Архив Серпень 7th, 2017

Житель села Гайшин пограбував будинок у Переяславі

З дачного будинку поцупили огорожу

1 серпня з базової станції оператора мобільного зв’язку “Лайфселл” у Циблях викрадено 8 акумуляторів.

6 серпня надійшла заява від жителя Києва про те, що з території дачного будинку в селі Помоклі злодії поцупили огорожу та вироби з металу.

Житель Гайшина пограбував будинок у місті

31 липня житель міста повідомив, що з будинку на вулиці Гімназійній злодії винесли електроінструменти. У ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що крадіжку вчинив житель Гайшина Д.О., 1999 р. н.

У жителя Лецьок виявили наркотики

2 серпня у Лецьках правоохоронці зупинили жителя села Р.Н., 1999 р. н., у якого під час поверхневого огляду виявили паперовий згорток із речовиною рослинного походження, схожою на коноплі, вагою 5 грамів.

За усіма справами відкриті карні провадження.

За інформацією Переяслав-Хмельницького відділу поліції

Відбулася щорічна регата на “Кубок Переяслава”

20622308_1591409070910599_86740412199007565_nУ суботу, 5-го серпня, о 13:00, було дано старт щорічних традиційних перегонів крейсерських яхт на «Кубок Переяслава». Перегони пройшли на Дніпрі неподалік Переяслава-Хмельницького (Київська область) за участю яхтсменів багатьох яхт-клубів із різних міст України, які мали змогу побачити і глядачі. Особливо видовищним був звичайно старт регати, біля пристані, неподалік терміналу “Нібулон”.

Що ж то за мед такий – 33 гривні за півлітра?

med_0«Якщо соняшниковий викачали, значить, меду вже повно, і ціна остаточно сформувалася», – почув у неділю вранці перед входом на «Даринок» з боку ЗОШ №7 і вирішив, перш за все, поцікавитися, скільки ж нині коштує цей сонячний продукт. Неподалік жіночка продавала зі столика всілякі овочі, серед них стояли півлітрові баночки з медом. Перед ними на шматку картону напис – «соняшниковий 33 грн». Неймовірна ціна! Бо на самому базарі півлітра меду коштувало так: акацієвий – 90-100, липовий – 70-80, соняшниковий – 45-55. (більше…)

Десять поліцейських отримали подяки, один – годинник

Андрій Пряхін та Петро Качкалда нагородили годинником дільничного офіцера Дмитра Голуба

Андрій Пряхін та Петро Качкалда нагородили годинником дільничного офіцера Дмитра Голуба

4 серпня в приміщенні Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУНП в Київській області відбулися урочистості з нагоди відзначення Дня Національної поліції України.

Привітати представників поліції прийшли голова РДА Андрій Пряхін, голова районної ради Петро Качкалда, міський голова Тарас Костін та міський голова Березані Володимир Тимченко. (більше…)

Не вистачає політичної волі, щоб перейменувати місто

Перша сторінка, вівторок, 8 серпня

Перша сторінка, вівторок, 8 серпня

І знову «не зрослося». Щонайменше двадцять років у Переяславі говорять про те, що місту слід повернути історичну назву. На останній сесії міськради розглядалося це питання, проте для позитивного рішення не вистачило голосів. (більше…)

Уроки ощадливості

Містечкові історії

Містечкові історії

Сашко незадоволено відсунув від себе миску із вівсяною кашею:

– Знову дієтичний харч на сніданок? На такому раціоні незабаром випадатиму із штанів, а перед очима літатимуть метелики. Де борщ та каша з м’ясом? Перед одруженням обіцяла балувати мене пиріжечками та вареничками. (більше…)

«Доктор Дядя Вова» мріє дожити до дев’яносто дев’яти років. І писати вірші та музику

Знайомтесь: Володимир Кримець, 66 років, за професією лікар, за покликанням поет, композитор та виконавець своїх пісень, відомий у музичному світі, як «Доктор Дядя Вова». Проживає у власному будинку в селі Циблі. Коли я до нього приїхав, чоловік саме закінчував косити газон перед будинком.
– Спілкуватись пропоную на «ти», ми ж, мабуть, однолітки? – відразу російською запропонував господар.
– У молодості різниця у 6 років завжди здавалась великою, проте з роками вона нівелюється. – погоджуюсь із ним українською.
«Мій двір – моя гордість»

