білизна й рушник.
Трохи відпочивши після дороги, вирушили на екскурсію. На центральній площі Польський ринок розміщений інформаційний центр, де туристам безкоштовно дають путівники з картою старого міста (там позначені всі пам’ятки й цікаві місця), інформацією про кафе, готелі  та інше. Нам їх запропонували прямо в хостелі.
Кам’янець-Подільський особливий тим, що в його історичній частині практично немає сучасних будівель, реклами і тим паче  МАФів. Кав’ярні, ресторани, готелі й сувенірні лавки – усе стилізовано в гармонії з основною принадою міста – фортецею. Гуляючи вузькими звивистими вулицями, вимощеними бруківкою, серед старовинних будівель, ніби потрапляєш  у минуле.

Фортецю завойовували лише двічі

«Квітка на камені», — так назвала Кам’янець-Подільський Леся Українка. Старе місто збудоване на кам’янистому півострові, який обтікає річка Смотрич. У давнину глибокий каньйон річки (50-60 метрів) надійно захищав поселення з трьох сторін, а із заходу потужною перешкодою на шляху ворогів були мури фортеці. Стоячи на унікальному кам’яному Замковому мосту, що веде до фортеці, можна помилуватися зеленню річкової долини й красою древніх скель.

До фортеці веде красива вулиця

До фортеці веде звивиста вулиця

За історію свого існування Кам’янець-Подільський був підконтрольний литовцям, туркам, панували там і поляки. Дослідники не можуть достеменно сказати, коли виникло місто, ймовірно, воно існувало ще за часів Київської Русі. За однією з версій, у 1362 році, коли Поділля після перемоги литовського князя Ольгерда над турками перейшло у володіння Литви, правити на цій території стали чотири брати Коріатовичі, його племінники. Вони й розбудували місто-фортецю.
Про архітектурні пам’ятки Кам’янця-Подільського можна слухати годинами від місцевих гідів. Екскурсію фортецею нам провів 23-річний Ілля Чайка, магістр історії. Працює заповідник з 10 до 19 години. «Дорослий» квиток коштує 30 гривень, дитячий і студентський – 20.

За багатовікову історію фортецю завойовували лише двічі: у 1393 році литовський князь Вітовт, а в 1672-му – турки, бо мали в шістдесят разів численніше військо. Стіни фортеці товщиною близько двох метрів. Пробити їх у ті часи було фактично неможливо. Можна побачити два гарматні ядра, які навічно застряли у кам’яній стіні, — зазначив екскурсовод.
У фортеці містилися церква Покрови, будинок коменданта, приміщення для слуг і охорони, склади зброї, пивоварня, пекарня, стайня. Всього в замку 11 веж. У Чорній вежі зберігся колодязь глибиною 40 метрів, видовбаний у камені.
Люди проявили кмітливість: робили пробоїни в камені, клали туди гілки верби і поливали водою. Дерево своїм корінням трощило каміння. І таким чином видовбали криницю, кажуть, на це пішло 50 років, – розповів Ілля Чайка.
Недалеко від входу – кількаповерхова яма боржників. Туди садовили всіх, хто не віддавав вчасно борги. Чим нижчий поверх – тим складніше було вижити.
Найвища вежа – Папська (на її будівництво виділив кошти Папа Римський Юлій II). Її народна назва – Кармалюкова. З 1818 по 1823 роки тут був ув’язнений Устим Кармалюк, для когось – герой, а для когось – бандит.
Мав двох жінок і 5 дітей. Кажуть, що його згубила любов до прекрасної статі: загинув від руки коханки, – розповів гід. — Із Кам’янецької фортеці він спромігся утекти. За легендою, під час тюремного перебування героя часто навідували жінки. І кожну з них він просив залишити на згадку хустку. Так день за днем назбирав їх стільки, що зв’язав канат і спустився по ньому з 30-метрової висоти. А історики говорять, що він та ще кілька ув’язнених побили варту і втекли.

У місті багато красивих зон відпочинку

У місті багато красивих зон відпочинку

Гід розповів, що колись у підвалах фортеці була в’язниця, де жорстоко катували людей. А всенародні покарання відбувалися перед Ратушею, де стояв «стовп ганьби». Дійства щодо покарання  виконувала офіційна особа — міський кат.
Ви бачили картину Іллі Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану»? У листі вони описують, що він «гірше подільського ката». На Поділлі кат був поважною людиною. У ті часи не було телевізорів, розваг, тому тато, мама і діти йшли на центральну площу міста й дивилися, як комусь відрубують голову. Кати іноді підробляли медиками, оскільки добре знали анатомію. Спеціальна школа катів існувала у Львові. Ремесло передавалося спадково, від батька до сина. А донька ката могла вийти заміж тільки за батькового колегу чи його сина. Послуги «хорошого» ката коштували надзвичайно дорого. Для страти знаних людей запрошували справжніх віртуозів. Катів із Кам’янця-Подільського нерідко позичали інші міста, – розповів екскурсовод.

У місті багато красивих зон відпочинку

У місті багато красивих зон відпочинку

У одному з приміщень фортеці  міститься історичний музей Кам’янця-Подільського. На території замку можна постріляти з лука чи арбалета.

