Тернопільщину варто відвідати – край неповторної екзотичності

2 3385Єдиний в Україні підземний музей знаходиться під чистими луками неподалік села Більче-Золоте Борщівського району на Тернопільщині. Власне, з печери-музею трипільської культури “Вертеба” й розпочався другий день прес-туру “Україна очима редактора”, який проводив 1-3 серпня Український журналістський фонд.

У “Вертебі” та ще в багатьох унікальних місцях Трипілля побувала група журналістів регіональних ЗМІ, зокрема, й з нашого “Вісника” (м. Переяслав-Хмельницький Київська обл.).

У “Вертебі” жили трипільці

У печері "Вертеба"

У печері “Вертеба”

Коли наш автобус під’їхав до печери “Вертеба”, біля входу нас вже чекав її завідувач Олександр Дудар. Провівши коротенький інструктаж, він відчинив металеві двері і перед нами постав підземний світ.

– Ці міцні двері тут встановили у 1990-х роках як захист від «чорних» археологів. Адже трипільські артефакти, яким понад п’ять тисяч років, не давали спокою багатьом шанувальникам старожитностей, – пояснив господар і продовжив екскурсію. – Довжина печери вісім кілометрів, вона гіпсова. Тут завжди однакова температура: плюс дванадцять. Віднайшов цю печеру власник місцевих земель Ян Малевський ще у 1823 році під час полювання.

2 3310Петляючи вузькими часом низькими проходами-лабіринтами, ми дісталися до зали із посудом трипільської культури, згодом – до гіпсової зали, а ще згодом – до печерної діорами. Саме ця експозиція є гордістю печери, тут відтворена мить із побуту трипільців. Білі гіпсові скульптури контрастно виділяються на тлі темряви.

– Про те, що в цій печері тривалий час перебували люди, немає жодних сумнівів: чорні обвуглені стіни – сліди розведення багать для обігріву й освітлення,2 3297веде далі екскурсовод. – Також тут було виявлено розсипи роздробленої кераміки, багато глиняних зернотерок і глеків для зберігання зерна. За свідченням дослідників, люди  жили тут  впродовж трьох століть.  

А нині у “Вертебі” живуть кажани. Ми їх бачили на власні очі. Спостерігати за ними було водночас і цікаво, і страшнувато. Вони перелітали з місця на місце, а ми прикривали від них свої голови, аби, бува, не вчепилися у волосся.

– Боятися їх не треба. Вони звиклі до туристів, і ще жодному з них не вчинили ніякої біди, – розвіяв наш страх пан Олександр.

До Монастирка люди їдуть за духовним зціленням

Вхід до печерного храму у Монастирку

Вхід до печерного храму у Монастирку

Наступний наш переїзд став паломницьким. Ми приїхали в село з красивою назвою Монастирок, що в Борщівському районі. Тут є давньослов’янський печерний храм IХ ст., до якого люди їдуть звідусіль за духовним зціленням.

Дверей у храмі немає. Вхід у цей печерний грот широченький. Всередині стоять підставки з піском для свічок і уквітчаний престол з іконами, хрестами та фігурками ангелів. У центрі вівтаря – лик Ісуса Христа із закрити очима. Власне, це і є реліквією храму-печери, з яким пов’язано ряд легенд та переказів. Вони засвідчують, що цей образ нерукотворний.

Лик Ісуса Христа із закритими очима декому видається із відкритими очима

Лик Ісуса Христа із закритими очима декому видається із відкритими очима

– Ченці, які колись прийшли сюди, фарбою надали лику виразності. А коли у комуністичні часи його замазали вапном, то зображення все одно проступило на кам’яній стіні. Сьогодні його називають єдиним ликом Христа із заплющеними очима, які він закрив начебто тому, що не міг споглядати численні людські гріхи. Водночас серед паломників існує переконання, що щирі молитви біля цього образа допомагають спокутувати найтяжчі гріхи. Між іншим, декому видається цей лик із відкритими очима. Якщо хочете це побачити і ви, то  щиро помоліться і пильно вглядіться в очі Христа, – порадила екскурсовод Оксана. Ми так і вчинили.

