Архив рубрики: ‘Ми запитали’

Чи купались ви на Водохреща?

Сьогодні, 19 січня, усі православні відзначають одне з головних християнських свят, яким закінчуються різдвяні святки, – Водохреща. Невід’ємною частиною святкування Хрещення Господнього є купання у хрещенській воді.
Другий рік поспіль це обрядове дійство організовано в місті на Дніпрі, поблизу готельно-ресторанного комплексу «Любокрай». Церемонія освячення води просто неба на берегах водоймищ проводиться і в інших місцях Переяслава, і багатьох селах нашого району. Чи кожен має бажання зануритися в освячену ополонку, поцікавилися у земляків журналісти «Вісника».

Олександр Глоба, 24 роки, місто:
– Минулого року, я вперше занурився у водохресну купіль. Купався в Альті біля кузні. У воду поліз за компанію із своєю дівчиною. Вона також вперше побувала в ополонці. Відчуття були від страху перед холодною водою до шаленого захвату та гордості, що я це зробив. Як буде на ці свята, не знаю. Ми з Наташею іще про це не говорили. Якщо вона забажає, то де ж я дінуся?
Олександр Тур, 62 роки, сільський голова с. Гайшин:
– Традицію купатися на Водохреще я започаткував у селі десять років тому. Спочатку було десять людей, потім з кожним роком все більше й більше. Цього разу очікуємо, що купатимуться 60-70 осіб. Це не тільки мешканці села, багато гостей приїжджають автомобілями. А ще ж стільки глядачів збереться! Сам я теж занурююся на Водохреще. Крижаної води не боюся, загартований з дитинства. Після купання буде каша й чай для всіх охочих. Людям це свято дуже подобається.
Алла Приходько, 52 роки, місто:
– Вперше в хрещенську воду я занурилася у 2010 році. Тоді працювала журналістом у «Віснику». Колега Валя Батрак поїхала на лісове озеро робити репортаж про святкування Водохреща. Повернулася звідти в піднесеному настрої й сказала, що треба поїхати й скупатись, бо там усі це роблять. І ми вчотирьох поїхали. Це було незабутнє враження: і страх, і захоплення, і відчуття, що ти літаєш. З тих пір кожного року (за винятком одного, тоді я не була в Переяславі), купаюсь на Хрещення. І сьогодні теж збираюся. Зустрінусь із друзями, побачу знайомих і… полечу.
Тамара Андросенко, 46 років, с. Стовп’яги:
– Я кожного Водохреща збираюся купатися, та ще жодного разу не наважилася. Від однієї думки: «Як це, зайти в крижану воду?!» моє тіло здригається і судомить від уявного холоду. А ось мій чоловік купається не лише на Хрещення, а й звичного зимового дня. Так він загартовує свій організм, а я його називаю моржем. За останні 15 років де тільки мій Олександр не приймав йорданську купіль: і в Конче-Заспі, і в київському гідропарку, і в парку «Феофанія» та інших місцях, де проходять водохрещенські святкування. Ну а цього Водохреща він вирішив купатися на Дніпрі поблизу «Любокраю». Увійти за ним в освячену крижану воду збираюся і я, і моя донька Алла.
Віктор Куйбіда, 58 років, місто (телефоном):
– Зараз я у Буковелі. Тут є два озера. Спуск до кожного обладнаний з чотирьох боків. Батюшки освячують воду вранці, а купаються всі охочі в ньому весь день. Ми нашою компанією позанурюємося десь о 15-й, уже після лижних спусків. Це вже не вперше на Водохреща опиняюсь тут. Для мене крижана вода – не проблема. Моржуванням зайнявся ще у 1989-му. Потім і колег своїх з університету до цього заохотив – прямо біля мостика, що веде до вишу, в Трубежі купалися. Тож у мене щодо зимового купання – стаж значний.
Степан Карпець (42 роки), настоятель Іллінської церкви с. Циблі:
– Священиком у цьому селі я з 2009-го, і щороку на Хрещення Господнє на Дніпрі робимо хрещенську купіль для всіх охочих. Перші два роки особисто з сином приїжджав, занурювався у крижану воду, але не з усіма людьми, а раніше або ж пізніше. Бадьорість після цього надзвичайна. В останні роки особисто не купаюся, але бачу, що традиція стає все популярнішою. До неї долучається багато молоді – як хлопців, так і дівчат. Минулого року циблівчан та гостей нашого свята, які купалися, було близько півсотні.
Місце для купання у нас гарне, безпечне. Глибина – більше метра. Після служби в церкві вийдемо туди хресним ходом о десятій ранку. Вже на місці буде проведено водосвятний молебень. До організації свята долучається наша сільська рада, активні жителі села.

