Архив рубрики: ‘Головна’

Announcement: Оголошується конкурс з відбору виконавців робіт по розробленню детальних планів територій

Оголошується конкурс з відбору виконавців робіт по розробленню детальних планів територій з метою розміщення садибної житлової забудови
1. Мета проведення конкурсу:

визначення планувальної організації у відповідності до функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, частини території міста Переяслав-Хмельницького, призначених для комплексної забудови та/або реконструкції.
2. Відомості про території, що визначені для розробки ДПТ:

Зони садибної житлової забудови мікрорайону “Підварки”: – І квартал – обмежений вулицями Петропавлівська, Ватутіна, Ярослава Потапенка, Бажана, Яготинська та Новокиївське шосе; – ІІ квартал – обмежений вулицями Гаяринська, Сергія Лазенка, Якубовського та Новокиївське шосе; – ІІІ квартал – обмежений вулицями Пасічна, Лермонтова, Толстого, Кутутзова; – ІV квартал – обмежений вулицями Петропавлівська, Городищенська, Гаяринська.
3. Умови конкурсу:
3.1. Конкурсна документація подається в запечатаному конверті, на якому, крім поштових реквізитів, робиться відмітка “до конкурсу з відбору виконавців робіт по розробленю детальних планів територій з метою розміщення житлової забудови ” із зазначенням об’єктів та дати проведення конкурсу. У конверті мають міститися підтверджуючі документи з їх описом та окремий запечатаний конверт з конкурсною пропозицією.
3.2. Конкурсна пропозиція претендентів подається в запечатаному конверті і має містити пропозицію про вартість виконання робіт з урахуванням податку на додану вартість, калькуляції витрат, пов’язаних з виконанням робіт.
3.3. Обов’язкові вимоги до проектної документації конкурсу:
1) Детальний план території повинен бути розроблений спільно із проектом землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб у системі координат УСК 2000 ;
2) Детальним планом передбачити: – червоні лінії та лінії регулювання забудови;
– функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
– уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
– потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
– доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
– черговість та обсяги інженерної підготовки території;
– систему інженерних мереж; – порядок організації транспортного і пішохідного руху;
– порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі.
4. Перелік підтверджуючих документів, які подаються на конкурс з відбору виконавців:
– заява про участь у конкурсі з відбору виконавців послуг оцінки земель за встановленою формою;
– копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, або копія сторінок паспорта для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті (для претендента – фізичної особи – підприємця);
– згода на обробку персональних даних за встановленою формою (для претендента – фізичної особи – підприємця);
– копії установчих документів претендента та довідки про присвоєння йому ідентифікаційного коду згідно з ЄДРПОУ (для претендента – юридичної особи);
– копія(ї) ліцензії(й), кваліфікаційного сертифіката архітектора, що дає право на виконання містобудівної документації;
– копії кваліфікаційних документів землевпорядників претендента, яких буде залучено до проведення інвентаризації земель та виконання проекту землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб;
– приклади робіт по розробленню подібних проектів містобудівної документації.
5. Строк подання конкурсної документації:

до 17 год. 16 березня 2018 року (включно).
6. Поштова адреса, за якою подаються документи:

виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради, вул. Богдана Хмельницького, 27/25, (каб.19), м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, 08400, тел. (04567) 3-76- 08.
7. Інформація про проведення конкурсу:

конкурс з відбору виконавців детальних планів територій відбудеться 23 березня 2018 року о 10.00 год. в актовій залі виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради, вул. Богдана Хмельницького, 27/25, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, 08400, тел. (04567) 3-76-08.

Сайт міської ради

Announcement: Просимо повернути загублений паспорт за винагороду

Загублений паспорт на ім’я Жураковської Г.Я. Прошу повернути за винагороду.

Звертатися за тел. 066-999-88-25.

Announcement: Продається магазин у Великій Каратулі

Продається магазин у селі Велика Каратуль з товаром (без товару).

Звертатися за тел.: 066-146-16-16, 098-449-69-00.

Announcement: NIKOLAB. Всі види лабораторних досліджень з гарантією якості

В Переяславі-Хмельницькому відкрився філіал київської медичної лабораторії NIKOLAB, яка надає всі види лабораторних послуг з гарантією якості. Можливий також забір аналізів на дому.

Тел.: +38(073) 500 5 900. www.nikolab.com.ua

Адреса: вул. Б. Хмельницького, 122

Снігові фігурки в Переяславі радують жителів

Переяславці, продовжують дивувати своєю майстерністю. Для когось багато снігу це вада, а для когось продемонструвати своє вміння. Біля двору жительки міста Олени Авдієнко з’явився охоронець…

У Переяславі з’явились Трипільські баби із снігу

У музеї трипільської культури науковці користуючись великою кількістю снігу виліпили трипільські фігурки. Тож всі хто забажає може сфотографуватись із сніговими трипільськими бабами.

В.Н.

Переяславці дякують комунальникам за розчищені вулиці

Снігоприбирання у Переяславі

Заступник начальника Переяслав-Хмельницького КП ВУКГ Давід Роїнович прозвітувався у “Фейсбук” про снігоприбирання на вулицях міста:

“КП ВУКГ повідомляє що протягом всієї ночі в Переяславі-Хмельницькому велися снігоприбиральні роботи, працював грейдер, поки не було транспортного руху.
Хочемо звернути вашу увагу, що в першу чергу розчищаються напрямки, за якими пересувається громадській транспорт. Центральні вулиці почищено, далі запланована зачистка мікрорайонів, по можливості. (більше…)

Водохреща в Переяславі

Сьогодні, 19 січня, у Переяславі проходять водохрещенські гуляння. Поблизу ресторанного комплексу Любокрай, за сприяння міської влади підготовлене місце: розчищено сніг, вирубана ополонка, підходи до воли заслані соломою. Організовано чергування, як рятувальників, так і бригади екстреної допомоги. Всіх бажаючих безкоштовно пригощали гречаною кашею та гарячим чаєм. Священик Київського патріархату отець Іоан провів церемонію освячення води. Після Богослужіння Переяславці та гості міста ринулись до ополонки. Бажаючих було стільки, що утворювалась невеличка черга. Разом з усіма в холодній купелі побували і міський голова Тарас Костін, голова РДА Андрій Пряхін, заступник голови РДА Любов Онопрієнко, начальник міського відділу культури Вікторія Гуріна. Для когось із жителів міста таке занурення було вперше, для когось це вже стало традицією. Більш детально, як проходили гуляння читайте у наступному номері газети “Вісник Переяславщини”.

