Архив Серпень 1st, 2017

Сади і парки переяславці любили в усі часи (закінчення)

Пам’ятник І. Мічуріну стояв у однойменному сквері на Підварках до 1960-х років

Пам’ятник І. Мічуріну стояв у однойменному сквері на Підварках до 1960-х років

Друга половина ХХ століття характеризується для Переяслава-Хмельницького не тільки масштабною розбудовою, але й масовим озеленням. Розширюються магістральні вулиці, між шляхом і тротуаром створюються зелені зони з липових, акацієвих, тополиних дерев. Господарі в центральній частині міста замінили дерезу на стрижені з кущів жовтої акації, бузку живі огорожі.
Не забували містяни і за відпочинкові зони. В 1967-1968 роках насадили алею берез на лівому березі Трубежу, коло шлюзу, де діяв того часу міський пляж. Особливий внесок у створення нових «зелених острівців» для затишного відпочинку зробив директор історичного музею М. Сікорський. За його ініціативою закладалися сквери і, найголовніше, з його листа-звернення до міськвиконкому розпочалася історія музею під відкритим небом. Михайло Іванович був відмінним стратегом і чудово розумів, що для того, аби створити музей, потрібна була вагома підстава. І от, в ознаменування ювілею 150-річчя народження Тараса Шевченка, Сікорський пропонує посадити великий дендропарк на горі, за Трубежем. 26 березня 1963 року міська рада приймає рішення створити лісопарк на 25 гектарах сільгоспугідь радгоспу «Переяславський», що були перед тим передані місту. Відповідальним за деревонасадження призначений був М. Сікорський, виконавцями робіт стали учні

 Парк Ленінського комсомолу . фото 1980-х років

Парк Ленінського комсомолу . фото 1980-х років

місцевих шкіл, професійно-технічного училища та педагогічного училища, саджанцями забезпечили міський розплідник та лісгосп. У подальшому протягом декількох років учні міських шкіл регулярно влаштовували толоки і робили нові насадження. Згодом, коли штат музею розширився і почалось формування експозицій етнографічного музею, працівники закладу вже самотужки висаджували рідкісні породи дерев, доглядали їх, а потім стали вже власними саджацями озеленювати нові сквери міста.
Тим більше, що розпочався справжній сплеск у появі їх. 1956-го заклали сквер імені Григорія Сковороди, а потім – імені Івана Ткаченка на розі вулиць Орджонікідзе (сучасна Ярмаркова) і Паризької Комуни (сучасна Соборна) перед фасадом 3-ї школи. Сквер має широку центральну кленово-липову алею, а по краю – тополеву. На початку ХХІ століття тут встановили лави й дитячий майданчик став улюбленим місцем для прогулянок мам з дітками. В 1962 році з’явився сквер біля пам’ятника В. Леніна перед фасадом 2-ї школи; в 1964-му – ім. Сковороди біля Вознесенського собору зі скульптурою філософа (після відкриття музею Г. Сковороди був демонтований). У 1975 році музейними працівниками була впорядкована територія з нагоди відкриття музею-діорами (посаджені ялини, ялівець, берізки, встановлені лави), у 1980-х роках була успішна спроба влаштування тут фонтану. Наразі частину скверу впорядковує ГО «Джем-толока». 1966 рік – з’явився сквер імені Мічуріна на розі вулиць Золотоніське шосе і Новокиївське шосе, навіть був встановлений пам’ятник радянському селекціонерові. Після побудови другого мосту через Трубіж і

