Якби цей собака міг балакати…

Один знайомий, який має дачу в селі у приміській зоні, давно займається розведенням породистих собак на продаж. Ні, по неділях на переяславському базарі він не стоїть. Микита Петрович – киянин, активно шукає клієнтів на спеціалізованих сайтах та в деяких столичних клубах собаківництва. Вважається там гарним фахівцем. Проте, коли буває на базарі, завжди зупиняється посеред вулиці Шкільної, де традиційно продають котиків та цуциків. Саме там зустрів його останнього разу.
– Я і в Києві, буває, заходжу на ринки, де продають собачок, і в інших містах, – раптом сказав він, коли ми розговорилися на його улюблену тему, – але такого колориту у цій справі, як на Старокінному ринку в Одесі ніде не зустрічав. Був там минулого літа, коли відпочивав на морі.
Лише уявіть, якийсь чоловік приніс у великій корзині для білизни цуциків. Над ними висить фотографія нібито їхньої мами – німецької вівчарки, у якої всі груди у медалях. Далі такий діалог продавця з покупцями, якого ніде, крім Одеси не почуєш.
– Молодий чоловік, звідки у цієї собаки стільки орденів? – тицяє на фото якась зацікавлена жінка. – Вона що, генерала з’їла?
– Нічого вона не їла. Це – чемпіонка Європи, – відповідає той.
– І родовід гарний?
– Аякже! Я вам більше скажу: якби ця собака вміла говорити, вона б таки не розмовляла ні з вами, ні зі мною.
– Хоч я спочатку зайшов на ринок подивитися на собачок, – продовжував Микита Петрович, – тут просто стояв і спостерігав з боку за цією торгівлею. Тим більше, що далі до неї долучилася ще одна одеситка.
– Не слухайте його, це – аферист, – накинулася вона на продавця. – Я купила у нього сторожового собаку, а він виявися форменим сексуальним маніяком. Кидається на всіх, в тому числі і на кішок.
– А я вас попереджував, що це – така порода. Вона так і називається бордель-тер’єр.
– Бордель мене не цікавить, – знову вступає до розмови перша жінка. – Скільки ви хочете за оце цуценя?
– Триста.
– А половину?
– Половину собачки я не продаю. Мадам, не економте гроші. У вас буде чудовий сторожовий пес!
– Смішний ви чоловік! Якщо я вам віддам таку ціну, цій собаці вже нічого буде охороняти…
– А ви не пробували зі своїми клієнтами спілкуватися у такій манері? – поцікавився я у знайомого.
– У мене не вийде та й не потрібно. Таке почуття гумору можна зустріти лише в Одесі, причому навіть, коли люди займаються нібито зовсім звичною справою: купують чи продають собачок.

Василь Макаренко

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.