Чи зекономили ви на опаленні через теплу погоду?

Кожна морозна зима – великий клопіт для українців: вартість палива – чи газу, чи дров – постійно зростає, і щоб тримати оселю в теплі, треба немало коштів. Та цьогоріч природа змилостивилася, і надворі все ще тримається порівняно тепла погода. Чи скористалися наші земляки можливістю зекономити, запитали в них журналісти «Вісника». (більше…)

Чи готові ви зустрічати колядників?

Колядки і щедрівки в українського народу існують дуже давно, ще з дохристиянських часів, коли люди поклонялися багатьом богам. Наші предки-язичники відзначали свято коляди під час зимового сонцестояння. З прийняттям християнства ці давні звичаї змішалися з християнськими віруваннями.

І тепер на Різдво ватаги колядників, як і завше, ходять від хати до хати, співаючи чи декламуючи невеличкі віншувальні вірші чи пісні, присвячені народженню Ісуса Христа. Журналісти «Вісника» поцікавились у переяславців, чи готові вони до зустрічі колядників у власних оселях. (більше…)

Яка подія була для вас найкращою у 2017 році?

Рік добігає кінця, а отже, це слушний період для підбиття підсумків. Якщо говорити про річні здобутки держави в цілому, то це запровадження безвізового режиму з країнами ЄС та відродження української культури, зокрема кінематографу, книговидання та вітчизняної музичної індустрії. А які найкращі події трапилися в житті мешканців міста й району протягом року, що минає? Про це поцікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Коли ви встановлюєте ялинку?

З давніх-давен головним символом новорічно-різдвяних свят залишається ялинка. Зазвичай її встановлювали до Нового року. Проте в останній час для багатьох період зимових святкувань починається зі свята Миколая. А з нинішнього року офіційним святом стало і Різдво 25 грудня. Тож у жителів міста й району журналісти «Вісника» запитували, коли новорічні ялинки з’являться в їхніх оселях. (більше…)

Чи завдав вам клопоту снігопад?

Віхола з мокрим сні-гом, що захопила пів-України в другій половині неділі, завдала багато шкоди: десь засипала дороги, когось залишила без електрики, у когось пошкодила сад чи виноградник. Які враження від першого сильного снігопаду у наших земляків, поцікавилися журналісти «Вісника».

