Архив Жовтень, 2017

Нового підвищення тарифу на тепло поки що не буде

Сьогодні, 31 жовтня, Тарас Костін, міський голова Переяслава-Хмельницького (Київська область) провів ІІ пленарне засідання 44 чергової сесії міської ради. Крім інших, було розглянуто питання “про погодження інвестиційної програми “Переяслав-Хмельницьктепломережі” на період з 1 листопада 2017 по 1 жовтня 2018 року”.

Як ми вже повідомляли раніше (“ВП” від 3 та 13 жовтня), 29 вересня ц. р. за клопотанням та обгрунтуванням керівництва тепломережі міськвиконком суттєво збільшив тарифи на теплопостачання як для населення, так і для бюджетних та госпрозрахункових організацій та підприємств міста. Проте тоді члени виконкому не затвердили інвестиційну складову тарифів. 5 % відсотків, що пропонувалися, на їх погляд, було забагато. На виконкомі зазначалося, що по області цей показник у середньому становить 1-1,5 %. Запропонували, щоб питання про рівень інвестиційної складової розглянула чергова сесія міськради.

Петро Ковальчук, керівник тепломережі, як і на виконкомі, запропонував депутатам затвердити інвестиційну складову у розмірі 5 %. Це б дало підприємству за рахунок збільшення тарифів додатково 2 млн. 857 тис. грн. Пояснив, що кошти від інвестиційної складової будуть цільового призначення: на встановлення лічильників тепла у 20 багатоповерхівках, ремонт теплотрас та іншого оснащення.

– Ми запланували оплатити проектні роботи по реконструкції котельні по вул. Б. Хмельницького, 182, – навів як приклад один з інвестиційних проектів. – Туди придбали новий котел. Він готовий для використання і дав би нам реальну економію, але у філії газового господарства вимагають, щоб спочатку було зроблено проект для його встановлення.

У ряду депутатів виникли запитання до керівника. Зокрема, Олена Розовик зазначила, що з інвестиційною програмою, розробленою тепломережею, слід було б спочатку ознайомити жителів міста через місцеві ЗМІ, щоб споживачі послуг мали можливість вносити якісь свої пропозиції до цієї програми. А те, що її, за словами Петра Ковальчука, було розміщено на сайті міської ради і ніхто не відгукнувся, на думку депутата, не можна вважати належним обговоренням. Також в учасників сесійного засідання виникали сумніви і що до того, чи можна змінювати тариф у період, коли опалювальний сезон вже розпочався, та інші. В результаті голосування погодження інвестиційної програми не було підтримано.

“Югенергопромтранс”: Ми й надалі будемо доводити законність нашої діяльності

ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» неодноразово наголошувало на тому, що питання навколо будівництва ТЕЦ має бути вирішене у правовому полі. Наразі тривають судові процеси, під час яких компанія відстоює право на здійснення господарської діяльності на законних підставах. (більше…)

Серед лауреатів премії імені Сікорського є і переяславка

Переяславка Віра Мельник отримує посвідчення лауреата премії імені Михайла Сікорського

13 жовтня з нагоди 94-ї річниці від дня народження Героя України, визначного музейного діяча Михайла Сікорського у педагогічному університеті імені Григорія Сковороди відбувся VI всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». Його відвідали представницькі делегації постійних співорганізаторів – Національної спілки краєзнавців України та Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Цьогоріч уперше в роботі форуму взяла участь делегація громадської ради при Міністерстві культури України. (більше…)

Музиканти грали на базарі, аби зібрати кошти на лікування друга

Андрій Дударь потребує коштів на лікування

23-річний Андрій Дударь, студент 4 курсу Переяслав-Хмельницького педуніверситету (спеціальність “образотворче мистецтво”) потребує негайного лікування. У вересні йому поставили діагноз – лімфома Ходжкіна, злоякісна пухлина правої легені, ІІ  стадія.  Однак хвороба швидко прогресує, і наразі це вже III стадія.

Недуга почалася зі слабкості, постійної втоми, сонливості. Потім з’явилися кашель, температура та свербіж шкіри, які стали приводом для звернення у лікарню.

Ігор Янчук зініціював благодійну акцію

Зараз хлопець перебуває в Інституті онкології в Києві. Першочергово йому призначили чотири сеанси хіміотерапії.

Андрій – єдина дитина в сім’ї. Мати Валентина Івахно – медсестра, працює в київському спорткомплексі. Батько покинув родину, коли  син був ще дитиною. Вітчим працює охоронцем у дитсадку. Грошей на лікування в родині бракує. Тільки на встановлення діагнозу вони вже витратили близько 40 тисяч гривень.

Допомогти хлопцеві вирішили активісти ГО “Джем Толока”. Аби зібрати кошти, влаштували концерт на недільному базарі й виставили на продаж піаніно.

Грає Віталій Ткач

Андрій – це наш друг, творчий, цілеспрямований і дуже добрий хлопець, – каже Ігор Янчук, голова ГО “Джем Толока”. – Навчався, підробляв на будівництві, захоплювався спортом і фотографуванням… І тут рак, у 23 роки. А реалії сьогодення такі: хочеш вижити – шукай гроші.

Ми вивезли на базар піаніно, поставили поблизу автовокзалу і, граючи на ньому з 9 ранку, назбирали 4160 гривень. Також роздали 500 листівок з інформацією про Андрія і проханням про допомогу. Люди зупинялися, слухали, запитували, мало хто був байдужим. Знайшовся і покупець для піаніно. Коли ми тільки планували акцію, інструменту в нас не було. Хотіли його купити, знайшли  оголошення в Інтернеті, яке дала переяславка Маша Гайдук.  Коли вона дізналася, для чого нам піаніно, то просто його подарувала.