 

В.Н.

На Альті тривають йорданські купання

Отець Дмитро Волошин здійснює обряд освячення води 

 

Сьогодні, у день Хрещення Господнього, із самісінького ранку на річці Альта поблизу “Кузні Переяславщини” (м. Переяслав-Хмельницький Київська обл.) попри великі кучугури снігу зібралося понад півсотні православного люду. Тут вже відбувся обряд освячення води, який традиційно провів настоятель Свято-Єфремівської церкви УПЦ КП Дмитро Волошин і наразі тривають йорданські купання та хрещенські гуляння. Зануритися у крижану воду, яка цього дня вважається цілющою, виявило бажання чимало переяславців та гостей міста.

– Вже понад десять останніх років я не мислю Водохреще без пірнання в хрещенську воду. Де б я не був цього дня, я завжди купаюся. Навіть, будучи на війні на сході нашої країни, я приймав йорданську купіль. Пам’ятаю, як обороняючи Донецький аеропорт, на Водохреще ми із кіборгами облаштували місце для купання на рибному ставку, що неподалік летовища. Тоді із нами був священик. Тож ми заходили до водойми після того, як він її освятив. Той день був особливий і я його ніколи не забуду, – сказав 48-річний Віктор Батіщев із Поліг-Вергунів, який наразі проходить реабілітацію у військовому госпіталі, що в Циблях.

Хрещенські купання на Альті

– А я та наш син Роман (йому 11 років) сьогодні купалися вперше, – долучається до розмови дружина кіборга Любов Батіщева, 42 роки. – Тепер і я відчула, що йорданська вода безпечна і не така вже й крижана, як я її уявляла. А загалом враження від купання мене переповнюють. Тепер пірнатиму щороку.  Ну а приїхали ми сюди на запрошення побратима мого чоловіка Віктора Таванця. Я навіть уявити не могла, що тут так гарно все буде організовано. Хлопці молодці: і ополонку вирізали, і великий хрест встановили, і сніг на березі річки розчистили, і стежку до водойми тканою доріжкою встелили. Одним словом, місце проведення святкування облаштували як тільки можна краще та зручніше для купальників. (більше…)

Саджати сади допоможе Гройсман

промислове садівництво підтримає уряд

У цьому році Кабінет міністрів України передбачає державну підтримку садівництва та ягідництва у вигляді компенсації 80% вартості посадкового матеріалу. Про це заявив 17 січня Прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час засідання Кабінету міністрів України.

Згідно заяви голови уряду, це допоможе фермерам збільшити площі під садівництво та ягідництво.

«Всі ті хто має сьогодні бажання створювати сади в Україні мають почути, що уряд підтримує садівництво, ягідництво в Україні. Ми будемо компенсувати вартість саджанців достатньо серйозно, на рівні, десь, 80% вартості посадкового матеріалу. Тобто все те, що буде потрібно для саджанців, будь ласка, держава через абсолютно прозорі і публічні механізми буде компенсувати біля 80% вартості посадкового матеріалу», — завив він.

За його словами, така фінансова підтримка розпочне свою дію вже в лютому цього року.

«Хотів би, щоб це почули і готувались до того, що це стане можливим. Я думаю, що до кінця місяця чи принаймні в наступній декаді місяця — ми всі ці рішення ухвалимо і почнемо підтримувати аграріїв», — додав Володимир Гройсман.

Бригади екстреної допомоги всі обстеження пацієнтів проводять безкоштовно

Мирослав Демків: «Минулоріч нам вдалося створити четверту бригаду екстреної допомоги»

У зв’язку з реформуванням медичної галузі очікується багато змін. Наскільки глибоко вони торкнуться системи надання екстреної допомоги, розповіли журналісту «Вісника» головний лікар Переяслав-Хмельницької станції екстреної медичної допомоги Мирослав Демків, 49 років, та його заступник з медичної частини Володимир Чирка, 54 роки.
– Розкажіть передусім, у яких саме випадках приїздить бригада екстреної допомоги, а у яких – невідкладної?
– До категорії екстрених належать звернення пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що супроводжується: знепритомленням, судомами, раптовим розладом дихання, раптовим болем у ділянці серця, блювотою кров’ю, гострим болем у черевній порожнині, зовнішньою кровотечею, ознаками гострих інфекційних захворювань, гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта або інших осіб, – відповідає Володимир Чирка. (більше…)

«Твоє майбутнє в твоїх руках»

В листопаді 2017 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним центром зайнятості спільно з віділами освіти Переяслав-Хмельницької міської ради та Переяслав-Хмельницької райдержадміністрацією був проведений  І тур щорічного  конкурсу дитячих малюнків «Твоє майбутнє в твоїх руках». Близько 100 малюнків дітей-переможців І туру з Київської області передані до Київського обласного центру зайнятості для участі у ІІ етапі конкурсу. Рішенням обласного журі були визначені переможці та призери конкурсу.

18 січня 2018 року,  директор Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості Любов Красова привітала переможців обласного конкурсу малюнку «Твоє майбутнє – в твоїх руках» та вручила грамоти і подарунки від Київського обласного центру зайнятості.

За активну участь, творчий підхід, художню майстерність та зайняте ІІ місце у молодшій віковій категорії нагороджено Бурчик Поліну, ученицю 4 класу, Переяслав-Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст.№2. Переможцями в номінації «кращий творчий підхід» в середній віковій категорії стала Яременко Єлізавета, учениця 7 класу,  Переяслав-Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст.№3; в старшій віковій категорії – Андрієвська Вікторія, учениця 10 класу Переяслав-Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. №7.

Любов Красова подякувала всім, хто прийняв участь у конкурсі та  наголосила, що активна участь у заході стала підтвердженням небайдужості шкільної молоді до власної долі, до свідомого вибору професії, яка в подальшому стане запорукою успішної трудової діяльності.

