Дітей, народжених від жінок без тату, відразу вбивали

Маска моко

Маска моко

Про татуювання я мріяв років з п’ятнадцяти. Але все ж набити його – це дуже серйозний крок, який має немало перешкод. Знав, що більшість тату-майстрів з неповнолітніми не співпрацюють, боявся, що буде сильно боляче або ж що чимось заражуся під час набивання. Також переживав, що через деякий час тату мені набридне, а вивести його непросто. Втім, всі ці перепони в принципі надумані. Варто лише захотіти по-справжньому, і ось у 23 роки в мене вже є дві тату. Не буду вас заохочувати набивати й собі. Просто трішки розповім про цю творчість з багатовіковою історією.

Зі статей в Інтернеті дізнався, що історія татуювань нараховує не менше 60 тисяч років. Ще в давніх людей тату слугувало не лише прикрасою, а і знаком племені, роду, тотему, вказувало на соціальну приналежність, а також, вважалося, мало певну магічну силу.

Але ж як дійшли до саме такого способу прикрашання тіла? Є цікава гіпотеза. Після того, як люди Кам’яної доби поранювалися, на їхньому тілі залишалося багато шрамів. Інколи вони зливалися в дивовижні візерунки. Носії таких шрамів вигідно вирізнялися з-поміж інших у племені: їх вважали хоробрими воїнами і успішними мисливцями. З часом відмітини набули якогось особливого сенсу і вже спеціально наносилися.

Отож, різні види татуювань почали практикуватися у всіх світлошкірих народів світу, а у темношкірих замінювалися рубцюванням. Татуювалися всі – племена Європи і Азії, індіанці Північної і Південної Америки, жителі Океанії.

У кожного народу були свої особливі татуювання. Розповім про ті, що вражають найбільше. Приміром, племена майорі у Новій Зеландії носили на обличчі маскоподібні татуювання – моко. Це хитросплетіння візерунків слугувало для них постійним бойовим розфарбуванням, показником доблесті і визнання у їхньому суспільстві. За місцевими звичаями, якщо у воїна, який загинув, була маска моко, він удостоювався найвищої почесті – його голову відрізали і зберігали як реліквію племені. Трупи нерозмальованих воїнів залишали на розтерзання диким тваринам.

Жінки японських аборигенів айну татуюваннями на обличчі показували свій сімейний стан. В інших народів кількість візерунків на тілі жінки символізувала її витривалість і плодовитість. А в деяких місцях дітей, які народилися від жінок без тату, відразу вбивали.

Полінезійський стиль татуювань

Полінезійський стиль татуювань

У певних випадках татуювання слугувало також у якості покарання. У древньому Китаї татуюваннями на обличчі мітили рабів і військовополонених, щоб їм було важче втекти, а якщо раптом це і вдалося б, можна легко впізнати порушника. Греки і римляни також використовували тату для подібних цілей. Навіть під час Першої світової війни у Британії дезертирів мітили літерою «D», в Німеччині набивали номери жертвам концтаборів.

Популярність татуювань серед слов’ян знизилася із започаткуванням християнства. Вважалося, що це відголоски язичницьких обрядів. Тим паче, у Старому Завіті зазначено: «Ради умершего не делайте нарезов на теле вашем и не накалывайте на себе письмена». Тату практично викорінили в Європі. І було так аж до XVIII століття.

Християнські місіонери відправлялися в далекі країни навертати в свою віру «дикі» племена, а моряки з їхніх кораблів поверталися додому з неймовірними татуюваннями, зробленими на згадку про подорож. Відомий англійський мореплавець Джеймс Кук, повернувшись із плавання у 1769 році, привіз із Таїті саме слово «tattoo» («татау» – малюнок).

У Європі тату в більшості набивали моряки, гірники, ливарники й інші робітники. Аристократи не поспішали мати подібні «мітки». Можливо, тому тату-«репертуар» став обмежуватися морською тематикою, сентиментальними малюнками і банальними афоризмами. Давнє мистецтво поступово «вироджувалося». Тату-майстри покидали цю справу, не бачачи в ній жодної творчості. І це при тому, що саме у цей час, у 1891 році, американець О’Рейлі створив електричну тату-машинку. Подібними нині користуються всі майстри.

Тільки завдяки потужному вибуху молодіжної культури 50-60 років ХХ століття з’явилося нове покоління татуювальників, творчі амбіції і сміливі експерименти яких знову зробили тату мистецтвом. Вони запозичили традиційні образи інших культур – Далекого Сходу, Полінезії, американських індіанців, – створюючи захоплюючі гібриди, нові стилі, школи і напрямки. Так почався новий, сучасний етап історії тату.

Про сучасне тату-мистецтво мені вдалося поговорити із майстром з Києва Сергієм Соколовим. Інтерв’ю читайте найближчим часом.

Віталій Усик

 

Татуювання – зображення (малюнок) на шкірі живої людини та процедура його нанесення. Технічно татуювання полягає в ін’єкціях фарби в глибину шкіри, чим досягається довготривалість – «вічність» татуювань. Татуювання може бути декоративним, символічним, статутним (у певних соціальних групах).

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.


Дизайн: Lifestar