Архив рубрики: ‘День за днем’

“А може, я зустріла ангела?”

Перша сторінка, п’ятниця, 24 листопада

Перед будь-якою поїздкою я обов’язково молюся. Прошу в Бога захисту, влаштування і щоб на моєму шляху траплялися хороші люди.

Востаннє мені випало подорожувати Чернівцями. У день від’їзду з цього міста викликати таксі не змогла. До зупинки громадського транспорту йти хвилин десять. Та найгірше не відстань, а сумка: обтяжена сувенірами, вона стала заважкою для мене. Пройшла не більше ста метрів, як мені запропонував допомогу хлопчина. У нього було настільки миле обличчя, що я з легкістю довірила йому сумку. Мій супутник поїхав зі мною на вокзал, провів до потягу і навіть заніс сумку у вагон. Дорогою розповів, що навчається на першому курсі в Чернівецькому національному університеті, сам з Івано-Франківщини. Хотілося віддячити, але гроші б зіпсували чистоту вчинку, протягнула цукерки. (більше…)

Послуга-халепа від банку

Перша сторінка, вівторок, 21 листопада

Моя знайома уже давно користується карткою для отримання заробітної плати в Ощадбанку. Була задоволена, але кілька днів тому їй на телефон прийшло СМС-повідомлення, що банк без її згоди надає їй кредит в сумі кілька тисяч гривень, який буде нараховуватись також на цю карточку. Жінка була б і не проти отримати кредит від Ощадбанку, але це мала б бути окрема карточка:

– Розумієте, може так статись, що я особисто не зможу зняти із картки гроші, захворію, кудись поїду, а людина, якій я доручу це зробити, не знатиме про кредити і зніме всі, а на наступний місяць замість грошей отримаю мінус ці дві тисячі на погашення кредиту… (більше…)

Ми не знаємо наших читачів, бо їх щонайменше – десять тисяч

Перша сторінка, п’ятниця, 17 листопада

«Ми не знаємо наших читачів», – сказала моя колега Валя Батрак, побачивши величезний кущ хризантем, який стояв у відрі в конференц-залі нашого офісу.

Його подарувала наша читачка. Вона привезла це диво на велосипеді, насилу винесла на другий поверх. «Це вам – королева осені». Невідомо, як читачку звуть і скільки їй років. Ця жінка сказала, що читає «Вісник» довгий час і вважає його найкращою газетою. «У Переяславі», – закінчила я її речення. «Не тільки», – відповіла читачка і пішла. (більше…)

Урни хоч став, хоч не став…

Перша сторінка, вівторок, 14 листопада

У вихідні гуляла з онуком в спальному районі на столичній Оболоні, там є невелике озеро з пляжем і зоною відпочинку. Комунальники її недавно оновили і впорядкували: доріжки з бруківки, ліхтарі, лавки, навіть клумби замульчовані кольоровою тріскою. Щойно посаджені чималі ялинки, клени. Побачила три дитячих майданчики і один з масивними турніками – для воркаутерів (дворових гімнастів). (більше…)

Пам’ятника немає – квіти несуть

7 листопада у Переяславі обідньої пори з’явилися червоні гвоздики біля постаменту, на якому колись стояв пам’ятник Леніну. Демонтували його в центральній частині міста ще у 2014 році, у період найактівнішої фази так званого ленінопаду. А от постамент заввишки до трьох метрів залишився.
Не раз піднімалося питання про знесення і цієї споруди, оскільки від неї можуть відпадати гранітні плити, що є небезпечно. Та поки що вона стоїть. Інколи біля неї з’являються квіти, бо, хоч Компартію давно і заборонили, деякі прихильники «ідеї» ще залишилися. Очевидно, таким чином вони вшанували 100-ліття Жовтневої революції, яку тепер здебільшого називають просто «переворотом». Її річниця відзначалася саме на цьому тижні, і, мабуть, мало хто і згадав, крім кількох пенсіонерів. А колись же здавалося, що… назавжди.

Леонід МІЛЮТІН

У Діда Павла завжди людей повна хата була

Помер дід Павло. Років з двадцять тому пішла в кращий світ його баба Настя, а тепер – і він. Жив одинаком (єдиний син давно десь завіявся у світах), але не самітником. У нього в хаті постійно були люди. Дід Павло був дуже майстровитим, тож завжди хтось із сусідів чи сусідок прохав то велосипед підремонтувати, то сапу наточити, то взуття підшити. Все, за що б не брався, робив до толку. І городу давав лад, і півника з курочкою, яких тримав, як казав, «щоб веселіше було», тримав-годував. А ще до діда люди йшли, щоб балакати. Він міг поговорити на будь-яку тему, при цьому ніколи нікого не образивши.
І ось його немає. Здається, мав би спорожніти, прийти в запустіння його двір. Та ні. Сусідка ходить – випускає півника з курочкою, годує. «Хай живуть, хай ходять двором, ніби тут усе без змін. Ніби дід Павло просто десь відійшов. Бо на порожній двір дуже боляче було б дивитися», – каже.

