Яка подія була для вас найкращою у 2017 році?

Рік добігає кінця, а отже, це слушний період для підбиття підсумків. Якщо говорити про річні здобутки держави в цілому, то це запровадження безвізового режиму з країнами ЄС та відродження української культури, зокрема кінематографу, книговидання та вітчизняної музичної індустрії. А які найкращі події трапилися в житті мешканців міста й району протягом року, що минає? Про це поцікавилися журналісти «Вісника».

Олександр Михайлик, 64 роки, с. Пристроми:

– Яке життя в пенсіонерів? Прожили рік і добре. У 2017 році відзначили два ювілеї. Моїй дружині, Галині Петрівні, виповнилось 60. А ще 24 липня ми відсвяткували рубінове весілля – сорокарічний ювілей нашого подружнього життя. В гості приїхали діти, внуки. Привезли різні подарунки, та, як на мене, найціннішими були поцілунки внуків, а решта – то все тлін.

Тетяна Шибалова, 42 роки, місто:

– У цьому році я народила першу дитинку – синочка Андрійка. Зараз йому 2,5 місяця. Його народження – найщасливіша подія для нас із чоловіком. Я навіть нічого іншого й пригадати не можу. Народила в нашій лікарні, самостійно, без кесаревого розтину. Хоча мало хто вірив у таке.  Вважаю це ще одним Божим дивом у моєму житті.

Лариса Колісніченко, 35 років, місто:

– 2017-й – рік втілення моєї давньої мрії: у мене тепер є власна квартира. Дякую за це всім родичам, які підмогли фінансово. І хай навіть в мене ще залишилися  деякі борги, це ніскілечки не затьмарює радість. Ще багато потрібно зробити, щоб моє гніздечко стало повністю затишним (попередній господар мало подбав про збільшення комфортності квартири), але кожен успішний крок щодо цього приносить задоволення.

Анатолій Кушнір, 48 років, с. Хоцьки:

– 27 вересня ми святкували 70-річчя нашої мами Євдокії Калениківни. Вона – прекрасна людина, велика трудівниця, заслуговує найкращих слів. Тому ми з братом вирішили, що організуємо для неї свято так, щоб воно запам’яталось. Замовили банкет у сільському кафе, була «жива» музика. Співали, танцювали. Запросили шістдесят гостей – родичів, сусідів. Мамі сподобалось, а це найголовніше.

Іван Коркач, 79 років, с. Дениси:

– У нас з дружиною двоє дорослих дітей, четверо онуків і вже двоє правнуків. Одна з них, Діана, народилася лише місяць тому. Оце й була найприємніша подія цього року. Всі діти живуть в Києві, і ми правнучку ще не бачили. Часто з дітьми спілкуємося по телефону, то постійно цікавимося, як там вона. А ще цими днями з Об’єднаних Арабських Еміратів на новорічні свята повинна прилетіти наша онука Оля. Їй 22 роки, і вона працює в Еміратах перекладачем. Цілий рік не бачили, дуже скучили. Очікуємо її на свята і до себе.

Наталія Мечнікова, 41 рік, місто:

– У жовтні цього року з війни на сході України повернувся мій брат Олег Руденко. Йому 32 роки. У 2014 році він пішов добровольцем на передову, воював у батальйоні «Карпатська січ», а коли він розформувався, брат потрапив в 93-ю окрему механізовану бригаду. Олег завжди був на першій лінії оборони і Мар’їнці, і в Кримському, і в багатьох інших місцях у зоні АТО. За ці три роки він кілька разів приходив у відпустку, тож з Олегом ми бачилися. На жаль, під час бойових дій він зазнав контузії. Лікувався у військових госпіталях в Харкові та Дніпрі. А зараз проходить реабілітацію в госпіталі, що в Циблях. Казав, що тут лікування та ставлення до пацієнтів набагато краще. Гарною новиною для мене та й усіх наших рідних є й те, що цьогоріч Олег одружився, а три місяці тому у нього з Наташею народилася донечка. Хай будуть усі щасливі!

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.


Дизайн: Lifestar