Архив рубрики: ‘День за днем’

Чому б агробаронам не скинутись на ремонт доріг?

Перша сторінка, п'ятниця, 22 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 22 вересня

У минулий вівторок ми їздили до міста Путивль. Це – райцентр на Сумщині, від Переяслава далеченько – більше трьохсот кілометрів. Дороги на Сумщині – різні, але в основному погані. Від Пирятина до Недригайлова якісь незрозумілі латочки, на яких мікроавтобус наш кидає з боку в бік, водій сердиться. А я собі думаю, що ось тут, у Недригайлівському районі, мала батьківщина президента Ющенка – Хоружівка. І це, будучи першою особою в державі свого часу, він теж їздив президентським «Мерседесом» до батьків цими колдобинами? Чи, може, літав гелікоптером? Та що там уже говорити про Віктора Андрійовича! По дорозі ми зустрічали потужні комбайни, які їхали збирати врожай кукурудзи на полях українських агробаронів. Зерна вродило на мільярди гривень. Може, хоча б вони скинулись із баришів на ремонт дороги? Тільки навряд.

Галина Карпенко

Як відрізнити українців від іноземців

Перша сторінка, вівторок, 19 вересня

Перша сторінка, вівторок, 19 вересня

В аеропорту «Київ» один із кіосків з продажу напоїв встановлений прямо посеред залу. З двох боків кіоск повністю закритий різноманітними холодильниками, а спереду є невеличка, приблизно тридцятисантиметрова щілинка між скляним холодильником та великим кавовим апаратом. І майже всі пасажири, вгледівши ту щілинку, намагаються саме через неї купити води чи кави. До неї навіть іноді шикувалась невеличка черга. І ніхто навіть не робив спроби обійти кіоск та подивитися, чи є десь у ньому належно обладнаний прилавок. Щоправда, винятком були іноземці. Їх можна було відразу помітити не лише за одягом чи кольором шкіри, а і за манерами. Вони неспішно оглядали кіоск і відразу розуміли, що в щілинку не потрібно подавати гроші та робити замовлення, зазираючи до кіоску, як «сорока в кістку». Вони шукали (і знаходили!) місце, де можна було б побачити і продавця, і увесь асортимент товару… Замовляли, розплачувались і неспішно відходили від торгової точки. Дивлячись на те, зробив для себе висновок, що не всі українці іще побороли в собі оту “совковість”, коли мирились з будь-якими умовами, аби лишень купити товар.

Володимир Набок

За гриби доведеться позмагатися

Перша сторінка, п'ятниця, 15 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 15 вересня

Минулого тижня в лісах Переяславщини спостерігався справжній грибний бум. Та такий, якого й не згадати в наших краях. Мій старий друг, грибник із понад 40-річним стажем, розповів про свої враження від цього: (більше…)

“Посадовці витратилися на курортах, тепер “відбивають” гроші”

Перша сторінка, вівторок, 12 вересня

Перша сторінка, вівторок, 12 вересня

Влітку із Італії приїжджав знайомий. Живе там більше двох років. Розповідав, що життя розмірене. Не пам’ятає, щоб за увесь час змінювалися ціни в магазинах.

У нас люди спокійніше жили влітку. З перших днів осені долар пішов угору. Та так швидко, що знайти його зараз у банківських обмінниках стало важко. Натомість біля колишнього універмагу знову з’явилися «міняли» зі своїми пропозиціями. (більше…)

Слід наважуватися на кроки, які зробити боїшся

Перша сторінка, п'ятниця, 8 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 8 вересня

У школі у перші дні вересня ми зазвичай писали твір «Як я провів літо». Певно, минуло занадто мало часу після того, як я був школярем, бо досі хочеться ділитися враженнями від свого літа. Тим паче, воно було особливе: пора, коли багато чого трапилося вперше. (більше…)

Не могла завагітніти, доки не обвінчалася з чоловіком

Перша сторінка, вівторок, 5 вересня

Перша сторінка, вівторок, 5 вересня

Зустріла в місті знайому. А вона, виявляється, на останніх місяцях вагітності. Знаю, що заміжня давно, з чоловіком живуть добре. А от завагітніти ніяк не виходило. Обстежувалися, лікувалися, навіть подумували про штучне запліднення. І тут така радість! (більше…)