До акції долучився київський піаніст і композитор Кирило Костюковський

Серед музикантів, які  взяли участь у акції, був Ігор Янчук, піаніст і виконавець Віталій Ткач із Березані,  київський піаніст і композитор Кирило Костюковський. До організації заходу долучилися Олександр Ментю, Юрій Власов, Роман Стась, Рафаель Шматько. Піаніно безкоштовно перевіз переяславець Юрій Ходаківський.

Всі кошти від продажу піаніно, а також зібрані під час вуличного благодійного концерту будуть передані  Андрію Дударю.

Номер картки “ПриватБанку” 5168 7573 3836 8584 Івахно Валентина Володимирівна (мама Андрія).

Телефон (067) 926-22-70.

Юлія Строчинська

«Через неправильне трактування легіонерства маємо слабкий чемпіонат»

Юрій Кривенко (ліворуч) з братом Романом грає за Дем’янці з 2015 року

В останні кілька років найзапекліша боротьба за всі футбольні нагороди Переяславщини розгортається між двома командами – Демянцями та Гайшином. У 2015-му в чемпіонаті перемогли Демянці, у 2016-му – гайшинці. Цьогоріч знову настала черга демянчан.

Після тріумфального сезону журналіст «Вісника» традиційно взяв інтервю у гравця команди-переможниці. Цього разу поспілкувався з Юрієм Кривенком, 31 рік. Родом він із села Лящівка Чорнобаївського району. До Переяслава переїхав у 2003-му навчатися на факультеті фізвиховання педуніверситету. Згодом залишився тут працювати – на кафедрі спортивних дисциплін, ігор і туризму. У Переяславі тепер і мешкає з дружиною та 11-місячним сином Максимом. (більше…)

Київщина стала сьомим регіоном-учасником всеукраїнського проекту Марини Порошенко із розвитку інклюзивної освіти

Марина Порошенко та Олександр Горган під час підписання меморандуму про співпрацю

14 вересня перша леді України Марина Порошенко та голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган відвідали інклюзивну Бучанську загальноосвітню школу №3. У ході візиту дружина Президента повідомила, що Київщина долучилася до Всеукраїнського проекту із впровадження та розвитку інклюзивного освітнього середовища в Україні. (більше…)

На Переяславщині відзначили дві пам’ятні дати

Покладання квітів до обеліску

27 жовтня, в переддень відзначення 73-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, у приміщенні РДА відбувся мітинг-реквієм. Його учасниками були  керівники райдержадміністрації та районної ради, працівники різних районних служб та установ.

Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх, хто загинув у Другій світовій війні, захищаючи рідну землю, а також героїв нашого часу, учасників військових подій на Донбасі. (більше…)

Дарина Блохин запропонувала реалізувати молодим науковцям важливі проекти

Дарина Блохин уже понад 10 років співпрацює з університетом

19 жовтня у конференц-залі імені Василя Сухомлинського педагогічного університету відбулося засідання круглого столу на тему «Роль української діаспори в розвитку вітчизняної науки» за участі доктора філософії, почесного професора університету з Німеччини Дарини Блохин. (більше…)

Студенти Переяслав-Хмельницького університету багаті на таланти

Як осінь багата на кольори, так і студенти Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Григорія Сковороди – на таланти.  Це довів конкурс «Талант Chаllаnge», який проходив 25 та 26 жовтня в актовій залі вишу. У конкурсі талантів  взяли участь усі факультети університету.

Учасники мали змогу показати свої здібності в різних номінаціях: «Вокал», «Хореографія», «Акторська майстерність», «Поетична майстерність», «Гра на музичних інструментах». (більше…)

ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ПОСТУП УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

25 жовтня в рамках проекту “Відкритий університет” в конференц-залі імені Василя Сухомлинського нашого університету відбувся науковий семінар за участю студентів, аспірантів та викладачів університету під назвою “Євроатлантичний поступ України: сучасний стан та перспективи”. Нашими гостями були кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Олексій Ляшенко та помічник-консультант народного депутата України, випускниця університету Альберта Людвіга (Німеччина), магістрантка нашого університету Даша Романенко. (більше…)

Студенти та викладачі відвідали Національний музей “Меморіал жертв Голодомору” в Києві

Ні війни, голод, ні розрухи не скорили народ наш сильнодухий.

Візьму свічку я тихо в руки і помолюсь за відчайдухих.

 Іноді запитуєш себе: чому скільки страждань випадає на долю українського народу, – богобоязного й миролюбного землероба, який відчайдушно виборює свою свободу і право на гідне життя ??? (більше…)

Через аеропорт «Бориспіль» знову намагалися вивезти живих соколів

Незаконне вивезення трьох соколів за межі України знову попередили працівники Київської митниці ДФС в пункті пропуску «Бориспіль».

Як і в попередніх випадках протягом двох останніх років, протизаконно і в непристосованих умовах вивезти живих соколів намагався наш співвітчизник. Чоловік прямував до Катару і для проходження митного контролю обрав спрощену систему – «зелений коридор». Цим він автоматично засвідчив, що не має предметів, заборонених до переміщення через митний кордон України, або обмежених до переміщення. (більше…)

Виграємо в бориспільців – піднімемося вище

Три очки у двадцять сьомому турі чемпіонату області з футболу «Переяславщина» здобула без боротьби: за календарем мала грати в гостях зі столичною командою «Оболонь-Бровар-2», але та з другого кола припинила участь в турнірі. Тож 3:0 – технічна перемога нашої команди, яка дозволила нашим землякам залишити передостаннє місце в турнірній таблиці. Якщо у наступній грі, 4 листопада, «Переяславщина» переможе вдома бориспільський «Фаворит», то підніметься ще вище – обжене все ту ж «Оболонь». Приходьте вболівати. Початок матчу – о 14.00.