Сучасний вид парку

Сучасний вид парку

реконструкції дороги сквер був демонтований. 1968 року на розі вулиць Дніпровська і Героїв Дніпра закладений сквер Слави з метою увічнення пам’яті Героїв Радянського Союзу та бійців, які загинули за визволення Переяслава, а також для увічнення пам’яті містян, загиблих в роки Великої вітчизняної війни та по звірячому розстріляних в період окупації Переяслава, планувалось встановлення пам’ятника, але цей план так і залишився планом. На сьогоднішній день це відпочинкова зона біля кафе «Дніпро». 1968 рік – з’явився сквер на розі вулиць Садової (тепер О. Богданова) і Золотоніського шосе. Наприкінці 1970-х років встановлена скульптура «Колгоспниця», перенесена з центрального парку.
Протягом ХХ століття межі міста періодично змінювались. Згідно з генеральними планами, забудова нових площ здійснювалась з урахуванням організації зелених рекреаційних зон. Таким чином у жовтні 1981 року в Бабачисі, біля школи №5, був закладений парк Космонавтів, переважно з дубових насаджень. На західній околиці міста, в мікрорайоні Солонці, неподалік вул Інтернаціональної, у листопаді 1982 року закладений парк Дружби народів. Тут був встановлений літак «ИЛ-62» (дістався своїм ходом), який планувалося переобладнати під дитячий кінотеатр, проте з огляду на вимоги техніки безпеки від цього наміру керівництво міста відмовилося. Натомість музейники відкрили скульптурно-портретну галерею героїв Букринського плацдарму. Допоки, до 2009 року, в літаку розміщувалася музейна експозиція, працівники заповідника доглядали і навколишню територію. Після згортання експозиції до літака зачастили любителі відпочинку зі спиртним і в результаті підпалу він згорів. Металобрухт прибрали, а парк поступово заростав. Лише в 2016 році за ініціативи небайдужих громадян парк став поступово упорядковуватись. Щодо цього парку існує цікавий факт подвійності назви. Офіційно (рішення міськвиконкому від 4.10.1982 №18) він названий парком Дружби народів. Так він був найменований тому, що поруч вулиця Інтернаціональна, а навколо вулиці, названі на честь видатних особистостей різних національностей (віднедавна декотрі з них перейменовані відповідно до «закону про декомунізацію»). Проте з невідомих допоки причин на електронних картах міста з’явилась назва «парк ім. Ціолковського».
В 1983 році, в цьому ж мікрорайоні працівниками молокозаводу був закладений сквер ім. Героя Радянського Союзу Г.М. Балаяна.
В 1990-х роках утворюють одразу три сквери: найперший без назви, на розі вулиць

Сучасний вигляд скверу ім. І. Ткаченка

Сучасний вигляд скверу ім. І. Ткаченка

Гімназійної і Б. Хмельницького; другий – в 1994 р. (на вул. Ковальській за ініціативою М. Сікорського озеленена прибережна зона р. Альти деревами листяних порід), йому згодом присвоїли імя його творця; третій – в 1999 році, коли працівниками НІЕЗ «Переяслав» була засаджена територія на розі вулиць Покровської і Московської (сучасна М.Сікорського). До цього скверу перенесли брилу червоного граніту з написом: «Загиблим за встановлення радянської влади в 1917-20 рр.» (останки комуністів залишились в парку) за ініціативою Г. Шимченка, ім’я якого цьому скверу й присвоїли.
У мікрорайоні Спаська Левада, навпроти школи №7, у 1986 р був встановлений з граніту пам’ятний знак жертвам і постраждалим від Чорнобильської катастрофи, навколо якого майже двадцять років потому посадили дерева, заклавши ще один сквер. А десятиріччям раніше вздовж вулиці Набережної засадили кленами, чорнокленами, липами лівий берег Альти для створення в майбутньому парку відпочинку. Не здійснилося, поки що місцини, де деревця повсихали, народ використовує під городи.
І як висновок. Впорядкування зелених зон у місті все ще проводяться безсистемно, від випадку до випадку. Ці роботи необхідно проводити під орудою ландшафтного архітектора чи спеціаліста із озеленення. Поки що ж міські архітектори свою роботу в цьому напрямку зводили лише до виділення земельних ділянок під закладку парків та скверів, а організацією їх естетичного вигляду не займались (окрім двох центральних парків).
Людмила Набок, краєзнавець