Здатність радіти навіть дрібницям покращує життя

Перша сторінка, п'ятниця, 1 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 1 вересня

У мене тиск погано реагує на різку зміну погоди: скаче, як на американських гірках. Для поліпшення здоров’я «Гугл», крім кави, порадив ще з’їсти доброго сиру. У найближчому супермаркеті у відділі з сирами попросила накраяти мені 150 грамів. Кілька широких шматочків юна продавчиня красиво виклала на чималу золотисту підкладку, упакувала плівкою і кинула на ваги. «Це буде 31 гривня 14 копійок» – «А ви зважили з тарою?» – «Хочете без?»– «Ну, звичайно, я ж по 200 гривень сир купую, а не картонку». Дівчина переважила і ретельно заклеїла попередній цінник. Новий був майже на чотири гривні меншим. (більше…)

“Нехай в нашій країні швидше настане мир і всі будуть щасливі!”

Перша сторінка, середа, 23 серпня

Перша сторінка, середа, 23 серпня

На Тернопільщині є храм, в якому свої звернення до Бога прихожани записують у спеціальний товстий блокнот. Він лежить на видному місці. Тож прочитати ці записи або ж залишити свої може будь-хто. Хтось просить у Господа благополуччя, хтось – покращення матеріальних статків, хтось – знайти свою другу половинку. А якась дівчинка написала таке: «Боженько, нехай мої мама і тато помиряться і подарують мені братика. Із вірою в тебе Іринка». Під цими зворушливими рядками з’явилися мої. Я благала Всевишнього послати здоров’я усім моїм рідним (особливо тим, які зараз хворіють) та усім, хто нещодавно  матеріально і морально підтримав мене у тяжку хвилину. Написала, перехрестилася і вже хотіла йти, як моя рука знову потягнулася до ручки. «Боже, нехай в нашій країні швидше настане мир і всі будуть щасливі!», – зробила ще й  такий запис.

Бажаю усім нам гарно жити в демократичній вільній державі. З Днем Незалежності!

Олена МАТВІЄНКО

Хліб від рідної землі

Перша сторінка, п'ятниця, 18 серпня

Перша сторінка, п’ятниця, 18 серпня

Нещодавно товариш запропонував зайти до парку, де почали будувати громадську вбиральню.

– Ну що, тебе нічого не шокує? – запитав, коли ми підійшли ближче.

Будівництво із невідомих причин огородили парканом, розфарбованим під кольори прапору України. (більше…)

“Безгазове” існування декого навіть порадувало

Перша сторінка, вівторок, 15 серпня

Перша сторінка, вівторок, 15 серпня

Відключення мало не на тиждень газу спричинило в місті певний переполох. Як готувати звичні страви, особливо ж – якщо в сім’ї є малі діти? Втім, як бачиться, засмутило це «безгазове» існування далеко не всіх. Принаймні, мого приятеля навіть порадувало. (більше…)

Товари для дітей купуватиму лише в одному магазині

Перша сторінка, п'ятниця, 11 серпня

Перша сторінка, п’ятниця, 11 серпня

Віднедавна я почала активно ходити магазинами дитячих товарів. Надувне кільце для купання немовляти вибирала прискіпливо: щоб було сертифіковане, з якісної гуми, без різкого запаху, правильної анатомічної форми, ну, і бажано блакитненьке(!). Вирішила, що його купувати необхідно тільки в аптеці – так буде надійно. (більше…)

Не вистачає політичної волі, щоб перейменувати місто

Перша сторінка, вівторок, 8 серпня

Перша сторінка, вівторок, 8 серпня

І знову «не зрослося». Щонайменше двадцять років у Переяславі говорять про те, що місту слід повернути історичну назву. На останній сесії міськради розглядалося це питання, проте для позитивного рішення не вистачило голосів. (більше…)

