Архив Листопад 16th, 2017

В Циблях освятили храм Святого Іллі

Сьогодні, 16 листопада, до села завітало чимало святих отців. Тут відбулась святкова літургія та освячення храму. Його провів священник Московського патріархату, митрополит Бориспільський та Броварський Антоній. Відправляти службу допомагали: Благочинний Переяслав-Хмельницького району Архімандрит Ніл та місцеве духовенство. По завершенні літургії відбулось причастя жителів села та вручення церковних відзнак меценатам, які допомагали настоятелю храму отцю Стефану в будівництві.

Під час святкової літургії

Під час святкової літургії

Під час святкової літургії

Приведення до причастя

Вручення церковних відзнак

Вручення церковних відзнак

Відмінили сьогоднішній концерт у РБК

ВІДМІНИЛИ анонсований на 16 листопада концерт за участю народного артиста України Вадима Крищенка в РБК.

На київській Бесарабці не можна дихати!

більше машин — брудніше повітря

У Держспоживслужбі назвали точки, де найбрудніше повітря в столиці.

Станом на 15 листопада найбільше скупчення шкідливих речовин спостерігається тут:

– важкі речовини – 1,33 ГДК с.д. на пл. Бесарабській;

– оксид вуглецю – 1.16 – 1,33 ГДК с.д. на пл. Бесарабській, пл. Деміївська, пр. Оболонський, 14;

– діоксид азоту – 2,75-3,55 ГДК с.д. вул. Попудренка, 50, пл. Бесарабська, пл. Деміївська, пр. Оболонський, 14, бул. Л.Українки, 29, вул. Довженка, 8; — повідомляє Соцпопртал 

Джерела забруднення — автомобільні гази та викиди

Кардіохірурги з інституту Амосова  переїхали працювати в районну лікарню

Обстеження УЗД і консультації проводилися водночас

Проте не всі, тільки на один день і в рамках науково-практичної конференції “Зупинити епідемію серцево-судинних катастроф”

Провідні фахівці Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова сьогодні упродовж дня працювали в районній лікарні Переяслава, що на Київщині.

Столичні медики прибули в райцентр зі своїм обладнанням: кардіографи, УЗД та інше спеціальне устаткування, якого не мають  лікарі в регіонах. Одночасно в п’яти кабінетах лікарі з інституту Амосова проводили консультації та діагностичне обстеження відвідувачів.

У роботі виїзної бригади брали участь і лікарі-педіатри, діток на кардіологічне обстеження приймали поза чергою. Прийом пацієнтів київські та переяславські кардіологи проводили спільно, передусім за попереднім записом.

Водночас в актовій залі ЦРЛ практикуючі лікарі-хірурги, наукові співробітники інституту – Костянтин Руденко, Сергій Руденко, Микола Бойко та інші – для медпрацівників (кардіологів, сімейних лікарів) з лікарень усіх районів Лівобережного госпітального округу провели цикл лекцій з вузькопрофільних медичних тем. Зокрема, говорили про сучасні методики профілактики, раннього діагностування  та надання допомоги хворим кардіологічного профілю.  Аналізували стан диспансеризації, локальні протоколи лікування та ніші проблеми в наданні допомоги пацієнтам із серцево-судинними  захворюваннями.

Акцію організували спільно Інститут Амосова, Асоціація серцево-судинних хірургів України за підтримки департаменту охорони здоров’я Київської ОДА.

Валентина БАТРАК

На Київщині невідомі чоловіки згвалтували поліцейського

Акт насильства трапився на вул. Івана Франко в місті Васильків Київської області. Двоє чоловік запросили до себе до дому гостя та згвалтували його.

Про подію повідомляє на своїй сторінці уFacebook журналіст Володимир Бойко 15 листопада.

Відомо, що 24-річний постраждалий є співробітником Державної служби охорони. Ввечері 15 листопада він познайомився з двома чоловіками, які запропонували йому разом випити. Всі разом вони пішли до будинку одного з гвалтівників.

Після розпивання алкоголю у чоловіків виникла сварка. Згодом сварка переросла в бійку. Після побиття чоловіка роздягли та згвалтували.

Правоохоронці з`ясовують особи злочинців.

Щоб сфотографуватися з лебедями переяславці кидають їм хліб

У Переяславі-Хмельницькому (Київська область) на Альті, що протікає у середмісті, вже давно оселилася пара білосніжних лебедів. І схоже, що і городяни, і дикі птахи поступово все більше звикають один до одного.