Сади і парки переяславці любили в усі часи (продовження)

У посадці дерев у парку Ленінського комсомолу взяв участь президент Академії архітектури України Володимир Заболотний разом із колегами. Фото 1952 року

У посадці дерев у парку Ленінського комсомолу взяв участь президент Академії архітектури України Володимир Заболотний разом із колегами. Фото 1952 року

Відповідно до масштабної забудови адміністративного центру і створення нової центральної площі в березні 1952 року місцева влада прийняла рішення про реконструкцію парку ім. Одинця. Виставкові павільйони розібрали, а також з північного боку знесли житлові будинки підготувавши, таким чином, будівельний майданчик для адміністративних споруд. Він був обгороджений, вхід винесли на вулицю Б.Хмельницького (тоді мала назву Т.Шевченка), вбиральню перенесли з центру в бік районного будинку культури. Вхід на сільськогосподарську виставку закрили і засадили деревами. Спланували широку головну алею, яка з’єднала дві вулиці Г.Сковороди (тоді Піонерів) та І.Мазепи (тоді М.Одинця) та бокову алею від центральної алеї проз будинок культури паралельно вулиці Піонерів з виходом на головну поперечну алею. Всі вільні входи закрили. Також влаштували кільцеву алею з клумбою посередині, яку оточували вісім квадратів, в кожному з яких були поставлені дерев’яні бесідки, лавки. Хоча в давньому міському саду і росли дерева, але ті посадки не мали чіткої організації. Тому кожну з алей трасували клінкерною цеглою і оформили додатковими зеленими насадженнями з лип, каштанів. Планували прикрасити парк монументами Леніна і Сталіна, але до святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією була встановлена скульптура “Мати з дитиною” і висаджена алея дубків, які в наш час є справжньою окрасою парку.
У травні 1952 року міськвиконком прийняв рішення перемістити дві колективні могили, що знаходились до того в різних місцях до однієї спільної. Таким чином у червні 1953 року урочисто була відкрита одна братська могила, в якій, згідно з архівними документами, стали спочивати останки революціонерів із загону Макара Одинця та співробітників міліції: “… які загинули під час громадянської війни в боротьбі з бандитами..” і які до цього часу були поховані: “… у 2-х місцях по вул. Шевченка поруч з раймагом та в парку біля будинку культури”. Тоді ж встановили цегляну стелу. Нагадаємо, що могила була розташована по центру алеї, поблизу входу в парк з боку вулиці Сталіна (сучасна І.Мазепи). В 1969 році замість стели встановили пам’ятний знак з рожевого граніту з написом: “Загиблим за встановлення радянської влади в 1917-20 р.», а територію навколо виклали цеглою. В такому вигляді могила проіснувала до 1999 року, коли відповідно до упорядкування наріжної ділянки вулиць Покровської і Московської (сучасна М.Сікорського) був закладений сквер, гранітну брилу перенесли на нове місце. Поховання залишилось, над ним підсипали курган і встановили 5 березня 1999 року з чорного граніту стелу (виготовив Клименко М.Ф.) на честь 140 річчя з дня народження класика єврейської літератури Шолом-Алейхема народився у 1859 р. у м.Переяславі).
Зауважимо, що попри значні реконструкції, один із найдавніших декоративних елементів парку – раритетний якір – був залишений та надалі був головним улюбленцем переяславської дітвори до 20 квітня 1993 року, коли його було перенесено з парку до альтицького мосту.
.У 1953 р. році північну частину парку прикрасили фасади трьох споруд: будинку Рад, універмагу, готельного комплексу. У січні 1957 року з метою увічнення пам’яті героя громадянської війни Макара Одинця, який загинув в м. Переяславі, виніс рішення: «1. Присвоїти ім’я героя громадянської війни Одинця М.І. – будинку культури, 2. – міському парку, який прилягає до будинку культури”.
У 1950-1970-х роках парк був найпопулярнішим серед переяславців місцем літнього відпочинку, зустрічей, любовних побачень, адже на території функціонував танцмайданчик, де грав спочатку духовий оркестр, а потім інструментальні ансамблі. Вдень парк гомонів дитячими голосами. Сюди вихователі садочків, розташованих поблизу, полюбляли виводити групи на прогулянки. У жовтні 1962 року був відкритий літній кінотеатр. Алеями парку у вечірній час гуляли у 50-60-х роках переважно подружні пари. А от уже у 70-80-х лише молодь від шістнадцяти до двадцяти призначала у вечірні години побачення “під танцями”. Наприкінці 1970-х років відбувається чергова реконструкція: замість високої решітки встановили низьку чавунну на гранітному підмурівку. Також розширили та заасфальтували алеї, дещо перепланували конфігурацію клумб. Закрили літній кінотеатр і прибрали понівечені до того часу бесідки. В червні 1969-го в парку відкрили дитяче кафе “Пінгвін”, де продавали морозиво, безалкогольні напої. Споруда була змонтована зі сталево-скляних конструкцій у характерному для 1970-х років стилі: прямокутник у плані та величезні вікна-стіни. Спершу кафе було встановлене впритул до паркової території по вулиці І. Мазепи (колишня Одинця). Невдовзі конструкцію кафетерію перенесли на протилежний бік парку, на вулицю Г.Сковороди, і поставили вже в парковій зоні навпроти бібліотеки. У кафе заборонялось палити цигарки і не продавали алкогольні напої. Втім, він завжди мав клієнтів – черги були постійні.

