Архив рубрики: ‘Містечкові історії’

Подарунок для коханого чоловіка

Містечкові історії

Містечкові історії

Третю годину блукала Маринка по магазинах, підбираючи подарунок для свого Вадимчика. Поради продавчинь стосовно подарунка тільки нервували та смішили жінку:

– Діловий блокнот, краватка, набір для гоління, туалетна вода, канцелярські прибамбаси типу рамочок для світлин та підставок із ручками. Усього цього у нього навалом! Хочеться подарувати щось особливе, незабутнє! (більше…)

Через 40 років

Містечкові історії

Містечкові історії

Пам’ятаю, як після шкільного випускного та зустрічі сонця на шлюзі ми домовлялись про зустрічі однокласників. Хтось запропонував зустрічатись через кожні 5 років, але більшістю вирішили зібратись через 10. Проте заповзятого організатора ні на жодну із дат у класі не виявилось. Можливо, всі були б і раді прийти, але зустріч мав організовувати «хтось інший, але не я». І ось комусь із наших (наближалося 40-річчя випуску) терпець увірвався, і він дав оголошення в газету про збір однокласників нашої школи 77 року випуску. На шкільне подвір’я прийшли майже всі, за винятком тих, хто уже покинув цей світ. Зайшовши до школи, відразу попрямували до класу, у якому вчились перші чотири роки. Пригадали той час, коли нам не дозволяли сідати на уроках так, як ми хочемо, а розсаджували суворо за схемою «хлопчик-дівчинка». Однак дівчат у нас в класі було не дуже багато, тому їх на всіх не вистачало. Можливо, на підставі цього, у мене тоді склалося враження, що чоловіче населення міста значно перевищує жіноче. І якщо перші кілька років хлопці вернули носи і не хотіли сідати поруч дівчат, то, підрісши, зрозуміли, що це все-таки і непогано. Дівчата навчались значно краще за нас, хлопчаків, і можна було в разі чого проконсультуватись. (більше…)

Курортний сюрприз

Містечкові історії

Містечкові історії

Петро Гнатович мало не підстрибував від радості, тримаючи у руках путівку до санаторію. Трохи запекло у грудях, коли пригадав, що таки довелося викласти добрячу суму, а кільком особам поставити могоричі, щоб добути папірець, який засвідчував, що він потребує санаторного лікування. Проте відразу відкинув усі негативні думки геть: (більше…)

Художник і його муза

Містечкові історії

Містечкові історії

З дитинства Світланка знала, що найкрасивіша, найрозумніша у всьому світі. Дівчина була єдиною дитиною в батьків, тому отримувала все, чого хотіла.

Мама знала, що донька – це єдиний шанс на її безтурботну старість. Сподівалася, що Світланка вдало вийде заміж. Тому постійно цікавилася доньчиними хлопцями. «Скільки заробляє? А машина яка? Костюм дорогий? Квартира велика?» – такими були мамині питання. (більше…)

Наважився

Містечкові історії

Містечкові історії

Марина зручніше вмостилася перед касовим апаратом, мимоволі поглянула на годинник, зітхнула:

– Знову цей чорнявий чоловік стоїть і свердлить своїм поглядом! З усього видно, що він багатий – дорогий костюм, добротні черевики… Що він тут робить, чого витріщився? Охоронець супермаркету Сашко кілька тижнів спостерігав за дивним покупцем. (більше…)

Лише чашечка кави

Містечкові історії

Містечкові історії

Перший день служби на фірмі видався для Ольги довгим та нудним. Колежанки зустріли молоду та вродливу дівчину не дуже приязно. Сусідка праворуч зверхньо процідила:

– Це ж за які заслуги у двадцять років дають такі посади? Без досвіду та вміння спілкуватися із клієнтами! Мабуть, маєш впливового татуся чи матусю? Чи папіка? (більше…)

Грішниця

Містечкові історії

Містечкові історії

– Пакет відкрийте! Що у вас там?