Зараз, коли похолодало і поверхня річки очистилася від водоростів та опалого листя, плавати птахам стало вільніше. Нерідко вони підпливають до містка, що перетинає річку в районі міського стадіону. Немало перехожих, особливо з малими дітьми, зупиняються, щоб помилуватися лебедями. Дехто кидає їм у воду шматочки хліба. Тоді красиві птахи підпливають ближче і дозволяють сфотографувати себе у якнайкращому ракурсі. Дехто умудряється навіть зробити популярне нині селфі.

Зерновий хліб від місцевого виробника

Сьогодні, 16 листопада, у Переяславі-Хмельницькому (Київська область) стартували продажі нового виду хліба від місцевого хлібозаводу “Миза”. Новинки виробництва – зерновий хліб – перш за все завезли до фірмових магазинів “Молпродукт”. У тому, що біля “Даринку” на вул. Шкільній, продавець Ніна Слюсар (50 років) пару свіжовипечених хлібинок виставила на прилавку на найвидніше місце. Крім того, одну хлібину розрізала на невеликі шматочки на пробу відвідувачам магазину.

Літня жінка Любов Пастухова з села Мазінки на пропозицію скуштувати взяла шматочок. Сказала, що гарний, “такий як моя баба пекла”.

На Київщині ракетникам-артилеристам освятять храм

19 листопада у військовій частині ракетників-артилеристів, що поблизу села Дівички (Київська область), відбудеться освячення православного храму святителя Миколая, повідомив капелан цієї в/ч переяславський священик Дмитро Волошин (35 років).

Загалом то цьому храму немало років. Проте після призначення сюди вперше капелана, відбулося оновлення культової споруди, її престолу. Початок події заплановано на 10-ту ранку. Очікується приїзд митрополита Черкаського і Чигиринського УПЦ КП Іоанна.

На Київщині у церкві Єфрема Переяславського молилися за дітей-сиріт

12 листопада парафіяни Переяслав-Хмельницької (Київська область) церкви преподобного Єфрема Переяславського (на території ЦРЛ) приєдналися до всеукраїнського “Дня молитви за сиріт”. Як повідомив настоятель парафії священик Дмитро Волошин (35 років), щорічний молебень відбувся після традиційної недільної літургії. Зазначив, що проблема сирітства у країні досить гостра, у зв’язку з військовими подіями на Сході вона лише поглибилася.

Допомога дітям-сиротам може бути різна, в тому числі і духовна. Віруючі молитовно просили Бога про захист, благословення та щасливі родини для всіх дітей-сиріт, а також про Божу ласку для тих, хто приймає та виховує їх у своїх сім’ях. Бог є Батьком кожної дитини-сироти, і Син Божий зійшов на Землю, щоб всі сироти були всиновлені Небесним Отцем.

До заходу приєдналися начальник відділу у справах дітей міської ради Катерина Лой та юні вихованці будинку художньої творчості. Останні зробили невеликий концерт на подвір’ї лікарні біля приміщення церкви. Хоч накрапав дощ, людей тут зібралося доволі багато. Всіх пригощали чаєм та солодощами.

 

18 листопада в РБК відзначатимуть День Біблії

18 листопада о 16:00 у рамках святкування 500 років реформації в Європі, християни Переяслава-Хмельницького відзначатимуть День Біблії – важливе християнське свято, яке нагадує нам про важливість і цінність Книги Книг у нашому житті.

В програмі:
– Спеціальний гість-спікер;
– Пісні;
– мультфільм для дітей від “Суперкниги”;
– можливість отримати Книгу книг у подарунок кожному охочому.

Вхід вільний!
https://r500.ua/

Ось деякі цікаві факти про Біблію:

З грецької мови слово “бібліа” перекладається як “збірка книг”.

Біблія поділяється на Старий і Новий заповіти, які складають 66 книг: 39 книг Старого і 27 книг Нового заповіту.

Біблія писалась на протязі 1600 років: з 1500 року до Різдва Христового по 1 століття після Різдва. По часу написання це найдовша книга у світі.

Біблія писалась 40 авторами на протязі 60 поколінь. Її писали серйозні люди, серед яких були воєначальник Ісус Навин, керманич ізраїльського народу Мойсей, виночерпій Неємія, царі Давид і Соломон, митник Матвей, лікар Лука, пастух Амос, рибалки Петро і Іван, раввин Павло. Це різні люди, які жили у різні часи, мали різне соціальне положення, освіту і культурні традиції.

Біблія писалася у різних місцях: у подорожах, рабстві, в інших країнах, тюрмах і гоніннях.

Вона писалась у різних емоційних станах і настроях.

Біблія написана на 3-х мовах: івриті, арамейській і грецькій.

