Архив Грудень 14th, 2017

Переяславу бути!

На своїй сторінці в Фейсбуці Віталій Коцур повідомив, що сьогодні Київська обласна рада підтримала громаду міста і зробила ще один крок до відновлення історичної назви Переяслав! Рішення прийнято – наступний крок Верховна Рада України.

В.Н.

Киянка тримає в страху цілий район: б’є дітей та нападає на дорослих (ФОТО)

Катерина Гейнч розмістила фото жінки

В Оболонському районі Києва жінка нападає на дітей і дорослих.

Про це повідомила в Facebook мешканка району Катерина Гейнч, передає “Народна Правда”.

“У районі станцій метро “Мінська” і “Героїв Дніпра” ходить “хвора жінка”, і робить несподівані напади на дітей і дорослих”, — написала користувач соцмережі. (більше…)

Переяславщина вшанувала учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

Подяки ліквідаторам вручали Андрій Пряхін та Любов Онопрієнко

Сьогодні у Переяславі, як і по всій країні відбулись вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка сталась 26 квітня 1986 року. А через сім місяців, 14 грудня газета «Правда» повідомила, що державна комісія прийняла в експлуатацію укриття четвертого енергоблоку ЧАЕС. Ліквідатори, які працювали в Чорнобилі вирішили саме цього дня зустрічатись, аби разом святкувати перемогу над «мирним» атомом. Офіційно в Україні цю дати визнали лише після Указу Президента України Віктора Ющенка в листопаді 2006 року.

Сьогодні, о 10 годині ранку в залі засідань районної ради відбулись заходи по вшануванню ліквідаторів, які проживають в Переяслав-Хмельницькому районі. Згідно з даними РДА у 1999 році в районі проживало 858 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Цього року їх залишилось трохи більше половини – 452. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто завершив своє земне життя. Голова РДА Андрій Пряхін звертаючись до присутніх зазначив, що події Чорнобиля ніколи не зітруться в пам’яті поколінь, а катастрофа назавжди залишиться спільним болем. Щиро подякував всім, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.  Побажав усім присутнім миру, здоров’я та

Подяки міської ради вручив перший заступник міського голови Григорій Карнаух

довгих років життя. Вручив подяки районної влади та грошові винагороди дев’ятьом ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Квартет «Первоцвіт» Горбанівського будинку культури подарував ліквідаторам кілька пісень.

Один із ліквідаторів Віталій Синенко розповів нашому кореспонденту:

– Я на час аварії працював на Чорнобильській атомній станції. Мав заступати на чергування якраз в ніч після аварії. Вранці іще нічого не знав про аварію. Збирались із сусідом поїхати порибалити, але нас не пустила міліція. Що сталось нічого не казали. Повернувся додому, а жінка каже на станції аварія зірвався енергоблок. Я сміючись відказую, як він міг зірватись коли там більше 90 різних систем захисту. Але вирішив залізти на дах будинку та подивитись що там діється. Те, що я побачив мене вразило! Даху над четвертим блоком не було і звідти виривалось красиве голубо-сизе полумя…

Найбільша вдячність – воякам строкової служби, які майже без індивідуальних засобів захисту провели очищення території від радіоактивних уламків та шахтарям із Донецька та Луганська. Саме вони швидко і якісно зробили тунель під аварійним енергоблоком та “закачали” у нього для охолодження азот. Я разом із бригадою робітників працював на відновленні та запуску в дію енергоблоків які були зупинені під час аварії.

Музичне вітання від школярів

О 12 годині у актовій залі ЗОШ№7 зібрались ліквідатори, які проживають у Переяславі. Грамоти грошові винагороди вручив 13 учасникам ліквідації аварії перший заступник міського голови Григорій Карнаух. Начальник управління міського соціального захисту Микола Гуща у своєму виступі повідомив, що додатково за поданням міської організації «Союз Чорнобиль» грошові винагороди в сумі 500 гривень буде виплачено іще сімнадцятьом ліквідаторам. Він розповів, що у місті проживає 876 ліквідаторів із них 369 першої категорії, 432 – другої і 75 третьої.

Учні загальноосвітньої школи підготували для ліквідаторів невеличкий концерт.