Інф. «ВП»

На Київщині жінка віддала шість тисяч гривень телефонним шахраям

До Переяслав-Хмельницького відділу поліції надійшло повідомлення від жителя міста В.О., 1984 р. н., про те, що о 19 годині до його матері, яка мешкає на вулиці Маяковського, зателефонував невідомий чоловік і повідомив, що її син збив дитину, щоб не доводити справу до суду, потрібно заплатити 6000 гривень

Зі слів заявника, о 19.30 до його матері прийшов чоловік віком приблизно 40-45 років, худої статури, високого зросту, одягнений у коротку куртку темного кольору. Жінка віддала йому 6 тисяч гривень.

За цією справою відкрите карне провадження.

За інформацією Переяслав-Хмельницького відділу поліції

Повернення історичної назви Переяславу зірвало Інтернет, а скільки це коштуватиме переяславцям

26 жовтня на І пленарному засіданні 44 чергової сесії міської ради Переяслава-Хмельницького (Київська область) більшістю голосів було підтримано “Пропозицію повернення місту історичної назви “Переяслав”.

Голосуванню за це передувало тривале обговорення. Так міський голова Тарас Костін, який проводив засідання, зазначив, що висунуто пропозицію було громадською радою Переяслава, місцевим педуніверситетом, рядом інших громадських організацій, установ, звичайних переяславців. Також питання постійно піднімалося на громадських слуханнях. І, оскільки багато хто побоювався витрат, пов’язаних з перейменуванням, економічним відділом міської ради було підраховано, скільки це буде коштувати як для звичайних людей, так і організацій.

Для закладів освіти виготовлення вивісок, штампів та печаток – близько 30 тис. грн.; встановлення оновлених дорожніх знаків з назвою міста на в’їзді до нього – 16,8 тис. грн. Для фізичних осіб підприємців необхідно буде зробити зміни в реєстраційних документах – 160 грн.; для юридичних осіб (організації, підприємства – в місті 399) внесення змін до статутних документів, виготовлення печатки тощо – близько 1 тис. грн.; заміна печаток, штампів в міській раді – близько 20 тис. грн. За словами міського голови, більшість з них вже і без того потребували заміни.

– А от щодо земельних питань, – наголосив, – ніяких змін звичайним переяславцям не потрібно буде вносити до реєстраційних документів. При продажу-купівлі, переоформленні на дітей та інших операціях з нерухомим майном всі зміни будуть вноситися автоматично на підставі рішень про офіційну зміну назви міста. Також ніяких змін людям не потрібно буде вносити до своїх паспортів. Вони будуть вноситися також автоматично за потребою: при заміні документів.

Міський голова підсумував, що побоювання були марними і зміна назви міста не потягне значних затрат. Інша справа, що, як виглядає, більшість переяславців, навіть незалежно від більших чи менших затрат, хотіли б залишити  назву “Переяслав-Хмельницький”. Кілька депутатів міської ради заявили, що проводили опитування людей на своїх дільницях, які підтверджують це. Так Жанна Федорук зазначила, що із опитаних нею виборців за повернення історичної назви – 48, за збереження нинішньої – 207. А найбільш широко свою позицію про збереження теперішньої назви висловив Василь Гайдак.

Як відомо, питання про те, повертати “Переяслав” чи залишити “Переяслав-Хмельницький”, у місті актуальне вже багато років. Депутат нагадав, що у 2000 році в цій же сесійній залі вже приймалося рішення про перейменування. Відповідне подання було до Верховної Ради, але там його заблокували. Переважна більшість його виборців проти перейменування. У тому ж, що питання вже в трете виноситься на сесії міськради, звинуватив міського голову “у протягуванні перейменування”. Сказав, що для такого рішення потрібно проводити загальноміське опитування.

Його колега Юрій Шинкар повідомив, що теж опитував своїх виборців: 20 – за, 80 – проти. Також сказав, що спілкувався з деякими міськими нотаріусами з приводу потреби переоформлення різних документів у разі перейменування міста. За їх словами, крім фінансових затрат, це може потребувати ще й немало часу. Ще нагадав, що у листопаді минулого року на такій же сесії міської ради депутати приймали рішення про порядок опитування жителів міста саме з питання повернення місту історичної назви. Тож запропонував, щоб принаймні було відмінено те рішення, якщо вже вирішили голосувати без цього опитування.

Цих своїх колег підтримала і Віта Гончар. Сказала, що особисто не проти повернення місту історичної назви, та спершу про це слід би запитати громаду. Її виборці у своїй більшості теж були проти зміни теперішньої назви.

З іншого боку, оскільки вирішення питання, що розглядалося, вже занадто затягнулося в часі, деякі і депутати, і громадські активісти, виступали за те, щоб рішення було прийнято вже на цій сесії. Зокрема, Олександр Матвієнко сказав, що історична вага слова “Переяслав” значно більша, ніж багато хто собі уявляє. Цілком можливо, що воно навіть не слов’янського походження, бо зустрічається ще у прадавніх релігійно-філософських творах індуїзму, хоча на санскриті і має дещо інше звучання.

Власне, учасників обговорення, готових виступити на підтримку прийняття рішення, було немало. Тож міський голова поставив питання, що було у порядку денному, на голосування. У підсумку: “за” – 22, “проти” – 2, “утрималися” – 2. Такий результат більшість учасників засідання привітали оплесками.

          В обгрунтуванні прийнятого рішення, крім іншого, зазначено: “Як і тисячу років тому, в сучасних політичних умовах роль Переяслава набуває надважливого значення в усвідомленні українцями свого загальноєвропейського цивілізаційного та національно-державницького вибору. Повернення історичної назви місту Переяслав є сутнісним індикатором національної самосвідомості, самоідентифікації, невід’ємною ознакою державно-територіальної приналежності. В умовах “гібридної” війни Російської Федерації проти України збереження назви Переяслав-Хмельницький означатиме історичну, ідеологічну, ціннісну капітуляцію перед російським імперським неоколоніалізмом як у масштабах нашої малої батьківщини, так і України в цілому. Водночас, повернувши місту його споконвічну назву – “Переяслав” – сучасне покоління виправить історичну несправедливість та відновить свою генетичну пам`ять.