Біблія писалась на 3-х континентах: в Азії, Африці і Європі.

Маса людей загинула за те, щоб донести її до нас.

Незважаючи на популярність і повагу до неї, Біблія є найбільш переслідуваною книгою у світі. Щоденний тираж Біблії складає біля 33 000 екземплярів.

Вона перекладена на 2300 мов, причому без різночитань, викликаних перекладом.

Біблія вражає різноманітністю літературних жанрів – історичні хроніки (Книги Царств, Хронік), лірика, поезія (Псалтир, Пісня пісень Соломона), притчі (Притчі, Еклезіаст), біографія (Євангелія), щоденники (Дії апостолів), пророцтва (книги пророків), закони (Книга Левит, Числа), алегорія (Об’явлення). Незважаючи на все перераховане вище, книги Біблії не суперечать, а доповнюють одна одну. Біблія – абсолютно цілісна книга, доступна для розуміння кожній людині.

Як християни, ми повинні розуміти, що єдиним справжнім автором Біблії є Бог. Він сотворив її Своїм Духом, тому вона є насамперед Божим Словом, Його волею, записаною Ним Самим через людей. Як ми повинні ставитися до Божого Слова? Сьогодні є багато можливостей пізнавати Його через Біблію. Що нам потрібно робити?

1. (Луки 11:28) Слухати Слово від людей. Коли ми слухаємо Писання, воно наставляє нас на праведний шлях і приводить до віри.

2. (1 Тим. 4:13) Читати Писання, це виводить людину із пітьми.

3. (Дії 17:11) Вивчати Біблію, щоб знати її, і ніхто не міг би розказати нам іншого. Біблія сама розкаже все: як вибирати супутників життя, як ставитися до старших, до грошей, до життя в цілому, як вирішувати конфлікти, як чинити у різних ситуаціях.

4. (Пс. 1:2) Роздумувати над Словом вдень і вночі. Думай над тим, щоб твоє життя не ганьбило і не зневажало Слово Боже.

5. (Івана 5:39) Досліджувати Боже Слово, щоб не упустити головного, як це зробили юдеї, не дослідивши до кінця і не зустрівши Христа як Месію.

6. (Об’явл. 1:3) Дотримуватися Слова. Коли Ірод почув про народження Ісуса, то підняв на ноги всіх знаючих людей і ті сказали йому, Хто це і де це відбудеться, але самі туди не пішли. Для нас важливо не бути такими. Краще не пізнати правди, ніж пізнати її і відійти. Дотримуватися Писання – це йти за Христом, щоб дійти туди, куди йдемо, побачити Того, Кого прагнемо, і приготуватися до вічності. (Повт. Закону 30:10-16) Ми повинні практично відноситись до Писання, любити Господа, знати і виконувати Його заповіді, жити так, щоб Бог звеличувався у нашому житті.

У Переяславі-Хмельницькому триває фестиваль військово-патріотичного кіно 

У жовтні в Переяславі-Хмельницькому стартував фестиваль військово-патріотичного кіно. Глядачам був представлений цикл документальних фільмів під назвою “Позивний Зеніт”. Він має 5 серій. Його створили із роликів, знятих військовими на передовій. Більшість авторів відео — службовці зведеного загону Повітряних сил, які утримували висоту “Зеніт”.

Фільм розповідає, як жили і воювали бійці-добровольці Зведеного загону Повітряних Сил, які утримували позиції між Авдіївкою і Донецьким аеропортом. Вони викликали вогонь на себе, аби полегшити становище “кіборгів”. Кінострічка побудована на реальних подіях. Використані відео, які знімали самі військовослужбовці. Герої фільму розповідають про життя в окопах, побратимів, яких вже нема, про ворога, людяність, Мінські домовленості і про те, що доводиться переживати під час обстрілів.

Творцями фільму-хроніки є київські режисерки Анна Мартиненко та Тетяна Кулаковська.

Переглянути представлені стрічки вже мали змогу учні загальноосвітніх шкіл Переяслава-Хмельницького. А 14 листопада до кінотеатру «3D» завітали студенти  педагогічного університету  разом зі своїми кураторами та  заступником міського голови Валентиною Губенко.

Звертаючись до присутніх, Валентина Валеріївна акцентувала увагу на тому, як перегляд патріотичних фільмів змінює світогляд, і ми інакше починаємо оцінювати такі  буденні поняття, як спокій, мирне життя, впевненість у завтрашньому дні.

Цикл фільмів «Позивний Зеніт» розрахований на аудиторію без обмеження віку, тож запрошуємо до перегляду усіх охочих.

Хто був першим студентом у вашій сім’ї?