Валерій Шкребтієнко

Не сумуйте восени – пробуйте щось нове

Перша сторінка, п’ятниця, 3 листопада

Близько двох місяців тому натрапив в Інтернеті на статтю «Настала осінь: що треба встигнути до зими». У ній для виконання пропонувалися завдання, які мали допомогти розвеселитися в цю похмуру пору року. Я вирішив спробувати пройти цей такий собі квест. І не тому, що він мене дуже зацікавив, просто принцип такий маю: якщо не спробую, то як дізнаюся, чи це й справді класно? (більше…)

Ніч, проведену на вокзалі, згадують як веселу подорож

Перша сторінка, вівторок, 31 жовтня

Потяг «Чернівці – Київ». У купе зі мною їдуть три студентки столичного вишу, які навчаються на економістів. Увесь вечір обговорюємо найкрасивіші місця Чернівців, інтер’єри кафешок, страви, ціни – все, що запам’яталося з подорожі. (більше…)

Не забувайте ключики

Перша сторінка, п’ятниця, 27 жовтня

Знайома на касі в «ЕКО-маркеті» виклала із кошика для покупок усе, що збиралася купити. А про ключик від камери схову просто забула, він так у кошику й лишився. Розрахувалась і пішла на вихід. І лише через години дві-три вона згадала, що в магазині залишила свій пакет із цінними речами. За лічені хвилини прибігла назад, але кошика із ключем на тому місці, де вона його полишила, вже не було. Ще більше засмутившись, про свою біду повідала начальнику охорони. (більше…)

Чиновникам байдуже на перекривання доріг протестувальниками

Перша сторінка, вівторок, 24 жовтня

Перша сторінка, вівторок, 24 жовтня

Минулого тижня в нашому районі двічі перекривали дороги державного значення. Кожного разу протестувальники висловлювали різні вимоги. З ними можна погоджуватись чи ні, справа не в цьому. (більше…)

Віртуальні гроші намагаються продати як реальні

Перша сторінка, п'ятниця, 20 жовтня

Перша сторінка, п’ятниця, 20 жовтня

Про електронні гроші «Bitcoin» чи, як скорочено зазначають, BTC знав давно. Проте кілька днів тому із Інтернету довідався, що у кількох країнах уже з’явилися «Bitcoin»-кидали. Вони продають монети, на яких зображений біткоінівський значок, довірливим громадянам, розповідаючи, що ця криптовалюта постійно дорожчає, і за кілька місяців за неї можна буде виручити вдвічі більшу суму. (більше…)

Хочу усвідомлювати, що живу в цивілізованому суспільстві

untitledУ побуті люблю користуватися послугами, які економлять мій час і гроші. Комунальні рахунки оплачую з картки через термінали, мобільний зв’язок – через Інтернет. Так виходить без комісійного збору. (більше…)

Повітряний змій – засіб зв’язку

Перша сторінка, вівторок, 10 жовтня

Перша сторінка, вівторок, 10 жовтня

Цього літа знайома у службових справах опинилася у віддаленому селі на Миколаївщині. Людей там живе зовсім мало та й то одні пенсіонери. А оскільки їй довелося затриматися, вирішила потоваришувати з єдиною в селі молодою жінкою Ренатою. Та приїхала сюди на літо з дванадцятирічним сином і виглядала цілком сучасно. Проте невдовзі дещо у поведінці Ренати здалося підозрілим і знайома почала її остерігатися. (більше…)

Купував мед і продавав як еко-продукт значно дорожче

Перша сторінка, п'ятниця, 6 жовтня

Перша сторінка, п’ятниця, 6 жовтня

Як і кожен пасічник, мій добрий знайомий Славік, окрім турботи про свої бджолосім’ї, має ще один клопіт – зі збутом меду: як-не-як потрібно за сезон десь подіти (та ще й з вигодою) в середньому чотири бідони меду. Добре, що допомагають і родичі, і сусіди – всі беруть, всім треба. Хтось одну-дві трилітровки, а хтось і більше візьме. Та особливо активним є сусід Антон – той кожного місяця по 10-12 літрів купує. Настільки це зацікавило Славіка, що одного разу таки змусив Антона зізнатися, куди діває стільки меду. Нехотя той розповів: (більше…)

“Зрозуміли: не купимо у викладача книгу, то залік отримати буде проблематично”

Перша сторінка, вівторок, 3 жовтня

Перша сторінка, вівторок, 3 жовтня

Знайомий, який цього року вступив до університету, розповів:

– Приходимо на першу пару. Викладач, щойно привітавшись, каже, що у нього недавно вийшла нова книга. Запитує, хто з присутніх хотів би її придбати. Руки підняли три людини. Побачивши таке, викладач як розкричиться: «Та вам взагалі не шкода моїх сил, недоспаних ночей. Скільки нервів я віддав цій книзі!» І в такому дусі виховував нас півпари. Звичайно, нам байдуже до його книги, але опісля його промови зрозуміли: не придбаємо її, то залік отримати буде проблематично. «То, може, ще з’явилися охочі?» – запитав зрештою. Тепер підняли руки всі в аудиторії. (більше…)

Заради золотого телефона можна і в нечистотах покопирсатися

Перша сторінка, п'ятниця, 29 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 29 вересня

Нещодавно моя знайома рятувала свій мобільний телефон, який ненароком випав із кишені в унітаз. Зразу ж вийняла й просушила батарею та сім-карту, а корпус телефону протримала добу в рисі, який, знала, гарно вбирає вологу. І гаджет вижив. Працює не гірше, ніж до цього. (більше…)

Щоб не скаржитися на відсутність грошей, їх треба розумно розподіляти

Перша сторінка, вівторок, 26 вересня

Перша сторінка, вівторок, 26 вересня

Ще недавно моя знайома частенько робила спонтанні витрати. А тепер навчилася економно вести свій сімейний бюджет. Зізнається, що жити в постійному економрежимі не так вже й важко. Просто зараз перед тим, як здійснити покупку, вона міркує, чи вкрай їй потрібна та чи інша  річ. А ще Ліна почала брати на роботу обід із дому, перестала ходити до магазинів на голодний шлунок (з голоду, зазвичай, купується удвічі більше продуктів, аніж можна їх з’їсти) та відмовилася від посиденьок без причини зі своїми друзями, на які витрачала чималі кошти. (більше…)

Чому б агробаронам не скинутись на ремонт доріг?

Перша сторінка, п'ятниця, 22 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 22 вересня

У минулий вівторок ми їздили до міста Путивль. Це – райцентр на Сумщині, від Переяслава далеченько – більше трьохсот кілометрів. Дороги на Сумщині – різні, але в основному погані. Від Пирятина до Недригайлова якісь незрозумілі латочки, на яких мікроавтобус наш кидає з боку в бік, водій сердиться. А я собі думаю, що ось тут, у Недригайлівському районі, мала батьківщина президента Ющенка – Хоружівка. І це, будучи першою особою в державі свого часу, він теж їздив президентським «Мерседесом» до батьків цими колдобинами? Чи, може, літав гелікоптером? Та що там уже говорити про Віктора Андрійовича! По дорозі ми зустрічали потужні комбайни, які їхали збирати врожай кукурудзи на полях українських агробаронів. Зерна вродило на мільярди гривень. Може, хоча б вони скинулись із баришів на ремонт дороги? Тільки навряд.

Галина Карпенко

Як відрізнити українців від іноземців

Перша сторінка, вівторок, 19 вересня

Перша сторінка, вівторок, 19 вересня

В аеропорту «Київ» один із кіосків з продажу напоїв встановлений прямо посеред залу. З двох боків кіоск повністю закритий різноманітними холодильниками, а спереду є невеличка, приблизно тридцятисантиметрова щілинка між скляним холодильником та великим кавовим апаратом. І майже всі пасажири, вгледівши ту щілинку, намагаються саме через неї купити води чи кави. До неї навіть іноді шикувалась невеличка черга. І ніхто навіть не робив спроби обійти кіоск та подивитися, чи є десь у ньому належно обладнаний прилавок. Щоправда, винятком були іноземці. Їх можна було відразу помітити не лише за одягом чи кольором шкіри, а і за манерами. Вони неспішно оглядали кіоск і відразу розуміли, що в щілинку не потрібно подавати гроші та робити замовлення, зазираючи до кіоску, як «сорока в кістку». Вони шукали (і знаходили!) місце, де можна було б побачити і продавця, і увесь асортимент товару… Замовляли, розплачувались і неспішно відходили від торгової точки. Дивлячись на те, зробив для себе висновок, що не всі українці іще побороли в собі оту “совковість”, коли мирились з будь-якими умовами, аби лишень купити товар.

Володимир Набок

За гриби доведеться позмагатися

Перша сторінка, п'ятниця, 15 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 15 вересня

Минулого тижня в лісах Переяславщини спостерігався справжній грибний бум. Та такий, якого й не згадати в наших краях. Мій старий друг, грибник із понад 40-річним стажем, розповів про свої враження від цього: (більше…)

“Посадовці витратилися на курортах, тепер “відбивають” гроші”

Перша сторінка, вівторок, 12 вересня

Перша сторінка, вівторок, 12 вересня

Влітку із Італії приїжджав знайомий. Живе там більше двох років. Розповідав, що життя розмірене. Не пам’ятає, щоб за увесь час змінювалися ціни в магазинах.