           Переяславцям важливо відійти від заполітизованих та заідеологізованих маркерів радянської доби, адже ми маємо пишатися нашою древньою, цивілізованою європейською історією”.

           Учасники засідання також поговорювали, що у 2000-му довести справу до кінця нібито завадили комуністи, яких було немало у ВР. Висловлювали цілковиту впевненість, що зараз там підтримають їхнє рішення. Варто відмітити і те, що в наступні дні на Переяславщині, якщо судити із соціальних мереж, прийняте рішення не зчинило ніякого особливого ажіотажу, а от за межами нашого краю Інтернет “вибухнув”.

Два дні на Переяславщині проходитимуть командно штабні навчання

Сьогодні, 30 жовтня у Переяслав-Хмельницькому районі розпочались командно-штабні навчання з цивільної оборони, за участі Головного управління по зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення Головного управління ДСНС України у Київській області. Проте, як вони проходили та про підсумки навчань детальніше читайте в наступних номерах газети “Вісник Переяславщини”.

Іван Миколайчук мріяв розбагатіти й накрити столи від Чорториї до Чернівців

На початку жовтня двадцять представників мас-медіа з різних регіонів нашої країни подорожували Чернівецькою областю в рамках проекту «Україна очима редактора», організованого Українським журналістським фондом. Дивовижні краєвиди, музеї, історичні пам’ятки й духовні святині, комплекси відпочинку – ці та інші принади регіону побачили журналісти за три дні.

Вознесенська церква – найдавніший храм області

Отець Роман показує зображення пана Вітольда, знайдене у храмі

Прес-тур розпочався із відвідання селища Лужани Кіцманського району, де розташована найдавніша святиня Буковини – Вознесенська церква. Вона діюча і належить УПЦ Київського патріархату. Зовні це непримітна сіра споруда хатнього типу. Проте всередині церкви збереглися унікальні фрески. Давній храм таїть багато загадок. Одна з них – про точну дату його побудови.

Офіційною датою побудови церкви вважають 1455 рік, – каже настоятель храму отець Роман Палійчук, до слова, чудовий екскурсовод і співрозмовник. – Підставою для цього є збережена в Чернівецькому архіві купча грамота (1421 року), де записано, що литовський боярин Вітольд купив у місцевого поміщика село Лужани. У самій же церкві є портрет-фреска Вітольда, – веде до стіни, де зображений лицар на білому коні, – і древній напис, де зазначено, що він є ктитором (засновником) цього храму. Вчені приблизно порахували роки, які пішли на будівництво, і вивели дату його відкриття.

За словами отця Романа, з 1999 по 2008 роки в церкві проводилися реставраційні роботи, і фахівці знайшли під шаром штукатурки унікальні фрески, виконані у візантійському стилі, характерного для іконопису Київської Русі. Таких більше немає на Західній Україні. Під час робіт відкрилася і невелика ніша, а в ній – намальована ікона. Вона інша, простіша, ніж раніше знайдені фрески, а отже, древніша. Реставратори припустили, що храм могли збудувати в 12 столітті.

Вознесенська церква

Радіовуглецевий аналіз показав, що штукатурка з фрески Вітольда має інший склад і молодша за штукатурку в інших місцях храму. Тобто Вітольд міг отримати право ктиторства разом із купівлею села. Або добудувати якусь частину храму і таким чином вважатися його фундатором, – каже отець Роман.

Обласна рада виділила 100 тисяч гривень на археологічні розкопки на подвір’ї церкви. Було знайдене чотиришарове кладовище, монети різновікових епох, навіть золоті прикраси. Знахідки зберігаються в Чернівецькому музеї.

Якось я мав нагоду поспілкуватися зі старожилами села. Вони розповіли легенду, що на території храму є криниця, де захований церковний посуд. Навіть вказали місце. Я чекав нагоди цю легенду або спростувати, або підтвердити, – каже настоятель. – Вказав це місце археологам. Розкопавши його, вони знайшли древню піч та речі людей, які датуються ІІ-V століттям нашої ери. Тобто поселення тут було значно раніше. Але закінчилися гроші, і розкопки припинилися.

“На гостини до Івана”

Буковина багата на талановитих людей. У селі Чортория Кіцманського району народився актор, сценарист і режисер Іван Миколайчук. Він був кінозіркою 1960-1970-х років. У той час жоден українським фільм не обходився без нього. Найвідоміші: “Тіні забутих предків”, “Сон”, “Білий птах з чорною ознакою”, “Захар Беркут”, “Пропала грамота”, “Вавілон XX”. «Я не знаю більшого національного генія. До нього це був Довженко», – казав про Миколайчука Сергій Параджанов, режисер фільму “Тіні забутих предків”.  Між іншим, ця стрічка увійшла в історію світового кіно як рекордсмен за кількістю нагород на кінофестивалях.

У Чорториї діє музей-садиба Івана Миколайчука

У Чорториї діє музей-садиба Івана Миколайчука. Туди відправляється наша група. Дорогою Петро Кобевко, редактор чернівецької газети “Час”, розповідає цікаві факти.

У рік смерті актора на чорторийському озері вперше оселилися лебеді. З кожним роком птахів стає більше. Востаннє їх нарахували 57. Вода в озері не замерзає, бо з дна б’ють гарячі джерела, то лебеді навіть зимують тут, – зазначає. – Миколайчук мріяв, що колись розбагатіє і зможе накрити столи від свого села до Чернівців. Хотів заставити їх наїдками й напоями, щоб люди могли їсти досхочу. Щороку на день народження актора (15 червня) в Чорториї відбувається фестиваль “На гостини до Івана”. Жителі села зустрічають гостей накритими вздовж дороги столами.