Володимир Кримець

Володимир Кримець

– Знаєш вислів англійців: «Мій дім – моя фортеця»? А я кажу так: «Мій двір – моя гордість», – почав розмову Володимир. – Я створив для себе тут свій маленький едем. Але, щоб його підтримувати в прекрасному стані, потрібно постійно працювати: підсівати траву на газоні, один раз на тиждень косити його, постійно вигрібати листя, поливати, видовбувати з корінням бур’ян.
Доки господар прибирав косарку я, розмістившись під навісом, оглядав двір. І справді, порядок ідеальний. Всі споруди покриті справжньою черепицею і це надає двору із газоном та бесідкою якогось особливого шарму. Немов ти знаходишся десь у затишному німецькому обійсті.
– Все, що тут бачиш, зроблено ось цими руками. Останнє, що зробив, побудував баньку та виклав ось цей басейн, – показує в одному із куточків двору басейн, викладений з буту.
– Я думав, що це для якихось рибок, – зізнаюсь в невігластві.
– Для рибочок-русалочок, – сміється Володимир, – приємно після баньки стрибнути у прохолодну воду, то саме для цього він і побудований.
– Так, у тебе такий бюргерський дворик, все під керамічною черепицею. Я думав, що її уже й не випускають?
– А це черепиця іще та… Коли ми з дружиною у 1978 році приїхали працювати у циблівський госпіталь, то отримали в селі квартиру. А я увесь час мріяв жити у власному будинку. І у 1988 році, отримавши земельну ділянку, розпочав будівництво.

Бюргенрський дворик

Бюргенрський дворик

Воно тривало близько 10 років, всі роботи виконував сам. Ти пам’ятаєш той період, коли були гроші, але нічого на них не можна було купити? Тому всі будівельні матеріали діставав за допомогою друзів. Цю черепицю привіз, не знаю звідки, колишній директор спортбази Сергій Шишкін. Довгенько вона лежала в нього без діла, потім її для потреб заводу продтоварів забрав Володимир Куковальський. Нею вкрили кілька складів, але уклали її неправильно, і дах постійно протікав. Дах перекрили шифером, а черепицю я викупив і вкрив цей будинок. Із 1998 року лежить ця черепиця, і які б дощі чи сніги не були, жодної проблеми щодо покрівлі у мене не виникало.
Батьку-офіцеру засиджуватися не давали
– Звідки походить рід Кримців?
– Є таке село Рожни в Броварському районі, так там дуже багато живе людей із прізвищем Кримець. Мій батько також виходець з цього села. Я вважаю, що прізвище таке отримали ті, хто свого часу переселились із Криму. Хоча знаю, що по-турецькому «кримець» означає «курдський бандит».
А народився я на Хмельниччині в місті, яке носить назву Кам’янець-Подільський. Проте прожив там недовго. Батя був офіцером, а за Союзу на одному місці кадровим військовим засиджуватись не давали. Дитинство, про яке я свідомо пам’ятаю, почалось в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Батько навчався там у Артилерійській військовій академії. По завершенні навчання переїхали в Німеччину. Військова частина знаходилась неподалік Лейпцига. Через чотири роки батька перевели в російський Бійськ, потім в Томськ. Саме в Томську я завершив навчання в середній школі та вступив до медичного інституту. Отримав спеціальність лікар-інфекціоніст.
Творчий шлях розпочався у групі «Мартовські коти»

Володимир Кримець та Микола Гриценко під час концерту в НЦК «Зустріч». фото 2016 року

Володимир Кримець та Микола Гриценко під час концерту в НЦК «Зустріч». фото 2016 року

