У Діда Павла завжди людей повна хата була

Помер дід Павло. Років з двадцять тому пішла в кращий світ його баба Настя, а тепер – і він. Жив одинаком (єдиний син давно десь завіявся у світах), але не самітником. У нього в хаті постійно були люди. Дід Павло був дуже майстровитим, тож завжди хтось із сусідів чи сусідок прохав то велосипед підремонтувати, то сапу наточити, то взуття підшити. Все, за що б не брався, робив до толку. І городу давав лад, і півника з курочкою, яких тримав, як казав, «щоб веселіше було», тримав-годував. А ще до діда люди йшли, щоб балакати. Він міг поговорити на будь-яку тему, при цьому ніколи нікого не образивши.
І ось його немає. Здається, мав би спорожніти, прийти в запустіння його двір. Та ні. Сусідка ходить – випускає півника з курочкою, годує. «Хай живуть, хай ходять двором, ніби тут усе без змін. Ніби дід Павло просто десь відійшов. Бо на порожній двір дуже боляче було б дивитися», – каже.

Валерій Шкребтієнко

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.