Був шостою дитиною із дванадцяти

У селі піднімаємося на пагорб й бачимо традиційну дерев’яну хатину з парканом. Це реконструкція помешкання родини Миколайчуків, виконана у 1991 році. На подвір’ї є ще одна хата, сучасніша, яку за життя побудував Іван Миколайчук. Сподівався у ній жити як на дачі. Але не встиг. Помер у віці 47 років від раку. Зараз там мешкає його менший брат Юрій. Щойно ми ступили на подвір’я, він сів на мопед і поїхав геть. Худорлявий, має довге сиве волосся й вуса. Він грав у фільмі “Білий птах з чорною ознакою”. Кажуть, міг би стати гарним актором. Але не захотів.

У селі також живе старша сестра Івана Миколайчука – 86-річна Фрозина Василівна. Її син Михайло Грицюк (62 роки) нині опікується музеєм.

Михайло Грицюк знає багато цікавого про свого дядька Івана Миколайчука

У хатині Миколайчуків було дві кімнати й сіни. У одній, більшій, є велика піч, лавки, на стінах повно фотографій: особисті знімки актора й кадри з фільмів. Тут зберігається Іванів капелюх та валіза, з якою їздив до Чернівців на навчання.

Іван народився 15 червня 1941 року, – починає розповідь Михайло Грицюк. – Тато хотів назвати його Хризант або Фрізант, по-сільському. Але народився на Івана, то мусили назвати так. Був шостою дитиною у сім’ї і першою, яка народилася в лікарні, бо до цього, за Румунії, жінки народжували вдома. 23 червня тато позичив у сусіда запряжену кобилою фіру і поїхав у Вашківці, щоб забрати маму Катерину з дитям. А 22 червня вже почалися перші бомбардування. Тож вони добиралися очеретом попри Черемош. Іван святкував цю дату як другий день народження і перший тост жартома підіймав “за Левіцьку кобилу, що живого довезла додому”. Всіх дітей у родині було 12. Мене питають: “А де містилися?”. То чекайте, ще баба була, яка задуху мала, – сміється. – Хоча велика сім’я, але жили пристойно. Іванів дід за Австрії, а потім і тато за Румунії працювали на штриці (залізницяавт.). На державних роботах тоді отримували гарні гроші.

Іван заробив гроші за “Ще не вмерла Україна…”

Це була національно свідома родина, де щиро вірили в Бога, дотримувалися народних звичаїв. Малий Іван знав багато стрілецьких, патріотичних пісень. Але тато  наказував, щоб  не співав перед чужими людьми, бо за таке могли забрати до Сибіру.

У музеї багато фото: особисті знімки актора й кадри з фільмів

У голодному 1947 році заміж йшла старша сестра Івана – Фрозина, моя мати. Прийшли з церкви, гості поїли (на пироги знайшли трохи борошна), а тато каже до Івана: «Ану заспівай про Шевченка». Той заспівав, одну, другу, і гості почали витягувати з кишень копійки. А як заспівав «Ще не вмерла Україна…», людей так за душу взяло, що й рублів не шкодували. Коли тато порахував гроші, то Івану скинули більше,  ніж молодим на весілля, – сміється пан Михайло.

Коли батько дізнався, що Іван вчиться в Чернівцях на актора, взявся за голову. Вважав, що син обрав несерйозну професію, бо артист – то клоун. А коли вже хворому татові (мав рак) показали газету, де було написано, що Івана затвердили на головну роль у фільмі «Тіні забутих предків», сказав: «Сину, то ти – велика людина, якщо про тебе написали в газеті».

Миколайчук ніколи не стидився того, що він із села

Михайло Грицюк каже, що в 1976 році жив у київській квартирі Івана Миколайчука на Березняках. Тоді саме вступив на підготовче відділення столичного вишу. Хоча молодший за дядька на 15 років, був з ним на “ти”, бо той так хотів.

Іван любив мене, бо інші діти не хотіли вчитися, а я вчився. І ми могли знайти спільну мову, – розповідає Михайло Грицюк. – Нікому не допомагав поступати. Казав: “Я можу тебе і в академію записати, але ж свого розуму не дам. Краще штани тобі куплю чи їжу. І то небагато, бо ситий студент не хоче вчитися”.

Мені подобалося, що Іван завжди залишався простим, ніколи не стидився того, що він із села. Він не йшов на компроміс із совістю. Казав: “Можна поступитися в побутових речах. Але в питаннях совісті – ні! Бо підеш на копійку, а виросте на рубля”.

Якось до Івана підійшов перший секретар Чернівецького обкому компартії і запропонував йому користуватися державним автомобілем. Іван каже: “Дякую , але зрозумійте: ви влада, а я актор. Якщо я з вами, то це мені треба оди вам писати. А я цього не хочу. І коли я буду їздити у вашій машині, мені потім буде незручно вас критикувати”.

Михайло Грицюк згадує про дружбу Миколайчука з відомим актором і режисером Леонідом Биковим.

У 1972 році Івана звинуватили в націоналізмі й фактично перестали знімати,  не давати працювати і як режисеру. Він отримував 80 рублів, жили  з Марічкою (дружина актораавт.) дуже скромно. Леонід Биков знав, що допомоги грішми Іван не візьме. А він рибалка був, у Києві на Русанівці жив. Якось приносить таз риби: “Марічко, такий кльов пішов”. Ввечері Марія жарить рибу, ми сидимо з Іваном, а він каже. “Ти подивися на цього Льоню! Якби сам наловив риби, то на ній знак від крючка був. А видно ж, що пішов і купив на базарі”.

У Миколайчуків певний час жила племінниця Івана Олеся, донька його сестри. Мала була, два рочки. Коли приходив Леонід Биков, казала йому: “Льоня, давай будемо перекіцкаться”. А це діалектне «перекидатися». І він дуже сміявся, не міг вимовити цього слова.