Восьмидесятилітній Віктор Ніконов ліквідатор 3 категорії розповів кореспонденту «Вісника»:

– На початок аварії я працював водієм на авто підприємстві, кермував Камазом. Мені довелось перевозити людей та їх речі, яких висиляли із 30 кілометрової зони. Але першим рейсом я доставив до Переяслава на плодоконсервний завод консервовану продукцію зі складу, який був розміщений майже поруч із атомною станцією. Наскільки мені відомо на нашому заводі наклеїли нові етикетки, і розіслали цю продукцію по всьому Радянському Союзу.  

В.Н.

Поліція Київщини розшукує зниклого з місця ДТП водія. Травмована молода жінка

12 грудня, о 21.40,  в м. Ірпінь, на вулиці Степанівській,  невідомий  водій керуючи автомобілем «Hyundai»  на нерегульованому пішохідному переході скоїв  наїзд на 26-річну місцеву жительку.

Керманич не зупиняючись зник з місця ДТП. Особа керманича та номер транспортного засобу встановлюються.

Внаслідок наїзду молоду жінку із струсом головного мозку доставлено до центральної районної лікарні.

Звертаємося до можливих свідків дорожньо-транспортної пригоди: якщо вам щось відомо про обставини автопригоди зателефонуйте за номером: 102.

 

УПДКиївськоїобласті

 

 

 

 

 

 

 

 

Ювілейні медалі вручили і двом переяславцям

Медаль отримує Михайло Дола

Близько трьох сотень представників обласних регіонів 8 грудня урочисто відзначили 20-річчя офіційної реєстрації Київської обласної федерації футболу та завершення цьогорічного сезону. Урочистості відбулися у Залі чемпіонів НСК «Олімпійський» столиці.
Присутніх привітали голова федерації футболу Київщини, народний депутат Ярослав Москаленко, голова Київської облдержадміністрації Олександр Горган, віце-президент Федерації футболу України Вадим Костюченко. Вони вручили сотню ювілейних медалей КОФФ найбільшим популяризаторам народної гри в області, а також іменні та спеціальні призи — футболістам, тренерам і командам, ветеранам.
Пам’ятні медалі обласної федерації отримали і двоє наших земляків: тренер ФК «Переяславщина», який цьогоріч виступав у вищій лізі, Михайло Дола та тренер Переяслав-Хмельницької ДЮСШ В’ячеслав Заболотній.
Очільник обласної федерації підкреслив, що 2017 рік був дуже насиченим. Зокрема, проведено шість офіційних турнірів, один – дволіговий, три кубкові. У вищій лізі Київщини брали участь 15 команд, у першій – 11. Натомість кубок області зібрав 27 аматорських команд. Було проведено 380 офіційних матчів аматорських і ветеранських команд обласного рангу, на яких задіяно 26 арбітрів, 60 асистентів та 28 спостерігачів.
Найкращими гравцем і наставником 2017 року на Київщині стали представники чемпіона-2017 «Авангарда» із Бзова – Петро Кондратюк і Сергій Карпенко відповідно.
Також були відзначені футболсти у різних номінаціях. Зокрема, приз за третє місце у змаганні бомбардирів отримав Роман Дорогань (ФК «Бориспіль-Фаворит»), добре відомий на Переяславщині, позаяк виступає у нашому районному чемпіонаті за ФК «Дем’янці».
Інф. «ВП»

