Архив Червень 29th, 2017

Веслувальники Київщини потрапили у Ковелі на чотирнадцяте місце

greb0221-25 червня в м. Ковель відбувся відкритий чемпіонат України з веслування серед юнаків та дівчат 2001-2002 та 2003-2004 р. н. 630 юних спортсменів, котрі представляли 31 команду з 21 області України та Києва, боролись за нагороди. Учасниками цих непростих змагань були і вихованці Переяслав-Хмельницької міської ДЮСШ (Київська область) тренера Віктора Танащука. На каноє-четвірці Антон Танащук, Сергій Руденко та Богдан Мостовий вибороли 7 місце на дистанції 1000 м, а на дистанціях 500 та 200 м були десятими, у складі команди Київської області посіли 14 місце.

Професору Марині Навальній та директору школи Анатолію Чуяну вручили депутатські посвідчення

2439Сьогодні, 29 червня, міський голова Переяслава-Хмельницького (Київська область) Тарас Костін провів засідання чергової 38 сесії міської ради. На початку відбулася процедура вручення депутатських посвідчень двом новим членам депутатського корпусу.

Як ми вже повідомляли, раніше двоє депутатів від місцевого осередку політичної партії “Наш край” Андрій Пироговський та Андрій Конон написали заяви про добровільне складання депутатських повноважень через певні обставини. Міською виборчою комісією було визначено, що їх місця повинні зайняти двоє інших представників цієї політсили – Марина Навальна та Анатолій Чуян. Член МВК Сергій Мевша зачитав її рішення, а міський голова вручив посвідчення новим депутатам, яких привітали всі учасники сесійного засідання.

Варто зазначити, що і Марина Іванівна, професор переяславського педуніверситету, і Анатолій Павлович, директор міської ЗОШ № 4, вже досвідчені діячі місцевого самоврядування, оскільки в минулому вже не раз обиралися депутатами міської ради. Як зазначив представник МВК, Навальна стала депутатом вже четвертого, а Чуян – вже третього скликань.

Новими фарбами засяяла церква в Денисах

Студенти та отець Іван Мирутенко  після монтажу іконостасу

Студенти та отець Іван Мирутенко після монтажу іконостасу

У суботу, 24 червня, в селі  Дениси відбулось освячення оновленого престолу та розписів стін Свято-Троїцького храму. За свідченням істориків, церква Святої Трійці в селі Дениси існувала вже в 18 столітті. Перед початком Другої світової війни комуністи розібрали приміщення, залишивши людей без храму в селі. Лише в 2003 році за ініціативи благочинного Української православної церкви Київського патріархату Іоанна Бобітка в Денисах розпочали будівництво нового церковного приміщення. Через два роки, у 2005-му,  церкву освятили, зберігши назву престолу Святої Трійці. Три роки тому церковну громаду очолив молодий священик  Іван Мирутенко, який висунув ідею розписати стіни будівлі і встановити ошатний іконостас. Ініціатива настоятеля була підтримана громадою села, а також керівниками агропідприємства «МАІС».
Іконостас з елементами гіпсової ліпнини та іконами ручної роботи, що прикрасили храм, виготовили випускники Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. Гоголя. Тема спільної дипломної роботи студентів мала назву «Художнє оформлення храму». Завдяки старанням викладача коледжу Володимира Кириченка і кропіткій праці студентів Іллі Конара, Катерини Новак, Христини Подать, Давида Курільчика, Олексія Марченка та Владислава Кравецького святиня села змінилася до невпізнанності! Студенти працювали протягом всього року над виготовленням форм і литтям фігур, а також написали чудові ікони! В травні цього року вони закінчили всі монтажні і малярні роботи. Освячувати новий іконостас та розписи прибув митрополит Переяславський та Білоцерківський Єпіфаній. Він також відслужив  святкову літургію, причастив найменших жителів Денис та вручив церковні відзнаки. Згідно з Указом Патріарха Київського та всієї Русі-України Філарета, за підтримку громади, допомогу в утриманні храму в належному стані орден Святого рівноапостольного князя Володимира  ІІІ ступеню із рук митрополита Єпіфанія отримав керівник ТОВ «МАІС» Антон Артеменко. Благословенними архієрейними грамотами нагородили шістьох жителів села, серед яких сільський голова Галина Йосипенко, та випускників Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. Гоголя, які брали участь у виготовленні іконостасу.