На алеї Героїв піонери виголошували слова присяги

На алеї Героїв піонери виголошували слова присяги

Наприкінці 1987 р. міськвиконкомом було прийнято рішення виділення земельної ділянки під будівництво міського будинку культури. З цією метою паркова зона зазнала перепланувань: на земельній ділянці площею 1118 кв. м, знесли будівлі, частину зелених насаджень та літній кінотеатр, перепланували кілька алей для створення підходів до нового культурного закладу – народного центру культури “Зустріч”. Оновлений був і танцмайданчик, зокрема, його було оточено капітальними цегляними павільйонами.
Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради від 4 червня 2013 року найдавніший міський парк перейменували на парк ім. Т.Г. Шевченка.
Другою відпочинковою зоною міста став парк, який зараз іменується Григорія Сковороди. Історія його заснування розпочинається з 1947 року, коли переяславці почали активно впорядковувати центральний квартал в межах сучасних вулиць Б. Хмельницького, Г.С. ковороди, Т. Шевенка, І. Мазепи. Після Другої світової війни цегляні крамниці, водонапірнна башта, корпуси трикотажної фабрики та й сама торговельна площа знаходилися у напівзруйнованому стані. Міськвиконкомом було прийняте рішення про використання залишків цегли на потреби вціліліших будинків, а саму площу засадити деревами. І тут невідомо з чиєї пропозиції чи директиви, але явно з ідеологічних міркувань, але 9 серпня 1947 року було прийняте рішення про перенесення останків воїнів, що поховані на Букрині, в Переяслав та влаштування могил Героїв Радянського Союзу на центральній площі. В 1948 році навколо могил посадили 500 дерев, а парк назвали іменем Ленінського Комсомолу. Відтак в одному парку була могила радянських комуністів – героїв громадянської війни, в іншому радянських комсомольців – героїв Вітчизняної війни. У 1952 році збудували фундаментальний памятник, згодом встановили з азбестобетону фігуру воїна, а в 1970-х роках встановили гранітні стели на могилах, підсипали землю навколо, створивши таким чином меморіал Слави героям, загиблим у 1943 р. на Букринському плацдармі.
Організація в місті другого парку припала переяславцям до душі та й архітекторам вона сподобалася. Тому при розробці нового проекту центру міста була запланована організація не тільки нової площі, але й повноцінної паркової зони: еркер з напівкільцевою алеєю, гранітно-металева огорожа, дві перпендикулярні до площі алеї, що замикаються на двосторонній широкій алеї паралельній до площі. Широка алея мала функцію з’єднувального шляху між вулицями М. Одинця (сучасна І. Мазепи) і Г. Сковороди. В еркері парку Ленінського Комсомолу планувалось встановити пам’ятник Б. Хмельницькому. Проект пам’ятника в 1952 році почали розробляти скульптори І. Кавалеридзе, І. Першудчев та архітектор В. Заболотний, але зрештою проект був відхилений. Натомість 1961 р. був встановлений монумент “Навіки разом – навіки з російським народом” (скульптори В. Вінайкін, В. Гречаник, П. Кальницький, В. Кроков, архітектор В. Гнєздилов).