Охоронець в супермаркеті зупинив її в рамці, бо щось різко запищало. Люда почала викладати покупки на стіл, який стояв біля охоронця. Він узяв з її рук чек і почалось: масло, олія, огірки, куряче філе, кава. Все зійшлося, нічого зайвого. (більше…)

Чоловіче щастя

Містечкові історії

Містечкові історії

Борис Іванович, раз за разом поглядаючи на годинник, поринав у думки: «Аж не віриться, що уже через дві години буду купатися у морській водичці, вигріватися на гарячому пісочку та милуватися молодими дівчатами й жінками у купальниках та прозорих сукнях». (більше…)

А ви заздріть, дівчатка…

Містечкові історії

Містечкові історії

Щотижневі посиденьки Ольги та Марії завжди проходили у їхньої давньої подружки Валентини. У неї був свій будиночок, а біля нього квітник із альтанкою, де дівчатка (так себе називали гості) могли і почаювати, й поговорити про своє, жіноче. І хоча «дівчаткам» було вже далеко за тридцять й кожна мала сім’ю та чималенький життєвий досвід за плечима, але спілкувалися, немов були зовсім юними, називаючи одна одну ніжними іменами, пригадуючи перші побачення та жалкуючи за молодістю, яка так швидко минула. (більше…)

Логопед мимоволі

Містечкові історії

Містечкові історії

У плацкартному вагоні потягу разом з мамою їхав хлопчик чотирьох років.

Як тільки поїзд рушив, хлопчик дістав свою улюблену іграшку – колісний трактор. Він їздив ним по столу, сидінню і навіть по стінах вагону і, як належить справжньому трактористу, імітував звук працюючого двигуна. Правда, у нього цей звук виходив не дуже, звучало як «дрл-л-л-л-л» – хлопчик ще не вмів як слід вимовляти «р». (більше…)

Уроки ощадливості

Містечкові історії

Містечкові історії

Сашко незадоволено відсунув від себе миску із вівсяною кашею:

– Знову дієтичний харч на сніданок? На такому раціоні незабаром випадатиму із штанів, а перед очима літатимуть метелики. Де борщ та каша з м’ясом? Перед одруженням обіцяла балувати мене пиріжечками та вареничками. (більше…)

Ньютону і не снилося

Містечкові історії

Містечкові історії

Яблука, як відомо, існують для того, щоб їх, звичайно ж, їсти, а ще… щоб з їхньою допомогою робити великі наукові відкриття.

Перше таке відкриття було зроблено Ісааком Ньютоном вже досить давно, коли він, зайшовши у чийсь садок, недалекоглядно(?) став під яблунею і, як це нерідко з ним траплялось, про щось замислився… (більше…)

Найкращий друг

Андрій запримітив Лесю, лиш зайшов до «Еко-маркету». Та й не можна було не побачити струнку, модно одягнену дівчину, яку проводжали довгими поглядами всі молоді чоловіки та хлопці. Підійшов ближче, заглянув у корзинку:

– Господинонько моя, овочів набрала. Мабуть, сьогодні знову приготуєш свій фірмовий грецький салат. А я візьму щось на десерт, пішли до вин, куплю те, на яке ткнеш пальцем.

Помітивши, що дівчина якось знітилась та притихла, бадьоро вигукнув:

– Вчора отримав аванс, шеф ще й надбавку дав за понаднормову роботу, гуляємо!

Леся надула губи:

– Ні, сьогодні тобі аж ніяк не можна показуватися у мене вдома! Тут така ситуація… розумієш…

Кілька хвилин м’ялася, не дивлячись Андрієві у вічі, й лише потім випалила одним духом:

– Незабаром заміж виходжу, сьогодні приходить мій наречений Едуард із батьками. Буде просити моєї руки.

На юнака неначе хтось вилив пару відер крижаної води:

– Заміж? А я? Про мене ти подумала?

Дівчина знизала плечима:

– Ти – найкращий друг. Я вдячна тобі за сім років дружби.

