Подарунок для коханого чоловіка

Містечкові історії

Містечкові історії

Третю годину блукала Маринка по магазинах, підбираючи подарунок для свого Вадимчика. Поради продавчинь стосовно подарунка тільки нервували та смішили жінку:

– Діловий блокнот, краватка, набір для гоління, туалетна вода, канцелярські прибамбаси типу рамочок для світлин та підставок із ручками. Усього цього у нього навалом! Хочеться подарувати щось особливе, незабутнє!

Наморщила чоло, пригадуючи звички та уподобання чоловіка: любить добряче поїсти, поспати, випити, рибалку із кумом, обертається на молодих жінок… Ні, це все не те! Раптом здогадка, мов блискавка, пронизала мозок: «Вечірка для двох із шампанським та тихою музикою, це так освіжить наші стосунки, внесе романтику».

Зателефонувала до куми:

– Зіночко, можеш на вихідні дати ключ від дачі? Хочу влаштувати для чоловіка невеличке сімейне свято! Щоб Вадимчик пригадав перші роки нашого життя, коли знімали квартиру, в усьому собі відмовляли, але так кохали одне одного!

Почула у відповідь:

– Аякже, з чоловіком! Двоповерхового будинку із євроремонтом малувато, то ви вирішили усамітнитися на дачі, яка нагадує курятник, а не житло! Сказала б прямо, що маєш коханця й потрібне місце для зустрічей!

Марина кинула слухавку до сумки. Оговтавшись від почутого та трохи заспокоївшись, зайшла до кума на роботу:

– Андрію, скажи чесно, ти ж дорослий чоловік, прожив життя й усе розумієш…

Той, тримаючи стаканчик із кавою, так і занімів на місці, витріщився на куму, мов баран на нові ворота, не зовсім розумів, що вона має на увазі. Марина підійшла ближче, щоб ніхто із працівників не чув їхньої розмови:

– Ну, є ситуації, коли потрібно побути разом, тобто без дітей, знайомих, родичів. Розумієш, про що я?

Андрій відвів куму в бік:

– Маринко, а пам’ятаєш, як я тобі співав пісеньку «Що то за кума, що…». Знав, що колись відгукнешся на мою пропозицію! То де й коли?

– Я не те мала на увазі, – прошепотіла й вибігла геть.

«Ну й народ! Одні непристойності на думці», – думала Марина, і вирішила залагодити цю справу без посередників.

По дорозі додому купила газету із об’явами про житло під найм та зірвала кілька оголошень на стовпах. До самісінького вечора кружляла вулицями міста, підшукуючи більш-менш пристойну кімнату, відчуваючи на собі багатозначні й оцінюючі погляди господинь та господарів житла, відповідаючи на запитання типу: а кімната для одного чи двох? чоловіків, жінок? сімейної пари чи… Повернулась стомлена та щаслива, бо уже знала, що має незвчайний подарунок. Вона зрозуміла, що гарне затишне житло на кілька годин, на одну ніч, на добу – це в їхньому містечку вільна ніша. І це може бути дуже перспективним бізнесом.

Минув рік. Марина та Вадим відкрили фірму, яка здає житло під найм на короткі терміни. Ніхто не ставить зайвих питань, не вимагає документів. Тільки гроші. До них почали приїжджати закохані парочки із сусідніх міст і сіл, навіть зі столиці на вихідні ось уже кілька тижнів сивий дядько з молодою супутницею знімають однокімнатку на околиці.

Незабаром річниця весілля… Марина замислюється над тим, щоб відкрити міні-готель для шлюбної ночі, але це буде уже інша ідея-подарунок для коханого чоловіка.

Людмила Левченко

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.