Складнощі перекладу

untitledСкладнощі перекладу. Сьогодні в усьому світі для перекладу тексту з однієї мови на іншу широко використовують комп’ютерні технології. Інколи трапляються курйози. Ось і нещодавно одна читачка повідомила, що її улюблений серіал «Цвет рябины», що транслюється російською мовою, у програмі телебачення українською називається, на її погляд, не так, як би потрібно. Оскільки ці програми від тих, хто їх складає, отримуємо вже у готовому вигляді, то втручатися у їх зміст не можемо. (більше…)

Поїду до Харкова. Перевірю, чи справді хоробрий

Перша сторінка, вівторок, 1 серпня

Перша сторінка, вівторок, 1 серпня

Моя сестра минулі вихідні провела у Харкові, в парку розваг. Різноманітних атракціонів там вистачало: від величезного оглядового колеса до американських гірок. І хоча вона боїться висоти, особливого страху на них не відчувала. А ось коли побувала у кімнаті страху, то отримала емоцій, мабуть, не на кілька днів, а на цілий рік. Горлала, як зізналася, на все місто. (більше…)

Після партнерських пологів ще більше почав цінувати дружину

Перша сторінка, п'ятниця, 28 липня

Перша сторінка, п’ятниця, 28 липня

Мій знайомий пережив досвід партнерських пологів. Зважився на це лише за третьою дитиною. Каже, що пам’ятає кожну хвилину з тих восьми годин, поки дружина народжувала. Зізнається, настільки це хвилююче. (більше…)

Домашні плани в дорогу не годяться

 Здається, чим більше живеш, тим швидше летить час. Ось ніби недавно чекав гарного сонця і тепла, а вже якось непомітно промайнули два літні місяці. Пригадую, як планував на літо зробити і те, і інше. Однак майже жодного пункту із запланованого не виконав. Причому нікуди з Переяслава не їздив, ніде не відпочивав. Цього року навіть іще ні разу не вибирався до лісу по гриби. Хоча знайомий грибник казав, що, незважаючи на спеку, в низинках можна знайти “красноголовців” та “бабок”. Можливо, якщо ніщо не завадить, цими вихідними виберусь до лісу. Проте планувати не буду. Правильно колись бабуся казала: «Домашні плани в дорогу не годяться». Все має бути, як є.

 

Володимир Набок

 

У метро захмеліла жінка намагалася продати вишні

Перша сторінка, п'ятниця, 21 липня

Перша сторінка, п’ятниця, 21 липня

На вході до столичного метро «Лук’янівська» жінка непривабливої зовнішності з розпатланим волоссям кидається від одного до іншого перехожого і наполегливо просить придбати у неї вишні. Ці перестиглі ягоди лежать у брудному пакеті, і ним вона тикає межи очі усім, хто трапляється на її шляху. (більше…)

Відеонагляд допоможе

untitledНа порозі «ЕКО-маркету» зустрічаю радісного приятеля. «Приємно, що є ще десь справедливість», – пояснює причину гарного настрою. І розповідає:
– Минулої суботи зайшов сюди зранку купити хлібину. Кинув до корзини ще дещо, загалом вийшло чотири товари. Черги не було ніякої, розрахувався у молодої касирки. Вдома глянув у чек – вона вибила чомусь дві буханки, а не одну. Піти до неї? А що вже доведу, якщо вона скаже, що було дві? То й не пішов сперечатися про ті 9 гривень. А сьогодні зайшов знову за покупками і подумав: а якщо комусь «втюхали» в чек пляшку коньяку чи ще щось на значну суму, що йому тоді робити? Чек у мене зберігся, я підійшов до люб’язної співробітниці біля кас, виявилася адміністратором з відеонагляду. І що ти думаєш? Вона пішла, подивилася запис з відеокамери, і через п’ять хвилин мені повернули гроші! Справа не в дев’яти гривнях, а в тому, що людина, навіть вдома виявивши помилку касира (кожна людина має право помилятися), може без проблем довести свою правоту! Напиши це в газету, щоб люди знали.
Уже написав.