Мій батько започаткував династію трьох поколінь педагогів

Олексій та Галина Битики після весілля. Серпень 1956 року

Вирішила звернутись до редакції газети «Вісник Переяславщини» з проханням опублікувати мої спогади про батька, Битика Олексія Свиридовича, який пішов із життя 18 березня 20 років тому. А також хочу вклонитись моїй мамі, Битик Галині Луківні (дівоче прізвище Мисевра), яка ще й досі трудиться у домашньому господарстві у свої 83 роки, на зло усім хворобам.
Звідки з’явилась така ідея? Моя донька Світлана, яка нині мешкає в Португалії, знайшла фото свого діда на сайті Малокаратульської ЗОШ, в розділі «Історія школи». У 1960-х роках мій батько працював завучем та вчителем біології у Малокаратульській 8-річній школі. У телефонній розмові з донькою ми почали згадувати все про нашого тата-дідуся, і я вирішила поділитись з читачами газети історією маленької людини з великим серцем.
Мій тато народився 27 квітня 1931 року у селі Хоцьки, дивом вижив у роки Голодомору. Ще з дитинства пізнав тяжку селянську працю, особливо у період Другої світової війни, коли німецькі фашисти використовували працю підлітків. Його посвідчення учасника війни зберігається у нашому сімейному архіві. Після закінчення середньої школи та служби у армії якийсь час працював на комсомольській роботі. Але завжди мріяв бути вчителем і став ним, навіть ще не закінчивши Черкаський педагогічний інститут (отримав диплом учителя-біолога в 1960 році).
Після одруження, у серпні 1956 року, почав будувати власне житло із скромної вчительської зарплати. На роботу в Малу Каратуль добирався велосипедом.
Потім йому запропонували роботу у новозбудованій серед поля міській середній школі №5. І він, як вчитель біології, організував озеленення території школи. Влітку, під час відпустки, поливав молоді саджанці та квіти на клумбах. Таким чином мій батько і його учні залишили про себе живу згадку – ряди тополь та кленів.
Тато мав офіцерське звання, бо під час армійської служби закінчив річні курси командного складу (у 1975 році йому присвоїли звання капітана). Тож у школі №5 працював ще й вчителем військової підготовки. На цій же посаді із 1979 року працював у школі №2. Протягом 20 років був незмінним керівником секції вчителів військової підготовки міста та району. До своєї роботи завжди ставився добросовісно, працював інколи без вихідних і відпустки. Влітку його завжди призначали керівником оздоровчих таборів для школярів, а також керівником військових таборів для хлопців-старшокласників міста і району. Багато хто з його учнів після закінчення школи вступив до військових училищ, а нині навчає військовій справі молоде покоління захисників України. Батько був відмінним оратором, міг без підготовки годинами виступати із промовами. Завжди обстоював принцип навчання молоді на власному прикладі.
Я завжди згадую його повчальні слова: «Пам’ятайте діти, Україна багата своїми природніми ресурсами, родючими землями, працелюбним народом. І якби на нашій землі за всю її історію не було стільки воєн, і якби ми у свій час не годували увесь світ, то у нас би і кози у золоті ходили».
А моя мама Галина Луківна – корінна жителька Підварок, народилась 21 листопада 1934 року. Вона – дитина війни, пережила жахіття війни в дитинстві, тяжку працю в молодості. Успішно закінчивши міську середню школу №2, вступала в Уманський педагогічний інститут, але не пройшла за конкурсом. Всю свою трудову діяльність була службовцем – від касира, контролера і до завідувачки міської ощадної каси №3029/025 (приміщення нинішнього Ощадбанку на вул. Шевченка). Мама заочно закінчила Львівський фінансовий технікум. Протягом багатьох років її ощадкаса була найкращою у місті, а її фотокартка висіла на дошці пошани у центральній ощадкасі.
Мої батьки завжди добросовісно ставились до громадських доручень, були головами профспілкових коміттів, а мама – ще і депутатом міської ради. І, як і більшість людей того часу, ставили державну роботу вище своїх власних інтересів.
А ще у нашій родині династія педагогів і організаторів. Цей факт підмітила моя онука Ярослава, яка навчається в Українському Культурно-освітньому центрі «Дивосвіт» у Португалії, коли однокласники обрали її старостою 5 класу. «Тепер я староста у четвертому поколінні. Мій прадід Олексій був вчителем, мій дідусь Петро і бабуся Люся – вчителі, а також мої тато і мама – вчителі».
Трудові зусилля моїх батьків, ветеранів праці із сорокарічним стажем, гідно оцінила держава. Але найвища нагорода – це вдячність, повага і пам’ять людей.
Я пишаюся своїми батьками і безмежно вдячна за все, що вони зробили для мене, моєї сім’ї та людей Переяслава.

Людмила Адаменко, колишній вчитель
англійської мови ЗОШ І-ІІІ ступеню №4

Досить і доволі. Чи є між ними відмінність?

