Марія Черняк: “Перед тим, як взятися до роботи над іконою, читаю “Отче наш”

Марія Черняк зі своїми вишивками

“Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім: дай крила всім, хто виходить з нього; і даруй мир та спокій навіки усім, хто в ньому залишається. Амінь”. Така картина-молитва, вишита бісером, привернула мій погляд, щойно я переступила поріг будинку 65-річної Марії Черняк із Цибель (Переяслав-Хмельницький р-н. Київщина).

– Натхнення до вишивки у мене з’явилося ще в молодості, – каже господиня помешкання. – Але тоді рушники, подушки, килими та картини я вишивала нитками. А оце, як опанувала техніку вишивання бісером, то з охотою беруся за цю справу кожної вільної хвилини. Ну а першою моєю вишивкою із бісеру було он те “Янголятко”, що висить над дверима вітальні. І оце маленьке мишеня я також вишила за один вечір, – Марія Василівна показує на картинку, що висить у кухні. На протилежній стіні – картини із бісеру з казковими персонажами-кухарями та рецептами страв. А ось ошатності вітальні додають вишиті бісером портрет Шевченка, тризуб у колосках пшениці та букет маків.

Вишивки Марії Черняк

– Якби зібрати докупи всі роботи, які я вишила, то можна було б заповнити не одну виставкову залу. Та особливо мені подобається вишивати ікони. Зазвичай купую схеми від торгової марки “Рікамо”. Адже на таких лики святих виконані якісно  і вишивати їх не потрібно. Першою іконою, яку я вишила, була свята Тетяна. Таке ім’я було в моєї, вже покійної, мами. Потім вишила апостола Андрія для свого брата, Феофанію – для невістки Світлани, а Олександра і Володимира – для їхніх синів. Разом з цими іконами я вишила і відвезла їм у Сквиру ще й Семистрільну ікону Богородиці, до якої моляться задля примирення ворогуючих, покаяння наших ненависників та кривдників. А ще до цієї ікони нам треба молитися усім гуртом, аби війна швидше закінчилася і в нашій країні відновився мир, – зазначила господиня. 

Вишивки Марії Черняк

– Ніколи не забуду, як у грудні 2014-го, коли моя мама побачила ці шість ікон, то від радості аж сльозу пустила. “Дитино моя, і чого тільки за свій вік ти не робила?! Хіба що битого скла не місила”, – тоді сказала вона мені. “Так, мамо, і ікони я вже вмію вишивати”, – радо відповіла я їй. З тих пір минуло кілька місяців, і у квітні ми поїхали до неї на день народження. І лише тоді мама зізналася, що всі ці ікони вона зав’язала у вузлик і попросила Свєту понести їх до церкви та посвятити. Так вона й зробила. “Тепер це не просто яскраві картинки із ликами святих, а справжні ікони, до яких можна молитися, – сказала мені. – А ще, доню, я хочу тебе попросити, вишити щось у нашу церкву”. Звісно, що відмовити мамі я не могла і менш як за три тижні з неабияким бажанням вишила дуже велику ікону святого Миколая, на честь якого названо храм у Сквирі. Трохи згодом вишила ще й святого Віктора для того батюшки. Вам не передати словами, якою була рада моя мама, коли разом з нею ми віднесли ці ікони до церкви у день Миколи Чудотворця, тобто 22 травня, коли відзначають там храмове свято.

Ще три ікони (“Живоносне джерело”, “Матушку Аліпію” та Пресвяту Богородицю) вишила і подарувала в Голосіївський монастир. Є мої вишивки і в київських лікарів, які нещодавно робили мені операцію.

Чимало ікон висить у спальні Марії Василівни. А над її ліжком – вишитий текст молитви “Отче наш”.

Вишивки Марії Черняк

– Ікону святого Назарія я вишила для свого онука, Дмитра – для сина, Олексія – для чоловіка, Марію – для себе, а Іллю – бо храмове свято у нашому селі відзначається саме у день цього святого, – говорить майстриня. – По іменній іконі я вишила й своєму брату Василю, невістці Галині, племіннику Леоніду та його дружині Олені, які живуть у Києві. Щоправда, ці роботи ще не мають рамок.

Особлива гордість вишивальниці – “Древо Пресвятої Богородиці” та “Покрова Пресвятої Богородиці”.

– Я перед тим, як взятися до роботи над тією чи іншою іконою, завжди читаю “Отче наш” і перехрещуся. Тоді і бісер на полотні гарно лягає, і від вишивки не можна відірватися. Хай навіть і немає часу, не в силах покинути. Думаю: ось ще пошию кілька бісеринок і все, а воно затягує на багато годин. У душі панує незвичне відчуття радості й піднесення, – зізналася  Марія Василівна.

Зараз вона працює над картиною “Молитва за маму”, яку планує подарувати своїй невістці.

– Добре знаю, ікони може вишивати лише людина з доброю душею і відкритим серцем. Бо якщо зла і ненависна, то у неї нічого не вийде, – сказала наостанок Марія Василівна.

Олена МАТВІЄНКО

You can skip to the end and leave a response. Pinging is currently not allowed.

Залишити відповідь

Ви повинні увійти для комментування.