Валерій Шкребтієнко

“Вертольот” завзято ганяв мене двором, аж доки не попав на стола

untitledЧитаючи «Вісник», мабуть, кожен у деяких статтях знаходив подібні до своїх життєві ситуації. Я не є винятком. Приміром, в одному із останніх номерів «містечкова історія» Володимира Яремчука про гусака нагадала мені один епізод із дитинства.
Було в нашому господарстві кілька гусей, але один гусак суттєво відрізнявся виглядом. Ще з народження у нього був дефект крил, вони якось неприродньо стирчали у різні боки. Це було чимось схоже на крила літака. Втім, прозвали ми його «вертольот». Гусак цей був бойової вдачі: постійно ганявся за мною та сестрою, зловісно шипів і намагався ущипнути. Зрозуміло, що ми його не дуже любили.
І ось одного разу він упав у неглибоку яму за нашим будинком. Батька саме не було вдома. І я, як єдиний на ту мить чоловік у сім’ї, був змушений здійснити місію з його порятунку. Боявся страшенно. На диво, «вертольот» поводився чемно і без ніякого дозволив витягнути себе з ями. Можна було б припустити, що після цього ми подружилися і він припинив мене щипати. Але таке буває, певно, лише у красивих оповіданнях. «Вертольот» швидко забув мою доброту і надалі завзято ганяв мене двором.
…З-поміж своїх товаришів він першим опинився на столі в якості головної страви.

Віталій Усик

У маршрутці загубила гаманець. Його повернули

Перша сторінка, вівторок, 11 липня

Перша сторінка, вівторок, 11 липня

Я вірю, що люди народжуються, аби робити добро. Тому обожнюю історії про добрі вчинки. Одну з таких нещодавно почула від переяславки Олі Сизоненко.

Було 8 березня. Оля поверталася маршруткою з Києва після нічного чергування. Настрій пречудовий, адже ввечері вона буде на концерті Олега Винника в палаці «Україна». Квиток купила один із найдорожчих, аби сидіти поближче до улюбленого співака. Уже вдома помітила, що в сумці немає гаманця (випав у маршрутці). А в ньому ж квитки на концерт! Про гроші, які там теж були, вже не йшлося. Негайно викликала таксі й приїхала до автостанції, що належить ПП «Авто Пас Лайн». (більше…)

Не знаю, що гірше у маршрутках: бруд чи тиснява

Перша сторінка, вівторок, 4 липня

Перша сторінка, вівторок, 4 липня

Послугами маршрутного транспорту користуюся частенько. Завжди відчуваю задоволення, коли заходжу до ошатної маршрутки без тисняви та штовханини.

Днями довелося їхати до Соснови автобусом, який виконував рейс до Яготина. На зупинці біля «Критого ринку» я ледве впхалася до салону, так багато було пасажирів. Дещо вільніше стало, коли автобус рушив і добряче нас протряс. Аж ось на зупинці у Підварках він знову зупиняється. Ніхто не виходить. Пасажирка, яка намагається увійти в автобус із двома великими пакетами овочів, прохає: «Пройдіть далі, мені теж треба їхати». Трохи натискаю сусідів і піднімаюся на сходинку вище, а вона на звільнене мною місце один на один ставить свої пакети, якось всувається сама і каже: «Вибачте, але таких дешевих огірків і помідорів у нас в Яготині немає. Тож мушу везти їх звідси». (більше…)

Щоб гарно пахнути на побаченні, їжак качається в лаванді

 Якось дружина пожалілась, що хтось на клумбі “толочить” кущі лаванди. Пес прив’язаний і ніяк не може робити шкоду. Кішка полюбляє розлягтись на землі, траві чи в крайньому разі може залізти на кущі нарцисів, які вже відквітували. Ніби більше нікому. І ось у неділю ввечері дружина заходить до хати і розповідає, що бачила любителя покачатись у лаванді. Ним виявився їжак. Вона побачила, як із кінця городу, де, мабуть, і мешкає їжак, тварина, сопучи та пихкаючи, почимчикувала до місця, де росте лаванда. Зайшовши в середину куща їжак ліг на спину і почав качатись. Завершивши процедуру, він повернувся назад.
– То, може, в їжака весільний період, і він, як справжній джентльмен, ідучи до дами серця, хоче гарно пахнути, або ж у нього лупа, – сміюся, – адже відомо, що лаванда, окрім аромату, має багато інших властивостей: це і антибактеріальна, і протимікробна, і антисептична, і навіть антистресова та знеболювальна. Можливо в їжака є якісь проблеми, то він і лікується таким чином.