Іван і Марічка Миколайчуки не мали власних дітей, але їх всі вважали гарною парою. Марія Миколайчук відома як учасниця вокального тріо “Золоті ключі” (з Ніною Матвієнко і Валентиною Ковальською). Нині мешкає у Києві.

Юлія Строчинська

Фото автора

На Київщині жінку з інфарктом міокарда госпіталізували до облдиспансеру  

На стаціонарному лікуванні перебуває 198 хворих, повідомила заступник головного лікаря Переяславської ЦРЛ Лариса Кузьменчук. У пологовому відділенні – сім жінок і четверо немовлят. У реанімаційному відділенні рятують двох пацієнтів. 89-річна переяславка потрапила туди із хронічною серцевою недостатністю, а 41-річна жителька села Переяславське, яка страждає від цукрового діабету, – із нирковою недостатністю.

У ніч на 28 жовтня до кардіологічного відділення із інфарктом міокарда було доставлену переяславку середніх років. Їй негайно провели тромболізис  (внутрішньовенне або внутрішньоартеріальне введення препаратів, що розчиняють тромб у перші години після появи симптомів) і терміново госпіталізували до обласного кардіологічного диспансеру.

(більше…)

На Київщині дівчина обпеклася в бані

Як повідомив заступник головного лікаря з медичної частини Переяслав-Хмельницької ЕМД Володимир Чирка, за останні чотири дні на службу екстреної медичної допомоги надійшло 93 екстрених і три безпідставні виклики. До переяславців “швидка” виїжджала 70, а до жителів сіл – 26 разів.

У суботу, 28 жовтня, о 3.47 бригаду екстреної допомоги викликали на порятунок чоловіка, 1995 р.н., із Вочкова, який зазнав забійних ран надбрівних дуг під час рубання дров. Цією справою він зайнявся вночі, будучи напідпитку. Від госпіталізації відмовився, тож допомога йому була надана амбулаторно.

(більше…)

Ніч, проведену на вокзалі, згадують як веселу подорож

Перша сторінка, вівторок, 31 жовтня

Потяг «Чернівці – Київ». У купе зі мною їдуть три студентки столичного вишу, які навчаються на економістів. Увесь вечір обговорюємо найкрасивіші місця Чернівців, інтер’єри кафешок, страви, ціни – все, що запам’яталося з подорожі. (більше…)

Андрій Кокотюха: “Я пишу кіноромани, бо для мене книжка і кіно – одне й те саме”

У мене є аж три ваші книги, найбільше подобається “Різник із Городецької” про львівського детектива Клима Кошового, – захоплено хвалиться переяславський поет і краєзнвець Олег Коломієць письменнику Андрію Кокотюсі. У руках тримає його книжку “Червоний”.

У вас ще багато роботи – я написав уже 63 книги, – відповідає гість, підписуючи новенький екземпляр.

26 жовтня у фойє районного будинку культури  в Переяславі (Київська обл.) він проводить автограф-сесію як автор історично-пригодницького роману про командира УПА  Данила Червоного.  Книга вийшла у світ в 2012 році. Цьогоріч 24 вересня відбулася прем’єра однойменного кінофільму, знятого за мотивами твору.

До Переяслава презентувати сучасне українське кіно і своє дітище приїхав автор книги та сценарію фільму Андрій Кокотюха, актор  Ігор Колтовський, який зіграв роль злодія в законі Колі Тайги, та Микола Кравченко, співзасновник видавництва “Нора-друк”, де вийшов тираж згаданого роману. Зустріч організував  відділу культури РДА за підтримки ВО «Свобода».

Захід розділили на два блоки. На 15 годину зібрали працівників публічних та шкільних бібліотек. Вони з цікавістю юрмляться коло столу з книгами, які привіз видавець. Серед них кілька романів Кокотюхи, зокрема і “Червоний”. Його продають по 70 гривень, інші книги – по 80 гривень, новинки видавництва з історії України – 110 грн. Скраю лежать близько десятка “кишенькових”  книжок у м’якій обкладинці по 10 гривень. Микола Кравченко пояснює: така ціна через формат та давнішність видання. Розпродують ті, що надруковані три роки тому. Зауважує, що європейські видавці такі книги взагалі списують на макулатуру. В Україні ж є запит і на уцінену літературу.

Навпроти працівники центральної бібліотеки зробили презентацію творчості гостя під вивіскою “Андрій Кокотюха – представник сучасної української літератури”.

На наших полицях книги цього автора з’явилися років шість тому, – каже Світлана Харіна, директор ЦБС. –  На сьогодні є 15 назв, окремі твори в кількох примірниках. Затребувані його детективи, хоча останні історичні романи теж викликали інтерес. Наші читачі беруть їх охоче. Повертаючи книжку, просять іще щось цього автора.

Між тим, дехто навіть із затятих книголюбів Кокотюху для себе відкрив  тільки недавно. 

 – Чесно кажучи, я досі про нього нічого не знала, – зізнається переяславка Тетяна Палатна, 57 років. – Три дні тому, коли побачила афішу про зустріч, у бібліотеці взяла його роман “Таємне джерело”. Читати тільки почала, поки що подобається: цікава фабула, стиль, мова. Прийшла ось послухати безпосередньо автора.

На зустріч із читачами Андрій Кокотюха відводить хвилин тридцять. Розповідає, як “волонтерив” у міській бібліотеці в Ніжині, де тоді жив, і чому в школярстві хотів стати бібліотекарем.

У ті роки книгарень було повно, а читати нічого. Треба було здати 20 кг макулатури, щоб отримати талончик на право купити “Роксолану” Загребельного. Такі дефіцитні книжки у магазині тримали під замком у засклених шафах. У бібліотеках видавали тільки в читальний зал. Я їх не любив.  Для мене такий контакт із книгою – інтимний процес, коли вдома, під лампою. Тому мріяв про цю професію. Мама відмовила, сказала, що матиму зарплати всього 60 рублів. Але я досі вважаю себе нереалізованим бібліотекарем.