Відмінність між цими прислівниками не значеннєва, а стилістична. Досить — слово нейтральне, вживане в усіх стилях. Доволі має книжний відтінок і використовується рідше. Але обидва прислівники є літературними. Таке пояснення дає доктор філологічних наук Олександр Пономарів.
Досить (доволі) – стільки, скільки треба; багато; хватає, вистачає. На золото Касандра не жадібна, і з неї досить однієї обручки (Леся Українка). Усього в їх доволі: і хліба, і грошей, і скотини (Олекса Стороженко).
Для урізноманітнення мовлення й уточнення думки рекомендують прислівник достатньо замінити на досить, доволі чи удосталь.
Нам уже передали досить (а не «достатньо») яблук. Одного дня досить (а не «достатньо»), щоб впоратися з цим.

Джентльмени

Після смерті дружини Вадим Степанович сумував півроку й довів себе до стану старого дідуся. А потім одумався, що ж – життя триває. Не можна впадати у відчай. Він покинув курити, лише у великі свята дозволяв собі невеличку чарочку наливки, відмовився від багатьох страв, які додавали його тілу калорій. Та ще й почав бігати щоранку. Через півроку став не лише здоровішим, а навіть відчув себе на десяток років молодшим! Кожного ранку, прийшовши на службу, по кілька хвилин вистоював перед дзеркалом. Повертаючись на різні боки, розглядав свою струнку фігуру, а потім звертався до колег:
– У цьому костюмі одружував сина, а було мені тоді… Неважливо, скільки було! Зараз немає пивного животика, обличчя рум’яне, коліна та спину не ломить, перестали мучити депресії, а головне знаєте що?
Хотів було сказати ще щось, але, обвівши поглядом жінок, густо почервонів, бо зрозумів, що говорить багато зайвого. Підійшов до друга Андрія, хитро усміхнувшись, щось шепнув тому на вухо. Той округлив очі й здивовано перепитав:
– Та невже? Оце так результат! Може, й мені почати бігати?
Жіночки переглядалися, мало що розуміючи із чоловічого діалогу. Вже коли обідали, Ольга Сергіївна висловила припущення:
– Мабуть, оновилося у нашого Вадима ще й чоловіче здоров’я!
Кинута фраза відразу підняла рейтинг Вадима Степановича серед жіноцтва. Його почали розглядати як потенційного кавалера. З того дня ніхто більш із колежанок не натякав на його поважний вік, ніхто не запитував про пенсію, яка вже була на «носі». Чолов’яга тішився думкою, що кожна із трьох самотніх молодичок спить і бачить своїм чоловіком саме його. До всіх панночок ставився уважно та люб’язно, по черзі проводив додому та ходив на вечері й сніданки. Даринка зітхала:
– Я думала, що про джентльменів пишуть лише у романах, а він ось, поряд!
Жанна кинула із сумом:
– Такі, як ми, йому не пара! Він шукатиме жінку витончену, з гарною фігурою…
Ольга Сергіївна хитала головою:
– Такого чоловіка випускати із колективу не можна! Якщо він зміг так змінитися, то зможемо й ми! Із завтрашнього дня бігаємо разом із ним, їмо лише вівсянку, обідаємо супчиком, а кожної п’ятниці – розвантажувальні дні! Із зарплатні йдемо до перукарні, а потім по магазинах оновляти гардероб.
Андрій зі сміхом спостерігав за перевтіленням трьох колежанок. Якось перечепився й забив ногу через ваги, які вони принесли на службу й старанно маскували.
– Світ перевернувся, носяться із цією старою кичкою, мов із розбитим яйцем, а справжніх чоловіків упритул не бачать! – це він так про себе натякнув.
Панянки аж роти повідкривали від такого зухвальства, а Степанович спересердя кинув у друга коробкою скрепок, але не поцілив.
– Думаєте, що він мені тоді шепотів на вухо? – продовжив Андрій. – Що спить без снодійного. А ви що подумали? Ото вже – голодній кумі хліб на умі.
Минув місяць. Вадим Степанович пішов на пенсію, бо краще піти джентльменом, ніж сидіти у кутку, мов стара кичка. Андрій зайняв його місце, джентльменом його не називають, але запрошують на каву, пригощають пиріжечками та борщем із термоса. Що поробиш, коли чоловіків справді в місті мало.
Андрій розкошує тепер. Одружуватись він на колегах і не думає, шукає принцесу. Багату, красиву, розумну й молоду. Правда, ось недавно в нічному клубі його назвали «отой дядько». І він це почув. Але надії не втрачає.