Завтра у всьому світі, зокрема, і в Україні, відзначають День студента. Мабуть, для багатьох період студентства – один із найзахоплюючіших у житті. Але не слід забувати, що передусім він призначений для здобуття знань, а не для різноманітних розваг. Диплом про вищу освіту все ж неабияк допомагає у дорослому житті. Як з цим у родинах переяславців, цікавилися журналісти «Вісника». (більше…)

Ми не знаємо наших читачів, бо їх щонайменше – десять тисяч

Перша сторінка, п’ятниця, 17 листопада

«Ми не знаємо наших читачів», – сказала моя колега Валя Батрак, побачивши величезний кущ хризантем, який стояв у відрі в конференц-залі нашого офісу.

Його подарувала наша читачка. Вона привезла це диво на велосипеді, насилу винесла на другий поверх. «Це вам – королева осені». Невідомо, як читачку звуть і скільки їй років. Ця жінка сказала, що читає «Вісник» довгий час і вважає його найкращою газетою. «У Переяславі», – закінчила я її речення. «Не тільки», – відповіла читачка і пішла. (більше…)

Олеся Ташлякович «згоріла» за добу

Олеся Ташлякович

Олеся Ташлякович, 19 років, студентка третього курсу факультету педагогіки і психології Переяслав-Хмельницького педуніверситету (Київська область), померла від менінгіту.

Як розповідають її знайомі, на минулих вихідних вона їздила додому на Рівненщину. Повернулась у понеділок, хвороба почалась раптово з високої температури, дівчина скаржилась на сильний головний біль. У вівторок, 14 листопада, о 12.47 викликали екстрену медичну допомогу. Як повідомив Володимир Чирка, заступник головного лікаря станції ЕМД, бригада виїжджала до хворої, лікарі надали невідкладну допомогу, запропонували госпіталізацію. Але дівчина відмовилась. Стан її однак різко погіршився, і о 17.10 друзі доставили її до лікарні. О 19.35 Олеся померла в реанімаційному відділенні ЦРЛ. У неї була блискавична форма менінгіту. Лікарі були безсилі. (більше…)

Огляд новин ТРК “Альта” за 15 листопада (ВІДЕО)

Огляд новин ТРК “Альта” за 15 листопада (місто Переяслав, Київська область).

В Україні 25 грудня буде вихідним

Верховна Рада схвалила законопроект про оголошення вихідним 25-го грудня, коли відзначається Різдво Христове за григоріанським календарем, повідомило Радіо Свобода 16 листопада.

За схвалення законопроекту № 5496 проголосували 238 народних депутатів за мінімально необхідних 226.

Документом також скасовано святковий день 2 травня, святковим днем вважається 1 травня – День праці.

В Україні вихідним є 7 січня, коли відзначають Різдво Христове за юліанським календарем (святкують Українська, Російська, Грузинська, Сербська, і Польська Єрусалимська православні церкви, а також Греко-католицька церква в Україні). Водночас католицьке Різдво, яке відзначають не лише римо-католики, але й протестанти і представники низки помісних православних церков 25 грудня, є в Україні робочим днем.

Ідея «оптимізувати» святкування Різдва в Україні не є новою, серед депутатів і громадськості також висловлювалась пропозиція про відмову від святкування релігійних свят за старим юліанським календарем і перейти на чинний – григоріанський.

Відбудуться громадські слухання щодо міського бюджету

Відповідно до рішення Переяслав-Хмельницької міської ради від 31.10.2017 № 79/2-44-VII «Про проведення громадських слухань із обговорення проекту бюджету міста Переяслава-Хмельницького на 2018 рік» та  розпорядження міського голови від 06.11.2017 № 208/7-09 «Про проведення громадських слухань щодо обговорення проекту бюджету міста Переяслава-Хмельницького на 2018 рік» повідомляємо, що 23 листопада о 15 годині у залі засідань міської ради відбудуться відповідні загальноміські слухання. (більше…)

Вибори в Студениківській громаді. Утворено округи

постанова 6

додаток до постанови про округи

Жительку Переяслава-Хмельницького побив співмешканець

249 хворих перебувають у стаціонарних відділеннях Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, повідомила заступник головного лікаря Лариса Кузьменчук. У пологовому – 6 жінок і двоє дітей.

У реанімаційному відділенні наразі двоє пацієнтів: 79-річна жителька міста, у якої діагностували гостре порушення мозкового кровообігу, та 43-річна переяславка, яка хворіє на тяжку форму цукрового діабету та печінково-ниркову недостатність.