  Наголошує на мотивації, як почав писати ще з 7 років.

Думав, що буде, як я все перечитаю? Вирішив, що мушу писати книги сам. Писав детективи, пригодницькі твори для підлітків, написав п’ять історичних романів. Більше не буду. На це іде багато часу: щоб написати один абзац свого роману мушу перечитати стоси іншої літератури. Зазвичай я пишу роман два місяці. “Червоного” зробив за два з половиною. Найдовше писав “Повний місяць” – аж чотири місяці, саме тоді, коли почався Майдан, я тоді розривався.

Автограф-сесія Кокотюхи

Для мене книжка і кіно – одне й те ж. Більшість написаного мною – кіноромани. Тому я не вважаю себе письменником. Якби в Україні була розвинута індустрія, то писав би тільки для кіно. Я цьому напрямку присвятив 19 років своєї творчості: пишу сценарії для різних телепроектів, екранізацій (А. Кокотюха написав сценарій фільму за романом В. Лиса “Століття Якова” на каналі “1+1” – авт.).

 Якщо книга не придатна для екранізації, вона не повинна писатися. Я бачу те, про що пишу. Буду задоволений, якщо людина за вечір прочитає мій роман, а якщо за три, то  для мене це провал. Нині час – велика розкіш,  і читач не мусить його переводити на мене.

Андрій Кокотюха тішиться подарунку переяславців

Написати щось історичне мені запропонували видавці, коли роман Шкляра “Чорний ворон” видали 300-тисячним тиражем. Мене давила жаба: невже я не зможу написати щось подібне? Так з’явився “Червоний”. Але Шкляра не переплюнути..   

На вечірній сеанс фільму о 18 годині прийшло глядачів більше половини залу. Перед тим Андрій Кокотюха відвідав ще бібліотеку педуніверситету. Звідти повернуся з подарунком – академічне видання викладачів вишу “Енциклопедичний словник символів культури України”. Весь вечір потім цитував з нього окремі рядки, особливо потішався з написаного пафосно про проект “Х-фактор”  та ведучу Оксану Марченко. Каже, що за гороскопом він Скорпіон, тож його жива іронія й  сарказм, властиві характеру .

Сценарист дочекався початку показу фільму “Червоний”, аби його презентувати глядачам. Перед тим 50 хвилин переяславці спілкувалися з народним депутатом від ВО “Свобода” Андрієм Іллєнком.

Валентина БАТРАК

Тимофій Девко обраний головою Дівичківської об’єднаної територіальної громади

Доповідає Тимофій Девко

29 жовтня відбулись вибори голови та депутатів у Дівичківській об’єднаній територіальній громаді, куди входять села Дівички, Ковалин, Єрківці, Стовп’яги, Гречаники, Кавказ та Веселе.
Як повідомила голова територіальної виборчої комісії Віра Крепель, до списків виборців було внесено 4191 особу, участь у голосуванні взяли 2016 виборців, тобто 48 відсотків. (більше…)

Переяславські хореографічні колективи тріумфували на фестивалі “Осінні “Зоряні Мости”

Старша група акробатично-хореографічної студії “Фантазія” із номером “Запали вогонь”

14 жовтня в колонній залі Київської міської держадміністрації відбувся 84-й Всеукраїнський конкурс-фестиваль для дітей та молоді “Осінні “Зоряні мости”. Він зібрав учасників із Київської, Вінницької, Кіровоградської, Рівненської, Миколаївської, Полтавської і Тернопільської областей.

За перемогу змагалися й колективи Переяслав-Хмельницького будинку художньої творчості: акробатично-хореографічна студія “Фантазія” (керівник Тетяна Ковшун) і хореографічна студія “Перлина” (керівник Ірина Марченко). Загалом на конкурс поїхали 68 юних переяславців.

Наші  танцівники були неперевершеними. Молодша група  “Фантазії” (вік учасників 9-11 років) здобула гран-прі в номінації “сучасна хореографія” із номером “Джаз”. Гран-прі отримала і старша група студії (12-14 років) із композицією  “Запали вогонь”. Їхній талант відзначили  члени журі, зокрема, Ольга Королевич, хореограф, балетмейстер, викладач народної хореографії, яка навчалася в хореографічній школі в Канаді і певний час працювала за кордоном.

Вихованці студії “Перлина” з номером “Енерджайзери”

Молодша група “Перлини” (вік учасників 5-8 років) із номером “Енерджайзери” завоювала друге місце в номінації “естрадна хореографія”, а старші вихованці студії (12-14 років) із танцем “Ангели”  вибороли перше місце в номінації “сучасна хореографія”.

Виступи конкурсантів оцінювало професійне журі, в якому головувала Народна артистка України, доцент Київського університету культури і мистецтв, співачка  Алла Попова.

Кожен зі чотирьох колективів нагородили сертифікатом на знижку на 1000 євро для літнього відпочинку в болгарському місті Кітен (повна вартість путівки на одного – 220 євро). Кожен учасник отримав диплом, а  їхніх керівників привітали квітами.

Юлія Строчинська

Артисти Переяславщини здобули найбільше нагород на конкурсі мистецтв у Вінниці

Артисти-вокалісти РБК тріумфували на конкурсі

21-22 жовтня на базі Вінницького педагогічного університету імені Коцюбинського відбувся IV Всеукраїнський багатожанровий конкурс мистецтв «Єднаємо серця». У заході взяли участь солісти та колективи з Київської, Одеської, Черкаської, Житомирської, Тернопільської, Харківської та інших областей. Протягом двох днів учасники представили близько 200 номерів.

За нагороди конкурсу змагалися і артисти Переяслав-Хмельницького районного будинку культури (жанри: хореографія і вокал).