1952 року відповідно до проекту реконструкції адміністративного центру були розплановані алеї та посаджені нові дерева, зокрема, так звану алею каштанів саджали архітектори на чолі з президентом Академії архітектури Володимиром Заболотним. У 1953 році висадили навколо еркера туї, бузок, заасфальтували алеї, встановили лави, огородили високим металевим парканом з боку вулиць Г. Сковороди та М. Одинця. В 1963 році на одному з кінців широкої алеї (на вході від вул. Г. Сковороди) облаштували невеличкий кільцевий фонтан з цементними жабками на іншому кінці (при вході з вул. І. Мазепи) клумбу, в центрі якої встановили постамент зі скульптурою колгоспниці. Цього ж року міською радою були придбані велика електрична дитяча карусель та гойдалки для дорослих. Щоправда насолодитися катанням на каруселях та гойдалках, плесканням у фонтанчику пощастило далеко не всім переяславським діткам, адже вже наприкінці 1960-х все це дитяче “щастя” було демонтоване, а натомість на широкій алеї встановили щити з портретами переяславців Героїв Радянського Союзу та Героїв Соціалістичної праці. Для розваг дещо в глибині парку ДТСААФ відкрив стрілецький тир для стендової стрільби, поруч були встановлені дерев’яні столи для любителів гри в доміно, шахи. До кінця 1980-х років залишилися для розваг тільки столи для настільних ігор. Тому наприкінці 1980-х міською владою робиться спроба прикрасити парк скульптурами з шамоту і поновити дитячий майданчик. Скульптури побили, залізний дитячий майданчик поки що діє.
Сумна доля і в ексклюзивної огорожі, що оточувала парк з боку площі. Дизайн огорожі належав до кращих витворів архітектури українського посткласицизму середини ХХ століття (Автор – архітектор О. Лозінська), проте шанувальників мистецтва в місті значно менше ніж вандалів, бо на початку 2000 років огорожу стали викрадати секціями, а до 2017 року демонтували повністю, і де вона зараз, невідомо. Також поступово демонтували чавунний паркан навколо парку, щоправда, старовинні ворота встиг забрати на своє утримання НІЕЗ “Переяслав”.
Поступово паркова зона в північній частині перетворилася в зарослі чорноклену, а протилежна – на пам’ятку-некрополь, тому що на відзначення сумних подій, які відбувалися в житті українців, парк став місцезнаходженням для памятних знаків: воїнам-інтернаціоналістам та жертвам Голодомору 1933 р. (до слова, ще в 90-р. ХХ ст. на території Заальтицького кладовища, де ховали заморених голодом небіжчиків, був впорядкований меморіал пам’яті жертв Голодомору).
Щодо назви парку, то його офіційна назва парк ім. Ленінського комсомолу проіснувала дуже довго, хоча неофіційно переяславці його називали і парком Дружби, і парком Слави. Відповідно до рішення міської ради від 27 серпня 2015 року він носить нині назву “ Парк ім. Григорія Сковороди”.
Далі буде.
Людмила Набок, краєзнавець

Заплив над затопленими селами. “Дніпро ревучий” (ВІДЕО)

Їдеш у Черкаси? Зупинись в Мошнах

DSC_0288Нещодавно виникла потреба з’їздити до Черкас. Оскільки звична дорога до них (через Золотоношу) зараз неможлива через ремонт єдиного через Дніпро черкаського мосту, їдемо через Канів. Хай і довше на хвилин 20-30, але ж інший шлях завжди обіцяє цікавинки, а інколи і якісь неочікувані відкриття. (більше…)

“Хочеться, щоб представники влади розповідали про конкретно зроблене, а не просто чути від них обіцянки”

батько1Іван Кононенко, 67 років, пенсіонер, с. Вовчків:

  1. Скільки років ви читаєте нашу газету?

