Новорічні свята витягують з нас найкраще

Перша сторінка, п’ятниця, 22 грудня

У Тараса Прохаська є чудовий текст про містерію Різдва. Про те, що саме в цей час ми відчуваємо найбільше свою людськість і людяність. Саме зараз ми найбільше, найщиріше віддаємо. Почуваємося при цьому щасливішими, ніж коли отримуємо. Саме зараз час, як ніколи в році, вірити в дива, чекати їх і творити. Найлегший і найприємніший шлях до цього – робити, що любиш, і поділитися. Моя колишня колежанка Алла, а зараз успішний кондитер з Києва, пече торти, печиво і відсилає на фронт. Викладачка англійської зі Львова Марта купує найкращі вовняні нитки, і її мама-пенсіонерка плете з них гетри і шапочки. Все це донька виставляє на благодійному аукціоні. Цього року вони заробили 8 тисяч гривень. На ці гроші вона набрала ігор, пазлів, книг і поїхала до дитячого будинку. Моя подружка Наталя – великий комунікатор. У неї дуже багато друзів у Фейсбуці, її захопливі тексти читають, і вона використовує це, щоб збирати гроші на операції онкохворим підліткам. Я розплакалася, прочитавши статтю про хлопчика-сироту, від батька якого через вибух на війні не залишилося нічого, щоб можна було поховати. Малий не розуміє, як це – батька нема. А свята ж ідуть, і всіх діток привітають, а в його дідуся з бабусею яка там пенсія? І тому я просто натисла на кнопку «перерахувати на картку». Новорічно-різдвяні свята витягують з нас найкраще, що в нас є. Хтось, значно багатовимірніший, досконаліший і милосердніший за нас, розпорює нам душу, щоб випустити на волю всі скарби любові. Хтось чи, може, ми самі?

Наталія ПАВЛЕНКО

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.