Є тут і дуже цікава крамниця, в якій представлені тільки роботи українських майстрів з різних регіонів: ткані гобелени, вишиванки, намиста з натурального каміння, ґердани, вироби     умільців кримськотатарського розпису, косівського, петриківського. А сама власниця магазину Олена Шаркевич виготовляє прикраси з використанням засушених квітів.

Після прогулянки фортецею вирішили зайти в кав’ярню-музей «Кава від поліцмейстера», яка розташована у приміщенні колишньої поліцейської дільниці. Інтер’єр оригінальний. Тут багато предметів давнини: фотографії, музичні інструменти, кавоварки, самовари, монети, газети тощо. А в підвалі – нижньому ярусі кафе – виставлена середньовічна зброя. У кафе пропонують  понад 40 видів кави. Ми спробували фірмову, яка коштує 40 гривень. Її заварюють у турці на спеціальному розжареному піску. До кави подають воду й цукерку.
Також скористалися послугами піцерії „Нью-Йорк стріт” (піца коштує в межах 90-100 грн). Взагалі закладів харчування у Кам’янці багато і в них досить  прийнятні ціни. Єдине чого не помітили – їдалень типу «Пузатої Хати». Але, може, це й на краще.

                    Петропавлівський костел – християнський собор з мінаретом

Петропавлівський костел -- християнський собор з мінаретом

Петропавлівський костел — християнський собор з мінаретом

Розповім про ще одну перлину Кам’янця – кафедральний Петропавлівський костел. Це єдиний в світі християнським собор з мінаретом висотою близько 40 метрів. Зберігся він з часів турецького панування. У цей час багато християнських храмів перебудували на мусульманські мечеті. Після відступу турецьких військ був підписаний мирний договір з польськими властями, за яким вони зобов’язалися не руйнувати мінарет. Але на його верхівці встановили позолочену статую Богородиці.
Колись мінарет був відкритим для відвідувачів. Але на початку 19 століття сталася трагедія. 19-річна дівчина закохалася в католицького священика, який відповідно до прийнятого целібату не міг одружуватися. Тож кохання було приречене. Вона піднялася на мінарет і кинулася вниз. Після цього виходити на нього заборонили. У період незалежності  України туристам дозволяли піднятися на гору. Але 5 років тому в місті сталася трагедія: один із членів мусульманської громади вбив кам’янецького студента. Щоб не виникало ніяких непорозумінь між представниками  різних церковних громад, вихід на мінарет знову закрили, – підслухала розповідь екскурсовода біля собору.
У костелі Петра і Павла встановлений найстаріший орган в Україні. А в каплиці Непорочного зачаття Діви Марії зберігається знаменита скульптура Лаури.
Надгробний пам’ятник Лаури Пшездецької був виготовлений в Італії в 1874 році знаменитим скульптором українського походження Бродським. Лаура – дочка багатих землевласників Пшездецьких з міста Чорний острів (за 20 кілометрів від Хмельницького). Під час прогулянки вона впала з коня. Врятувати дівчину не вдалося, вона померла у віці  21 рік. Батьки замовили надгробок для улюбленої дочки у одного з найкращих майстрів. 4-тонна надгробна плита за два роки була виготовлена з цільного шматка дорогого мармуру. Її встановили на могилі Лаури в родинній усипальні Пшездецьких. А в 1938 році перевезли в Кам’янець. Під час богослужінь її накривають білим полотном.

Цікаво, що в Римі на кладовищі Санта-Верано встановлено копію пам’ятника Лаурі. Виготовлена вона тим же Бродським на замовлення міністра зовнішніх справ Італії Джузеппе Джордано Апостоли, в якого при пологах померла дружина, – розповіла захоплюючу розповідь екскурсовод.

                                         Кам’янчани вважають своє місто особливим

У центрі міста багато креативних лавок і троянд

У центрі міста багато креативних лавок і троянд

Сучасний Кам’янець  теж дивовижний. Скрізь дуже чисто й затишно: жодного стихійного смітника чи бодай викинутого на дорозі папірця. Стіни багатьох будинків прикрашають оригінальні малюнки. Вони з’явилися після щорічного фестивалю сучасного вуличного мистецтва «Республіка».

Є кілька красивих паркових зон із фонтанами. Багато лавок креативного дизайну, кованих ліхтарів, прикрашених вазонами із живими квітами, і неймовірна кількість троянд. Місцеві кажуть, їх – понад 10 тисяч кущів (!).
Окрасою Кам’янця також є перехрестя-вишиванка та Європейський сквер,  викладений плиткою у червоному, білому та чорному кольорах.
Кам’янчани вважають своє місто особливим і постійно наголошують, що їхня фортеця унікальна, їхня кава, подільська, смакує по-особливому, у них найдавніша в Україні ратуша та найвищий 70-метровий міст, у них відбувся перший політ на повітряній кулі. Пишатися справді є чим.

Організацією поїздки займалася євангельська церква “Оселя благодаті”. Подорож відбулася в рамках відзначення в місті 500-річчя Реформації.

Юлія Строчинська

Фото автора

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.


Дизайн: Lifestar