14 листопада близько 16 години бригада екстреної медичної допомоги доправила до хірургічного відділення ЦРЛ жительку міста, 1983 р.н. Її побив співмешканець. У потерпілої діагностували закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, перелом кісток носа, травму живота.

Записала Юлія Строчинська

Житель Черкас потрапив у ДТП на Переяславщині

13 листопада близько 17.40 зіткнулися два автомобілі на трасі Київ – Дніпро (поблизу села Єрківці Переяслав-Хмельницького району). У результаті ДТП постраждали двоє чоловіків, повідомив заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької станції ЕМД Володимир Чирка.

Медики надали допомогу 36-річному жителю Борисполя, який зазнав легких тілесних ушкоджень. Від подальшої госпіталізації чоловік відмовився. А 46-річного мешканця Черкас доправили до хірургії Переяслав-Хмельницької ЦРЛ. У нього – травма грудної клітки, закриті переломи 5, 6 і 7 ребер зліва, закритий перелом лівого стегна.

Записала Юлія Строчинська

На Київщині чоловіка травмував рідний брат

Як повідомив заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької станції ЕМД Володимир Чирка, з 13 по 16 листопада на службу “103” надійшло 98 викликів, з яких один був невідкладний і один – безпідставний. До переяславців медики виїжджали 75 разів, у села району – 23.

13 листопада о 8.50 бригаду екстреної допомоги викликали до жителя міста, якого побив рідний брат. У чоловіка діагностували забій ребер, параорбітальну гематому правого ока. Від госпіталізації потерпілий відмовився.

Цього ж дня близько 19 години  медики надавали допомогу жителю міста, 1978 р. н., якого теж побив брат. Потерпілий зазнав черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Його ушпиталили до ЦРЛ.

Записала Юлія Строчинська

Правоохоронці виявили наркотики у двох неповнолітніх мешканців Переяслава-Хмельницького

8 листопада поблизу магазину “Любимий” у Переяславі-Хмельницький правоохоронці зупинили жителя міста А.О., 2001 р. н., який добровільно віддав їм паперовий згорток із наркотичною речовиною – канабісом, вагою близько 5 грамів. Пояснив, що це для власного вживання.

9 листопада в місті біля річки Трубіж (у районі стадіону ЦПТО) поліцейські зупинили громадянина Б.Р., 2001 р. н., і виявили в кишені його куртки суху речовину рослинного походження, схожу на коноплі, вагою близько 10 грамів.

За інформацією Переяслав-Хмельницького відділу поліції

 “Я звідти ще не повернулася”. Медсестра Тетяна Сушко місяць працювала добровольцем на Луганщині

у цивільній лікарні допомагали і військовим

Жителька Дівичок, що на Київщині, Тетяна Сушко (43 роки) (ліворуч) у кінці жовтня повернулася зі Станиці Луганської, що на кордоні лінії розмежування в зоні АТО. Упродовж місяця вона працювала медсестрою-волонтером у місцевій лікарні у складі чергової ротації Першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ). Про цю роботу і своє її бачення війни Тетяна Володимирівна розповіла, завітавши минулого тижня на наше запрошення до редакції.

“Зять із Москви сказав, що мною пишається”

— Мені ще важко про це говорити, згадувати –  досі нікому із друзів та  рідних не розповідала, як там. А мама навіть не

жовтнева ротація медиків

знає, де я була. Їй 77 років, з півроку вже не ходить, то не хотіла її тривожити. Вона живе разом із дочкою у Циблях – я звідти. Війна все змінила в нашій родині. Нас у сім’ї шестеро: брат у Кременчуці, дві сестри – в Росії, ще одна – в Єнакієвому, живе там років тридцять. З нею я не спілкуюся з червня 2014 року. Вона тоді приїжджала до мами на гостину, ми сильно посперечалися, на високих інтонаціях. Сестра  доводила, що Донбас весь час годував Київ, що російських військових у них немає, лише місцеві ополченці, а все затіяла “ваша украинская армия”. Моїх слів  про єдність України як держави, яка їй дала все в житті, вона не чула.

Мій старший син Антон, йому 25 років, на той час навчався на п’ятому курсі в Донбаській металургійні академії. Мав уже захищати диплом, але на початку війни його відразу ж виключили з академії, бо мав прописку нашу, дівичківську.  Він весь час займався спортом, тож вступив у Переяславі до педуніверситету, де до нього поставилися з розумінням.

Сестри з Москви та Санкт-Петербурга до нас перестали їздити: бояться, що їх тут арештують. Кликали переїжджати з мамою до них. Проте я їжджу лише в гості – останні два роки, ось у серпні була в Пітері. Дуже гарно приймали, влаштували вдома український вечір. На вулицях я говорила рідною мовою. Було кілька разів, що перехожі підходили, питали, чи я з України і просили пробачення за війну, кажуть, що вони її не хочуть, це агресія їхньої влади, а не народу.