Наталія Степаненко, 52 роки, с. Дівички:
– Я працюю фельдшером у ФАПі, то на виклики до хворих рано вранці мусив чоловік своєю машиною везти, проте з восьмої ранку дороги вже почистили фермери. А найбільше клопоту було через те, що зникла електрика. У багатьох будинках не було не тільки світла, а й тепла, де сучасні котли. У нас є грубка, то грілися нею. А до пацієнтів довелося їхати з потужним ліхтариком, навіть крапельницю так ставила. Відновили електропостачання в селі у понеділок десь на другу годину дня, а на куток Старосілля світло подали аж у вівторок.
Володимир Кучеренко, 63 роки, місто:
– Навіть не думав, що не такий уже й великий снігопад призведе до такого колапсу. У неділю, 10 грудня, під вечір пішов мокрий сніг. Родиною пораділи, що ось і до нас прийшла справжня зима. Близько 19 години зникло світло. Я спочатку подумав, що за годину все відновиться, але включили аж у понеділок о 15 годині. Поки не було світла, пробував додзвонитись до диспетчера за телефоном 5-17-20, але то виявилось нереально. Цей номер був постійно зайнятий. У понеділок після обіду уже збирався їхати до сина додому, аби хоч позаряджати мобільні телефони, як дали світло. Цікаво, що всі молоденькі деревця в саду витримали той снігопад, а от дроти постачання електроенергії – ні.
Валентина Баштова, 54 роки, с. Лецьки:
– Невдовзі після того, як минулої неділі ввечері розпочався сильний снігопад, у нас по селу пропало світло. Наступного дня приїхали ремонтники та почали відновлювати. То на деяких вулицях воно знову з’явилося вже тоді, на інших – через день, а там, де наша водонапірна башта, мабуть, немає і зараз. Бо у нас ще тоді разом із світлом як пропала вода, то і досі, оце на кінець середи, немає, хоча світло вже є. Вулицю прочистили швидко, а іншої шкоди від того снігу у нас не було, і дерев він не поламав.
Анатолій Білий, 72 роки, с. Велика Каратуль:
– У неділю через великий сніг близько 20.00 у нашому селі пропало світло. Через кілька годин воно з’явилося, а вночі знову щезло. На щастя, близько 14.00 електролінія моєї вулиці була вже полагоджена, тож холодильник не встиг розмерзнутися і з продуктів нічого не зіпсувалося. А ось односельчанам, які живуть на кутку Царівщина, пощастило менше. Там ще й сьогодні, оце від ранку четверга, немає світла. А ще через сніг у декількох садках великокаратульців поламалися гілки фруктових дерев. Мої ж дерева також були обліплені важким снігом, але вистояли. А ще на усіх околицях села були великі снігові перемети, то водіям був клопіт.
Костянтин Омельяненко, 44 роки, місто:
– Я працюю водієм пасажирського транспорту на маршруті Переяслав–Київ. Того дня, коли випав сніг, зробив дві ходки. Було дуже важко працювати. Особливо на ділянці траси від Переяслава до Борисполя, яка була вкрита заледенілим снігом. Їхав, як по пральній дошці, автобус трясло. У деяких маршрутках від цього навіть випадали магнітофони, пошкодився вай-фай. Через аварії дороги в деяких місцях були перекриті. Я бачив автомобілі, які злетіли в кювет, пошкоджений транспорт після лобового зіткнення в Бориспільському районі, автобус, який штовхали пасажири, бо він не міг рушити з місця після зупинки. Мій автобус теж розвернуло серед дороги, але все обійшлося.
Людмила Левченко, 47 років, місто:
– Живу у приватному будинку у Підварках, то трохи почистила сніг ще у неділю. Потім завела будильник на п’яту ранку. Прокинулась, ледве відчинила двері і до шести відкидала сніг. Було неважко, навіть зарядилася енергією. Але не помітила, щоб хтось із сусідів теж так рано працював. На щастя, маршрутний автобус був, тож на роботу у міську раду дісталася вчасно. І почалося… Дзвінки один за одним: чого немає світла? А чому не чистять біля двору? У вас там, у мерії, і тепло, і гарно, а у нас тут таке!.. Було враження, що цей снігопад немало людей сприйняло просто як привід поглумитися чи принизити нас. Дивувало, що в них не було бажання хоча б трохи зрозуміти ситуацію: це не чиєсь недопрацювання, а стихійне лихо. Воно зачепило пів-України, і в нас – не найгірше становище! Це при тому, що в самій мерії електрика з’явилася близько 11 години в понеділок, тож доти працювали без комп’ютерів.

Коли ви востаннє були на концерті?

Попри різноманітні негаразди та проблеми, яких зараз так багато в житті, люди прагнуть і змістовного відпочинку. Одним з його видів є відвідування концертів, вистав. Тим більше, що зараз і аматорських, і професійних колективів не бракує. Наскільки жителям міста й району вдається долучатися до їх творчості, цікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Ким ви мріяли стати в дитинстві?

Діти завжди щирі у своїх емоціях, висловлюваннях, бажаннях. Тож, коли мріють про те, чим займуться у дорослому житті, не задумуються про популярність професії, можливий заробіток тощо. Втім, з роками практичність часто виходить на перший план. І виявляється, що робота далеко не завжди приносить задоволення, а дитячі мрії так і залишилися мріями. Чи так це у переяславців, цікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Яке найстаріше фото у вашому сімейному альбомі?