 

Від Різдва до Василя. У музеї дітей знайомили з традиціями українських святкувань

Наталія Ревега показала, як зробити ляльку-мотанку

11 січня в меморіальному музеї Г.С. Сковороди в рамках тематичних заходів з нагоди новорічно-різдвяних свят відбулися майстер-класи для юних переяславців. Їх організували та провели працівники НІЕЗ «Переяслав», аби збагатити дозвілля дітей під час зимових канікул яскравими враженнями, розповісти про звичаї, обряди українського народу, навчити щедрівкам та умінню власноруч виготовляти сувеніри в одній із запропонованих майстрами технік.
Для цього в одній із кімнат колишнього колегіуму організатори гостинно зустріли дітей із соціально незахищених сімей та партнерів, у співпраці з якими проведено захід – представників служби у справах дітей та сім’ї міської ради, міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, сектору ювенальної превенції відділення Переяслав-Хмельницького відділу поліції.
Особливу атмосферу на початку заходу створила молодший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» Наталія Костюк. Колоритно вбрана в український народний костюм вона, як добра господиня, навчила дітей різдвяній щедрівці «Щедрик», яка завдяки українському композитору Миколі Леонтовичу стала надзвичайно популярною у світі. Діти із задоволенням вплітали у мелодійний спів пані Наталії свої дзвінкі голоси, виконуючи славетну щедрівочку.
Далі були проведені майстер-класи із виготовлення ляльки-мотанки під керівництвом старшого наукового співробітника НІЕЗ «Переяслав» Наталії Ревеги, з декупажу під керівництвом молодшого наукового співробітника Оксани Степанової та з виготовлення декоративної свічки під керівництвом майстрині Наталії Танащук. Задоволення під час спільного майстрування отримали всі – і діти, і дорослі. Безсумнівно, виготовлені власноруч вироби надовго подарують дітям теплі спогади про цю зимову зустріч. Солодощі від міської ради теж були дуже доречними.

Майя Погребна, заступник директора МЦСССДМ

Зібрали м’які іграшки для малечі

Подарунки – завжди радість для дітвори

Уже кілька років поспіль учні міської загальноосвітньої школи №6 напередодні новорічних та різдвяних свят організовують благодійну акцію для сільських дітей незахищених категорій та мешканців районного соціального гуртожитку.
Разом зі своїм наставником Оленою Салівон школярі зібрали м’які іграшки, канцтовари, одяг, розвиваючі ігри для сільської малечі. За допомогою фахівців районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді близько п’ятдесяти діток із сіл району отримали подарунки під час різдвяних свят та зимових канікул.
Адміністрація Центру щиро дякує учням школи №6, їхнім батькам та наставникам за небайдужість до тих, хто потребує підтримки.

Інф. районного ЦСССДМ

“Латифундист” поспілкувався з переяславським “Доктором Рембо”

Вячеслав Саулко

Фахове  інтервю  з переяславцем (Київська обл) Вячеславом Саулком як директором компанії  «Сімекс Альянс Україна», яку вн очолює з 2005 року —  “Вячеслав Саулко: “Недопустимо превращать молочную ферму в зоопарк”опублікувавНайавторитетніший сайт про агробізнес Latifundist.com  18 січня. В Україні він є єдиним офіційним представником цієї канадської компанії, з якою співпрацює більше двадцяти років, з часів своєї роботи ще в Головному селекційному центрі України. Коли підприємство занепало, Саулко полишив йогго, зайнявшись привтаним бізнесом. невдовзі канадці запропонували йому співпрацю, знаючи з посередніх років роботи, а з поваги навіть назвали його “доктором Рембо”.

Читайте інтервю за посилання сайту

https://latifundist.com/interview/385-vyacheslav-saulko-nedopustimo-prevrashchat-molochnuyu-fermu-v-zoopark

 

Сьогодні – Хрещення Господнє, Богоявлення

.

    19-го січня православні християни святкують одне з найбільших (двонадесятих) свят – Хрещення Господнє., яке також називають Богоявлення, Йордан.
Євангеліє від Матфея так оповідає про подію: “Приходить Ісус з Галілеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. І, охрестившись, Ісус зразу ж вийшов з води, – і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
І ось голос лунає з неба: Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління” (Мф.3,13-17). Таким чином сталося явлення людям Бога Отця, і Сина, і Духа Святого (Богоявлення).

         Напередодні свята (навечір’я Богоявлення) встановлено строгий одноденний піст, а за вечірнім богослужінням звершується водосвяття. Зазвичай у навечір’я свята освячення води відбувається в храмі, а в саме свято після Божественної літургії відбувається хресний хід – Йордан – під час якого священик з прихожанами виходить освячувати воду до річок, ставків, джерел… Це здійснюється на згадку про хрещення Господнє, коли Він, прийнявши водне хрещення, освятив через річку Йордан всі води і омив Своєю Божественною природою людське єство.

         Вода, яка освячується, має чудодійну силу і надзвичайно довго зберігається. Це – найсвятіша вода серед усіх вод, які освячує Церква протягом року.
Також в останній період на Переяславщині великої популярності набув давній звичай купатися на свято у крижаній воді. І в місті, і в селах району до нього долучаються тисячі людей.

За дві доби на Переяславщині випало до сімдесяти сантиметрів снігу

.

Снігова стихія, про яку заздалегідь попереджали синоптики, у повній мірі “погуляла” на Переяславщині (Київська область). Як повідомив сьогодні, 19 січня, з ранку Микола Бондаренко, начальник Переяславської дільниці Трубіжського управління водного господарства, яка веде систематичні спостереження за кількістю опадів, за дві доби на Переяславщині випало до 70 см снігу. Останній раз за такий короткий час так багато снігу випадало лише у 1987 році. Тоді на Переяславщині сніговий покров був понад 80 см, для порівняння: у Чорнобильському районі нашої області – до метра. Але в той рік і морози були сильні – 30-35 градусів, зараз – близько нуля.

Цікаво, що нинішня снігова стихія не рівномірно пройшлася по Київщині. Наприклад, у Поліському, Іванківському та інших районах снігу у ці дні було мало.

Депутати ще подумають, що робити з «колгоспними» лісами

Хто захистить лісосмуги від знищення?

Це питання кілька років час від часу зринає в сесійній залі, адже досі є велика проблема насамперед з охороною, збереженням та відновленням цих насаджень. Почасти й через те, що її вирішення частково виходить за межі компетенції місцевих органів влади. (більше…)