Володимир Набок
Фото автора  

«Молоде покоління» професійно музикою не займається. Але гурт вже досяг успіхів на вокальних конкурсах

Вже традиційно під час арт-шоу «Переяславщина талановита» наша газета обирає переможця в номінації «Обличчя «Вісника». Цьогоріч ним став рок-гурт «Молоде покоління» із Дівичок. До його складу входять солістка Сніжана Маринчук (15 років), гітаристи Андрій Степаненко (17 років), Дмитро Матюк (16 років) та Андрій Рижов (25 років). Останній є також художнім керівником колективу.
Всі вони, окрім Андрія Рижова, завітали до нашої редакції, аби детальніше розповісти про себе і взяти участь у фотосесії. Адже їм належить протягом року рекламувати «Вісник» на постерах, в Інтернеті та на шпальтах друкованого видання газети.

Рок-гурт «Молоде покоління» став «Обличчям «Вісника»

Рок-гурт «Молоде покоління» став «Обличчям «Вісника»

Передусім учасники гурту пояснили, що їхній керівник не зміг з’явитися на інтерв’ю через зайнятість на роботі. Було помітно, що вони дещо соромляться: поглядали одне на одного, ніби чекаючи підтримки. Все ж хлопці врешті проявили впевненість і розпочали розповідати історію створення гурту:
– Минулої осені до нашої школи прийшов Андрій (Рижов – авт.) і запропонував мені та Дімі зіграти на гітарах, показати, на що ми здатні, – сказав Андрій Степаненко. – Ми зіграли удвох, потім – втрьох і зрозуміли, що виходить непогано. Вже тоді ми запланували виступити на якомусь святі у школі. Але нам не вистачало хорошого вокаліста.
– Андрій запитав, чи немає у нас знайомих, які б добре співали, – продовжив Дмитро Матюк. – Я відразу згадав про Сніжану, і ми запросили її.
– Обманом заманили до своєї групи, – сміючись, каже Сніжана Маринчук. – Говорили, що потрібна тільки на один виступ. А воно в нас все так гарно почало виходити, що й не зчулися, як стали виступати разом.
Перший вихід «Молодого покоління» на публіку відбувся у Дівичківському будинку культури. Виступ глядачам дуже сподобався. «Це ж село, всі нас знають, тому їм і сподобалося», – скромно зізнаються юні музиканти. Ось так навіть натяку на зіркову хворобу в них не спостерігається, хоча деяких успіхів уже досягли. Приміром, Сніжана пробивалася до обласного етапу вокального конкурсу «Калиновий дзвін».
– Я брала участь у багатьох пісенних конкурсах у нашому районі, – сказала дівчина, – і завжди досягала гарних результатів: нижче третього місця не було. Але професійно вокалом ніколи не займалася. Співаю ще з дитсадка. Згодом була в хорі Оксани Сумченко. Та, наскільки я знаю, зараз вона працює лише з маленькими дітьми. Також я вчилася в музичній школі у класі фортепіано. Не довчилася один рік – коли тобі одинадцять, більше думаєш про розваги. Зазвичай співаю естрадні, народні пісні, ну і ті, які вимагають умови того чи іншого конкурсу.
Хлопці, очевидно, також мають неабиякий талант. Вони придбали собі гітари лише два роки тому, а зараз вже виступають на головному шоу талантів Переяславщини. Ніхто їх грати не вчив. Через Інтернет дивилися відеокурси і самі якось пробували. Втім хлопці чудово розуміють, що межі досконалості не існує. Коли я поцікавився, чи вміють вони «лабати» на бас-гітарі, як справжні рокери, відповіли: «Ні. Але треба обов’язково навчитися. У нас на ній вміє грати тільки Рижов».
