Архив рубрики: ‘День за днем’

Після партнерських пологів ще більше почав цінувати дружину

Перша сторінка, п'ятниця, 28 липня

Перша сторінка, п’ятниця, 28 липня

Мій знайомий пережив досвід партнерських пологів. Зважився на це лише за третьою дитиною. Каже, що пам’ятає кожну хвилину з тих восьми годин, поки дружина народжувала. Зізнається, настільки це хвилююче. (більше…)

Домашні плани в дорогу не годяться

 Здається, чим більше живеш, тим швидше летить час. Ось ніби недавно чекав гарного сонця і тепла, а вже якось непомітно промайнули два літні місяці. Пригадую, як планував на літо зробити і те, і інше. Однак майже жодного пункту із запланованого не виконав. Причому нікуди з Переяслава не їздив, ніде не відпочивав. Цього року навіть іще ні разу не вибирався до лісу по гриби. Хоча знайомий грибник казав, що, незважаючи на спеку, в низинках можна знайти “красноголовців” та “бабок”. Можливо, якщо ніщо не завадить, цими вихідними виберусь до лісу. Проте планувати не буду. Правильно колись бабуся казала: «Домашні плани в дорогу не годяться». Все має бути, як є.

 

Володимир Набок

 

У метро захмеліла жінка намагалася продати вишні

Перша сторінка, п'ятниця, 21 липня

Перша сторінка, п’ятниця, 21 липня

На вході до столичного метро «Лук’янівська» жінка непривабливої зовнішності з розпатланим волоссям кидається від одного до іншого перехожого і наполегливо просить придбати у неї вишні. Ці перестиглі ягоди лежать у брудному пакеті, і ним вона тикає межи очі усім, хто трапляється на її шляху. (більше…)

Відеонагляд допоможе

untitledНа порозі «ЕКО-маркету» зустрічаю радісного приятеля. «Приємно, що є ще десь справедливість», – пояснює причину гарного настрою. І розповідає:
– Минулої суботи зайшов сюди зранку купити хлібину. Кинув до корзини ще дещо, загалом вийшло чотири товари. Черги не було ніякої, розрахувався у молодої касирки. Вдома глянув у чек – вона вибила чомусь дві буханки, а не одну. Піти до неї? А що вже доведу, якщо вона скаже, що було дві? То й не пішов сперечатися про ті 9 гривень. А сьогодні зайшов знову за покупками і подумав: а якщо комусь «втюхали» в чек пляшку коньяку чи ще щось на значну суму, що йому тоді робити? Чек у мене зберігся, я підійшов до люб’язної співробітниці біля кас, виявилася адміністратором з відеонагляду. І що ти думаєш? Вона пішла, подивилася запис з відеокамери, і через п’ять хвилин мені повернули гроші! Справа не в дев’яти гривнях, а в тому, що людина, навіть вдома виявивши помилку касира (кожна людина має право помилятися), може без проблем довести свою правоту! Напиши це в газету, щоб люди знали.
Уже написав.

Валерій Шкребтієнко

“Вертольот” завзято ганяв мене двором, аж доки не попав на стола

untitledЧитаючи «Вісник», мабуть, кожен у деяких статтях знаходив подібні до своїх життєві ситуації. Я не є винятком. Приміром, в одному із останніх номерів «містечкова історія» Володимира Яремчука про гусака нагадала мені один епізод із дитинства.
Було в нашому господарстві кілька гусей, але один гусак суттєво відрізнявся виглядом. Ще з народження у нього був дефект крил, вони якось неприродньо стирчали у різні боки. Це було чимось схоже на крила літака. Втім, прозвали ми його «вертольот». Гусак цей був бойової вдачі: постійно ганявся за мною та сестрою, зловісно шипів і намагався ущипнути. Зрозуміло, що ми його не дуже любили.
І ось одного разу він упав у неглибоку яму за нашим будинком. Батька саме не було вдома. І я, як єдиний на ту мить чоловік у сім’ї, був змушений здійснити місію з його порятунку. Боявся страшенно. На диво, «вертольот» поводився чемно і без ніякого дозволив витягнути себе з ями. Можна було б припустити, що після цього ми подружилися і він припинив мене щипати. Але таке буває, певно, лише у красивих оповіданнях. «Вертольот» швидко забув мою доброту і надалі завзято ганяв мене двором.
…З-поміж своїх товаришів він першим опинився на столі в якості головної страви.