Останнім часом користувачі Інтернету стали викладати дуже багато цікавих старих фотографій минулого та позаминулого століть. На них зображені як окремі особи, так і цілі родини, а також вулички сіл чи міст. У кількох містах України пройшли навіть конкурси на найстарішу світлину. А у соціальних мережах проводяться аукціони із продажу старих світлин. Журналісти «Вісника» поцікавились у переяславців, яка найстаріша фотографія є у їхніх сімейних альбомах. (більше…)

Хто був першим студентом у вашій сім’ї?

Завтра у всьому світі, зокрема, і в Україні, відзначають День студента. Мабуть, для багатьох період студентства – один із найзахоплюючіших у житті. Але не слід забувати, що передусім він призначений для здобуття знань, а не для різноманітних розваг. Диплом про вищу освіту все ж неабияк допомагає у дорослому житті. Як з цим у родинах переяславців, цікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Чи дбаєте ви про власну безпеку?

Злочинність в Україні зростає. Люди дедалі частіше стають жертвами шахраїв та грабіжників. Аби вберегти себе, рідних і майно від небезпеки, жителі міста й району вдаються до різних заходів: встановлюють сигналізації в помешканнях і автомобілях, заводять псів-охоронців, ставлять грати на вікна, носять у сумках індивідуальні засоби захисту, не ходять ввечері поодинці та інше. Про це вони розповіли журналістам «Вісника».

Ольга Степанченко, 59 років, с. Соснова:
– Ми з чоловіком пенсіонери, то навіть коли знаходимось у хаті, замикаємо двері ізсередини. Чоловік – мисливець, то в спеціальному сейфі зберігається рушниця. І якщо вже почнуть ломитися, то на крайній випадок для самооборони доведеться її використати. А ще у дворі є собачка, яка завжди подасть сигнал, що хтось сторонній зайшов до двору. На випадок чого є телефони сільського голови – і мобільний, і стаціонарний. В разі чого будемо кликати підмогу.
Іван Михайленко, 49 років, місто:
– Ну як можна сьогодні говорити, що дбаєш про безпеку? Дбаєш, дбаєш, а приходять злодії й залазять у хату. Он недавно на нашій вулиці пограбували дім. Від злодіїв замків немає. Три роки тому я купив цуценя німецької вівчарки. Зараз це великий пес Гром. Він нікого чужого в двір не пускає, вночі й удень бігає по подвір’ю. На хвіртці табличка, що попереджає про злого собаку. Головне, чому я навчив Грома – не брати їжу від чужих. Недавно біля його будки дружина знайшла шматок м’яса. Не носили ми його на дослідження, проте не виключаю, що воно отруєне. От і бережись після цього.
Микола Чорний, 43 роки, місто:
– Живу на Леваді на першому поверсі багатоповерхівки. Грати на вікнах дісталися від попереднього господаря, на дверях під’їзду – кодовий замок. Оце й усі заходи убезпечення квартири від злодюг. А, ще поставив на дверях другий замок, іншого способу закривання, – не тільки для перестороги, а й на випадок, якщо один вийде із ладу. У своєму «жигулику-сімці» років з десять поставив сигналізацію, але, чесно кажучи, в Переяславі нею не користуюся, тільки коли десь виїжджаю. Коли з гаража повертаюсь велосипедом потемки (він у мене обліплений світловідбивачами), намагаюсь одягатися в щось світле. Знаю по собі, наскільки неприємно автомобілістові, коли зненацька з пітьми перед тобою виринає пішохід чи хтось на велосипеді в чорному.
Аліна Денисюк, 23 роки, с. Циблі:
– У нас маленька донечка, то про її безпеку ми турбуємося передусім. Вона під постійною охороною мами і тата. Звичайно, гуляти з нею вибираємося лише у безпечні місця, де точно знаємо, що їй нічого не буде загрожувати. У домі в нас є малий охоронець – дворняжка Тарзан. Він так голосно гавкає, що напевне можна почути, що прийшов хтось чужий. Та й ніхто в дім без дозволу не зайде, бо маємо подвійні вхідні двері, одні завжди зачинені. За машину також турбуємося – вночі замикаємо в гаражі на кілька замків.
Ганна Міщенко, 67 років, с. Дівички:
– Живемо в центральній частині села. Тут і світло на стовпі горить, і вулиця нормальна. Гарно у нас. Та, оскільки зараз вже темніє рано, а світає пізно, намагаємося у темну пору бути вдома. Ми ж пенсіонери, як потрібно до магазину чи ще куди, то є час сходити по-видному. А коли вже такий випадок, що треба вийти пізно увечері, обов’язково потрібно брати паличку, бо собак на вулиці чимало, ганяють, як лошаки. Хтозна, що в них у голові. Хоч би вже швидше той закон приймали, що зобов’яже людей тримати їх удома.
Віталій Остапенко, 39 років, місто:
– Я працюю таксистом. І для того, щоб почуватися безпечно, особливо в нічний час, придбав електрошокер. На вигляд він як звичайний ліхтарик і не привертає зайвої уваги. На всякий випадок вожу в багажнику биту. Дякувати Богу, нічого для захисту використовувати не доводилося. А в будинку ми давно поставили броньовані двері. Подумуємо про грати на вікна, бо живемо в малолюдному місці, ще й сусіди далеко.