Репетирує гурт у сільському будинку культури приблизно один раз на тиждень. Граючи на звичайних акустичних гітарах, підготуватися нелегко, а спеціальні інструменти, які підключаються до колонок, може надати тільки Андрій Рижов. Ось коли у нього з’являється вільна хвилинка, колектив збирається у клубі.
Зазвичай «Молоде покоління» робить кавери на пісні відомих артистів. Та учасники говорять, що вже мають і кілька своїх композицій. У Сніжани, схоже, добре виходить писати тексти. Однак презентувати власні твори публіці гурт поки що не готовий. Мовляв, ці пісні ще досить «сирі». На арт-шоу «Переяславщина талановита» гурт виступив з піснями «Черемшина» (на відбірковому етапі), «Звезда по имени солнце» Віктора Цоя, перекладеною українською, та «Надія є» гурту «Mad Heads XL» (у фіналі).
Взагалі група позиціонує себе як рокова, але вдосталь у них і ліричних пісень. Андрій Степаненко зізнався, що лиш він у колективі по-справжньому любить рок. Намагається впливати на інших, та це вдається не завжди.
Плани на майбутнє у всіх учасників пов’язані винятково з навчанням. Андрій та Дмитро цьогоріч закінчили школу, тому зараз думають, як вдало кудись вступити.
– Я хочу вступити до військового училища, – зазначив Дмитро. – Звичайно, якщо буде можливість, візьму із собою гітару.
– А в мене більше лежить душа до комп’ютерних ігор, – сказав Андрій. – Тому хочу бути програмістом або ж здобути якусь подібну спеціальність. Тим паче, для ігор також треба робити музику. Можливо, я б зміг таке.
Сніжана наразі закінчила дев’ять класів і продовжить навчання у школі. Однак має свою мрію:
– Після школи можна було б спробувати вступити на акторський. Мені пропонували як варіант університет Поплавського. Ще нічого не вирішила.
– А як же музика? – запитав я.
– Музика для нас це, скоріше, хобі, – відповів Дмитро. – Коли ми приходимо на репетицію, то відпочиваємо, відволікаємося від усіх проблем.
– Чому б завжди так не відпочивати, при цьому зробивши це своєю професією?
– Звичайно, хотілося б, але… – Дмитро.
– А чому б і ні? Все можливо, просто треба працювати, – підсумувала Сніжана.

Віталій Усик

Електрогазозварники продемонстрували і знання, і вміння

Валентин Градовський складає практичну частину іспиту

Валентин Градовський складає практичну частину іспиту

Сучасний ринок праці постійно потребує від шукачів роботи підвищення фахового рівня, додаткових знань і навичок. Тому організація професійної підготовки дорослого населення є одним з пріоритетних напрямів діяльності служби зайнятості.
27 червня в центрі профтехосвіти відбувся випускний іспит слухачів курсу (сім осіб) за професією «електрогазозварник», які навчалися за направленням служби зайнятості. Іспит відбувався у два етапи: спочатку випускники відповіли на теоретичні запитання, потім продемонстрували кваліфікаційній комісії  виготовлені власноруч вироби. Загалом група показала високі результати як теоретичної, так і практичної підготовки. Усі слухачі успішно склали іспит.
Більшість випускників вже визначилася із майбутнім місцем роботи і мають велике бажання працювати і розвивати свої вміння та навички.