Віталій Усик

У маршрутці загубила гаманець. Його повернули

Перша сторінка, вівторок, 11 липня

Перша сторінка, вівторок, 11 липня

Я вірю, що люди народжуються, аби робити добро. Тому обожнюю історії про добрі вчинки. Одну з таких нещодавно почула від переяславки Олі Сизоненко.

Було 8 березня. Оля поверталася маршруткою з Києва після нічного чергування. Настрій пречудовий, адже ввечері вона буде на концерті Олега Винника в палаці «Україна». Квиток купила один із найдорожчих, аби сидіти поближче до улюбленого співака. Уже вдома помітила, що в сумці немає гаманця (випав у маршрутці). А в ньому ж квитки на концерт! Про гроші, які там теж були, вже не йшлося. Негайно викликала таксі й приїхала до автостанції, що належить ПП «Авто Пас Лайн». (більше…)

Не знаю, що гірше у маршрутках: бруд чи тиснява

Перша сторінка, вівторок, 4 липня

Перша сторінка, вівторок, 4 липня

Послугами маршрутного транспорту користуюся частенько. Завжди відчуваю задоволення, коли заходжу до ошатної маршрутки без тисняви та штовханини.

Днями довелося їхати до Соснови автобусом, який виконував рейс до Яготина. На зупинці біля «Критого ринку» я ледве впхалася до салону, так багато було пасажирів. Дещо вільніше стало, коли автобус рушив і добряче нас протряс. Аж ось на зупинці у Підварках він знову зупиняється. Ніхто не виходить. Пасажирка, яка намагається увійти в автобус із двома великими пакетами овочів, прохає: «Пройдіть далі, мені теж треба їхати». Трохи натискаю сусідів і піднімаюся на сходинку вище, а вона на звільнене мною місце один на один ставить свої пакети, якось всувається сама і каже: «Вибачте, але таких дешевих огірків і помідорів у нас в Яготині немає. Тож мушу везти їх звідси». (більше…)

Щоб гарно пахнути на побаченні, їжак качається в лаванді

 Якось дружина пожалілась, що хтось на клумбі “толочить” кущі лаванди. Пес прив’язаний і ніяк не може робити шкоду. Кішка полюбляє розлягтись на землі, траві чи в крайньому разі може залізти на кущі нарцисів, які вже відквітували. Ніби більше нікому. І ось у неділю ввечері дружина заходить до хати і розповідає, що бачила любителя покачатись у лаванді. Ним виявився їжак. Вона побачила, як із кінця городу, де, мабуть, і мешкає їжак, тварина, сопучи та пихкаючи, почимчикувала до місця, де росте лаванда. Зайшовши в середину куща їжак ліг на спину і почав качатись. Завершивши процедуру, він повернувся назад.
– То, може, в їжака весільний період, і він, як справжній джентльмен, ідучи до дами серця, хоче гарно пахнути, або ж у нього лупа, – сміюся, – адже відомо, що лаванда, окрім аромату, має багато інших властивостей: це і антибактеріальна, і протимікробна, і антисептична, і навіть антистресова та знеболювальна. Можливо в їжака є якісь проблеми, то він і лікується таким чином.

Володимир Набок

Навіщо мені чужа слава?

Перша сторінка, п'ятниця, 23 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 23 червня

Якогось дня моя давня знайома, яка, так випадково склалось, віднедавна орендує для своєї фірмочки приміщення у будівлі, де знаходиться й наша редакція, заклопотано мені повідомила:

— Здається мені, що на газоні перед нашою будівлею, окрім травички, росте ще й амброзія!.. (більше…)