У нас люди спокійніше жили влітку. З перших днів осені долар пішов угору. Та так швидко, що знайти його зараз у банківських обмінниках стало важко. Натомість біля колишнього універмагу знову з’явилися «міняли» зі своїми пропозиціями. (більше…)

Слід наважуватися на кроки, які зробити боїшся

Перша сторінка, п'ятниця, 8 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 8 вересня

У школі у перші дні вересня ми зазвичай писали твір «Як я провів літо». Певно, минуло занадто мало часу після того, як я був школярем, бо досі хочеться ділитися враженнями від свого літа. Тим паче, воно було особливе: пора, коли багато чого трапилося вперше. (більше…)

Не могла завагітніти, доки не обвінчалася з чоловіком

Перша сторінка, вівторок, 5 вересня

Перша сторінка, вівторок, 5 вересня

Зустріла в місті знайому. А вона, виявляється, на останніх місяцях вагітності. Знаю, що заміжня давно, з чоловіком живуть добре. А от завагітніти ніяк не виходило. Обстежувалися, лікувалися, навіть подумували про штучне запліднення. І тут така радість! (більше…)

Здатність радіти навіть дрібницям покращує життя

Перша сторінка, п'ятниця, 1 вересня

Перша сторінка, п’ятниця, 1 вересня

У мене тиск погано реагує на різку зміну погоди: скаче, як на американських гірках. Для поліпшення здоров’я «Гугл», крім кави, порадив ще з’їсти доброго сиру. У найближчому супермаркеті у відділі з сирами попросила накраяти мені 150 грамів. Кілька широких шматочків юна продавчиня красиво виклала на чималу золотисту підкладку, упакувала плівкою і кинула на ваги. «Це буде 31 гривня 14 копійок» – «А ви зважили з тарою?» – «Хочете без?»– «Ну, звичайно, я ж по 200 гривень сир купую, а не картонку». Дівчина переважила і ретельно заклеїла попередній цінник. Новий був майже на чотири гривні меншим. (більше…)

“Нехай в нашій країні швидше настане мир і всі будуть щасливі!”

Перша сторінка, середа, 23 серпня

Перша сторінка, середа, 23 серпня

На Тернопільщині є храм, в якому свої звернення до Бога прихожани записують у спеціальний товстий блокнот. Він лежить на видному місці. Тож прочитати ці записи або ж залишити свої може будь-хто. Хтось просить у Господа благополуччя, хтось – покращення матеріальних статків, хтось – знайти свою другу половинку. А якась дівчинка написала таке: «Боженько, нехай мої мама і тато помиряться і подарують мені братика. Із вірою в тебе Іринка». Під цими зворушливими рядками з’явилися мої. Я благала Всевишнього послати здоров’я усім моїм рідним (особливо тим, які зараз хворіють) та усім, хто нещодавно  матеріально і морально підтримав мене у тяжку хвилину. Написала, перехрестилася і вже хотіла йти, як моя рука знову потягнулася до ручки. «Боже, нехай в нашій країні швидше настане мир і всі будуть щасливі!», – зробила ще й  такий запис.

Бажаю усім нам гарно жити в демократичній вільній державі. З Днем Незалежності!

Олена МАТВІЄНКО

Хліб від рідної землі

Перша сторінка, п'ятниця, 18 серпня

Перша сторінка, п’ятниця, 18 серпня

Нещодавно товариш запропонував зайти до парку, де почали будувати громадську вбиральню.

– Ну що, тебе нічого не шокує? – запитав, коли ми підійшли ближче.

Будівництво із невідомих причин огородили парканом, розфарбованим під кольори прапору України. (більше…)

“Безгазове” існування декого навіть порадувало

Перша сторінка, вівторок, 15 серпня

Перша сторінка, вівторок, 15 серпня

Відключення мало не на тиждень газу спричинило в місті певний переполох. Як готувати звичні страви, особливо ж – якщо в сім’ї є малі діти? Втім, як бачиться, засмутило це «безгазове» існування далеко не всіх. Принаймні, мого приятеля навіть порадувало. (більше…)

Товари для дітей купуватиму лише в одному магазині

Перша сторінка, п'ятниця, 11 серпня

Перша сторінка, п’ятниця, 11 серпня

Віднедавна я почала активно ходити магазинами дитячих товарів. Надувне кільце для купання немовляти вибирала прискіпливо: щоб було сертифіковане, з якісної гуми, без різкого запаху, правильної анатомічної форми, ну, і бажано блакитненьке(!). Вирішила, що його купувати необхідно тільки в аптеці – так буде надійно. (більше…)


Дизайн: Парапапарам