Коли я була в ротації, сестри з Росії щодня мені слали смс, морально підтримували. Зять із Москви, теж медик, сказав, що він мною пишається.

“Мої почуття як матері рвалися навпіл”

– Я сім років працюю медсестрою неврологічного відділення у циблівському госпіталі. Багато бачила скалічених на війні хлопців, декому всього по 19 років! Вони повертаються ще й психологічно хворими. Від них пішли дружини, іноді друзі, вони не потрібні суспільству і державі, нікому, окрім матерів. Я спеціально вступила на психолога до нашого педуніверситету, щоб навчитися професійно допомогти їм повернутися до нормального життя. Навчаюся заочно, щомісяця 700 гривень плачу за контракт.

Живу з відчуттям, що маю щось іще зробити, аби допомогти постраждалим від війни, але не знаю як. Зараз мій Антон живе в Києві, працює там тренером. Я дуже переживала, щоб його не забрали в АТО, хоча він поривався. Доводила йому, що це не та війна, за яку мають віддавати життя і здоров’я молоді хлопці. Це війна політиків і грошей. І це терзало моє сумління, почуття як матері і як українки рвалися навпіл.

  “Про добровольчий шпиталь дізналася з Фейсбуку”

– Якось у Фейсбуці побачила оголошення про набір добровольців до ПДМШ, але тоді запрошували тільки лікарів. Невдовзі, це було в липні, їм знадобилися і 

медсестри. Я відправила заявку. Потім два тижні оформлялися документи. Про своє рішення піти в ротацію медичного шпиталю нікому не говорила до останнього.  Чоловік помер 9 років тому. Синам, маю ще

16-річного Ігоря , зізналася, коли вже отримала

запрошення. Вони не відпускали, навіть плакали. Та я мусила їхати, це був мій добровільний і свідомий вибір. Про це говорила тільки з

отцем Дмитрієм Волошиним, він підтримував.

Перший добровольчий медичний шпиталь – недержавний проект. На волонтерських засадах залучає цивільних медиків до надання допомоги в зоні АТО. Тож квитки на потяг до Рубіжного, кошти на проживання, а я мала одну тисячу гривень, медичний одяг – це все свої витрати. Перед від’їздом повідомила свого директора Юрія Гріненка, він відпустив. На роботі оформили як службове відрядження “для виконання медичних послуг у складі ПМДШ”. Коли повернулася, видали 3,5 тисячі гривень зарплати.

“Минали Щастя – страшне”

– У Рубіжному зустрілася з іншими учасниками ротації, загалом нас було 10 осіб, це найбільше за весь період. Жінок четверо. З медсестер я і Іра з Володимира-Волинського. Решта – лікарі, вони з різних міст: Львів, Ужгород, Бердичів, Дрогобич, Київ, Рівне, Миколаїв, Кропивницький. З них двоє їхали вдруге, один – вчетверте.

Дорогою дізналися, куди їдемо. Було страшно. Я війну сприймала через поранених у госпіталі, сімейну драму, але там бачила інше. Розбомблені і в суцільних руїнах стоять цілі міста і селища. Минали Щастя – страшне. Коли це бачиш наживо, зовсім інакше сприйняття, ніж із телевізора. Місцеві звикли, я – ні. Їхала з цілою купою запитань, повернулася так само без відповіді. Чому? Навіщо моїй країні ця жахлива і невиправдана нічим війна?

Доки їхали до райлікарні Станиці Луганської, минули сім блокпостів. Вразили кілометрові черги. Люди стоять на переходах по п’ять-шість годин. Звідси їдуть в Луганськ, щоб побачитися з дітьми, які виїхали туди жити. Звідти їдуть сюди по пенсію від країни, яку вони зрадили. Потім місцеві розповідали, що на початку, коли тут порядкували ватажки так званої ЛНР, був розгул насильства, грабежів і безчинств. Люди вісім місяців жили без світла і води, працювали без зарплати.  Тоді багато місцевих роз’їхалося, хто куди.

“На цій місії тримаються місцеві лікарні”

– Персонал лікарні тоді також розбігся. Багато перейшло на бік “ополченців”, хтось виїхав у Росію. На всю лікарню лишилос

я два хірурги, два педіатри, ще кілька спеціалістів. І хоча населення в Станиці теж поменшало, але люди дуже хворі – там справжня ката

строфа. Лікарня тримається на цій місії добровольців.