Щоранку до вікна прилітає ворона, аби поснідати

Перша сторінка, вівторок, 20 червня

Перша сторінка, вівторок, 20 червня

Нещодавно з одним знайомим киянином серед літніх тем розговорилися про птахів, зокрема, про кмітливість ворон. Зокрема як вони, буває, горіхи під ноги перехожим кидають, щоб роздавили і таке інше. І тут він повідав, як одного разу зранку, коли сім’я збиралася снідати, на підвіконня сіла ворона і почала щось дзьобати. Дружина замилувалася і поклала їй скоринку хліба. Наступного ранку ворона знову прилетіла. Так дружина її підгодовувала щодня. А набридати це стало, коли у вихідний вони ще спали, але почули раненько стукіт у шибку. Вирішили віднадити. Та де там! Птах був такий настирливий, що побоювалися, аби шибку не розбив. (більше…)

Сорок років тому змінився хід цивілізації

Перша сторінка, п'ятниця, 16 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 16 червня

Сорок років тому з’явився перший персональний комп’ютер Apple. Це в США. Ідея належала Стіву Джобсу. Людині, що, по суті, змінила хід цивілізації.

Перший комп’ютер у «Віснику» купили в 1992 році. Скільки було сумнівів і переживань, зараз смішно навіть згадувати. Двадцять п’ять років минуло з того часу, тепер без комп’ютерів та інтернету навіть уявити неможливо видавничий процес. (більше…)

Показна очевидність буває такою оманливою

Перша сторінка, вівторок, 13 червня

Перша сторінка, вівторок, 13 червня

На недільному базарі приміряю взуття. До продавчині підходить літня парочка. Привіталися, обмінялися кількома фразами, і подружжя пішло далі.
– З цією Галею колись жили разом у фабричному гуртожитку. Вона з наших хоч і останньою заміж вийшла, зате чоловік – золотий! Коли не побачу, то все попід ручку ходять! Вона за ним, мабуть, як у Бога за пазухою… А тут за базарами світу не бачиш! – жінку чогось потягло на відвертість із незнайомкою.
– Та воно ж так, у кожного своє життя… – кажу багатозначну і йду. (більше…)

Вчергове ми кажемо нашим читачам «спасибі за довіру»

Перша сторінка, п'ятниця, 9 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 9 червня

День журналіста ми, «вісниківці», у різні роки відзначаємо по-різному. Колись виїжджали до Дніпра, де варили юшку, смажили шашлики, купалися та грали у футбол і волейбол. Останні кілька років у день свого професійного свята подорожували містами нашої країни. Було, що виїжджали вранці, тож вітання від шанувальників приймали лише телефоном. (більше…)

Технічний прогрес приходить до кожного з нас

Перша сторінка, п'ятниця, 2 червня

Перша сторінка, п’ятниця, 2 червня

Все-таки в цікаві роки ми живемо. Технічний прогрес неймовірно швидко приходить до кожного з нас. Згадайте перші пейджери, мобільні телефони, якими вони були. Пам’ятаю, як на одній із нарад зв’язківці запевняли, що не за горами той час, коли в будинок чи квартиру по телефонному кабелю буде підведено телебачення. Здавалось тоді, що це фантастика. Відпаде потреба в установці ефірних антен. Кілька тижнів тому вдома вийшов із ладу телевізор. Проте домашні навіть не звернули на це уваги. В кожного члена родини власний ноутбук, а там інтернет-телебачення на 80 каналів. А сталось би це років 20 тому… Та з мене б не «злізли», аж доки б телик не став працювати!

Володимир Набок

Хіба хтось зізнавався директору в своїх провинах через газету?

Перша сторінка, вівторок, 30 травня

Перша сторінка, вівторок, 30 травня

У школах пролунали останні дзвоники. Зазвичай це хороший привід згадати шкільні роки. А що ж мені запам’яталося найбільше? У пам’яті відразу з’явилася чомусь не найприємніша, не найсмішніша, а найстрашніша подія. Хоча зараз насправді трохи смішно. (більше…)

Чи підтримуєте ви стосунки зі своїми однокласниками?

ОпитуванняСьогодні пролунає останній дзвоник в усіх школах України. Для випускників він і справді останній. Після нього – прощання із школою і дорога в самостійне доросле життя. У ньому буде все – і успіхи, і розчарування, і великі справи, і щоденні незначні клопоти-турботи. І багатьох з них будуть підтримувати протягом життя поради друзів-однокласників. А як складаються стосунки з однокласниками у наших земляків, які вже не один рік, як закінчили школу, поцікавилися нещодавно журналісти «Вісника». (більше…)

“Напишемо, що корова практично не їсть. Це ж яка економія!”

