Уроки ощадливості

Містечкові історії

Містечкові історії

Сашко незадоволено відсунув від себе миску із вівсяною кашею:

– Знову дієтичний харч на сніданок? На такому раціоні незабаром випадатиму із штанів, а перед очима літатимуть метелики. Де борщ та каша з м’ясом? Перед одруженням обіцяла балувати мене пиріжечками та вареничками.

Марина кілька хвилин покопирсалася у гаманці й нарешті витягла клапоть паперу, списаний з обох боків:

– Ось тут уся наша домашня бухгалтерія! Скільки не перевіряй, а висновок один – якби знала, що такі гроші будеш приносити в дім, то обминула б тебе десятою дорогою.

Ще й глузливо додала:

— Ти теж обіцяв, що наш дім буде повна чаша!

Сашко пробурмотів, щоб не чула дружина: «Коли зустрічалися, то була моя Маринка, мов тихе літечко, а коли одружилися, то стала злющою й усім невдоволеною! Скільки не принесу грошей, усе їй мало! Доведеться провести для своєї чарівної половини невеличкий урок економії!»

Схопив дружину за руку й підвів до полички із продуктами:

– Не ображайся, але господиня із тебе нікудишня! Хліба можна купувати четвертинку, а від печива взагалі відмовитися, бо його їси лише ти! До речі, чай та каву я п’ю без цукру, а ти кидаєш аж чотири ложечки! Ще й товсто мастиш батон маслом!

Побачивши, що Маринка нахнюпилася, мовив трохи лагідніше:

– Сонечко, мені ж не шкода, але ти повинна подбати про свою фігуру, для чого мені твої зайві кілограми? Сама ж знаєш, що люблю жіночок струнких, мов билиночка! Моя тобі порада – відмовся від масла, білого хліба та шинки! Там так багато всього шкідливого! Це мені, чоловіку, потрібні м’ясні продукти та й невеличке черевце допускається!

Маринка не зронила ні словечка. Демонстративно приготувала собі чай, не вкинувши цукру, віддала Сашкові свої бутерброди. Той продовжував:

– А оця твоя ідея провести аж десять днів біля моря – зайве марнотратство! Краще поїдемо в село, там така мальовнича природа. А повітря – цілющий нектар! Вранці попрацюємо на городі, в обід займемося заготовкою салатиків на зиму. Увечері знову на город – загориш так, що не треба й моря. А якщо захочеш скупатися, то нагрію для тебе цілу балію води!

Мовчки вирушили на службу. Вперше Марина не побажала хорошого робочого дня, вперше не поцілувала у щічку, але Сашко не дуже тим переймався:

– Ти диви, надула губи! Нехай не думає, що коли стала моєю дружиною, то я буду виконувати усі її забаганки та потіти на двох роботах.

Прийшовши додому, побачив на столі прощальну записку, жінчиних речей у шафі не було. Роздратовано пошматував записку та поклявся ніколи не одружуватися.

Із Танькою познайомився у секон-хенді. Обоє кілька годин шукали парні шкарпетки, а знайшовши, чесно поділили між собою. Жіночка була не такою вродливою, як Маринка, не мала красиво нафарбованих нігтів та наліплених вій, але зате за кілька хвилин розмови повідала Сашкові, у яких магазинах найнижчі ціни, розповіла, що уміє непомітно зашивати капронові колготи, прати одноразові пакети, раціонально використовувати обмилки та пляшечки з-під шампуню й ще багато чого…Таким чином проговорили аж до вечора, а наступного дня пішли подавати заяву до РАЦСУ.

Шість років промайнуло, мов одна мить, Сашко з Тетяною влаштовують одне одному уроки економії й невимовно щасливі!

Людмила Левченко

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.