В нашу ротацію лікувалося дві літні жінки – мали запущену коросту. Багато пацієнтів з гепатитами, іншими інфекціями, сказом: покинуті коти і собаки здичавіли і кидаються на людей. Рятували одну жінку, в якої після укусу кота вигнила нога до кістки.

Для першої допомоги до нас доставляли і поранених з передової, потім відправляли їх у госпіталі. Тяжкохворих цивільних також у Лисичанськ чи Сєверодонецьк, іноді до фахівців навіть у Луганськ. На місці не було умов і обладнання для глибокої меддопомоги. Водночас  одну вагітну наші лікарі оперували на місці, вона втратила 1,5 літра крові і до обласної лікарні не доїхала б. А так вони врятували їй життя. Медикаментів, навіть сироватки від сказу, не бракувало. Більшість забезпечують волонтери.

“Ми в неділю ходили в церкву”

– У лікарні нас дуже тепло зустріла на

чмед   Світлана Іванівна Забудкова. Колектив – насторожено. Поселили прямо в лікарні, у двох палатах. Там стояли ліжка з пружинним матрацом, старезними ковдрами і затхлими простирадлами. На першій планерці куратор нашої групи досить толерантно, але переконливо пояснив, що ми приїхали за власним бажанням, за свій рахунок, аби допомагати їм лікувати людей. І ми як люди потребуємо нормальних побутових умов для відпочинку після тяжкої роботи. Повернулися в палати, а там – все прибрано, нова(!) постіль, навіть занавіски на вікнах у дівчачій кімнаті. Була гаряча вода з бойлера, окрема кухонька, де ми готували їжу. За продуктами ходили чоловіки. Нас просили по одинці не виходити, не звертати з дороги, бо можна потрапити ще й на “розтяжку”.

У 2014 році лікарня потрапила під обстріл, медики самотужки її частково відремонтували, але повсюдно на стінах лишилися ямки від осколків. До цього я не змогла звикнути. При нас не було обстрілів, але з вікон лікарні Луганськ – як на долоні. Вночі звідти видно було вогняні сліди мінометів. Вдень – машини місії ОБСЄ. Тільки вони поїхали, починався обстріл. У Станиці Луганській є невеличка церква Св. Миколая, там правили службу. Ми туди ходили по неділях, молилися.

“Про політику з місцевими не говорили”

– У нашій ротації ніхто не цурався “чужої” роботи. Працювали в змінах по 12 годин. Один раз вночі зникла електрика на 40 хвилин – лікарі в реанімації при ліхтарику ставили крапельниці. Місцеві десь на третій день ніби відтанули, коли побачили, як ми стараємося. Ми хоч і медсестри, та запросто могли винести “утку” чи прибрати в перев’язочній замість санітарки. Потім вони дуже дякували, бо для них це вперше така підміна була.

Про політику і настрої майже не говорили. Не було часу, а ще боялися порушити ту довіру. Один раз зайшла мова про початок війни, я не втрималася, запитала, чому ж вони пішли на той “референдум”. Кажуть, ми розуміємо, що самі винні, бо думали, що все буде так, як у Криму: без крові і швидко. Але їхнє сприйняття реальності інше. Нас про щось питали так: а як У ВАС на Україні?

Коли наша

служба закінчувалася, то подякувати прийшов увесь колектив. Подарували календарі і магнітики, а для нас, медсестер, місцеві навіть окремий подарунок підготували – чашку і мисочку.  Це дуже розчулило. Один наш пацієнт, йому років вісімдесят,  написав дівчатам по віршу.

Мені досі важко повернутися звідти. Морально. Я ще там. Для мене самої цей досвід – теж якась травма. Ми з Ірою домовлялися з’їздити ще раз у ротацію. Та дома сини на колінах просили більше не їхати. Між ними доти не було таких сильних братерських стосунків. Мій в’їзд на них сильно вплинув. Старший весь час опікувався молодшим, вони зблизилися, і ставлення до мене теж змінилося. Кажуть, пишаються мною, але туди вже 

не відпустять. А я ще не вирішила…

Валентина БАТРАК

ФОТО з мережі  ФБ

Переяславський ЦПТО вперше за роки незалежності отримав суттєву підтримку для модернізації

Коли нинішньої осені освітян Київщини для урочистого відзначення їхнього професійного свята зібрали в ошатному залі столичного театру ім. Франка, директора Переяслав-Хмельницького ЦПТО (Київська область) Миколу Лопату (57 років) попросили сісти в перших рядах.