Валентина Матвієнко

Зарубинчани організовують сільський музей

Колишня зарубинчанка Ольга Дяченко читала свої вірші

Колишня зарубинчанка Ольга Дяченко читала свої вірші

Червень у Циблях – період численних зустрічей односельців та однокласників. І першими в цьому  цьогоріч стали випускники В’юнищанської середньої школи 1968 року.
– Ми не чекали якоїсь ювілейної дати, – розповідає Віра Вовченко, ініціатор зустрічі, – бо з кожним роком нас усе меншає. Зібралися, хто ще живий, згадали свою школу, свої затоплені села, вчителів, однокласників. Із сумом згадали тих, хто вже ніколи не прийде на зустріч.
Свій двадцятирічний ювілей відзначали і випускники Циблівської школи 1997 року.
Вирішили зібратися, погомоніти, – говорить Дмитро Черняк, – поділитися і досвідом, і порадами. На жаль, уже і наших однокласників деяких немає в живих, ми до них, і до вчителів, які померли, з’їздили на кладовище, поклали квіти, відвідали ще живих наших вчителів. А потім кожен із нас розповідав про своє життя, адже ми усі здобули різні професії, працюємо, хто за фахом, а хто ні, словом, знайшли своє місце у житті.
Була зустріч однокласників, які закінчили Циблівську школу 30 і 40 років – у них особливо було про що згадати.
Як уже заведено кілька десятиліть, в останню суботу червня зустрічаються колишні жителі Зарубинців. Цього року також із самого ранку до будинку культури почали з’їжджатися та сходитися зарубинчани. Радісні вигуки, сміх, жарти, а ще подив – чому того чи іншого немає?
Зарубинчани завжди були ініціаторами якихось починань. Зокрема, саме з їхньої легкої руки почали зустрічатися і жителі інших сіл, які переселилися із зони затоплення Канівської ГЕС. Це в зарубинчан виникла ідея створити музей зарубинської хати. Поки що цю ідею у життя втілити не вдається, хоча місце в переяславському музеї просто неба виділено, і освячено привезені із Батуриної гори камені – не все так складається, як хочеться. А поки що небайдужі зарубинчани збирають музейні експонати у жителів села, звозять їх у виділену сільською радою кімнату. Те приміщення, де колись буде музей, ще не зовсім відремонтовано, але в ньому вже розмістили зібрані речі – старожитності. Тут і прядка, і терниця, частини розібраного ткацького верстату, дерев’яні граблі, ціп, діжечка-липівка, горшки-глечики, словом, різні атрибути колишніх сільських хат.
– О, а це та лопата, якою Баба-Яга садовила Івасика-Телесика у піч? – хтось жартує, взявши у руки дерев’яну лопату, якою господині відправляли хліб у піч.
– А ось тодішня пральна машина, – додають інші, заглядаючи у порожнечу жлукта.
Словом, початок зроблено. На стіні вишивки, витворені руками жительок сіл, які зараз під водами Дніпра.
– Кожна така вишивка – це візитна картка окремого села, яка відображає те, чим воно жило колись, – роз’яснює Любов Коробка-Брик, бібліотекар, екскурсовод музею. – Візьмем ось Городище – це витвір рукодільниці Наталки Шостак-Білошицької. Тут у неї і зайці, і бджоли, і свині, білочка на дереві, лелеки на хаті, калина над водою – усе це було у її лісовому селі. Таким же було сусіднє село Комарівка – робота Оксани Гетьман-Дяченко – село в мініатюрі: з хатами, гусима, деревами.
В’юнище відрізняється від інших своєю школою, церквою, озером серед села і в ньому гуси та журавлі, які відлітають у вирій. Руки до цього приклала колишня жителька Олена Супрун-Бойко.
Зарубинці – це Дніпро з чайками і човнами, із школою на горі та хрестом на Батуриній горі, з польовими ромашками та гронами винограду навкруг села – постаралася для візитки села Софія Сорокова.
Свої Козинці зобразила Ліза Лесик-Миколаєнко, із церквою, хатками, відлітаючими птахами.
Циблі за своїм проектом відтворила Ніна Кузьменко-Гопкало – ось церква, стіни якої і зараз бовваніють серед річкової води, млин та лелеки, озеро серед села із його ліліями та очеретом.
Цього року Циблі відзначатимуть ювілей – 50 років тому, у 1967 році, розпочалося будівництво нового села, до якого, є запевнення, відремонтують кімнату для музею, тоді офіційно його відкриємо.
А зустріч зарубинчан продовжилася вже за накритими столами. Поетеса, колишня зарубинчанка, письменниця Ольга Дяченко на прохання земляків читала свої вірші про своє зникле село, як нові, так і колись написані.