Як ви реагуєте на зимовий час?

Нерідко переведення годинників два рази на рік (восени – на годину назад,  весною – на годину вперед) призводить до того, що дехто з людей потерпає від порушень сну, має проблеми з концентрацією уваги, стає дратівливішим.

А як почуваються наші земляки після ночі з 29 на 30 жовтня, коли на годину можна більше спати, та чи вже звикли вони до цього режиму, поцікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Як ви відзначаєте професійне свято?

Очевидно, важко знайти фах людини, на честь якого не було б відповідного свята. Маркетолог, програміст, бармен, інкасатор, митний брокер – це спеціальності, для яких лише нещодавно знайшлося місце у календарі професійних свят. А скільки є традиційних… Професійні свята існують для того, щоб підкреслювати важливу роль кожної професії в сучасному житті, – це підбиття підсумків, визначення шляхів розвитку, відзначення кращих у своїй справі. А потім – корпоратив. Як з цим у наших земляків, цікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Чи задоволені ви добавкою до пенсії?

ОпитуванняВерховна Рада України 3 жовтня ц.р. ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Близько дев’яти мільйонів українців, які перебувають на заслуженому відпочинку, почали отримувати нові суми пенсій.

Журналісти «Вісника» поцікавились у жителів міста та району, чи задоволені вони добавкою до пенсії. (більше…)

Якою була погода в день вашого весілля?

ОпитуванняСвято Покрови, яке відзначають 14 жовтня, має стосунок ще й до весільних обрядів. Приміром, з давніх часів після сватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. І взагалі з цього дня починається сезон одружень.

Певно, у кожного день весілля один із найпам’ятніших у житті. Але інколи він вирізняється навіть особливостями погоди. Як це було у переяславців, дізнавалися журналісти «Вісника». (більше…)

Чи підготувалися ви до холодів?

ОпитуванняТрадиційно до холодного періоду року тим чи іншим чином намагається підготуватися переважна більшість людей. Суттєве зниження температури повітря, нічні приморозки нагадують всім про його наближення. Тож цього разу наші журналісти цікавилися у жителів міста й району, що вони зробили, аби комфортніше почуватися пізньої осені та взимку. (більше…)

Скільки книг у вашій домашній бібліотеці?

ОпитуванняЗа радянських часів купувати книги було модно. Мабуть, багатьом залишилася у спадок з того періоду домашня бібліотека, у якій обов’язково є кількатомні видання класиків світової літератури, детективи, романи. Сьогодні серйозним конкурентом паперових видань стали електронні книги й Інтернет. Регулярно поповнюють домашню бібліотеку хіба що затяті книгомани або заможні люди, для яких вона – ознака статусу. А чи можуть похвалитися кількістю книг жителі міста й району? (більше…)

Якого найбільшого гриба ви знайшли?

ОпитуванняЯк завжди восени, чимало переяславців вирушають до лісу на «тихе» полювання. Згодом во-ни із захватом розповідають, скільки зібрали грибів. Проте як справ-жні грибники не хочуть розкривати своїх грибних місць. А ось про те, який найбільший гриб вони знаходили, розповідають охоче. (більше…)

Чи святкуєте ви День міста?