– Друг? І ти усе, що було поміж нами, називаєш дружбою?

Леся почервоніла, пригадавши кілька пікантних епізодів, про які було трохи соромно згадувати, додала пошепки:

– Чого горлаєш на весь магазин? Сам на випускному підливав мені вина, а потім шампанського! До речі, наступного дня запевняв, ще й клявся, що нічого такого поміж нами не було! Чи було? Та й цілував ти мене лише в щічку, коли вітав із святами та іменинами.

Андрій закричав вже голосніше:

– Друг! То виходить, що я для тебе просто друг? Де ти бачила друга, який садить, сапає та вибирає картоплю на чужому городі, вибиває килимки та миє підлогу в чужому домі? А скільки разів я поповнював тобі телефон та давав гроші в «борг»? Навіть не уявляєш, яка набігла сума за усі ці роки!

Дівчина відповіла пошепки:

– Поверну із весільних грошей! Ти краще пригадай, чи хоча б раз похвалив мене за вдало підібране вбрання, чи хоча б раз намагався обійняти чи поцілувати!

Андрій витріщився на дівку, мов баран на нові ворота:

– Не було дня, щоб не натякала, що ти чесна дівчина й до весілля ніяких інтимів. Не намагався приставати, бо боявся, що сприймеш мене за любителя легких пригод.

– А ти хотів, щоб я при першій зустрічі стрибнула до тебе у ліжко чи почала натякати на заміжжя? Говорила, а насправді лише й чекала, щоб пригорнув та запросив додому, коли батьків не було в хаті.

Прямо посеред торгового залу хлопець гепнувся коліньми на підлогу, схопивши дівчину за руку:

– Для чого тобі якийсь Едуард, коли ми із тобою знаємо один одного аж сім років! Навряд чи він буде тебе так кохати, як я. Будь мені за дружину!

Почувши з вуст Лесі «так», мерщій кинувся до банкомата знімати гроші на обручки, дівчину весь час тримав за руку, бо боявся, що передумає. Леся таємниче посміхалася. «Спасибі, неіснуючий Едуарде, бо завдяки тобі нарешті стану дружиною Андрія», – дякувала подумки.

Людмила Левченко

Літня симфонія (етюд)

   Розжарений червоний диск сонця стоїть над головою непорушно, як вартовий. Літня спека розкриває гарячі обійми до всього живого, а воно, шукаючи порятунку, біжить у затінок. Та де ти його знайдеш пообіді…

Величезний стіг сіна височіє і кидає таку бажану тінь. А скошена трава пахне ромашкою, м’ятою, деревієм і ще чимось невідомим, але таким солодким. І дихаєш цим ароматом на повні груди і не можеш надихатись ним, як той спраглий подорожній, що не може втамувати жадобу, діставшись до джерельної води. І згадується та дитяча мрія – забратися на самісінький верх копиці сіна. І байдуже, що буде сварити баба Наталка. Зате звідти зверху відкривається весь луг, як на долоні. Краса неймовірна, особливо там, на лінії горизонту, де зустрічаються небо і земля, блакить і бірюза. Та лемент бабці стає таким гучним, що ми хапаємо велосипеди і мчимо геть, залишаючи позаду і стіжок, і весь луг. Ховаємося у прибережному верболозі.

Притискаючи пальцем вуста, даю знак мовчати, не шуміти. Сидимо у засідці півгодинки, і ось нарешті на чисту місцинку, вільну від ряски, випливає качине сімейство: стара качка прислухається, а маленькі пухнасті клубочки (донька порахувала – шість) демонструють майстерність з плавання та пірнання.

– Такі кумедні, – не стримує свого захоплення моя дитина. Затамувавши подих, далі спостерігаємо за птахами.