Софія Сорокова, с. Циблі

Шановні члени споживчих товариств, працівники кооперативних організацій і підприємств, ветерани споживчої кооперації міста і району!

Правління Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства щиросердечно вітає вас
з Міжнародним днем кооперації – святом єдності світового кооперативного руху!
Кооперативний рух, який зародився понад двісті років тому, охоплює сьогодні більше мільйона громадян України. Він сприяє розвитку підприємницької діяльності, створенню додаткових робочих місць, вирішенню низки соціальних проблем жителів нашого району та міста. Завдяки спільному господарюванню та взаємодопомозі широкі верстви населення мають реальну можливість реалізувати підприємницьку ініціативу та поліпшувати свій добробут.
Саме від вас залежить задоволення потреб населення в товарах та послугах, якості їх надання. Впевнені, що створений і примножений вашими зусиллями кооперативний сектор й надалі сприятиме розвитку багатоукладності національної економіки, її сталому зростанню та підвищенню добробуту жителів Переяславщини.
Бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, радості та сімейного благополуччя!

 З повагою голова правління  Переяслав-Хмельницького рай СТ  В.О. Іваненко

За участь у створенні «Книги Добра» четверо переяславських школярів нагороджені путівками в оздоровчий табір в Угорщині

Програма для українських дітей в Угорщині дуже насичена й цікава

Програма для українських дітей в Угорщині дуже насичена й цікава

Протягом шести місяців у нашій державі проходив Міжнародний соціальний проект «Книга Добра». Цей проект став можливим за підтримки міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, колишнього кардинала, верховного архієпископа Києво-Галицького Любомира Гузара, народного депутата України, письменниці Марії Матіос, міністерства культури Естонії, міністерства Закордонних справ Угорщини, Національної кіностудії ім.Олександра Довженка.
Координатором проекту виступив благодійний фонд «Чисті Серцем» на чолі із його президентом, народною артисткою України Катериною Бужинською. Основною метою та завданням Проекту стало створення книги із найцікавішими історіями та ілюстраціями про Добро.
У цьому Проекті взяли участь 35 учнів загальноосвітньої школи №7. Усього ж на розгляд компетентного журі було подано понад 3000 надзвичайно цікавих, реальних історій про добрі, мудрі вчинки безкорисливих людей з чуйним серцем і добрими помислами, а також понад 5000 ілюстрацій до цих історій. Журі визначило 100 найкращих історій та 100 найкращих малюнків. Серед найкращих історій відзначили й роботи двох учнів нашої школи: Ярослави Левченко та Ярослава Раковського. Також до сотні кращих увійшли малюнки наших вихованців Романа Барабаша та Анни Павлюк. Усі 200 переможців конкурсу отримали можливість безкоштовно відпочити в оздоровчому дитячому таборі в Угорщині у місті Гордонь на озері Валенсе.
Перша група дітей, серед яких були Ярослава Левченко та Ярослав Раковський, уже повернулась із відпочинку. Діти отримали безліч приємних вражень від поїздки: відпочинок на березі озера, різноманітні ігри та квести, катання на човнах та катерах, екскурсії, тематичні вечори, нові знайомства, урочистий прийом у столиці Угорщини Будапешті на Площі Героїв, а головне – зустріч із Президентом України Петром Порошенком, який проводжав українських дітей у закордонну поїздку.
Роман Барабаш та Анна Павлюк поїдуть на відпочинок до Угорщини наприкінці липня.
Але втілення проекту на цьому не закінчується. 50 кращих історій та ілюстрацій до них увійдуть до унікальної книги. Вона створюватиметься у майстернях Центру української культури м. Таллінн (Естонія), яким опікується Анатолій Лютюк. Її зшиють із унікального паперу (черпаного), що буде виготовлений вручну із привезених з України клаптиків тканин із одягу авторів творчих робіт та з рослинних зерен.  50 екземплярів цієї книги буде презентовано у 50 країнах світу. З учнів, роботи яких увійдуть до цієї книги, будуть сформовані делегації, які будуть восени презентувати її у різних куточках нашої планети.