ОпитуванняПереяслав відзначає свято. З нагоди 1110-річчя міста передбачена якнайширша програма заходів. Які з них уподобали наші земляки, в яких візьмуть участь, де і як святкуватимуть, з’ясовували журналісти «Вісника». (більше…)

Чи вмієте ви надавати першу медичну допомогу?

ОпитуванняКожен із нас може опинитися в ситуації, коли потерпілому потрібно надати першу медичну допомогу. Від того, настільки вона буде вчасною і правильною, може залежати людське життя. Основам першої медичної допомоги навчають у школах, вишах, на роботах, тренінгах. Але чи зможуть її вміло надати, не розгубившись, жителі міста й району, запитували в них наші журналісти. (більше…)

Як уродила ваша картопля?

ОпитуванняКвітневий сніг, травневі заморозки, недостатня кількість опадів та спекотне сонце влітку – все це сприяло невтішному урожаю фруктів та овочів. Від аномальної погоди постраждала й картопля, а особливо у тих, хто посадив її дуже рано.

Наразі триває масовий збір бульби. Чи задоволені наші земляки її урожаєм, поцікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Як ви обійшлися без газу?

ОпитуванняІз минулого понеділка у місті та кількох селах району через ремонт магістралі було на кілька днів відключено газопостачання. Готуючи читачів до «безгазового» періоду, наша газета друкувала різноманітні рецепти страв, які можна приготувати без застосування блакитного палива. Журналісти «Вісника» поцікавились, як землякам вдалося знайти альтернативу. (більше…)

Як ви годували своє немовля?

ОпитуванняМіжнародна спільнота нині проводить в Україні тематичний тиждень заходів на підтримку грудного вигодовування. На жаль, є немало мам, які через фізіологічні проблеми не можуть годувати дитину грудним молоком. Але є і такі молоді жінки, які, народивши, свідомо відмовляються від цього, бо не хочуть жертвувати своїм часом та естетикою тіла. Мовляв, так зване штучне вигодовування нічим не гірше, а то й корисніше. Подібні міфи необхідно розвінчувати, бо насправді немає нічого кращого для немовляти як мамине молоко, з яким воно має і їжу, і спілкування, і захист та любов. Журналісти газети поцікавилися, як цей період проходив у наших читачок. (більше…)

Що ви зараз консервуєте?

ОпитуванняЛіто зиму годує, цього принципу свято дотримуються українці. Ягоди, овочі, фрукти морозять, сушать, консервують. Однак цього сезону не все, на що розраховували господарки, вродило – позначилися різні фактори. Що ж все-таки вдалося покласти до банок переяславкам, розпитували журналісти «Вісника». (більше…)

У якого продавця ви любите скуповуватися?

ОпитуванняНа відміну від періоду радянського товарного дефіциту і обмеженості мережі торгових закладів зараз таких проблем українці не відчувають. Купуй, що хочеш і  де хочеш. Чи є у наших земляків улюблені магазини і улюблені продавці, кого з них цієї неділі привітають вони з Днем працівників торгівлі, спробували з’ясувати журналісти «Вісника». (більше…)

Як часто ви відвідуєте стоматолога?

ОпитуванняУсім хотілося б мати здорові зуби й взагалі не відвідувати стоматолога. Бо процедура лікування зубів таки ж неприємна. А тим паче їх видалення. Але людей, які, як кажуть, можуть і дріт перекусити, – одиниці. Більшості доводиться ставити пломби, зубні протези, нарощувати зуби та час від часу відбілювати. Рекомендують відвідувати стоматолога двічі на рік. А як часто це роблять містяни й жителі сіл? (більше…)

Чи смакує вам сало?

Здавна вважають, що кожен українець просто зобов’язаний любити сало. Це, певно, головний наш національний делікатес. З нього готують багато різноманітних страв, про нього існує немало прислів’їв та приказок. Втім, останнім часом на базарах сало значно подорожчало – майже до ста гривень за кілограм. Чи відмовляться через це переяслачани від традиційного продукту, цікавилися журналісти «Вісника».