Краєвиди Монастирка вражають

Краєвиди Монастирка вражають

І що ви думаєте? Декому з нашої групи вдалося побачити Ісуса Христа на іконі з відкритими очима. На мою радість, і мені теж.

А ще в Монастирку надзвичайно красиві краєвиди. Тож це село притягує до себе і туристів, і паломників.

– Тут панує відгомін давнього минулого і світ сучасний, – сказала Оксана, і ми помандрували далі.

Чортків, попри диявольську назву, напрочуд милий

Назва міста, в яке ми приїхали згодом, нас дещо 2 3406насторожила. А дарма! Чортків, попри таку дивну назву, видався нам напрочуд милим, а його мешканці дуже гостинними.

У центрі міста в підвальному приміщенні старовинної будівлі – колишнього домініканського монастиря – розташований унікальний ресторан-музей “Пан Чартковський”. Зали тут оформлені тематично: бібліотека, кінозал, пивоварня, цирульня-вбиральня та музичний салон. Тут можна не лише смачно поїсти, а й познайомитися з історією міста, біографією його засновника Єжи Чартковського.

Чортків – місто з двома ратушами

Чортків – місто з двома ратушами

 

За обідом у цьому унікальному закладі громадського харчування ми зустрілися із мером Чорткова Володимиром Шматьком, який, як ніхто з його попередників, робить все, аби місто процвітало і ще більше приваблювало туристів. А подивитися тут є на що!

Прогулявшись містом, відвідавши костел Божої Матері та ще кілька храмів (між іншим, у Чорткові є сучасна церква, яка з усіх боків має вигляд тризуба) та пройшовши руїнами Чортківського замку (у цій 2 3394колишній резиденції відомих українських магнатських родів Гольських та Потоцьких добре збереглося підвальне приміщення, в якому за легендою живе привид), ми вирушили до села Нирків Заліщинського району, точніше, до Джуринського водоспаду. Дорогою зупинилися на оглядовому майданчику, з якого добре видно руїни Червоногородського замку, щоб зробити світлини.

“Коровай на рушнику Дністра”

І ось ми біля Джуринського водоспаду. Він настільки приваблює красою та гучним журчанням води, що біля нього можна простояти вічність, але краще все-таки скупатись. Мить – і ми опиняємось у такій собі округленій купелі. Вона холодна, але не крижана. Поплавати тут не вдасться, а ось посидіти на каменях під стрімкими 2 3574потоками води, які приємно розминають засиджене тіло, – суцільне задоволення. Лише кілька хвилин цього природного масажу, і я відчуваю, як у мене оживає кожна клітинка, хочеться жити і радіти кожній хвилині, кожному дню.

До слова, Джуринський водоспад є найвищим рівнинним водоспадом в нашій країні. Його висота сягає 16-ти метрів.

2 3401Далі ми відправилися до Заліщицького півострову, який омивають із трьох сторін потужні води Дністра, це добре видно з гори-кручі, де ми влаштували справжню фотосесію.

– У Заліщиках колись була набережна та пляж міжнародного рівня, але у 1961 році повінь знищила пляжі. Після цього курорт більше не відновлювали. Крім Заліщинського півострову, подібних місць лише два в світі: підкова Мармурового каньйону в США та Мозель у Франції. Заліщики поетично називають “Короваєм на рушнику Дністра”, – сказала наш гід Оксана.

2 3571Намилувавшись цими краєвидами, ми відправилися до туристично-відпочивального комплексу “МішиН-Сіті”, що у с. Добривляни. Тут атмосфера та місце розташування нас також зачарували-замилували.

Сподіваюся, що після цієї віртуальної подорожі любителям активного туризму обов’язково захочеться здійснити найближчим часом її реально. Адже Тернопільщина притягує своєю неповторною екзотичністю – наземним і підземним світом. Тут реально класно!

Олена МАТВІЄНКО

2 35722 3522Руїни Червоногородського замку

2 34642 34512 3510

 

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.


Дизайн: Lifestar