– Я тоді одразу ж подумав, – сказав він, – що слід очікувати якогось сюрпризу. І був приємно вражений, коли голова Київської облдержадміністрації Олександр Горган вручив на сцені подарунковий сертифікат для нашого закладу на електронне місце для викладача.

Нещодавно у розмові з нашим кореспондентом Микола Петрович поділився, що то був не поодинокий вияв уваги влади до їхнього центру.

– Той подарунок до Дня вчителя став для вас несподіванкою?

– Так. Але хочу сказати, що за всі роки незалежності країни до нашого центру профтехосвіти з боку влади не було стільки уваги, як нинішньої осені. Перш за все тут завдячую керівникові департаменту освіти КОДА Вірі Роговій. Вона бувала у нас, знає наші проблеми. І спершу, ще до того вчительського свята, від облдержадміністрації ми отримали нові меблі для навчального кабінету: 15 парт, 30 стільців, робоче місце викладача. Загалом на 30 тис. грн. Ми саме створюємо нові лабораторії для підготовки електромонтерів, робимо капітальні ремонти, то ці меблі були дуже доречні. А те електронне місце викладача, що нам вже подарували на святі, коштує 80 тис. грн., і включає новітній проектор, комп’ютер, велику електронну дошку та деяке інше оснащення. Встановили його в кабінеті математики. Наш математик Раїса Кучеренко фахівець високого рівня, має немало різних відзнак, тож вирішили таким чином заохотити її.

А от вже зовсім недавно теж від КОДА отримали ще одне електронне місце для викладача, але вже разом з цілим комп’ютерним класом. Його і 11 нових комп’ютерів вже встановили у кабінеті інформатики (фото на 1 стор.). Бо до цього там користувалися доволі таки старою технікою. Тепер ще очікуємо і нові меблі для цього класу. За нашими підрахунками, на всі ці меблі, устаткування з обласного бюджету було витрачено до 300 тис. грн., а, можливо, й більше. Ще не всі рахунки ми тримали.

– Ще не так давно складалося враження, що в країні не знають, що робити з профтехосвітою. Її передавали на місцеві бюджети, ви навіть їздили на протести і таке інше.

– Ми вдячні і міській владі, і депутатам, що вони нас тоді підтримали. Зараз очікуємо прийняття нового закону про професійну освіту. Є інформація, що його можуть прийняти вже у кінці листопаду. Але ж Верховна Рада керується своїми пріоритетами, то про строки напевно нічого сказати не можна. Зараз фінансуємося з двох джерел: в основному з обласного бюджету, з державного нам йде субвенція на середню освіту. До речі, таке становище, думаю, сприятливе для міського бюджету, оскільки ми отримуємо кошти з поза меж міста, а значну частину податків сплачуємо на місці. І, відповідно, чим потужнішим буде наш навчальний заклад, тим вагоміші будуть і ці податки. Інколи запитують, а чи не переведуть нас знову на фінансування з міського бюджету? Ні. Зараз вже підготували документи для переведення нашого закладу з державної до обласної комунальної власності.

– Щось вже відомо про положення нового закону?

– Наскільки знаю, він передбачатиме суттєве реформування нашої галузі. Цілком можливо, що це буде по типу інших державних структур, де створено більш потужні центри і їх відділення в районах. Існує план створення у нас центру аграрного напрямку. Якщо це й справді станеться, для становлення цього центру може бути виділено суттєве державне фінансування. Проте, як то кажуть, загадувати наперед не слід, бо за увесь час, скільки працюю, планів було дуже багато, а реальну допомогу на модернізацію стали отримувати лише зараз.

Цієї осені в університеті Драгоманова освітяни Київщини зустрічалися з Президентом Петром Порошенком. Я чітко почув від нього, що професійна освіта є одним з важливих пріоритетів у країні.

Повна версія інтервю (як фінансуватиметься ЦПТО, скільки зараз тут навчається учнів та які вони мають шанси для працевлаштування, чи можна купити в училищі молоко та інші питання) у “ВП” від 14 листопада ц. р.

Молоді науковці України зібралися на конференцію в Переяславі

9-10 листопада в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди, за ініціативи Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету, втретє відбулась науково-практична конференція молодих учених, аспірантів та студентів «Основні напрями розвитку наукових досліджень молодих учених». (більше…)

Кубок університету з «Брейн Ринг» знайшов нових господарів

9 листопада, в рамках ІІІ науково-практичної конференції молодих учених, аспірантів та студентів, в РК «Адреналін» відбувся традиційний інтелектуально-розважальний захід – чемпіонат Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету з «Брейн Ринг». Вечір був багатий на цікаві та змістовні запитання, неймовірні емоції та неочікувані сюрпризи. (більше…)