Надія Іщенко, 53 роки, с. Циблі:

– У моїй сім’ї сало люблять всі, але найбільше, напевне, я. Найкраще мені смакує мерзле. Особливо смачно його їсти із молодим часником та помідорами. А ось чоловік, донька та зять люблять варене сало із банки. Я його закриваю так: сало із м’ясною проріззю або підчеревину ріжу на шматки і 30 хвилин варю в розсолі. У розсіл додаю часник, лавровий лист та перець горошком. Готове сало складаю в стерилізовані банки, заливаю розсолом, закриваю металевими кришками. Сало вже давно не купувала, бо ще є зі свого кабанчика. На базарі в нашому селі воно коштує понад 70 грн за кілограм.

Олена Бечко, 59 років, місто:

– Я дуже люблю сало – і свіже, і заморожене. Особливо з огірком чи перцем. Але за станом здоров’я мені треба їсти поменше жирного. І моя родина проти сала, засмажки. Хоча я знаю, що в невеликій кількості свіже сальце навіть корисне.  Сала давно не купували, доїдаємо запаси з морозилки. Тому й не знаємо, яка його ціна зараз на базарі.

Тетяна Буркацька, 18 років, с. Студеники:

– Сало дуже люблю, особливо перемелене у м’ясорубці із часником та кропом. Намазуєш на житній хліб – смакота! Також люблю сире сало, натерте спеціями. Дуже подобається смажене із цибулею та картоплею. Звичайно ж, із задоволенням смакую підчеревиною. Набрати вагу не боюся. Навпаки, вважаю, що занадто худенька і можна трохи поправитися.

Через зростання ціни не переживаю, адже вирощуємо свиней у бабусі. Раніше були лише звичайні свині, уже їх немає, зате є двоє «в’єтнамців». Наїдку з них не так і багато, але ж яке смачне сало!

Людмила Недбайло, 38 років, с. Гланишів:

– Без сала українцеві нікуди. Сало у нас своє – тримаємо порося. Частину зберігаємо в морозилці, а хтось любить присолене, то для нього – в банках. Використовуємо багато для засмажки – і для картоплі, і до перших страв. Родичі з Києва, як приїдуть, то так і нахвалюють: «Ну наскільки смачніше, якщо засмажити картоплю на салі, а не на олії». І так сало їмо. Он синок Рома, йому чотири роки, вчора вранці заявляє: «Буду їсти з дідом сало!» Що цікаво, в моїй сім’ї набагато більше люблять сало   з огірком, ніж з помідором.

Олексій Марченко, 58 років, місто:

– У дитинстві не любив – ковбаса для мене була значно смачнішою. І ось після школи, коли вступав до інституту, я жив на квартирі у друзів нашої сім’ї. І ці кияни на вечерю поряд з іншими закусками нарізали сала. Мені було так дивно: вони вважають, що сало – це щось особливе, що його можна поставити на стіл! А воно ж мені і вдома в селі набридло – давайте ковбасу! Для мене й зараз сало – це їжа, коли поспішаєш або коли виїжджаєш на природу. Можу тоді  «заточити» з часничком та помідором кілька шматків.

Володимир Іваненко, 52 роки, місто:

– Звичайно, мабуть, як і кожен українець, я із задоволенням ним смакую. Люблю їсти сало із свіжим огірком, молодим часником і чорним хлібом.

Колись мене пригостили салом, яке мені дуже сподобалось, але дуже рідко знаходжу таке на базарі. Щоб вийшло таке сало, потрібно, аби дуже постарався колій. Після того, як закололи порося та двічі газовою горілкою чи паяльною лампою обпалили шкіру, тушу натирають сіллю, а потім обсмажують соломою. Тоді навіть шкірка стає смачною, а сало так і тане в роті.

Які овочі з власного городу ви вже їли?