Володимир Набок

Навіщо мені чужа слава?

Перша сторінка, п'ятниця, 23 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 23 червня

Якогось дня моя давня знайома, яка, так випадково склалось, віднедавна орендує для своєї фірмочки приміщення у будівлі, де знаходиться й наша редакція, заклопотано мені повідомила:

— Здається мені, що на газоні перед нашою будівлею, окрім травички, росте ще й амброзія!.. (більше…)

Щоранку до вікна прилітає ворона, аби поснідати

Перша сторінка, вівторок, 20 червня

Перша сторінка, вівторок, 20 червня

Нещодавно з одним знайомим киянином серед літніх тем розговорилися про птахів, зокрема, про кмітливість ворон. Зокрема як вони, буває, горіхи під ноги перехожим кидають, щоб роздавили і таке інше. І тут він повідав, як одного разу зранку, коли сім’я збиралася снідати, на підвіконня сіла ворона і почала щось дзьобати. Дружина замилувалася і поклала їй скоринку хліба. Наступного ранку ворона знову прилетіла. Так дружина її підгодовувала щодня. А набридати це стало, коли у вихідний вони ще спали, але почули раненько стукіт у шибку. Вирішили віднадити. Та де там! Птах був такий настирливий, що побоювалися, аби шибку не розбив. (більше…)

Сорок років тому змінився хід цивілізації

Перша сторінка, п'ятниця, 16 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 16 червня

Сорок років тому з’явився перший персональний комп’ютер Apple. Це в США. Ідея належала Стіву Джобсу. Людині, що, по суті, змінила хід цивілізації.

Перший комп’ютер у «Віснику» купили в 1992 році. Скільки було сумнівів і переживань, зараз смішно навіть згадувати. Двадцять п’ять років минуло з того часу, тепер без комп’ютерів та інтернету навіть уявити неможливо видавничий процес. (більше…)

Показна очевидність буває такою оманливою

Перша сторінка, вівторок, 13 червня

Перша сторінка, вівторок, 13 червня

На недільному базарі приміряю взуття. До продавчині підходить літня парочка. Привіталися, обмінялися кількома фразами, і подружжя пішло далі.
– З цією Галею колись жили разом у фабричному гуртожитку. Вона з наших хоч і останньою заміж вийшла, зате чоловік – золотий! Коли не побачу, то все попід ручку ходять! Вона за ним, мабуть, як у Бога за пазухою… А тут за базарами світу не бачиш! – жінку чогось потягло на відвертість із незнайомкою.
– Та воно ж так, у кожного своє життя… – кажу багатозначну і йду. (більше…)

Вчергове ми кажемо нашим читачам «спасибі за довіру»

Перша сторінка, п'ятниця, 9 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 9 червня

День журналіста ми, «вісниківці», у різні роки відзначаємо по-різному. Колись виїжджали до Дніпра, де варили юшку, смажили шашлики, купалися та грали у футбол і волейбол. Останні кілька років у день свого професійного свята подорожували містами нашої країни. Було, що виїжджали вранці, тож вітання від шанувальників приймали лише телефоном. (більше…)

Технічний прогрес приходить до кожного з нас

Перша сторінка, п'ятниця, 2 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 2 червня

Все-таки в цікаві роки ми живемо. Технічний прогрес неймовірно швидко приходить до кожного з нас. Згадайте перші пейджери, мобільні телефони, якими вони були. Пам’ятаю, як на одній із нарад зв’язківці запевняли, що не за горами той час, коли в будинок чи квартиру по телефонному кабелю буде підведено телебачення. Здавалось тоді, що це фантастика. Відпаде потреба в установці ефірних антен. Кілька тижнів тому вдома вийшов із ладу телевізор. Проте домашні навіть не звернули на це уваги. В кожного члена родини власний ноутбук, а там інтернет-телебачення на 80 каналів. А сталось би це років 20 тому… Та з мене б не «злізли», аж доки б телик не став працювати!

Володимир Набок