А лугове розмаїття тішить нас літньою симфонією звуків: дзюрчання цикадок, пісня перепілки, глухий джмелиний шепіт переплітаються з акордами течії прохолодного Трубежу. Біжимо до річки наввипередки. А потім, змивши полуденну спеку, йдемо ласувати смачними шовковицями. Фіолетові губи і руки не поспішають відмиватися. І вже увечері втоплені, але щасливі повертаємось додому. Синок засинає швидко, донька ж перепитує:

– Мамо, а завтра поїдемо на соняшникове поле – подивитися, як сонечко вітається із своїми земними братами?

І отримавши мою згоду, посміхаючись, додає:

– Як це класно, що є літо!

 

Юлія Надточій

 

Інф. прес-служби РДА

Різноцвітик

Містечкові історії

Містечкові історії

До неможливості галасливе стадо гусей – чи й не півсотні! – чинно похитуючи гордо піднятими головами, переходило дорогу. Попереду йшов найпомітніший – статечний гусак, що і розмірами, і кольорами відрізнявся від усього стада. Будучи найбільшим, він був і найкращим, бо в пір’ї мав кілька відтінків: крім традиційних чорного та білого, тут були темно- та світло-сірий, брунатний, рудий, темно-синій, синювато-блакитний та ще і зеленавий. Недарма ж дев’ятирічний пастушок прозвав його Різноцвітиком. (більше…)

Рожевий плащ

Містечкові історії

Містечкові історії

Микола стояв у черзі за гамбургером, мріяв, як сяде у скверику, пообідає, вип’є кави. А потім подзвонить своїй дівчині. При згадці про Оксану аж просвітлів:

– Красуня, роботяща, розумниця! Зараз почую її ніжний голос. (більше…)

Акацієвий мед

Містечкові історії

Містечкові історії

Цього літа акація рясно квітувала, величезні кетяги звисали білими клубками донизу, нагинаючи гілки. Погода стояла сонячна. «Бджола гарний взяток візьме», – радів Данилович, по-господарськи оглядаючи зо два десятки вуликів. Та раптом гострий біль у попереку пригнув старого чи не до землі. (більше…)

Казка про білого бичка

Містечкові історії

Містечкові історії

«Василю! Васильку!» – хтось гукав його, а він все біг, не озираючись, через якісь хащі. Навкруги було темно, кущі смикали за рукави й колоші штанів. «Та, Василю, чи ти не чуєш?» Жіночий крик, розпачливий, наче аж крізь сльози, нарешті розбудив його. В хаті було ще темно, він встав із дивана, відсунув штору, побачив, що надворі розвидняється. А хто ж це так ґвалтується? Хто розбудив його в таку рань? (більше…)

Подружки пожартували

Містечкові історії

Містечкові історії

Наталка та Тетяна дружили ще зі школи. Нещодавно «дівчатка» по черзі відсвяткували той вік, коли жіночка стає ягідкою. Ті, хто знали обох молодичок із самого дитинства, дивувалися, що доля звела таких різних людей: Наталка – вайлувата, корислива та лайлива, Тетяна – роботяща, щира та доброзичлива. Хто б там що не гадав, а вони ні разу не посварилися, ні разу не глянули одна на одну скоса. Разом хрестили дітей, разом відбували їхні весілля. (більше…)

Східний танець

Містечкові історії

Містечкові історії

До дня народження свого чоловіка Ірина готувалася заздалегідь: замовила кафе, вибрала меню, зустрілася з тамадою. Саме він і спантеличив Іру запитанням про подарунок Славкові.

Ірина майже годину сиділа з планшетом у руках, але інтернет нічим не допоміг. Це при тому, що пропозицій було безліч: від примітивного іменного брелока до супердорогих подарункових сертифікатів. Відсунувши планшет, звернулась до доньки: (більше…)

Жіночі неприємності

Містечкові історії

Містечкові історії

Леся нервово походжала супермаркетом, щось кидала до кошика, однак думки були зовсім не про те, що готуватиме сьогодні на кухні… У голівці визрівав план помсти невірному чоловікові, який сьогодні прилемзав під самісінький ранок п’янющий, мов чіп, а коли задрімав, то крізь сон зізнавався у коханні якійсь Надюшці! (більше…)

У кого вона вдалася?