Боулінг прийшов і до Переяслава. Рекомендуємо

Змагатися можна одночасно на двох доріжках

Важко уявити нині когось, хто б не знав, що таке боулінг. Принаймні, по телевізору бачив. І разом з тим кожен скаже, що боулінг – це атрибут великого міста або розкрученого курорту. А ось і ні. Віднедавна така забава з’явилась і в нашому місті. І коли до редакції надійшло запрошення від власника розважального комплексу «Калейдоскоп» Анатолія Сідала (62 роки) випробувати себе у вибиванні кеглів, ми погодилися з радістю.
Уже через десять хвилин спускаємося з господарем у підвальне приміщення комплексу (він розташований в районі автовокзалу).
– Ще коли в 2007 році затівав будівництво цієї споруди, запроектував, що в підвалі буде боулінг-клуб, – розповідає Анатолій. – Тож недарма тут немає ні колон, ні тим більше підпірної стінки. Але з будівництвом не все вдалося, як задумувалося: якщо кафе нагорі працює уже кілька років, то обладнання для боулінгу остаточно змонтували лише нещодавно і перших відвідувачів тут прийняли ось 5 січня. І вже спостерігаємо значний інтерес до цього нового для Переяслава виду дозвілля. У нас тут уже навіть одна компанія друзів день народження відсвяткувала – трохи сиділа за столиками, а трохи змагалася на доріжках.
У залі й справді досить людно, тут кілька компаній молодих людей. На обох доріжках (так називається поле, по якому котиться куля) точаться баталії, участь в яких беруть як чоловіки, так і жінки. Підходимо.
Євген Аврамич, 24 роки, який саме збирається виконувати кидок, говорить:
– Про боулінг дізналися з оголошення біля «Еклеру». Сьогодні склали в університеті державний екзамен і вирішили відсвяткувати саме тут. Чесно кажучи, у боулінг ніколи не грав, хіба що віртуально на телефоні. Але в принципі уже щось виходить. З друзями на трьох зробили такий собі турнір. Однієї години нам замало, будемо замовляти ще, сильно затягує. І взагалі це дуже класний вид відпочинку. Ми раді, що такий нарешті з’явився і в Переяславі.
А захоплює гра видимою простотою: що там, здавалося б складного – бери та кидай. Анатолій Сідало розповідає деякі нюанси гри. Довжина доріжки – 24 м (повна версія), в зоні розбігу можна перебувати лише одягнувши на взуття бахіли. Кулю (вони вагою від 4 до 8 кг) кожен підбирає для себе індивідуально. Показує, як правильно вставляти пальці в отвори на ній, розташовані ніби на вершинах рівнобедреного трикутника, а потім, як виконувати кидок, щоб збити якомога більше із 10 виставлених трикутником у спеціальній ніші кеглів. Заспокоює, що не потрібно заморочуватися підрахунком очків: це робить автоматизована система, відразу виводячи результат кидка на монітор.
Звичайно ж, ми спробували нову для себе справу і з’ясувалось, що кинути влучно кулю – це простота лише уявна. Тож «страйк» (10 кеглів з першої спроби) нікому з нас збити не вдалося, а ось «спер» (10 кеглів з двох кидків) одного разу був.
Найоптимальніше число гравців на одній доріжці, зазначає Анатолій, – четверо: і не втомлюєшся, і не потрібно довго очікувати, коли знову настане твоя черга. А максимальна кількість – восьмеро.
Тож якщо хочете забезпечити собі піднесений настрій, поспілкуватися в оригінальній обстановці з друзями, потренувати м’язи та врешті – позмагатися у точності і силі руки, завітайте в «Калейдоскоп». Рекомендуємо.

Боулінг-клуб «Калейдоскоп» (вул. Небесної Сотні, 8) працює з 11 години до 1-ї ночі. Вартість однієї години гри – 200 грн (до 17 години), 280 грн (після 17 години, а також у вихідні та святкові дні).

Валерій Шкребтієнко, Віталій Усик (фото)

 

Польща стає все популярнішою для українських заробітчан

Тарас Матвієнко: «Для заробітчан, які економлять на всьому, європейськість країни мало помітна»

У вітчизняних і закордонних ЗМІ з’являється немало повідомлень про велику міграцію з України. До країн Заходу на навчання виїжджає зазвичай найбільш перспективна молодь, на заробітки чи постійне проживання – кваліфіковані спеціалісти різних галузей. Останнім часом серед країн Євросоюзу особливо популярним напрямком стала Польща. За даними різних джерел, там вже перебуває понад 1,5 млн. українців. Колишній переяславець Тарас Матвієнко (26 років) мешкає близько чотирьох років у Варшаві. Дещо про життя там розповів кореспонденту «Вісника». (більше…)

У Світанку жінка забрала додому безпритульних цуценят. Одне виявилось хворим на сказ

У четвер, 11 січня, в залі засідань районної ради на засіданні надзвичайної протиепізоотичної комісії затвердили заходи проти поширення захворювання тварин на сказ. Цю небезпечну хворобу виявили у собаки в селі Світанок. Введено карантинні обмеження терміном на два місяці. Мисливські угіддя, які знаходяться поруч із селом, оголошені неблагополучними. Заборонили проведення промислового і ліцензійного відстрілу диких тварин, їх вилов і вивіз. Усі жителі села зобов’язані дотримуватись діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України.
– У перших числах нового року жителька села Світанок Ніна Глоба знайшла виводок нічийних цуценят – розповів начальник районного відділу Держпродспоживслужби в Київській області Олексій Роман, 55 років, – Вдома в неї є 23 коти й 4 собаки, отож забрала і цих собачат додому. Всі її “вихованці” були щеплені раніше, тож і до нових “мешканців” вона викликала ветеринара. Через кілька днів одне із цуценят, яке було щеплене, загинуло. Ніна Михайлівна привезла тіло мертвої тварини до ветлікаря на дослідження, тут і було виявлено сказ.
Наша служба відразу направила жінку в районну лікарню на обстеження. Аби запобігти розповсюдженню хвороби, наші працівники проводять у Світанку імунізацію тварин проти сказу. Проте не всі жителі погоджуються вакцинувати домашніх улюбленців, бо потрібно платити гроші. Вакцина надається безкоштовно, але господар має заплатити шість гривень за шприц, вату та спирт. Сільська влада повинна невідкладно організувати відстріл бродячих тварин, ліквідувати стихійні смітники, де можуть скупчуватись безпритульні тварини.
Жителям міста й району рекомендую уважно поспостерігати за своїми тваринами. На початковій стадії сказу (1-2 доби) у них змінюється поведінка, з’являється тривога, занепокоєність, лякливість. З часом це переходить у збудження, агресію, бажання кусати все, що трапляється на шляху, ковтати неїстівні предмети. Через 4-5 діб з’являються паралічі, хитка хода, слинотеча, звисають вуха та хвіст, голос стає хрипким або беззвучним. Тварина вмирає не пізніше сьомої доби від появи клінічних ознак захворювання. Сказ може протікати в так званій «тихій» формі, коли стадія збудження відсутня, а хвороба стає помітною лише при появі паралічів. При виявленні цих ознак потрібно відразу звернутись до нас за адресою місто Переяслав-Хмельницький вул. Ярмаркова, 51 або зателефонувати за номерами: 5-66-42, 5-46-41, 5-16-27.
Якщо вас покусала тварина, потрібно терміново (оскільки вірус проникає в організм впродовж 15 хвилин) промити рану або місце, куди потрапила її слина, великою кількістю проточної води та натерти шкіру господарським милом до утворення густої піни. Треба невідкладно звернутись у медичний заклад та повністю пройти призначений курс щеплень в передбачений строк. Суворо дотримуватись режиму, призначеного лікарем. Вживання будь-яких спиртних напоїв в період вакцинації категорично заборонене.

