Тимофій Девко: «Я ініціював створення об’єднаної громади. Тепер працюю над її розвитком»

«Об’єднання громади – це правильний шлях»

Підбито підсумки конкурсу «Людина року», який проводиться журналістами «Вісника» із 1995 року. За цей час 23 людини отримали це звання. Цьогоріч переможцем став Тимофій Девко (55 років), голова Дівичківської об’єднаної територіальної громади. У дипломі, який в приміщенні редакції в урочистій обстановці вручила йому редактор Галина Карпенко, зазначено, що звання «Людина року-2017» присвоєно «за створення першої на Переяславщині об’єднаної територіальної громади, патріотизм, благодійництво, новаторство». Журналісти «Вісника» записали інтерв’ю з Тимофієм Девком, яке сьогодні публікується.

– Тимофію Петровичу, тож як вам вдалося створити громаду так швидко?

– Це не було так швидко, як здається. Для початку я проаналізував закон про децентралізацію і засумнівався: щось тут не те, ніби проти людей зроблено. Поспілкувався з практиками, побував у трьох новостворених громадах в інших областях і змінив думку. Водночас вдосконалилося законодавство. Я побачив таки в цьому процесі перспективу розвитку і села, і країни загалом. Почав збирати команду, вивчати фінансову спроможність громади, яка могла б самостійно забезпечити всі послуги та створити ще кращі умови життя. Про це говорив передусім з людьми при найменшій нагоді: в магазині, на вулиці, на якихось зібраннях.

Спочатку планували створити більшу громаду і запрошували до об’єднання ще й Дем’янці, Харківці та Мазінки – це було логічно й виправдано. Мазінки могли б долучитися, але Дем’янецька сільська рада категорично не погодилася, тож і Мазінки територіально не могли об’єднатися. Тож знову перерахували фінансову складову за участі тих сільських рад, що є зараз, – громада з населенням 5308 осіб виходила також спроможною.

– Хто вас підтримував у процесі створення?

– На жаль, підтримки нашого об’єднання від районної влади не було. Тільки з часом знайшов порозуміння персонально з Іваном Бугаєнком, Юрієм Бобровніком – заступниками голів районної ради та РДА. Вдячний за підтримку фахівцям управління фінансів РДА. Коли дійшли до погодження в обласній адміністрації, це було у квітні 2017 року, спочатку заперечили. Хоча там мене добре знають, маю певний авторитет, але пояснювали так: вас немає у перспективному плані. Тож я домігся прийому в заступника міністра регіонального розвитку, який мене підтримав, проконсультував. Водночас звернувся до народного депутата Сергія Міщенка. Він виступив у парламенті і сказав, що гальмується створення нашої і Циблівської громад. На третій день після того нам дали офіційне погодження в області. На зараз, коли ми вже відбулися як громада, ставлення районної влади теж покращало. Всі зрозуміли, що процес пішов і треба це сприймати як факт.

«Справжня робота в громаді тільки починається»

А коли балотувалися на голову об’єднаної громади, було побоювання не виграти?

– Ні, бо відчував підтримку наших сільських голів, розуміння людей. Я дуже добре знаю всіх жителів у Стовп’ягах, Веселому та Кавказі. За роки роботи вивчив навіть число і день народження кожного земляка. Останні роки йде велика міграція, то так детально знаю вже не про всіх мешканців. З жителями інших сіл зустрічався особисто до голосування. Турбувала їхня явка на вибори, бо люди ще не до кінця усвідомили і можливості громади, і свою роль та відповідальність у її житті. Тож найбільше, чим переймаюся досі, – виправдати довіру людей як ініціатор цієї справи, щоб був результат і люди повірили, щоб об’єднання громад – це правильний шлях.

– А які у вас стосунки тепер із сільськими головами?

– Хороші насамперед з тими, хто багато років працює на посаді, ми давно знаємо один одного, взаємно ділимося досвідом. Водночас у процесі організації громади почав багато і успішно співпрацювати з молодшими за досвідом колегами, зокрема, з Сергієм Андрієвським з Ковалина, Сергієм Дяченком із Цибель та іншими.

Можливо, хтось у районі й заздрить, що ми змогли першими створити громаду, та кожен розуміє, що такий результат дається великими зусиллями. Моє кредо: не забувати минуле і розбудовувати майбутнє. Я в житті оптиміст і впевнений, що тільки з таким настроєм, з позитивом можна досягати успіху.

Охоче спілкуюся з тими, хто прагне щось змінювати. Всі знають, що я завзятий до впровадження нового. Так у Стовп’ягах багато років працює комунальне підприємство, яке єдине в районі має власну техніку, приміщення, спеціалістів. Закінчує стажування й отримує ліцензію наш юрист, який оформлятиме спадщину в сільській раді. Такого поки немає в жодному селі. Тепер зосереджуємося на тому, щоб легалізувати всі податки на території нашої ОТГ. Ідемо до цього не через санкції, а виваженим і законним шляхом ділової співпраці.