Містечкові історії

Містечкові історії

– Її поведінка вийшла за будь-які рамки, – скаржилась Олена на свою доньку-десятикласницю Женю. – Мамо, я не розумію, в кого вона така вдалася. Вчора викликав мене до себе директор, розповів про її витівки. То я від сорому мало не згоріла на місці. От, приміром, Женька зірвала урок математики. Це ж цариця наук! Як можна? (більше…)

Романтична вечеря

Містечкові історії

Містечкові історії

Ольга клопоталася на кухні, готуючи для чоловіка вечерю. Кілька разів перетерла тарілку, чашку та ложку, нервувала:

– Як сватався, то був ніжним та ласкавим, а лишень почали разом жити, то перетворився на зануду. Влаштовує сварки через те, що на дзеркалі масна пляма, може вилити у раковину суп лише тому, що налила страву не в його улюблену миску. (більше…)

Острівець любові

Містечкові історії

Містечкові історії

На порозі квартири Галю зустрів спанієль Беркут, він тримав повідець у зубах, махав куцим хвостом і запрошував прогулятись. Кіт, голубий британець, сидів біля порожньої миски і жалібно нявчав. Поставивши сумки, Галя рушила до кухні: брудний посуд нагадував Пізанську вежу, на столі не було і сантиметра вільного місця, на підлозі – сміття. Зайшла в кімнату до дівчат. Доньки були зайняті звичною для підлітків справою: одна сиділа за комп’ютером, клацала клавішами, ніби секретарка-стенографістка, інша – щось захоплено роздивлялась у планшеті. На привітання матері лише кивнули головами, не відриваючись від гаджетів. Чоловіка вдома не було, поїхав з друзями на дачу. Треба було їй в обід з роботи відпрошуватись, щоб таке вдома застати… (більше…)

Пасхальний сюрприз

Містечкові історії

Містечкові історії

Тетяна із самого раночку пекла та смажила, ділилася із чоловіком планами:

– Вирішила своїм кумасям зробити пасхальний сюрприз, та такий, щоб кілька днів не мали спокою.

– Що це ти надумала? – здивувався чоловік. (більше…)

Чотирнадцять років

Містечкові історії

Містечкові історії

Все почалося рік тому. Вона купила новий автомобіль для своєї фірми. І найняла на роботу хлопця. Прийшов за об’явою, без усяких знайомств. Всі неодружені дівчата накинули оком на Євгена: гарний холостяк. Та увагу він приділяв лише Вероніці Ігорівні. Завжди віджартовувався, що начальство шанувати треба: скільки разів поклонишся, у скільки ж разів і премія зросте. Жінці було приємно, що такий красень в усьому їй догоджає. Минуло не так багато часу, як всі, навіть, прибиральниця баба Ніна заговорили про службовий роман директорки з водієм. А вони своїх стосунків і не приховували. Та хіба сховаєш щасливі очі закоханої жінки? (більше…)

Смітник під двором

Містечкові історії

Містечкові історії

Раїса не ходила, а літала  двором:

– Тепер буде свій город, клумба для квітів, насадимо фруктових дерев, поставимо шашличницю!

Чоловік потирав руки:

– Аж не віриться, що назавжди розпрощалися із «шпаківнею» (йшлося про трикімнатну квартиру на дев’ятому поверсі). Спатимемо сьогодні, немов у Христа за пазухою. Ніхто не потривожить вранішнього сну, бо я й досі здригаюся, коли пригадаю, як сусід денно й нощно дрелив у своїй квартирі під час безкінечних ремонтів. (більше…)

Таксист-філософ

Містечкові історії

Містечкові історії

Машину довелось чекати 15 хвилин, але очікування були винагороджені. Двері «Ланоса» відчинив водій:

– Сідайте, куди їдемо? – ввічливо запитав.

Леся назвала адресу, вона поспішала, ранковий дощ переінакшив усі плани. (більше…)


Дизайн: Парапапарам