Записав Володимир Набок

Банка з медом

Банка з медом впала на підлогу й розбилася на дрібні осколки.
– Ой! – тільки й встигла сказати Таня.
Три літри липового меду лежали на підлозі з керамічної плитки. І що тепер робити? Вона сіла на табуретку й кілька хвилин тупо дивилась на шкоду, яку сама ж і заподіяла. Оце якби хтось таке зробив, Таня назвала б його «калікою», «безруким», або ще «руки із с… ростуть». А оскільки вдома нікого не було, і ніхто їй не заважав накласти з банки меду в спеціальну вазочку, то кого звинувачувати, кому дорікати? І, зрештою, це все треба прибрати, бо незабаром із роботи прийде чоловік, а за ним – донька. А до кухні зайти не можна.
Взяла совок, віник. Але як? Це ж мед, а не сміття. Він же липне до всього. Півгодини пішло на прибирання, зрештою все було закінчено. Вона одягнулась, взяла пакет із сміттям і пішла надвір. Біля сміттєвого контейнера зустріла Петька. «От цього тільки й бракувало, – подумала. – Зараз почнеться: «Що несеш? Чи немає там скла?» Петько, як він сам казав, на смітті «підіймає мільйони». Хоча які там мільйони? Шастає щодня по контейнерах, копирсається в них, неначе бомж. І вигляд у нього бомжатський – брудна куртка, незрозумілого кольору шапка, штани в плямах.
– Танюхо, привіт, із празниками минулими і тими, що будуть. У кульку нічого нема для мене? – запитав і взяв її поклажу до рук.
– О, щось тут дзвенить, ану, – вже намірився заглянути.
Таня не встигла слова сказати, як Петько засунув руку в пакет і відскочив, як ошпарений. З пальця текла кров уперемішку з медом.
– Ай, Танько, ну що ж ти наробила! Що це там у тебе, хай йому чорт! – лаявся Петько, витираючи руку якимось шматком газети. – Що ж тепер… – і впав навзнак.
Таня остовпіла. Картина була не для людей зі слабкими нервами. Розірваний пакет, з якого витікає мед, і чоловік лежить поруч з порізаною рукою.
– Петю, чого ти? Ану вставай, – нахилилася над чоловіком.
Той лежав нерухомо з відкритими очима. «О, Боже, він помер», – перелякалась Таня. В голові промайнула думка про те, що нинішні чоловіки – народ досить кволий – нерідко після п’ятдесяти вмирають несподівано і раптово. Петько не був святим: і горілочку любив, і курив як паровоз. Може, оце його смерть прийшла? І в дворі, як назло, нема нікого, жодної сусідки на лавочках біля під’їзду. Що робити? Таня не знала ніяких способів першої допомоги. Щось крутилось у голові про штучне дихання, але як його робити? Викликати «швидку допомогу» – телефон вдома. Як вона Петька залишить? Ага! Подруга Віра колись жартувала, що не знає ніяких способів першої допомоги, окрім, як долонею по пиці. З усього маху ляснула Петька по лівій щоці, тоді по правій.
– О-о-о, – застогнав чоловік і відкрив очі.
– Петю, ти живий? Слава Богу! – мало не на весь двір закричала Таня. – Вставай, що з тобою трапилось?
– Я змалечку крові боюсь, ото як побачив, так і зомлів. А ти думала, що вже ласти склеїв? Ще рано, – усміхнувся Петько.
Таня дістала з кишені носовик, перев’язала поранений палець.
– Як ти мене налякав, хай би був здоровий, – сказала, обняла Петька й розцілувала в обидві щоки.
– Ти вже біля контейнерів з мужиками обнімаєшся. Ні стида, ні совісті, коли ти вже вспокоїшся? – чоловік Олексій зустрів її на порозі квартири.
– Ти не уявляєш, що трапилось, – почала було Таня.
– Уявляю, дуже уявляю. Ти – безстидниця. Якою в молодості була, такою й залишилась. Голова сива, а в ній – маки цвітуть…
Тридцять років Таня живе з чоловіком, і весь цей час він її ревнує. Подружки кажуть – любить.

Софія Рудницька

Чи купались ви на Водохреща?

Сьогодні, 19 січня, усі православні відзначають одне з головних християнських свят, яким закінчуються різдвяні святки, – Водохреща. Невід’ємною частиною святкування Хрещення Господнього є купання у хрещенській воді.
Другий рік поспіль це обрядове дійство організовано в місті на Дніпрі, поблизу готельно-ресторанного комплексу «Любокрай». Церемонія освячення води просто неба на берегах водоймищ проводиться і в інших місцях Переяслава, і багатьох селах нашого району. Чи кожен має бажання зануритися в освячену ополонку, поцікавилися у земляків журналісти «Вісника».

