Американський хор привіз радість Різдва на Київщину і шістнадцять валіз теплих речей для зони АТО

Різдвяний концерт у Переяславі

3 січня в районному будинку культури Переяслава-Хмельницького (Київська область) з різдвяною концертною програмою виступив хор Першої баптистської церкви міста Хот-Спрінгс, що в штаті Арканзас (США). У його складі було 22 виконавця віком від 15 до 75 років. І такого великого християнського закордонного колективу в різдвяні дні на Переяславщині ще не виступало.

Як розповіла киянка Марина Купенко (29 років), яка є координатором християнської місії Юкрейн челендж та співорганізатором візиту американців, на Київщині вони з 27 грудня по 6 січня. Щодня мають по два концерти в різних містах та селах області, а також відвідують будинки пристарілих, дитячі будинки тощо. Коли їдуть до людей нужденних, везуть з собою ті чи інші подарунки. Скажемо, наступного дня було заплановано концерт для людей з особливими потребами у селищі Велика Димерка на Бориспільщині. Для них приготували великі продуктові набори.

В РБК гості виконали більше десятка пісень. Серед них і музичну композицію на тему всесвітньовідомого українського “Щедрика”. Всі пісні – англійською. Проте організатори роздавали глядачам збірки цих творів у перекладі українською. Так що всі охочі могли підспівувати. На жаль, глядачів було обмаль. Все ж гості докладали всіх зусиль, щоб їх виконання було на високому рівні.

Пастор Кайл Стівенс (43 роки) поділився, що їхній церкві вже 180 років. У містечку з населенням близько 30 тис. чоловік вона найбільша, нараховує до 2 тис. членів. Лише до складу церковного хору входить до сотні осіб. В Україну приїхала його частина, більшість віруючих – вперше. Загалом же церква займається великою місіонерською діяльністю в багатьох країнах світу. Він, зокрема, останні вісім років був місіонером у Сербії. Вивчив мову і навіть трішки  розуміє українську, оскільки вона схожа.

Проте серед членів “команди” були і такі, хто вже бував в Україні не раз. Так керівник хору Лі Барнет приїхав цього разу з дружиною, двома дітьми та батьками, яким вже понад 70 років. От вони, як місіонери, приїжджають щороку ще з початку 90-х  минулого століття. Власне, і вся нинішня поїздка у такому вигляді відбулася завдяки цій великій родині. Коли в черговий раз зібралися їхати, запропонували приєднуватися й іншим. Набрався цілий хор.

– Щоб приїхати сюди, – наголосив пастор, – школярі та студенти скористалися різдвяними канікулами, але багато кому довелося брати на роботі відпустки за свій рахунок. Поїздку всі учасники оплачували особисто. Обійшлося близько 2 тис. доларів на людину.

Цікаво, що в далеку дорогу за океан американці вирушили одразу ж після Різдва у себе вдома. А це свято для них дуже особливе. Як зазначив Кайл Стівенс, спочатку вони святкували в церкві. А потім вже вдома зібралися великою родиною на сімейне свято. У них з дружиною троє дітей, а ще ж приїхали і родичі. Засиділися до пізна, а вже рано-вранці потрібно було їхати. Тож вийшло так, що радість американського Різдва вони привезли із собою в Україну. А тут одразу ж потрапили у вир дуже насиченої програми перебування.

Марина Купенко, яка з кількома іншими перекладачами постійно перебуває з американцями, розповіла, що спершу вся група розмітилася в Ірпінській біблійній семінарії. Щоденний підйом вже о пів на шосту-шостій ранку. За заведеним звичаєм віруючи моляться, читають Біблію, потім снідають і вже о сьомій виїжджають. Повертаються, буває, лише пізно у вечорі. Так, наприклад, було і 31 грудня, коли всі українці готувалися зустрічати Новий рік. Гості заїхали до продуктового магазину, кожен купив, що хотів, а потім із усіма цими продуктами зібралися разом зробили вечірку. Дванадцятої ночі не чекали, спати розійшлися раніше, оскільки на завтра рано вставати. Проте з настанням Нового року на вулицях міста почали вибухати салюти, петарди. Так що заснути цієї ночі і американцям ще довго не вдавалося. А от традиції слухати привітання президента у новорічну ніч у них взагалі немає. В цей час вони просто дивляться трансляцію опущення кришталевої кулі по шпилю хмарочоса в Нью-Йорку на Таймс-Сквер.

Як люди віруючи, перед поїздкою молилися за тих українців, що прийдуть на їхні концерти, які називаються “Світло для світу”, щоб хоч частинка світла Різдва Христового передалася глядачам. А ще – за здоров’я учасників хору, оскільки перед поїздкою немало виконавців хворіли, приймали антибіотики, а одна жінка – навіть стероїди, щоб пришвидшити процес одужання. Коли ж вже приїхали і прокинулися наступного ранку, всі були здоровими. В цьому бачать Божу допомогу.

В театралізованій частині концерту участь взяло три особи. Її сюжет було

Театралізована сценка

побудовано навколо теми пошуку світла істини. Дії “акторів” на сцені супроводжувалися доволі тривалим оповіданням українською мовою. Цікаво, що американці не розуміли жодного слова. Між тим настільки точно відтворювали образи, що складалося враження, що чують рідну для себе мову.

– Як бачите, ніяких особливих театральних реквізитів, сценічних костюмів, – прокоментувала Марина Купенко, – наші гості із собою не брали. Бо їхали сюди не для того, щоб показати себе, а щоб послугувати іншим. Замість якихось особистих речей із собою вони привезли 16 таких величезних валіз, які лише можна було вмістити до літака. Це – благодійна допомога: одяг, різні теплі речі для цивільних мешканців зони АТО. Ми наперед домовилися зі службою військових капеланів, яка одразу ж з літака забрала всі ці речі і доставить жителям Донбасу.

Після концерту американські гості відвідали міську церкву “Оселя благодаті”, де

Барнети приїхали великою родиною

на них чекав обід. Поки збиралися до автобуса, поцікавився у Баді (71 рік) та Джінейди (70 років) Барнет, як їм вдалося зібратися у таку поїздку цілою родиною? Відповіли, що члени їхньої родини – віруючі вже у багатьох поколіннях. Різдво за традицією трохи святкували вдома. Та сутність цього свята для них насправді в тому, щоб віддавати щось людям. Лише минулого року приїжджали в Україну тричі, допомагали у будинках пристарілих, християнських таборах відпочинку і таке інше, в основному в невеличких містечках, селах, де їхня допомога була більш потрібна.  Дуже раді, що зараз приїхали і з дітьми, і з онуками, щоб поділитися доброю звісткою, що Христос народився.

На знайомство з історичними чи іншими визначними пам’ятками ні у Переяславі, ні в інших місцях часу у гостей не було. Українці, які їх супроводжували могли лише в автобусі розповідати про міста Київщини, видатних людей, що тут проживали. Того ж дня американці побували ще в селі Головурів на Бориспільщині.

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.