Людмила Левченко

Поліцейські Київщині під час перевірки підвального приміщення затримали громадянина з коноплею

Правоохоронці в с. Щасливе, Бориспільського району, затримали 37-річного місцевого мешканця, який у підвальному приміщенні зберігав паперові згортки із сухою речовиною рослинного походження, зовні схожі на наркотичні.  

12 грудня,  дільничні спільно з працівниками слідчого відділу поліції перевіривши підвальне приміщення одного з будинків на вулиці М. Лисенка виявили підозрілого чоловіка, який побачивши правоохоронців помітно занервував.

Під час проведення огляду правоохоронці виявили 6 паперовиих згортків з подрібненою сухою речовиною зеленого кольору, рослинного походження, імовірно коноплею. Чоловік пояснив, що вилучена речовина  – конопля і зберігав він її для власного вживання, без мети збуту.

На місце події для проведення подальшої перевірки викликано місцеву слідчо-оперативну групу.

Вилучена речовина направлена на експертизу, вирішується питання про відкриття кримінального провадження за ознаками ч. 1 ст. 309 «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» КК України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк до трьох років.

#УПДКиївськоїобласті #поліція #безпечнаКиївщина

 

 

 

 

 

 

 

 

Перемогли у двох дисциплінах

У столичному легкоатлетичному манежі на Березняках минулих вихідних відбувся Кубок України з легкої атлетики серед ветеранів. У ньому успішно виступили спортсмени з Переяславщини. Зокрема, Віталій Ткачук, який цьогоріч у червні відзначив власне 70-річчя, у віковій категорії 70-75 років виграв відразу дві медалі: золоту – у стрибках у висоту та срібну – в бігу на 60 м. Ще одне перше місце, серед спортсменів 60-65 років в бігу на 60 м з бар’єрами, виборов Юрій Фролов.
Анатолій Дима на біговій дистанції 300 м завоював третє місце у віковій категорії 55-60 років. У цьому ж забігу Юрій Фролов став четвертим.

Інф. «ВП»

Чи завдав вам клопоту снігопад?

Віхола з мокрим сні-гом, що захопила пів-України в другій половині неділі, завдала багато шкоди: десь засипала дороги, когось залишила без електрики, у когось пошкодила сад чи виноградник. Які враження від першого сильного снігопаду у наших земляків, поцікавилися журналісти «Вісника».