– У нас була найчисельніша команда, – зазначає Анна Скляренко, начальник відділу культури РДА, яка супроводжувала учасників. – Усі артисти РБК, які підготували 13 конкурсних номерів, у підсумку стали призерами. На такий успіх ми, чесно кажучи, й не сподівалися.

У перший день змагань артисти Переяславщини здобули п’ять нагород у хореографії. Анна Танана, керівник танцювального колективу “Фаворит”, виступала в номінаціях “танці народів світу” та “сучасна хореографія” (старша вікова категорія) й здобула відповідно 1 і 2 місця. А її учениця Олександра Хаснаш (11 років) стала другою в номінації “сучасна хореографія”.

Перше місце і в представників бального танцю – Валерії Біденко і Ярослава Потупи, яких підготував тренер Олександр Яночок.

Танцювальний колектив “Reverance”

Танцювальний колектив “Reverance” із Великої Каратулі здобув другу нагороду в номінації “стилізована народна хореографія” (вікова категорія 13-17 років). А їхній керівник Владислава Девко із сольною програмою (старша група) стала третьою.

У другий конкурсний день змагалися вокалісти. На вінницькій сцені тріумфував 18-річний Андрій Мосієнко зі Студеників, який нині навчається в Академії мистецтв України. Перемогу виконавцю приніс твір “Арія Містера Ікс”. Журі конкурсу було в захопленні від його голосу і не шкодувало похвали.

Перше місце в номінації “естрадний вокал” здобула 14-річна Діана Дяченко із Цибель (категорія 14-17 років) із піснею “Кришталеві роси”. Її перемога була найвагомішою, адже вона змагалася у найчисельнішій групі й конкурувала зі значно старшими виконавцями. До конкурсу дівчину підготувала викладач Лідія Ющишина.

У категорії “колективи” 1 місце здобув гурт “Дівчата” районного будинку культури (Оксана Ковальчук (вона й керівник колективу), Юлія Ковалівська, Тетяна Чайка).

Дуже потужно виступили наші співачки в категорії “естрадний спів” (старша група) і не залишили шансів конкурентам. Учасниці гурту “Дівчата” Оксана Ковальчук і Юлія Ковалівська здобули відповідно 1 і 3 місця. А другою тут була Ірина Пагер із Цибель. Також Оксана Ковальчук і Юлія Ковалівська, заспівавши в дуеті пісню “Роман” гурту “НеАнгели”, стали переможцями категорії “малі форми”.

До слова, виступи конкурсантів оцінювало професійне журі, в якому головував випускник НМАУ ім. П. Чайковського, піаніст-віртуоз, аранжувальник компанії “STAR-media” – Ярослав Ярмак. У суддях був і суперфіналіст вокального шоу “Х-актор” Богдан Совик.

Переможцям-вокалістам подарували сертифікати з 50% знижкою на запис пісні на київській студії «LordMusic». За призові місця вручили навушники, селфі-палиці та солодощі.

Відділ культури РДА висловлює вдячність за допомогу в організації поїздки голові Переяслав-Хмельницької районної організації Аграрної партії України Юрію Павлушку та фермеру Володимиру Яремі.

Юлія Строчинська

У виконкомі поповнення, у депутатів втрата

26 жовтня Тарас Костін, міський голова Переяслава-Хмельницького (Київська область) провів І пленарне засідання чергової сесії міської ради. Були прийняті рішення про зміни у складах органів місцевого самоврядування. За поданням міського голови до складу виконкому введено начальника міського ВУКГ Сергія Бута. Керівник цієї важливої для життедіяльності міста організації традиційно входить до виконавчого комітету.

Достроково припинено повноваження депутата міської ради Наталії Закірко, обраної від політичної партії ВО “Свобода”. Заяву про складання депутатських повноважень через сімейні обставини вона подала до міськради 13 жовтня ц. р.

ІІ пленарне 44 сесії міськради — у вівторок

Переяслав-Хмельницька міська рада повідомляє, що ІІ пленарне засідання чергової сорок четвертої сесії сьомого скликання відбудеться 31 жовтня 2017року в залі засідань міської ради.Початок пленарного засідання — о 10.00.

Повідомляється на сайті міськради.

У Києві п`яна мати кинула 9-місячного сина біля метро

На центральному залізничному вокзалі Києва, на східцях біля метро Вокзальна, вночі 26 жовтня перехожі підібрали 9-місячного хлопчика, якого покинула п’яна мати.

Про це повідомляє столична поліція.

Небайдужі громадяни, які підібрали немовля і принесли до поліцейського відділку, розповіли, що перед цим бачили на площі Вокзальній жінку з дитиною в одній руці та пляшкою пива – у другій.

Правоохоронці знайшли 25-річну матір за півтори години.

Жінка розповіла, що приїхала до Києва з Херсонської області, а дитина заважала їй відпочивати та вживати алкогольні напої.

“Декомунізація” Переяслава: Чи дасть стародавнє місто старт дерусифікації України

Декомунізація – лише один з етапів дерусифікації, яку неможливо завершити, не викорінивши інші міфи “русского міра” про Україну.

Учора на Київщині сталася знакова подія: депутати міської ради Переяслава-Хмельницького проголосували за повернення місту історичної назви – Переяслав. Тепер Київську облраду проситимуть про внесення до Верховної Ради подання про перейменування. Верховна Рада має ексклюзивне право на зміни топонімічних назв. І все йде до того, що дане рішення все ж таки буде ухвалене.

Чому ініціатива депутатів Переяслава вкрай важлива? Повернення їх місту початкової назви символізуватиме початок нового етапу дерусифікації України, який полягає у більш глибинній “зачистці” української історії і географії від міфів, які протягом сторіч нам нав’язувала російська імперська і комуністична неоімперська пропаганда.

(більше…)