Костянтин Раковський, заступник директора ЗОШ №7

Транзитним вантажівкам заборонено проїзд через місто

2 7 червня міський голова Тарас Костін провів чергове засідання місквиконкому. Зокрема, було прийнято рішення про встановлення на вул. Б. Хмельницького, Ярмарковій, Героїв Дніпра, Золотоніському та Ново-Київському шосе дорожніх знаків для вантажних автомобілів, що проїжджають через місто транзитом, – «Рух вантажних автомобілів заборонено» та інформаційних табличок «Транзит».
Як пояснив перший заступник міського голови Григорій Карнаух, кілька місяців тому виконком вже приймав рішення про заборону проїзду через місто транзитних вантажівок, але лише тих, вага яких перевищує встановлені норми. Вже взялися реалізовувати це рішення. Та з’ясувалося, що встановлювати вагу вантажівок може лише спеціальна дорожня служба, яка їздить з пересувними вагами. Такої на Переяславщині немає. Нові дорожні знаки заборонятимуть проїзд вантажівок, що їдуть не до Переяслава, а далі.
Про інші питання, що розглядалися, – в наших наступних публікаціях.

Інф. «ВП»

Оперував столичний нейрохірург

Швидка допомога

Швидка допомога

Як повідомила заступник головного лікаря ЦРЛ Лариса Кузьменчук, на стаціонарному лікуванні перебуває 195 хворих. У пологовому відділенні знаходиться шестеро жінок і четверо немовлят. У реанімаційному відділенні – четверо пацієнтів. Чоловік середніх років із Денис потрапив туди із черепно-мозковою травмою та субдуральною гематомою (його оперував нейрохірург із обласної лікарні), 33-річний хоцьківчанин – із проникаючим ножовим пораненням. Продовжують рятувати життя 73-річній жінці із Соснови, яка тривалий час знаходиться в реанімації із кишково-шлунковою кровотечею, та 54-річному жителю Цибель, який потрапив туди із алкогольним делірієм (по-народному – «біла гарячка»).  30-річного киянина, який травмувався об скло в дверях (про це йдеться у рубриці «екстрена допомога»), госпіталізували до столичної лікарні швидкої допомоги.
Протягом останніх трьох днів на невідкладну допомогу надходило близько 15 викликів щодоби.

Записала Олена МАТВІЄНКО

Троє п’яних чоловіків зазнали різаних ран

За останні три дні на службу екстреної допомоги надійшло 77 екстрених і 5 безпідставних викликів, повідомляє заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької станції ЕМД Володимир Чирка. До жителів міста медики виїжджали 52 рази, у села району – 29.
У середу, 28 червня, близько 11.00 бригаду екстреної допомоги викликали до 33-річного жителя Хоцьок, якого штирхонув ножем його ж знайомий під час розпивання оковитої. Цього захмелілого пацієнта доставили до реанімаційного відділення з ножовим проникаючим пораненням грудної клітки та відкритим пневмотораксом.
Цього ж дня о 18.00 медики їздили на виклик до нетверезого 65-річного переяславця, на якого напав з ножем п’яний знайомий йому чоловік. Захищаючись від нападника, він зазнав різаних ран пальців обох рук.
Також цього дня о 22.26 бригада екстреної допомоги доставила до реанімаційного відділення 30-річного киянина, який, будучи в гостях у стані алкогольного сп’яніння, не розминувся із дверми зі склом та зазнав глибокої різаної рани передпліччя.