Наталія Степаненко, 52 роки, с. Дівички:
– Я працюю фельдшером у ФАПі, то на виклики до хворих рано вранці мусив чоловік своєю машиною везти, проте з восьмої ранку дороги вже почистили фермери. А найбільше клопоту було через те, що зникла електрика. У багатьох будинках не було не тільки світла, а й тепла, де сучасні котли. У нас є грубка, то грілися нею. А до пацієнтів довелося їхати з потужним ліхтариком, навіть крапельницю так ставила. Відновили електропостачання в селі у понеділок десь на другу годину дня, а на куток Старосілля світло подали аж у вівторок.
Володимир Кучеренко, 63 роки, місто:
– Навіть не думав, що не такий уже й великий снігопад призведе до такого колапсу. У неділю, 10 грудня, під вечір пішов мокрий сніг. Родиною пораділи, що ось і до нас прийшла справжня зима. Близько 19 години зникло світло. Я спочатку подумав, що за годину все відновиться, але включили аж у понеділок о 15 годині. Поки не було світла, пробував додзвонитись до диспетчера за телефоном 5-17-20, але то виявилось нереально. Цей номер був постійно зайнятий. У понеділок після обіду уже збирався їхати до сина додому, аби хоч позаряджати мобільні телефони, як дали світло. Цікаво, що всі молоденькі деревця в саду витримали той снігопад, а от дроти постачання електроенергії – ні.
Валентина Баштова, 54 роки, с. Лецьки:
– Невдовзі після того, як минулої неділі ввечері розпочався сильний снігопад, у нас по селу пропало світло. Наступного дня приїхали ремонтники та почали відновлювати. То на деяких вулицях воно знову з’явилося вже тоді, на інших – через день, а там, де наша водонапірна башта, мабуть, немає і зараз. Бо у нас ще тоді разом із світлом як пропала вода, то і досі, оце на кінець середи, немає, хоча світло вже є. Вулицю прочистили швидко, а іншої шкоди від того снігу у нас не було, і дерев він не поламав.
Анатолій Білий, 72 роки, с. Велика Каратуль:
– У неділю через великий сніг близько 20.00 у нашому селі пропало світло. Через кілька годин воно з’явилося, а вночі знову щезло. На щастя, близько 14.00 електролінія моєї вулиці була вже полагоджена, тож холодильник не встиг розмерзнутися і з продуктів нічого не зіпсувалося. А ось односельчанам, які живуть на кутку Царівщина, пощастило менше. Там ще й сьогодні, оце від ранку четверга, немає світла. А ще через сніг у декількох садках великокаратульців поламалися гілки фруктових дерев. Мої ж дерева також були обліплені важким снігом, але вистояли. А ще на усіх околицях села були великі снігові перемети, то водіям був клопіт.
Костянтин Омельяненко, 44 роки, місто:
– Я працюю водієм пасажирського транспорту на маршруті Переяслав–Київ. Того дня, коли випав сніг, зробив дві ходки. Було дуже важко працювати. Особливо на ділянці траси від Переяслава до Борисполя, яка була вкрита заледенілим снігом. Їхав, як по пральній дошці, автобус трясло. У деяких маршрутках від цього навіть випадали магнітофони, пошкодився вай-фай. Через аварії дороги в деяких місцях були перекриті. Я бачив автомобілі, які злетіли в кювет, пошкоджений транспорт після лобового зіткнення в Бориспільському районі, автобус, який штовхали пасажири, бо він не міг рушити з місця після зупинки. Мій автобус теж розвернуло серед дороги, але все обійшлося.
Людмила Левченко, 47 років, місто:
– Живу у приватному будинку у Підварках, то трохи почистила сніг ще у неділю. Потім завела будильник на п’яту ранку. Прокинулась, ледве відчинила двері і до шести відкидала сніг. Було неважко, навіть зарядилася енергією. Але не помітила, щоб хтось із сусідів теж так рано працював. На щастя, маршрутний автобус був, тож на роботу у міську раду дісталася вчасно. І почалося… Дзвінки один за одним: чого немає світла? А чому не чистять біля двору? У вас там, у мерії, і тепло, і гарно, а у нас тут таке!.. Було враження, що цей снігопад немало людей сприйняло просто як привід поглумитися чи принизити нас. Дивувало, що в них не було бажання хоча б трохи зрозуміти ситуацію: це не чиєсь недопрацювання, а стихійне лихо. Воно зачепило пів-України, і в нас – не найгірше становище! Це при тому, що в самій мерії електрика з’явилася близько 11 години в понеділок, тож доти працювали без комп’ютерів.

Навіть із суми відшкодування взяли податок

Колись на недільному базарі в мене вкрали гаманець. Було гидке відчуття, картала себе за неуважність, хоча не могла й збагнути, коли і як це сталося. Потім з’ясувалося, що орудувала група заїжджих «щипачів». Моє сумління трохи вгамувалося – не одна я така!
Тижнів зо два не працював домашній стаціонарний телефон. Не вперше, але на цей раз вдалося зафіксувати цей факт у диспетчера колл-центру. Коли отримала рахунок за послуги, побачила, що місячну абонплату зменшили. Сума мізерна, трохи більше 5 гривень, але ж досягнута справедливість. Та коли взялася вивчати додатки до рахунку, стало неприємно. Так само, як ото колись на базарі.
Я погано розуміюся в бухгалтерії. Проте на просту логіку не скаржуся і все ж не втямлю такої «схеми»! У мене легальна зарплата, і з неї утримані вже всі податки. З того, що отримала на руки, плачу послуги. Проте суму відшкодування, ті самі п’ять гривень з абонплати, іще раз оподаткували! Така норма державної фіскальної служби. Там вважають, що таким чином я отримала «дохід»!
… «Щипачі» на базарі раз пройшлися, і слід їх прохолонув. А з ДФС України мені ще жити ого-го скільки. І буде так само гидко, коли вони кожного разу з моєї маленької кишеньки «тиритимуть». І цього разу аж ніяк не тішить, що я така не одна.