– Що надихнуло взяти до рук гітару?
– Музикою почав займатись іще із шкільних часів. Навчався у музичній школі по класу акордеона та фортепіано. Це був той період, коли мало не вся країна заслуховувалась «бітлами». Пізніми вечорами слухали на коротких хвилях музичні програми зарубіжних радіостанцій, зокрема «Голос Америки». З тих передач ми вперше дізнались і про «Beatles» (Бітлз), і про «Rolling Stones» (Ролінг Стоунс), і про «Blood, Sweat & Tears» (Кров, Піт та Сльози), і про «Deep Purple» (Діп Перпл). Слухали їх пісні, записували слова, підбирали мелодії. Це дало тоді великий поштовх до організації найрізноманітніших груп, ансамблів.
Музикант із захватом розповів, що на той час популярність ВІА (вокально-інструментальних ансамблів) була шаленою. Вони грали і на танцях, і на весіллях, і на шкільних вечорах відпочинку. Тож, полишивши акордеон, він самотужки освоїв гру на бас-гітарі. Як зізнався Володимир, навчитись було неважко, бо у музичній школі його змушували грати у ансамблі народних інструментів на балалайці.
– Перша група, в якій я почав виступати, носила назву «Мартовські коти», потім в інституті організували групу «Прометей». Разом із групою «Аргонавти» брав участь у конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти». До речі, переможцем конкурсу тоді стала іще нікому не відома група «Смерічка».
А вірші почав писати, навчаючись в інституті. Я навіть лекції записував віршами.
З переїздом на Переяславщину музику він не полишив. Познайомився із місцевими музикантами, з деякими з них почав грати на весіллях. Три роки поспіль, починаючи із 1978-го, виступав із сольними концертами у НЦК «Зустріч». Проте, коли йому запропонували посаду заступника начальника госпіталю з організаційно-методичної роботи, музику надовго довелось полишити – просто не вистачало часу. Зате, коли вийшов на пенсію, наново повною мірою віддався своєму захопленню. Знову почав писати багато віршів та класти їх на музику, а відомий у місті музикант Микола Гриценко став аранжувальником його творів. Нині Володимир Кримець із задоволенням виступає на переяславських квартирниках.
Доки ми розмовляли, Володимир кожну подію, яка траплялась у його житті, описував не лише прозою, а і власними віршами.
– Чи є вірш, який повною мірою характеризує твоє життя? – запитую господаря.
– Звичайно є, я його написав другого січня цього року, і називається він «Не корите меня»
Я живу не как все, не по правилам,
Не найду я никак в жизни главного.
На меня обижаются многие,
что шагаю, мол, с ними не в ногу я.
Я живу просто так – как получится,
не хватаясь руками за лучшее,
не стремясь подползать к трону царскому,
добиваясь наград государственных.
Я доволен всем тем, что досталось мне,
не ищу оправданий в чужой вине,
Что себе наварю – то и слопаю,
и вот так вот по жизни и топаю.
Я отбросил условности многие
и своею шагаю дорогою,
просто так, не к пристанищу райскому –
не корите за жизнь разгильдяйскую.
Не пытайтесь советами дельными,
изменить этот мир мой затерянный.
Всё равно мне уже не попасть в струю
во языцех досталось быть притчею.
Розповідаючи про свою родину, музикант зазначив, що із дружиною довго у розводі. Донька Юля пішла шляхом тата й мами – стала лікарем, працює в Києві. Син Богдан обрав шлях діда. Закінчив військове училище і служить в в Українському війську. Пишається Володимир і своїми онуками. Щоправда, на один із його віршів, присвячений онукам свого часу дуже образилась донька.
Дочка приехала – внука припёрла,
детскими криками сыт я по горло.
Быт изменился – пелёнки, игрушки,
уж не придут ни друзья, ни подружки.
Личная жизнь перечёркнута. Точка!
Видно, надолго приехала дочка.
Долгою будет с друзьями разлука,
взглядом печальным гляжу я на внука.
Ну на хрена мне тот плач, те пелёнки:
«Внуки родные, растите в сторонке,
Будьте здоровы, вдали там мужайте,
но ненадолго ко мне приезжайте».
За словами автора, цей вірш був написаний у 2004 році, і Володимиру вартувало немалих зусиль, аби довести доньці його жартівливість.
Володимир розповідає, що пише вірші про все, що бачить чи чує. Улюблені сучасні групи – «Машина времени», «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», «Брати Гадюкіни», DDT, «Акваріум».
– Що очікує в подальшому від життя Доктор Дядя Вова?
– Мені 2 серпня виповнилось 66 років. Якщо ці цифри перевернути, вийде 99. Це та дата, до якої я мрію дожити, причому дожити при здоров’ї. Є у мене такий вірш, який називається просто «Живи»:
Я не знаю, когда я умру,
но ведь это когда-то случится,
я тогда не проснусь поутру,
не услышу я пения птицы.
Не увижу у дома травы,
как в росе лучик солнца искрится,
и всех вас не увижу, увы,
с этим надо покорно смириться.
А пока, если жизнь нам дана,
ты иди через боль и усталость,
что налито, ты выпей до дна,
и живи ты всем тем, что досталось.
Наша жизнь – как подарок любви,
как прекрасный, счастливейший случай.
Посчастливилось – просто живи,
это ценность, и нет её лучше!
– Дякую за розмову, щасливого тобі довголіття – як життєвого так і творчого.
Бесіду вів Володимир Набок