Перша сторінка, п'ятниця, 26 травня

Перша сторінка, п’ятниця, 26 травня

Мій колега любить пожартувати з рекламодавцями. Приміром, приходить сільська жінка й просить поставити в газету типове рекламне оголошення: «Продам корову». А він їй:

– Ні, дуже просто, треба якось заінтригувати.

– Як? – здивовано питає та. (більше…)

Зайця я давно пробачив…

    Коли після довгої зимової перерви їдеш на дачу, тебе цікавлять передусім дві речі: чи не вліз, бува, хтось із нехороших людей за цей період до будинку та не нашкодив там і як перезимував сад.
У свій перший приїзд на дачу цієї весни з приємністю відзначаю, що небажаних гостей не було, і йду до дерев. Бачу, що восени гарно обрізав дерева і навіть поправляти нічого не треба. Все в порядку, ось тільки на молоденькій айві пошкоджена кора. Ну, заєць, потрапив би ти мені зараз на очі! Та врешті заспокоююсь – скільки того діла: куплю садовий вар і все поправлю.
Через кілька тижнів приїжджаю знову. Коли вертаюся додому, бачу за метрів 10 перед машиною здоровенного зайця. Відгодувався, либонь, на моїй айві. Він підняв вуха, почув гул машини і в три стрибки залишив дорогу. Там стрибнув ще пару разів і присів у високій траві, вже опустивши вуха. Я проїжджаю повз, добре його бачу (здалося навіть, що він тремтить) і промовляю:
– Та не бійся ти, зайчику. Я давно тебе простив.
І тут згадую – а садовий вар таки забув купити!

Валерій Шкребтієнко

Як реагували у Німеччині на святкування Дня перемоги?

Перша сторінка, п'ятниця, 19 травня

Перша сторінка, п’ятниця, 19 травня

День Перемоги у Другій світовій війні за традицією наші люди відзначають не лише в Україні, а й за кордоном, хоча й не всі до цього однаково ставляться. Нещодавно знайомий розповів, що спілкувався зі своєю сестрою після свята по скайпу (в Інтернеті). Ну, звісно ж, в першу чергу почали обмінюватися враженнями, як відсвяткували. (більше…)

Те, що Європа відкриває для нас свої двері, – це добрий знак

Перша сторінка, вівторок, 16 травня

Перша сторінка, вівторок, 16 травня

Тільки не треба оцих песимістичних заяв: ах, в українців немає грошей, щоб подорожувати, безвіз сам по собі нічого не вирішує і т.п. Серед моїх знайомих є щонайменше п’ятеро людей, яким я свого часу казала: «Для того, щоб подорожувати, зроби закордонний паспорт». І що? Як тільки люди отримували документ, у них через якийсь час з’являлися можливості для подорожей за кордон. (більше…)

Що кажуть нам символи?

Перша сторінка, п'ятниця, 12 травня

Перша сторінка, п’ятниця, 12 травня

Мабуть, людина так створена, що не відразу розуміє символи, знаки, які бачить навколо себе. Лише через певний час затямлює, що по-іншому і бути не могло. В 1976 році я приїхав у Ригу. Друзі відразу повели мене на площу Свободи. Вона мала тоді цікавий вигляд. У західній частині стояла 42-метрова статуя Свободи, лицем на захід, спиною до площі. Бо саме із заходу латиші очікували приходу свободи. Встановили статую за кілька років до окупації їх батьківщини Радянським Союзом. На східному кінці площі – пам’ятник Леніну. Лицем на схід, а до площі спиною, причому рукою Ілліч показував на магазин «Берізка», у якому в ті часи товари продавались за долари або за чеки «Внешторгбанку». (більше…)

Для українців актуальний афоризм: не відволікай водія – молися мовчки

Перша сторінка, п'ятниця, 5 травня

Перша сторінка, п’ятниця, 5 травня

Мені далеко не все подобається в Білорусі. Але дещо непогано було б і нам запозичити…

Нещодавно брат дружини відзначав 60-річчя. Моя «половинка» заготовила цілу промову для привітання і набрала його на мобільний. Однак надзвичайно зраділий дзвінку іменинник недовго вислуховував приємні побажання сестри і десь на 30-й секунді розмови перервав її: (більше…)