– Я пам’ятаю  районку, коли це ще була «Зоря комунізму», потім читав «Комуністичну працю», тепер ось –  «Вісник». Газету завжди передплачували: і в часи, коли листоноша приносив до нашої оселі цілу купу різної преси, залишилась районка тепер і серед вже небагатьох, через дорожнечу,  передплачуваних видань. (більше…)

Відпуск «чорнобильських» ліків розпочнеться на цьому тижні

likyЯк відомо, на певний час було призупинено відпуск безкоштовних «чорнобильських» ліків. Проблеми виникли із укладенням договорів аптеками. Адже аптекам необхідно спочатку закупити ліки за власний кошт, після їх відпуску прозвітуватися, а вже потім кошти буде відшкодовано державою. (більше…)

На Київщині затримали зловмисників, які викрали автівку в іноземця

Оперативники Управління карного розшуку поліції Київщини на трасі Київ-Харків затримали групу осіб, які намагалися перегнати до Росії по підробленим документам автомобіль «Toyota RAV4». Автівку три місяці тому викрали у громадянина Германії.

Повідомлення від іноземця про незаконне заволодіння у місті Ірпінь автомобіля «Toyota RAV4» надійшло до поліції Київщини у квітні цьогороку.

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України. Упродовж трьох місяців оперативні працівники поліції Київської області займались розшуком викраденого авто.

Щоденна поліцейська робота дала свої позитивні результати. Оперативники затримали групу осіб у салоні викраденого авто на території Бориспільського району, біля однієї з автозаправних станцій. На місці затримання працівники поліції вилучили у них державні номерні знаки та документи на автомобіль з ознаками підробки.

Перегонниками виявилися четверо жителів міста Одеси та Одеської області, 26, 33, 34-річного віку. Їх доставлено до Ірпінського відділу поліції для опитування та прийняття процесуального рішення.

Медична реформа в дії

IMG_6887Засідання Робочої групи щодо опрацювання пропозицій до законопроекту «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» № 6327 тривали в активному режимі, проте, на жаль, не всі народні депутати – члени Робочої групи брали участь у її роботі. До законопроекту було подано майже 900 поправок. Я особисто є автором найбільшої кількості поправок у Комітеті з питань охорони здоров’я, які за результатами роботи Робочої групи були погоджені. Розраховую, що їх так само підтримає Комітет та за них проголосує зал. Усі мої поправки – це конкретні пропозиції до законопроекту. (більше…)

За вихідні на дорогах Київщини одна людина загинула і п’ятеро травмовано

Упродовж  29-30 липня,  у столичному регіоні, поліцейські виявили та притягнули до адміністративної відповідальності 257 порушників ПДР, серед них троє пішоходів. Зокрема, виявлено 26 фактів керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння.

Про це повідомляє Управління превентивної діяльності поліції в Київській області.

За вихідні, через порушення Правил дорожнього руху, сталося 62 дорожньо-транспортних пригоди. У шести автопригодах одна людина загинула та п’ятеро громадян отримали травми різного ступеня тяжкості. Серед постраждалих неповнолітній пішохід. На дитину скоїв наїзд нетверезий водій.

Типові аварії для нетверезих водіїв – виїзд на зустрічну смугу, лобове зіткнення, наїзди на пішоходів. Наслідки таких автопригод завжди серйозні, іноді – трагічні.