На Київщині вшанували 1001-у річницю “убієнія” святих Бориса і Гліба

6 серпня в день пам’яті благовірних князів Бориса і Гліба особливе вшанування цих, перших на Русі17899_800x600_60839914 святих, відбулося в Борисоглібському храмі  старовинного Переяслава-Хмельницького (Київська область). Як розповів його настоятель православний священик Анатолій Михневич, молодших синів рівноапостольного Володимира Великого тут вшановують щороку і 15 травня на спомин перенесення їх мощів, і на початку серпня. Остання дата для цього храму та його парафіян особлива. Адже відповідно до історичних джерел саме цього числа і на місці цієї культової споруди за наказом Святополка Окаянного, старшого брата святих, було вбито Бориса. І цього року відзначалася вже 1001-а річниця “убієнія”.

За давньою традицією з самого ранку від Троїцької церкви, що в історичній частині міста, до Борисівки з хоругвами, церковними співами вирушив хресний хід, який зібрав близько 50 віруючих. А на святкову божественну літургію зібралося загалом до 150 осіб. Люди приїхали з міста, району, було немало паломників з Києва, в тому числі з деяких монастирів. Проводили відправу, яку очолював архімандрит Антоній, настоятель переяславського Михайлівського монастиря, вісім місцевих священнослужителів.

Отець Анатолій, який сказав, що цього разу людей було дещо менше, ніж у травні, наголосив, що зібрали їх до храму своїми молитвами в першу чергу самі Борис і Гліб.

– Вони дуже великі молитовники перед Богом, – сказав про святих, як про живих, реальних істот, хоч і невидимих. – А їх самопожертва, прощення залишаються прикладом того, що дуже потрібно нашому суспільству і сьогодні.

Після урочистої літургії, як і на всі великі свята, відбулося освячення води у криниці, що на березі річки Альта, обливання цією водою, а також святкова трапеза. Столи накрили на церковному подвір’ї.

Кількість жертв ДТП на Бориспільській окружній збільшилось до семи

ДТП

ДТП

КИЇВ. 6 серпня. УНН. Кількість жертв ДТП на Бориспільській трасі під Києвом, зросла до сімох осіб. Про це в ефірі 112 каналу повідомив спікер Національної поліції у Київській області Микола Жукович, передає УНН.

“Дівчинка була доставлена в лікарню, але станом на ранок вона вже померла”, – сказав він.

(більше…)

На полігоні під Києвом загинув житель Кривого Рогу

4 серпня близько 11 години на військовому полігоні, що в селі Дівички Переяслав-Хмельницького району, один військовослужбовець загинув та п’ятеро зазнали поранень.

Як повідомила прес-служба військової прокуратури Центрального регіону, в той день, відповідно до наказу командира військової частини, проводились тактичні навчання з бойовою стрільбою та тренування з управління вогнем бригадної артилерійської групи.

Під час навчань військовослужбовці здійснили постріл з 120-міліметрового міномету 2С12 «Сані». Міна відхилилася від попередньо визначеної цілі та влучила в окоп, де перебували солдати.

Близько 12 години бригади екстреної медичної допомоги та автомобілі військової частини доставили п’ятьох потерпілих військовослужбовців до реанімаційного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ.

Усі солдати зазнали множинних вогнепальних осколкових поранень. Двоє потерпілих були в дуже тяжкому стані. Одного з них лікарі оперували понад 5 годин.