Записала Олена МАТВІЄНКО

Щоб гарно пахнути на побаченні, їжак качається в лаванді

 Якось дружина пожалілась, що хтось на клумбі “толочить” кущі лаванди. Пес прив’язаний і ніяк не може робити шкоду. Кішка полюбляє розлягтись на землі, траві чи в крайньому разі може залізти на кущі нарцисів, які вже відквітували. Ніби більше нікому. І ось у неділю ввечері дружина заходить до хати і розповідає, що бачила любителя покачатись у лаванді. Ним виявився їжак. Вона побачила, як із кінця городу, де, мабуть, і мешкає їжак, тварина, сопучи та пихкаючи, почимчикувала до місця, де росте лаванда. Зайшовши в середину куща їжак ліг на спину і почав качатись. Завершивши процедуру, він повернувся назад.
– То, може, в їжака весільний період, і він, як справжній джентльмен, ідучи до дами серця, хоче гарно пахнути, або ж у нього лупа, – сміюся, – адже відомо, що лаванда, окрім аромату, має багато інших властивостей: це і антибактеріальна, і протимікробна, і антисептична, і навіть антистресова та знеболювальна. Можливо в їжака є якісь проблеми, то він і лікується таким чином.

Володимир Набок

Запрошуємо на зустріч

3 липня о 20:00 відбудеться лекція на тему
«Еміграція до Європи» 
Працевлаштування на території ЄС.
Європейська освіта. Відкриття бізнесу за кордоном.
Чекаємо вас за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 81, актовий зал (НЦК «Зустріч»).

Мазінки зазнали першої поразки

У вищій лізі чемпіонату району з футболу – перерва між двома колами, тож команди, які мають перенесені ігри, зустрічаються між собою. Минулої неділі Гайшин переміг Велику Каратуль у гостях – 4:0, а “Гранд” (Студеники), попри домовленість, у Вовчків не приїхав, тож вовчківчанам зараховується технічна перемога.
У першій лізі в суботу центральний матч всього першого кола відбувся у Лецьках, де зустрілися місцева команда та команда Мазінок. Обидві до цього поєдинку не мали втрачених очок. 4:2 – перемогли господарі, але лідером поки що не стали, бо мають два пропущені матчі, тож відстають від мазінчан на три очки. Інші результати в першій лізі такі: Циблі – Пологи-Вергуни – 13:1 (рекорд чемпіонату), “Дніпро (Дівички) – Пологи-Яненки – 6:1, “Фенікс” (Помоклі) – “Нива” (Єрківці) – 1:9. Матч “Амер” – Мала Каратуль перенесено.
Інф. “ВП”

“Бориспіль-Фаворит” виявився фаворитом

З 29 квітня в чемпіонаті області з футболу “Переяславщина” не може здобути очків. Ось і минулої суботи в матчі тринадцятого туру це не вдалося. Починався поєдинок у Борисполі проти місцевого “Фаворита” ніби й непогано: на 12 хвилині Євген Левченко зрівняв рахунок (наші хлопці першими пропустили на 9 хвилині), і, здавалося, це надасть переяславцям сил і запалу. Однак ще до перерви рахунок став 3:1, а загалом 5:1 на користь господарів. Результат образливий ще й тому, що “Фаворит” досить слабо виступає у нинішньому чемпіонаті і теж мав до цієї зустрічі 5 очок. Саме з такими командами і маємо передусім здобувати перемоги. Наступну гру “Переяславщина” проведе на виїзді ще з одним невдахою чемпіонату – ФК “Обухів” – на полі суперника. У “Переяславщини” – 13 місце, 5 очок, у “Обухова” – останнє, 15 місце і 3 очки. Втрачати очки не маємо права!
Інф. “ВП”