Громадські пасовища у селах на Київщині під загрозою загарбання і знищення через суди

Середні розміри громадських пасовищ від 10 до 100 гектарів суцільними шматками майже у кожному селі. При розпаюванні землі у середині 90-х років громадські пасовища були не розпайовані, а залишені у колективній власності, про що було внесено відомості  до Державних актів на право колективної власності на землю. По правовій природі громадське пасовище, яке внесене до Державного акту на право колективної власності на землю, є нерухомим майном. Цей акт посвідчує спільне сумісне право власності на громадське пасовище людей та їх офіційно оформлених спадкоємців, які вказані у додатку до акту. Простими словами – всі, хто отримав земельний пай та їх спадкоємці є рівноправними між собою співвласниками земельних ділянок, де розташовані громадські пасовища.      Тепер, під час війни,  на повістці денній у обласних земельщиків, які живуть на мирній території, стоїть розкраювання громадських пасовищ під земельні ділянки на ОСГ (особисті селянські господарства) на реальних та на підставних людей з єдиною метою – їх загарбання. Але цьому заважають Державні акти на право колективної власності на землю, видані два десятки років тому. І тут нелюстровані обласні земельщики знаходять вихід для знищення перешкоди – звертаються до суду.

У грудні 2017р. до Господарського суду Київської області надійшло чотири позовні заяви від Головного Держгеокадастру у Київській області, яке позивається до Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації та до чотирьох сільських рад Переяславщини: Козлівської, Пристромської, Полого-Вергунівської і Ташанської

Позовну заяву від 18 грудня 2017р. до Козлівської сільської ради (справа № 911/3844/17) із вимогами про визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право колективної власності на землю, віднесення до земель запасу державної форми власності землі сільськогосподарського призначення суд в особі судді Кошика А.Ю. лишив без руху, бо не повністю сплачено судовий збір. Позивач сплатив лише за одну вимогу немайнового характеру 1600 грн., а потрібно 3200 грн. як за дві вимоги. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Але до позовної заяви було додано лише опис-вкладення  і не додано квитанції, що він відправлявся відповідачам. Суд 19 грудня 2017р. зобов’язав позивача не більш як за 10 днів з дня отримання ухвали усунути ці недоліки.

Позовна заява від 14 грудня 2017р. до Пристромської сільської ради  (справа № 911/3842/17 ) була із двома подібними  вимогами як і до Козлівської сільської ради. Суддя  Конюх О.В. розписала в ухвалі від 22 грудня 2017р. детальніше, що ж хоче позивач та вказала деякі реквізити акту. Зокрема, що  Державний акт на право колективної власності на землю виданий на КСП «ім. Черняховського» на підставі рішення Пристромської сільської ради від 05 квітня 1996р. А віднести до земель запасу державної форми власності позивач хоче землі с/г призначення, що належали КСП «ім.Черняховського» на підставі цього акту площею 60 га пасовища. Так прямо і написано, що 60 га пасовища. Це для тих селян, хто ще досі сумнівається і вірить в непорушність документів на землю.

Суд вказав, що позивачем зазначено відповідачами райдержадміністрацію  та Пристромську сільську раду, разом із тим, позовні вимоги позивачем до вказаних осіб не заявлені. Перша вимога про визнання Державного акту таким, що втратив чинність, за правовим змістом є вимогою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, що не належить до визначеної законом компетенції господарського суду. Друга вимога про віднесення земель до земель запасу державної форми власності також заявлена не до відповідачів, а до суду, при цьому позивачем не наведено закону, який би відносив до компетенції господарського суду вчинення таких дій. Господарський спір підвідомчий господарському суду серед іншого за таких умов: по-перше, участь у спорі суб’єкта господарювання, по-друге, навність спору про право, що виникає з господарчих  відносин. Ні позивач, ні два відповідачі не є господарюючими суб’єктами, бо держземагенство та райдержадміністрація – це державні органи, а Пристромська сільська рада – орган місцевого самоврядування. Якщо два і більше відповідачів, то потрібно чітко зазначати кому з них яка вимога пред’являється, чого у позовній заяві не вказано. Тому позовну заяву судом було залишено без руху і зобов’язано позивача у строк не більше 10 днів з дня отримання ухвали усунути недоліки.