Починаючи з весни на ринках з’являється багато тепличних та ґрунтових овочів, які не тільки відрізняються від звичних нам за своїми смаковими якостями, але і за хімічним складом. У битві за тепличний урожай багато господарств для якнайшвидшого дозрівання овочів використовують добрива та стимулюючі речовини. Чим вища концентрація цих речовин у продукті, тим небезпечнішим він стає для
здоров’я. Тож багато переяславців не поспішають купувати такі овочі, а очікують, коли з’являться свої на присадибних ділянках.
Які овочі з власного городу вже побували на столі переяславців, з’ясовували журналісти «Вісника».
Галина Степаненко, 67 років, с. Дівички:
– Кожного року я саджу на своєму городі кущові кабачки. Так вони вже родять більше двох тижнів. Також вже їмо молоду картоплю. З 28 червня (дату запам’ятала) рву огірочки. Скоро будуть і помідори. На кущах ранніх сортів вони вже більші курячого яйця. Щоправда, ще зелені. А ось цибуля вже вся пожовкла і лягла. Тож гарного урожаю, мабуть, не буде. Цього сезону я двічі сіяла редьку. Її всю з’їли ще на початку червня.
Олександр Колибенко, 54 роки, місто:
– Цього року в зв’язку із весняним заморозком овочі на городі з’явились набагато пізніше, ніж у минулі роки. Проте уже використовували в страви кабачки, огірки, ранню капусту. Картоплю ще не копали, бо спочатку вона постраждала від морозу, а зараз, незважаючи на те, що її уже тричі кропив отрутою, колорадський жук добросовісно «заїдає».
Володимир Корзун, 45 років, с. Дем’янці:
– Їмо з городу ми, мабуть, те, що і всі: молоду картоплю, огірки, кабачки. Уже зірвали весь горох. Особливих страв з овочів не готуємо: якогось салатику з огірків зробимо, картоплі наваримо, то й добре. Дуже помітно, що в цьому році урожай значно слабший, ніж у попередні. Спочатку заморозки, тепер-от посуха. Найбільша картоплина, яку знаходив, розміром з куряче яйце. Якщо найближчим часом не буде дощів, то важкувато доведеться.
Надія Сонько, 54 роки, місто:
– Понад два тижні вже їмо кабачки, вирощені на своєму городі. Вони так гарно родять, що не лише смажимо їх та тушкуємо, а вже й законсервувала їх із кетчупом «чилі» та наварила кабачкової ікри на зиму. Копаємо вже й картоплю. Її великого урожаю не чекаємо, бо огудиння вже сохне, а зав’язь погана. А ось столовий буряк росте гарно. Вже варю з нього борщ. І морква непогана буде восени. Також вже їмо свої огірки. Зриваю їх невеличкі, бо такі люблять мої онуки-кияни. 6-річна Маринка і 8-річний Даніїл приїхали до мене на літо. Зараз вони об’їдаються малиною. Її багато, і вона велика.
Галина Шульга, 62 роки, місто:
– Ми все вирощуємо на городі. На базарах і тим паче в супермаркетах овочі не купуємо. Найпершими стали їсти цибулю, часник, редьку і різноманітну зелень (крес-салат, руколу, шпинат). Потім підросла морква і буряки. Два тижні тому почала копати картоплю. Тоді ж зварила і перший борщ з молодої капусти. Зараз гарно родять огірки й кабачки. Уже кілька банок заквасила на зиму. Дозріла спаржева квасоля, порадували врожаєм капуста броколі й кольрабі. Останню посадила вперше, з неї виходить смачний салат. На підході помідори, уже деякі плоди побуріли. Цьогорічним врожаєм овочів поки що задоволена.
Лідія Цивінська, 56 років, с. Вінинці:
– У нас 30 соток городу, тож є де саджати. Звичайно ж, їли редьку, вибрали ранню цибулю, решта – ще зелена. Копаємо і варимо молоденьку картоплю – вона поки що середнього розміру. Засолюємо огірки, а ось кабачки в нас не дуже йдуть, то ми їх – на корм птиці. Вже багато зрізали ранньої капусти, гарна вродила. Це те, що і в кожного є. Але ж я можу і похвастатися – сьогодні зірвала чотири спілі помідори. Кілька кущів уціліли з першої посадки, до заморозків. Часник ще не копали, і він не такий, як звичайно, слабший. Та і взагалі дивуюся, як воно все росте, бо дощів ще не було з часу посадки.