Валентина БАТРАК

Містяни домоглися покарання для водія вантажівки, який пошкодив газон

Водій авто пошкодив газон

Водій автомобіля DAF 400, маючи намір розвантажитися, зупинився біля одного із магазинів на вулиці Бежівка в Борисполі. Транспортний засіб, заїхавши на газон, загруз.

Оскільки 11 грудня, коли трапилася подія, були несприятливі погодні умови, водій доклав чимало зусиль, аби виїхати, внаслідок цього пошкодив газон та завдав матеріальні збитки власнику земельної ділянки. (більше…)

Роботи переяславських учнів увійшли до унікальної “Книги добра”

У книгу ввійшла історія Ярослава Раковського “Нова квітка”

9 грудня у “Мистецькому арсеналі” (м.Київ) відбулася презентація “Книги Добра”. Це міжнародний соціальний проект, який об’єднав тисячі дітей і  дорослих з метою пошуку унікальних історій про добро в усіх його проявах. “Книгу добра” буде передано до бібліотек 50 країн світу. Насамперед – до Національної бібліотеки Ватикану, бібліотеки Конгресу США, до Королівської книгозбірні Великої Британії та до бібліотеки в єгипетській Олександрії. (більше…)

Помічники Святого Миколая збирають іграшки для дітей з особливими потребами

Будь-яка дитина любить отримувати подарунки. І День Святого Миколая – це прекрасний привід порадувати дітлахів.

У Переяслав-Хмельницькому будинку художньої творчості дітей, юнацтва та молоді стартувала благодійна акція «Добра справа». Кожен охочий може принести іграшки або інші цікаві речі, які будуть передані діткам стаціонарного відділення комплексної реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та дітей групи ризику, що розташоване на вулиці Можайська, 11.

Спільними зусиллями ми зможемо подарувати віру в казку кожній дитині!

Команда «ВООМ» здобула перше місце на обласному конкурсі КВК “Обери майбутнє”

Гумор і креативність принесли команді “ВООМ” золоті нагороди

12 грудня в Центрі творчості міста Ірпінь відбулася фінальна гра щорічного обласного профорієнтаційного змагально-мотиваційного заходу серед учнівської молоді «Обери майбутнє». Змагалися шість команд, серед яких і переможець однієї з півфінальних ігор – команда «ВООМ» Переяслав-Хмельницької ЗОШ №5.

До складу журі увійшли представники Київського обласного центру зайнятості, департаменту освіти і науки КОДА, місцеві роботодавці. (більше…)

У НЦК “Зустріч” триває виставка-звіт спілки майстрів “Мистецтво Життя”

Відвідувачі виставки охоче роздивляються роботи спілчан

У Переяслав-Хмельницькому народному центрі культури  “Зустріч” триває виставка спілки майстрів Переяславщини “Мистецтво Життя”. Це своєрідний творчий звіт спілчан за два роки діяльності. В експозиції представленні арт-об’єкти, створені  ними під час культурно-мистецьких акцій, а також вишиті картини та живописні полотна різних майстрів.

– “Мистецтво Життя” – це спілка людей, які займаються різними видами мистецтва. Але нас об’єднує  не лише творчість, а й громадська діяльність, – зазначила голова спілки Алла Літкова. –  Протягом двох років ми проводили різні культурно-мистецькі акції, задіяли в них велику кількість людей. І на виставці передусім хотіли показати результати цих проектів, щоб усі побачили, чим саме ми займаємося.   (більше…)

У Переяславі-Хмельницькому встановили лавку із зображенням церкви Покрови, яку зруйнували комуністи

Олександр Чубай оформив лавку технікою випалювання на дереві

У Переяславі-Хмельницькому біля міської п’ятиповерхівки на вулиці Покровська, 47 встановили нову дерев’яну лавку, оформлену технікою випалювання. На її спинці зображена кам’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці та вказані деякі відомості про неї. А на сидінні – листя і грона калини.