Позовна заява від 14 грудня 2017р. до Полого-Вергунівської сільської ради (справа № 911/3843/17) містила лише одну вимогу – визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право колективної власності на землю. Позовні вимоги обґрунтовані ліквідацією підприємства, якому спірним актом надано земельну ділянку у колективну власність та невизначеністю правового статусу цієї земельної ділянки. Судом 22 грудня 2017р. в особі судді Саванчук С.О. було встановлено відповідність позовної заяви і доданих до неї документів вимогам процесуального закону, суд прийняв позовну заяву і призначив її підготовче засідання на 23 січня 2018 о 15:00. А для відповідачів суд встановив 15 днів з дня отримання ухвали для подання відзиву на позов та надіслання його копії позивачу. Чи писався такий відзив райдержадміністрацією та Полого-Вергунівської сільською радою – невідомо.

Позовна заява від 14 грудня 2017р. до Ташанської сільської ради (Справа № 911/3845/17) містила вимогу визнання Державного акту недійсним. Тут обласні земельщики пішли далі всіх вимоги із трьох попередніх позовів. Адже, якщо визнати Державний акт на право приватної власності на землю недійсним, то це означає, що  він із самого початку його видачі був недійсним, а отже це перекреслює все земельне розпаювання, яке було здійснено по цьому акту. Це дає пряму дорогу для негідників, щоб визнати недійсними земельні документи декількох сот людей власників земельних паїв по селу Ташань. 22 грудня 2017р. суддя Христенко О.О. лишила таку позовну заяву без руху і запропонувала позивачу в строк до 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви. Серед недоліків були такі: позивач зазначив ідентифікаційний код Ташанської сільської ради 04361545, який у дійсності є кодом Полого-Вергунівської сільської ради; та відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таке підтвердження суд попросив по Козлову, а по Пристромах не просив.

З наведеного вище вбачається, що 4-ри справи щодо громадських пасовищ  тільки потрапили у суд. По одній з них по Пологах-Вергунах суд призначив підготовче засідання, по Козлову, Пристромах і Ташані суд виніс ухвали про усунення недоліків. Чи стануть ці ухвали перешкодою до заволодіння громадських пасовищ на Переяславщині? Напевне, що ні, вони лише відтягнуть строк. Адже якщо зацікавлені люди налаштувались отримати ці пасовища у приватну власність, то вони подадуть позови з будь-якими вимогами аби добитись незаконного збільшення своїх матеріальних статків.

На сьогодні громадські пасовища використовуються для випасання приватної худоби, бо худоба КСП у перші роки після майнового розпаювання, тобто у 2000-2004р. була вивезена і продана на забій. Сплату за таке випасання у сільраду власники корів не платять, бо ці землі – є колективною, а не комунальною власністю. Співвласники цих громадських пасовищ не сплачують у сільську раду за них земельний податок. Та й, ніде правди діти, сама сільська рада у податкову не подає відомості про нарахування того земельного податку. Земельний податок  невеликого розміру до 50 грн. в рік з людини. Інколи частково громадські пасовища приорються на декілька гектарів вглиб недобросовісними фермерками, які ні селянам, ні бюджету гроші за це не сплачують. Але ж громадські пасовища на Переяславщині зараз ще існують. Не всі звісно, бо у Помоклях та у Хоцьках їх уже розбито по 1-2 га на ОСГ і скуплено у 2017р.  І з весни вони будуть оратись. Однак, громадські пасовища у Козлові, у Пристромах, у Пологах-Вергунах і у Ташані поки документально ще є, але зараз поставлені під загрозу загарбання і знищення через суд.

Вимоги про визнання такими, що втратив чинність чи скасування Державного акту про право колективної власності на землю можна заявляти до того, хто його видав та до осіб, щодо яких його видано. Тобто у кожній із цих справ повинні бути відповідачами власники земельних паїв, вписані у додатку до цього акту. А у разі їх смерті,  їх спадкоємці.  Але обласні земельщики як позивачі до справи не залучили цих людей та у жодній із 4-х справ суди про їх відсутність не запереживали. Тому, власники корів, які використовують громадські пасовища, особливо із вищевказаних сіл, НЕ СПІТЬ, не чекайте, що якось воно саме пройде! Негайно вживайте заходів для боротьби за свою землю. Копії позовних заяв із додатками до них є у ваших сільських радах. Йдіть туди і разом шукайте захист від агроненажер – сучасних українських егоїстичних Пузирів та Калиток. Їдьте у Переяслав у райдержадміністрацію і наполягайте на тому, щоб її працівниками були написані  вчасно направлені у суд кваліфіковані заперечення на ці позови. Їдьте у Київ у судові засідання по цим громадським пасовищам вільними глядачами.

Зараз йде війна, і зовнішній ворог хоче загарбати землю і внутрішній ворог не дрімає – теж хоче землиці. Тому, селяни,  ПРОКИДАЙТЕСЬ  і ЗАХИЩАЙТЕСЬ!!!

Шевченко Оксана

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.