Олександр Глоба, 24 роки, місто:
– Минулого року, я вперше занурився у водохресну купіль. Купався в Альті біля кузні. У воду поліз за компанію із своєю дівчиною. Вона також вперше побувала в ополонці. Відчуття були від страху перед холодною водою до шаленого захвату та гордості, що я це зробив. Як буде на ці свята, не знаю. Ми з Наташею іще про це не говорили. Якщо вона забажає, то де ж я дінуся?
Олександр Тур, 62 роки, сільський голова с. Гайшин:
– Традицію купатися на Водохреще я започаткував у селі десять років тому. Спочатку було десять людей, потім з кожним роком все більше й більше. Цього разу очікуємо, що купатимуться 60-70 осіб. Це не тільки мешканці села, багато гостей приїжджають автомобілями. А ще ж стільки глядачів збереться! Сам я теж занурююся на Водохреще. Крижаної води не боюся, загартований з дитинства. Після купання буде каша й чай для всіх охочих. Людям це свято дуже подобається.
Алла Приходько, 52 роки, місто:
– Вперше в хрещенську воду я занурилася у 2010 році. Тоді працювала журналістом у «Віснику». Колега Валя Батрак поїхала на лісове озеро робити репортаж про святкування Водохреща. Повернулася звідти в піднесеному настрої й сказала, що треба поїхати й скупатись, бо там усі це роблять. І ми вчотирьох поїхали. Це було незабутнє враження: і страх, і захоплення, і відчуття, що ти літаєш. З тих пір кожного року (за винятком одного, тоді я не була в Переяславі), купаюсь на Хрещення. І сьогодні теж збираюся. Зустрінусь із друзями, побачу знайомих і… полечу.
Тамара Андросенко, 46 років, с. Стовп’яги:
– Я кожного Водохреща збираюся купатися, та ще жодного разу не наважилася. Від однієї думки: «Як це, зайти в крижану воду?!» моє тіло здригається і судомить від уявного холоду. А ось мій чоловік купається не лише на Хрещення, а й звичного зимового дня. Так він загартовує свій організм, а я його називаю моржем. За останні 15 років де тільки мій Олександр не приймав йорданську купіль: і в Конче-Заспі, і в київському гідропарку, і в парку «Феофанія» та інших місцях, де проходять водохрещенські святкування. Ну а цього Водохреща він вирішив купатися на Дніпрі поблизу «Любокраю». Увійти за ним в освячену крижану воду збираюся і я, і моя донька Алла.
Віктор Куйбіда, 58 років, місто (телефоном):
– Зараз я у Буковелі. Тут є два озера. Спуск до кожного обладнаний з чотирьох боків. Батюшки освячують воду вранці, а купаються всі охочі в ньому весь день. Ми нашою компанією позанурюємося десь о 15-й, уже після лижних спусків. Це вже не вперше на Водохреща опиняюсь тут. Для мене крижана вода – не проблема. Моржуванням зайнявся ще у 1989-му. Потім і колег своїх з університету до цього заохотив – прямо біля мостика, що веде до вишу, в Трубежі купалися. Тож у мене щодо зимового купання – стаж значний.
Степан Карпець (42 роки), настоятель Іллінської церкви с. Циблі:
– Священиком у цьому селі я з 2009-го, і щороку на Хрещення Господнє на Дніпрі робимо хрещенську купіль для всіх охочих. Перші два роки особисто з сином приїжджав, занурювався у крижану воду, але не з усіма людьми, а раніше або ж пізніше. Бадьорість після цього надзвичайна. В останні роки особисто не купаюся, але бачу, що традиція стає все популярнішою. До неї долучається багато молоді – як хлопців, так і дівчат. Минулого року циблівчан та гостей нашого свята, які купалися, було близько півсотні.
Місце для купання у нас гарне, безпечне. Глибина – більше метра. Після служби в церкві вийдемо туди хресним ходом о десятій ранку. Вже на місці буде проведено водосвятний молебень. До організації свята долучається наша сільська рада, активні жителі села.

Артисти з Переяславщини колядували киянам

Любов Макаренко з «Червоною калиною» до Кондратюка приїхала з короваєм

У новорічно-різдвяних масових святкуваннях, що відбувалися у Києві в різних місцях, традиційно активну участь взяли і артисти з Переяславщини.
Найбільше аматорських колективів із різних регіонів країни з’їхалося на фестиваль колядок, який провели в Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові. На пропозицію районного відділу культури прийняти запрошення організаторів і долучитися до цього дійства відгукнулися три наші колективи: фольклорні ансамблі «Помокляночка», «Яблунька» (с. Пологи-Яненки) та народний колектив «Червона калина» з Пристрім.
–Їхати туди треба було за свій рахунок, то ми домовилися разом з «Яблунькою» і замовили спільно один автобус – так кожному колективу значно дешевше обійшлася поїздка. Оплатити її трохи допомогли благодійники. Та головне, що цього разу ми ближче познайомилися з артистами з «Яблуньки» і навіть уже домовилися десь спеціально разом виступити, – розповідає керівник «Червоної калини» Любов Макаренко (68 років). – У Пирогові, як на мене, музей не такий гарний та доглянутий, як у нас. Проте в кожній музейній хаті нас радо зустрічали господині, пригощали. Ми співали і на площі, і по садибах ходили колядувати – ніде не повторилися з піснею. Маємо в репертуарі десять колядок. Це і дуже відомі, і давнішні рідкісні, в тому числі й на церковний манер – «Варвара», «Горличка».
А перед тим ми виступали на концертній сцені в програмі новорічного дійства на Контрактовій площі. Організатори того свята нас уже знають, забезпечили транспортом – із дому автобус забрав і потім відвіз. Ми для того концерту підготували аж 30 пісень, які всі прорепетирували на всяк випадок, щоб було з чого вибрати, залежно від того, як реагуватиме публіка. А нас там так радо приймали, і просили співати «на біс» ще і ще, що ми виконали аж 45 пісень! Може, ви й бачили по телевізору, тоді поспівали ми ще і в програмі «Караоке на Майдані» в Кондратюка. Там звучали колядки та щедрівки.
А вже на другий день Різдва невтомна «Червона калина» поїхала з концертом та гостинцями до воїнів, які проходять реабілітацію в циблівському шпиталі. Там пристрімчани давно знані й бажані гості.
– Я перед тим телефонувала знайомому комбату 72-ої окремої механізованої бригади Михайлу Петровичу Головатому. Наш ансамбль дружить з ними з 2015 року – познайомилися у Білій Церкві, де для них давали концерт. Відтоді завжди його вітаю з різними святами, а це він каже, що лікується якраз у нашому госпіталі. То ми з дівчатами зібрали подаруночки, солодощів накупили, домашнього добренького наготували та й поїхали до них з концертом. Там було ще кілька хлопців з різних частин, один навіть «кіборг» з Чернігівщини – дуже нам зраділи і дякували за підтримку.
Як погода потепліє, то плануємо провести в нашому клубі ще одне свято для учасників АТО: зібрати всіх із району, міських, може, і з госпіталю хто приїде, запросити і афганців – їм таке спілкування потрібне. Цього року наш колектив відзначив 10 років з часу присвоєння нам звання «народного». З такої нагоди ми зробили невеличкий концерт, а перед цим зібралися й своїми силами трохи оновили сільський клуб, бо там і холодно, і не дуже затишно було. Тож дещо підфарбували, занавіски купили, прикрасили сцену. Та більше переймаємося ми про те, щоб на зустріч із нашими захисниками прийшло якомога більше публіки, щоб вони відчули і побачили: їхній героїзм люди цінують і поважають.