Новий день може стати початком нового життя

Перша сторінка, п'ятниця, 28 квітня

Перша сторінка, п’ятниця, 28 квітня

Учора зранку прокинулася від яскравого світла за вікном. Я очікувала цього дня особливо, бо знала – він почне нову сторінку в житті. Не кращу, не гіршу, просто інакшу. І це не понеділок, і не перше число місяця. Це – звичайний день, коли мене розбудило сонце… (більше…)

Наші рідні – з нами, доки живуть у нашій пам’яті

Перша сторінка, вівторок, 25 квітня

Перша сторінка, вівторок, 25 квітня

Саме сьогодні відзначається Радониця або по-народному Гробки. Проте оскільки офіційного вихідного в цей день немає, на могилках рідних людей я побував у неділю. Найдовше був біля діда Івана, який помер цього року. Так, діда, а не дідуся, бо був він, як кажуть, справжній кремінь – принциповий, справедливий, міцний на слово. (більше…)

У Польщі, щоб здати кров, готові навіть заплатити

Перша сторінка, п'ятниця, 21 квітня

Перша сторінка, п’ятниця, 21 квітня

Маю знайомого, який дуже любить подорожувати. На його роботі взяти вихідний серед тижня майже неможливо. Тож він хитрує. Іде здавати кров у четвер, і за законом отримує вихідний у цей же день і на наступний – із збереженням зарплати. Таким чином вивільняє собі чотири дні на подорожі, а якщо ще й державне свято припало на вихідний, то всі п’ять. Оскільки робить це часто і безкоштовно, вже отримав звання «почесного донора». (більше…)

Отруєне озеро повернулося до життя

Перша сторінка, п'ятниця, 14 квітня

Перша сторінка, п’ятниця, 14 квітня

Нинішньої весни невдовзі після того, як зійшла крига, в селі на Полтавщині, де буваю щоліта, одного чудового дня людей, мов блискавка, облетіла справді радісна звістка. Їхній земляк, добрий господар, а ще й затятий рибалка, спіймав у місцевій мальовничій річці рака! (більше…)

Робота ладиться, коли за неї беруться професіонали

 Про зміни на краще в роботі ВУЖКГ з приходом керівника Олександра Слюсаря говорить чи не весь Переяслав. Одні його хвалять за миттєве реагування на прохання щодо благоустрою прибудинкових територій, під’їздів, інші – за вміння згуртовувати колектив. Я також переконалась, що Олександр Миколайович – людина слова і діла. Щойно я звернулася до нього з проблемним для мене питанням, як його відразу вирішили: дірявий дах над моєю квартирою полагодили, а ще… відремонтували стелю в квартирі, яка пожовкла-почорніла від кількарічного протікання води.
Цією справою займався працівник «жеку» Костянтин Боднар. Він працював, коли я була на роботі і настільки добросовісно та акуратно, що я не відчула дискомфорту, як це зазвичай буває під час ремонту. Місце роботи він завжди прибирав-змивав та ще й застилав назад доріжку.
Не знаю чому, але раніше за ремонт цього ж даху жеківці бралися лише після кільканадцяти моїх відвідин чи настійливих дзвінків у контору. Робота ладиться тоді, коли за неї беруться професіонали?

Олена МАТВІЄНКО

“Великі події приходять на голубиних лапках”

Перша сторінка, п'ятниця, 7 квітня

Перша сторінка, п’ятниця, 7 квітня

Я була серед тих, хто не вірив, що це коли-небудь трапиться. Тротуар на Шкільній, скільки тут ходжу, а це таки тридцять вісім років, завжди був поганим, а останнім часом просто жахливим. І коли ми в газеті писали, що на ремонт виділили чималі гроші, я не вірила, що він розпочнеться. Тільки коли минулої осені під вікнами офісу «Вісника» з’явилась потужна техніка й почались роботи, в мене з’явилась надія. Проте, ще з часів соціалізму спостерігаючи за дорожниками, я думала: ось їх перекинуть на інший об’єкт, все в нас тут захрясне на довгі місяці. (більше…)


Дизайн: Парапапарам