Шановні водії! Працівники поліції Київщини вкотре закликають до неухильного дотримання Правил дорожнього руху. Враховуйте дорожні та погодні умови. Будьте уважні при проїзді пішохідних переходів і в місцях можливої появи людей, заздалегідь знижуйте швидкість, користуйтесь пасками безпеки та утримайтесь від ризикованих маневрів.  Крім того, закликаємо водіїв бути дисциплінованими, відповідальними та за жодних обставин не сідати за кермо у нетверезому стані. Пам’ятайте, кермо та алкоголь – не сумісні!.

Злодії викрали з автомобіля банківську картку й зняли з неї гроші

24 липня близько 6.20 надійшло повідомлення про те, що в приміщенні контори тепломережі, що на вулиці Івана Мазепи в Переяславі-хмельницькому, зловмисники пошкодили вікна й двері та викрали речі.

24 липня жителька Переяслава повідомила, що з її картки “Ощадбанку” зникли гроші.

25 липня у селі Жовтневе злодії поцупили 18 метрів кабелю з вишки мобільного оператора “Київстар”.

26 липня близько 13 години на трасі Київ – Харків (в районі села Козлів) зловмисники викрали з автомобіля марки “Сузукі Гранд Вітара”  сумку з документами, гроші, травматичний пістолет та посвідчення інваліда.

29 липня близько 8.30 злодії пошкодили автомобіль “Швроле Лачеті”, що стояв на вулиці Б.Хмельницького в місті, викрали з нього банківську картку й зняли з неї гроші.

У жителя міста виявили наркотики

24 липня на березі річки Альта в районі Спаської Левади поліцейські зупинили місцевого жителя Г.І., 1987 р.н., у якого при огляді виявили одноразовий шприц ємністю 2,5 мл, заповнений рідиною коричневого кольору.

За інформацією Переяслав-Хмельницького відділу поліції

Переяславці – за чисте повітря. А хто сказав, що теплоенергетики – проти?

Так розміщувалася ТЕЦ, обладнання з якої перевезено до Переяслава, в англійському Тадкастері

Так розміщувалася ТЕЦ, обладнання з якої перевезено до Переяслава, в англійському Тадкастері

Шановні переяславці! Розповсюдження протягом тривалого часу активістами-противниками ТЕЦ неправдивої, невідомо звідки взятої інформації (без жодної цифри, а лише домисли) про наш проект змусило колектив ТОВ «Юженергопромтранс» виступити з необхідними роз’ясненнями. Адже не секрет, що найактивніші з них намагаються маніпулювати свідомістю переяславців, не дуже обізнаних в суті справи. Для цих маніпуляцій використовується ціла низка створених ними ж міфів. Назвемо їх і пояснимо, якою насправді є реальність. (більше…)

7 міфів про місцевого депутата (на прикладі роботи Переяслав-Хмельницької міської ради)

18765234_1387948897949902_1568960733_oМіф 1. Депутат міської ради щодня працює в будівлі місцевого самоврядування. У нього є свій особистий кабінет, службовий автомобіль і секретар, який отримує зарплату.

Депутат Переяслав-Хмельницької міської ради не має свого окремого депутатського кабінету, в основний час не працює як депутат в будівлі міської ради (вул. Б. Хмельницького, 27/25) і не отримує заробітної плати. Слід розрізняти виконання депутатських функцій та основне місце роботи обранця. Депутатами міської ради можуть обиратися чиновники виконавчої влади, однак вони отримують заробітну плату за чиновницьку, а не депутатську діяльність. Єдиним депутатом, який так само як і мер міста (Костін Т.В.), має свій кабінет і отримує заробітну плату за виконання депутатських функцій, є секретар міської ради (Бочарін П.П.). (більше…)

Графік проведення слухань щодо громадського порядку

увагаПлан проведення громадських слухань з питань охорони громадського порядку у селах Переяслав-Хмельницького району спільно з Переяслав-Хмельницьким ВП ГУ НП у Київській області (більше…)


Дизайн: Cliplib