– Яким буде бюджет вашої громади і чи є можливості залучення інвестицій?

– На наступний рік загальний бюджет громади становить 33 млн 010,4 тис. грн. Вилучення, тобто реверсна дотація, становитиме 5 млн 362,6 тис. грн. Ми вже зверталися з ініціативою, щоб у новостворених об’єднаних громад держава хоча б перший рік не вилучала кошти. У подальшому бачимо можливості збільшення бюджету відсотків на 25 за рахунок повної, прозорої сплати всіх податків підприємствами, комерційними структурами, що працюють на нашій території.

З місяць тому загострилося питання щодо «приписки» військової частини в селі Дівички. Оскільки її полігон розміщується і у нас, і на Бориспільщині, дехто хотів перереєстрації військової структури у сусідів. Адже це – великий платник податків. Наступного року очікуємо від нього близько 10 млн грн. Я вже звертався і до народного депутата Сергія Міщенка, а разом з групою підтримки і до заступника міністра оборони Шевчука. Нас підтримали у міністерстві і, думаю, це питання закриється раз і назавжди. Бо так не може бути, щоб соціальні послуги (освіта, медицина тощо) отримували у нас, а податки сплачували іншим.

Стосовно залучення інвестицій, то це – пріоритетне завдання. Вже оголосили конкурс на посаду спеціаліста з питань регіонального розвитку, який займатиметься і розробкою грантових програм. Маємо досвід участі у різних форумах, пов’язаних з можливостями отримання фінансової допомоги як вітчизняних, так і закордонних грантодавців.

– Як зреагували рідні на ваше рішення очолити об’єднану територіальну громаду?

– Моя дружина за роки спільного життя не раз могла переконатись: якщо я вже щось вирішив, даремно витрачати слова для того, щоб змінив рішення. Ясно, що і вона, і інші родичі розуміли, що тепер матиму обмаль часу для домашніх справ. Але ніхто не заперечував. Часу зараз катастрофічно не вистачає, а далі його буде ще менше, бо справжня робота в громаді тільки починається.

«Хай 2018 рік буде багатим на радісні події»

– І все ж попри роботу у вас є спосіб відволіктися? Може, на лижах катаєтеся?

– Зараз ні, хоча був час, коли на лижі взимку ставав кожного дня: зі Стовп’яг на роботу в Дівички їздив два роки. Це було наприкінці вісімдесятих, коли в радгоспі бухгалтером працював. Люблю збирати гриби, але і на це часу бракує. Дякуючи друзям, цієї осені лише один раз вибрався – було дуже вдале полювання! Але я такий грибник, що збирати вмію, а їсти їх не люблю.

Маю внучку Соломійку, три з половиною роки, і вільний час у мене знаходиться тільки для неї. Коли випав перший сніг, то з нею зліпили сніговика, на санках її покатав. Дуже шкодую, що мало часу проводжу з нею, вона – моя найбільша втіха.

 – Як ви святкуєте Новий рік?

– Під ялинкою, з сім’єю. Мої діти живуть у Стовп’ягах, тому збираємось у нашому домі. Я стараюсь усім підготувати подарунки, грошей ніколи не дарую. Користуючись нагодою, вітаю всіх із Новим роком. Бажаю всім людям, які проживають на території нашої ОТГ, всім переяславцям, а також моїй родині щастя, здоров’я, миру і спокою. Хай 2018 рік буде багатим на радісні події для всіх нас.

Валентина Батрак, Леонід Мілютін, Галина Карпенко

 

Біографічна довідка

Девко Тимофій Петрович народився у с. Стовп’яги 26 квітня 1962 року. Після школи закінчив Київський кооперативний технікум. Із 1981 року працював ревізором у Переяслав-Хмельницькій райспоживспілці, головним бухгалтером Дівичківського радгоспробкоопу; з 1986 по 1988 рік був заступником головного бухгалтера радгоспу «Дніпро». У 1996 році закінчив факультет історії та правознавства Переяслав-Хмельницького педуніверситету ім. Г. Сковороди.

У 1988 році на альтернативній основі обраний сільським головою Стовп’яг. З того часу незмінно перемагав на виборах сільського голови у Стовп’ягах. 29 жовтня ц.р. обраний головою Дівичківської сільської ради Дівичківської об’єднаної територіальної громади.

Одружений. Дружина Галина працює вчителькою в Стовп’язькій школі. Мають доньку Світлану, сина Вадима і внучку Соломійку. Родина проживає в селі Стовп’яги.

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.