Валентина БАТРАК

Повідомлення про скликання чергової сорок сьомої сесії Переяслав-Хмельницької міської ради VІІ скликання

Відповідно до розпорядження міського голови Костіна Т.В. від 4 січня 2018 року №2/7-09 чергова сорок сьома сесія міської ради сьомого скликання відбудеться 25 січня 2018 року в залі засідань міської ради.
Початок пленарного засідання — о 10.00.  На розгляд сесії міської ради виносяться питання:
1. Про звіт щодо виконання плану роботи Переяслав-Хмельницької міської ради за ІІ півріччя 2017 року.
2. Про затвердження плану роботи Переяслав-Хмельницької міської ради на I півріччя 2018 року.
3. Про постійну акредитацію журналістів та технічних працівників засобів масової інформації.
4. Про звіт щодо здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності у 2017 році.
5. Про виконання комплексної Програми діяльності міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Переяслав-Хмельницької міської ради «Надія і добро» на 2012-2017 роки у м. Переяславі-Хмельницькому.
6. Про виконання міської програми «Електронне відкрите місто» м. Переяслава-Хмельницького на 2016-2018 роки.
7. Про виконання Програми розвитку пасажирського транспорту та безпеки дорожнього руху в місті Переяславі-Хмельницькому на 2016-2017 роки.
8. Про затвердження Програми розвитку пасажирського транспорту в місті Переяславі-Хмельницькому на 2018-2019 роки.
9. Про виконання Програми підтримки об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Переяславі-Хмельницькому на 2015-2017 роки.
10. Про внесення змін до рішення сесії Переяслав-Хмельницької міської ради VIІ скликання від 21.12.2017 р. №13-46-VІI «Про бюджет міста Переяслава-Хмельницького на 2018 рік».
11. Земельні питання.
12. Про продовження договору з ФОП Гутом Віктором Миколайовичем щодо оренди нерухомого майна на новий строк.
13. Про встановлення складових заробітної плати міському голові Костіну Т.В.
14. Про затвердження Меморандуму про співпрацю і партнерство.
15. Про внесення змін до Програми відзначення державних, обласних, міських та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги перед містом Переяславом-Хмельницьким, здійснення представницьких та інших заходів на 2018 рік, затвердженої рішенням від 21.12.2017 №10-46-VII.
16. Інформації, оголошення.

Секретар ради   П.П. Бочарін

Подружжя Салтикових переїхало в село заради лісу

Сімейний дует Салтикових на концерті в РБК

Сімейний дует Віктора та Ольгу Салтикових з Хоцьок глядачі побачили на сцені районного будинку культури в Переяславі два роки тому і відразу їх полюбили. Талановиті голосом, артистизмом, чоловік майстерно грає на кількох інструментах. Тож познайомитися ближче з творчим подружжям журналіст «Вісника» поїхав на запрошення до них додому. Але розмова пішла зовсім про інше: як вільні люди можуть…

Вирости

Подружжя потрапило на Переяславщину випадково – за оголошенням в Інтернеті купили тут сільський будинок. Шукали передусім поближче до Києва, де живуть діти, і щоб поруч був ліс. У Хоцьках він якраз навпроти двору.
– Я народився і виріс у промисловому Нікополі (Дніпропетровська обл.), «дитя асфальту», але відразу закохався в ліс, коли вперше побачив його на батьківщині Ольки, – зауважує Віктор, 50 років. – У неї закохався з першого погляду, вона світилася усмішкою, як лампочка. Сиділи за однією партою в педучилищі. На третьому курсі одружилися, а на четвертому вже народилася донька.
– Мої батьки родом з Нижньогородської області, – розповідає Оля, 49 років. – У Нікополь переїхали, коли мені було два роки. Тоді багато росіян сім’ями емігрували в Україну, де була робота і вищий рівень життя. До родичів ми їздили щороку, оцей столик із розписом «хохломи» – їхній подарунок, возимо за собою скрізь, хоч поміняли багато житла.
У Нікополі Салтикови дуже активно працювали і реалізовувалися саме в творчості. Це був період, коли мали свою команду КВН і починали на одній сцені з Володимиром Зеленським. На гастролі та конкурси їздили по всій країні, закордон, започаткували багато розважальних проектів. Працювали і як агентство з організації святкувань, тож знайомі були з найвідомішими артистами, проте ніколи не мали кар’єрних амбіцій, не переймалися своїм статусом у суспільстві. З однаковим ентузіазмом Віктор працював заступником мера Нікополя, директором філії страхової компанії, продюсером креативної агенції чи двірником у тому ж місті.
Коли діти Салтикових, Катя (31 рік) та Андрій (29 років) поїхали навчатися, а згодом і осіли в Києві, то батьки вирішили, що в Нікополі їх уже нічого не тримає. Хотілося нових емоцій і можливостей. Вони «переросли» своє місто. Продали трикімнатну з євроремонтом квартиру в центрі і поїхали в столицю.
Звільнитися
Спочатку через фірму найму влаштувалися на роботу до маєтку українського мільйонера в Кончі-Заспі. Всі казали їм, що з господарем пощастило. Оля слідкувала за будинком, Віктор управляв господарчими справами, доглядав за садом. На двох мали 1600 доларів зарплати в період, коли долар був по вісім. При тому жили в маєтку і харчувалися безплатно.
– До нас добре ставилися, але через півроку був перший «дзвіночок» – незначне непорозуміння, – згадує минуле чоловік. – Згодом ми зрозуміли, що це хоч і золота, але таки клітка для нас. Вирішили звільнитися. Господар здивувався, коли почув нашу історію і скільки всього вміємо та знаємо, що навіть запропонував співпрацю в його бізнесових проектах. Та я вже знав, що можу жити і працювати тільки незалежно. Проте з тієї історії ми багато взяли корисного, зокрема, й ідеї заробляти гроші.
Маючи певний капітал від продажу квартири в Нікополі і заробітку, вирішили почати свою справу в Києві: виробництво і продаж санітарних та побутових килимків з екоматеріалів. Найпопулярнішими були матраци від пролежнів, наповнені просом. Свій виріб навіть запатентували. Та коли в країні почався стрімкий обвал гривні, криза, їхній бізнес теж «накрився тазом».