У той же день усіх солдатів відвезли на подальше лікування у київський військовий шпиталь. Двох найтяжчих пацієнтів забрали реанімобілі шпиталю. Наразі  всі військовослужбовці живі.

Як повідомили в Переяслав-Хмельницькому відділі поліції, потерпіли громадяни: П.Є., 1983 р.н, П.Д., 1976 р.н, Д.О., 1983 р.н., В.В., 1976 р.н., С.М., 1962 р.н.

Відомо, що на місці події загинув житель Кривого Рогу М.А., 1969 р.н.,  водій-гранатометник реактивної артилерийської батареї ВЧ А-3283.

За фактом поранення та загибелі військовослужбовців Збройних сил України військовою прокуратурою Дарницького гарнізону до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 414 КК України.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що під час навчань на полігоні в Дівичках стався вибух артилерійського боєприпасу у результаті чого  один військовослужбовець загинув і ще п’ятеро зазнали поранень.

Інф. «ВП»

Непритомного заробітчанина знайшли біля поля. Життя йому не врятували

швидкаЯк повідомив в.о. заступника головного лікаря Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Богдан Єзерський, на стаціонарному лікуванні перебуває 178 хворих. У реанімаційному – жодного пацієнта. У пологовому відділенні – вісім жінок та п’ятеро немовлят.

У п’ятницю, 4 серпня, у місті біля одного із фермерських полів було виявлено непритомного 26-річного чоловіка, який приїхав до нашого міста на заробітки із Рівненщини. Бригада екстреної допомоги доставила його до реанімаційного відділення, але врятувати йому життя медикам не вдалося. Він помер від сердечної недостатності. За життя молодик страждав від ожиріння 3-го ступеню.

(більше…)

На Київщині легковик збив трьох дівчат

швидкаЗа останні чотири дні на службу екстреної допомоги надійшло 79 екстрених і два безпідставних виклики, повідомив заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької станції ЕМД Микола Шацький. До жителів міста медики виїжджали 79 разів, у села району – 25.

(більше…)

Трейдери скуповують зерно навіть із сажкою

врожай зібрано

врожай зібрано

Цьогоріч маємо неврожай ранніх зернових культур, валовий збір яких на Переяславщині, Київська обл.,  становить 44 тис. т — це удвічі менше торішнього. З огляду на те, що несприятливі погодні умови вплинули не тільки на кількість, а й на якість врожаю ранніх зернових практично по всій Україні, зернотрейдери внесли зміни і в закупівельну політику, зокрема, щодо  приймання пшениці нестандартної.

Так ТОВ СП “Нібулон” з 3 серпня оголосило про закупівлю пшениці фуражної (6 кл), яку в попередні роки приймали тільки на окремих терміналах. Більше того, наразі шість елеваторів цієї компанії  проводить відокремлене приймання пшениці 6 класу зі шкідливою домішкою (сажки, ріжки) за ціною пшениці 6 класу, зменшеною на 50 грн. Для порівняння, у липні 2017 р. ціна на пшеницю фуражну на “Нібулоні” досягала максимальної позначки в 4800 грн/т, а у вересні 2016 року за таке зерно не давали більше 4200 грн/т. А ось за пшеницю 3 класу, яка торік у вересні коштувала не більше 4290 грн/т, нині максимально дають навіть 5210 грн/т. Найбільшого піку це зерно сягнуло у вартості в березні ц.р., коли прогнози на врожай були найгіршими, – 5320 грн/т.

Щодо нинішніх закупівельних цін, то вони, як і зазвичай, встановлюються діючими на тиждень і на різних філіях “Нібулону” дещо різняться. Зокрема, з 3 по 8 серпня на філії “Переяславська” ціни були такими (вказано з ПДВ):

Пшениця 2 клас (гр. А) – 4950 грн/т

Пшениця 3 клас (гр. А) – 4800 грн/т

Пшениця 6 клас – 4380 грн/т

Ячмінь – 4370 грн/т

Кукурудза – 4320 грн/т

Ріпак (без ГМО, вміст глюкоз. до 35 мкрм/г) – 12100 грн/т

Ріпак (без ГМО, вміст глюкоз. понад 35 мкрм/г) – 12000 грн/т

Інф. “ВП” (за інформацією головного сайту компанії “Нібулон”

 


Дизайн: Cliplib