Вчитися

Салтикови вирішили їхати в село, на свободу. На залишок грошей купили в Помоклях будинок за п’ять з половиною тисяч доларів, старенькі «Жигулі» і музичну апаратуру – знову захотілося більше займатися творчістю.
– Ми тоді спали на печі, ходили в ліс по гриби, іноді в Києві підряджалися вести корпоративи чи зніматися в якихось телепроектах і тим були неймовірно щасливі. Нам сподобалося жити в селі. За весь час, де жили, у різних місцях збудували три лазні і два басейни. Таке є і тут, у Хоцьках. Маємо дві теплиці, «високі грядки», господарство. В Олі батьки були «рукастими», вона теж все вміє. На баню настільки точно розрахувала потребу вагонки, що не залишилося жодної зайвої планки, – хвалить дружину Віктор.
На Переяславщині це четверте помешкання Салтикових. Після Помокель вони ще жили в Соснові, Вовчкові та в Яготинському районі. Купували стареньку хату, робили в ній капітальний ремонт власними руками, а згодом продавали.
– Перші переїзди були ситуативними. Тож щоразу ми як для себе облаштовували житло, робили з нього «цукерку», думали, що залишимося там надовго, – зауважує Оля. – Тому нові господарі казали, що в будинку класна енергетика. А ми водночас відкрили ще одну життєву принаду: з новими помешканнями, сусідами і знайомими починати нову сторінку своєї історії. На новому місці легше залишатися собою, бути вільним від думки оточення. Ми навчилися відриватися від певних суспільних звичаїв, в яких не бачимо сенсу, а лише штучність і умовність.
Подружжя вірить у те, що доля завжди посилає якісь знаки, підказки. Вони навчилися їх приймати інтуїтивно чи розуміти вже з досвіду, тож мають неймовірну молодечо-азартну насолоду і радість повноти життя. Для них воно – гра, в якій можна прожити кілька «ролей», в якій кожен день дарує нові шанси, можливості й емоції.
– У нас прекрасні діти: Катя керує бізнесом, Андрій, зокрема у творчості перевершив мене, бо сучасніший, має свій бенд-колектив, – ділиться батько. – Дуже втішаємося і пишаємося ними, хоча не можемо сказати, що тільки вони – наше найбільше досягнення в житті, його сенс. Ми ж лише створювали умови для їхнього розвитку, дозволяли вчитися на власних помилках. Знаємо, що в них величезний потенціал, але своє життя вони будують і проживають самі.

Жити

Господарі розповідають, як обживалися на новому місці, вливалися у хоцьківську громаду. Хвалять за дружність і дякують за підтримку колективу художньої самодіяльності будинку культури, директору Наталії Бурі. Щоправда, півтора року Віктор працював музичним керівником хоцьківського колективу безоплатно. Каже, зарплатня в клубі невелика, тому не дуже вже й переймався, просто робив це для задоволення і душевної насолоди. Своїм же приходом Салтикови принесли в ансамбль більше естради, театральності та шоу. Нині він офіційно влаштований музичним керівником РБК. Оля працює керівником танцювального гуртка у школі.
– Танцювати – моя дитяча мрія, – розповідає. – Школяркою я трохи ходила в бальну студію. А потім лише в 38 років, коли з’явилося більше часу і можливостей, реалізувала її сповна: навчалася в Києві у платній професійній студії спортивно-бального танцю. Тепер навчаю діток, ходить майже півшколи, беру всіх, хто хоче.
– Збоку видається, що нам тільки щастило на хороших людей і взагалі у житті, – каже Віктор. – Та в ньому завжди є всього і то – закономірно. Головне ж визначити свої пріоритети. Для нас важливі свобода, самореалізація. А гроші і матеріальні статки ніколи не були на першому місці. Ми згодом усвідомили, що то просто не наше.
У мене недавно помер брат, на два роки старший. Завжди нарікав, що він старий. А ми з Олькою ніколи не відчували свого віку. Навпаки, відколи діти стали самостійними, ми насолоджуємося свободою робити що хочемо, реалізовувати свої дитячі мрії, починати неймовірні проекти, словом – жити!

Мріяти

– Моя мрія – жити класно! – емоційно відповідає Віктор. – Це значить цікаво, вільно, відкрито, чесно. Хотів би виїхати в Канаду. Раніше була така пропозиція, можна б і зараз, але Оля категорично не хоче. Тому вихід один: там, де живемо, створювати якісне середовище. Я планую тут збудувати сам «з нуля» унікальний екобудинок і купити мотодельтоплан. Ще не знаю, яким чином, але уявляю, як це має бути. Тут у лісі для нього вже надивився злітну смугу.
Я в житті не прив’язуюся до конкретних місць. Навіть дітям дав заповіт: не хоронити мене, а спалити в крематорії і розвіяти попіл по вітру. Аби вони не їхали звідкись на батькову могилку, а пам’ятали мене скрізь, де б не були, бо я з ними теж буду поряд. А зараз головне – наш час, бо він не повториться і не повернеться.
Дружина, посміхаючись, з готовністю киває на знак згоди. Вони навіть не всі свої мрії осягнули, бо мають їх ще багато.

Валентина БАТРАК

19 січня – Хрещення Господнє, Богоявлення

19 січня православні християни святкують одне з найбільших (двонадесятих) свят – Хрещення Господнє, яке також називають Богоявленням, Йорданом.
Напередодні свята (надвечір’я Богоявлення) встановлено строгий одноденний піст, а за вечірнім богослужінням звершується водосвяття. Зазвичай у надвечір’я свята освячення води відбувається в храмі, а в саме свято після божественної літургії відбувається хресний хід – Йордан, – під час якого священик з прихожанами виходить освячувати воду до річок, ставків, джерел… Це здійснюється на згадку про хрещення Господнє, коли Він, прийнявши водне хрещення в річці Йордан, освятив всі води і омив своєю Божественною природою людське єство.
Вода, яка освячується, має чудодійну силу і надзвичайно довго зберігається.

Інф. «ВП»

Ніколи не забуду, як купалася на Водохреща вперше

Сьогодні – Хрещення Господнє. Цього величного свята з особливою радістю я чекаю відтоді, коли почала в цей день купатися. Ось і сьогодні про себе прочитаю «Отче наш», перехрещуся і з піднесеним настроєм зайду в йорданську купіль.
Ніколи не забуду, як купалася на Водохреща вперше. Тоді був великий мороз та ще й сильний вітер. Але це мене не зупинило. Пересилюючи страх та, заспокоюючи себе тим, що від пірнання в крижану воду на Водохреща ще ніхто не захворів і тим більше не вмер, я зайшла в ополонку на лісовому озері, яка після кожного пірнальника тут же вкривалася льодяною плівкою. З тих пір минуло вісім років. За цей час мені вдалося долучити до цієї справи немало своїх друзів. Тепер вони щиро мені дякують за те, що переконала їх у тім, що на Водохреща вода просто неба за будь-якої погоди видається теплою, а тіло після такої купелі парує і пече, ніби жалить кропива.
Тож бажаю й читачам «Вісника» покупатися сьогодні в найближчій від вас водоймі і відчути від цього насолоду.
Христос хрещається! В річці Йордані!

Олена МАТВІЄНКО