З історичних джерел відомо, що церкву Покрови збудували в 1704-1709 роках на кошти переяславського полковника Івана Мировича. (більше…)

У Переяславі на Миколая гулятиме вся Київщина, а ялинку запалять у середу

У попередні роки у Переяславі-Хмельницькому (Київська область) на центральній площі головну ялинку міста, яка є символом новорічно-різдвяних свят, традиційно відкривали 25 грудня. Як повідомила Вікторія Гуріна (44 роки), начальник відділу культури міської ради, цього року її урочисте відкриття планувалося на 19 грудня, коли відзначається день святого Миколая. Проте, оскільки цього ж дня у музеї просто неба з 13 до 16 год. заплановано проведення свята Миколая всієї Київської області, участь у якому візьме і голова КОДА Олександр Горган, відкриття міської ялинки перенесено. Воно відбудеться 20 грудня о 16 год.

 

Завтра почнуть встановлювати головну ялинку

.

Період новорічно-різдвяних свят наближається, а отже на Переяславщині (Київська область) починаються відповідні приготування до нього. Як повідомив нам сьогодні, 14 грудня, начальник цеху “Благоустрій” Переяслав-Хмельницького (Київська область) ВУКГ Олександр Легкодух (56 років), як і впродовж багатьох попередніх років, головна ялинка міста цього року буде збірна. Її змонтують на металевому каркасі заввишки 12 метрів.

Минулої середи працівники цього підрозділу з лісу біля села Помоклі вже привезли понад півтори сотні хвойних деревець різного розміру. Буде проведено певну підготовчу роботу. А встановлювати ялинку на центральній площі розпочнуть у п’ятницю.

Не відправляйте хворих дітей у садочки та школи!

Швидка допомога

Як повідомила заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Лариса Кузьменчук, на стаціонарному лікуванні перебуває 242 хворих. У пологовому відділенні – три жінки і одне немовля. У реанімаційному відділенні – жодного пацієнта.

Останнім часом дитяче відділення працює з перевантаженням. Багато дітей потрапило туди із ГРЗ, пневмоніями, бронхітами та ангінами. Медики звертаються до населення з проханням уникати місць великих скупчень людей. Особливо радять батькам у разі поганого самопочуття їхніх дітей не відправляти їх до садочків чи шкіл, навіть попри те, що вони виступають у головних ролях на новорічних святкуваннях.

Записала Олена МАТВІЄНКО

На Київщині через нестабільну погоду страждають “сердечники”

Швидка допомога

За останні три дні на службу “103” надійшло 65 екстрених, 2 невідкладні і 1 безпідставний виклик, повідомляє заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької станції екстреної медичної допомоги Володимир Чирка. До переяславців медики виїжджали 49 разів, до жителів району – 19.

У вівторок, 12 грудня, бригаду екстреної допомоги викликали до магазину “Любимий”, що у місті біля податкової інспекції. Там після другої ночі чоловік побив свою дружину. Цю 41-річну жінку було доставлено до неврологічного відділення із закритою черепно-мозковою травмою та струсом головного мозку.

(більше…)

Де зігрітися бездомному взимку

Початок зими вже приніс на Переяславщину (Київська область) доволі нестабільну погоду. У зв’язку з цим оперативний штаб Переяслав-Хмельницької міської ради звернувся  до жителів міста.

          У разі виявлення осіб без певного місця проживання, які потребують обігріву і тимчасового притулку, просимо звертатися до:

  1. Центру соціального захисту пенсіонерів та інвалідів:

– з 8 до 17 год. (впродовж робочого дня) вул. Сковороди, 11, тел. 5-14-32;
– з 17 до 8 год. щоденно та у вихідні дні вул. Шевченка, 2, тел. 5-36-60

  1. Районного відділу державноїслужби надзвичайних ситуацій:
    – цілодобово, вул. Сковороди, 70, тел.5-15-61
    За вищевказаними адресами таким особам буде надано першу допомогу.

Телефони для довідок: 5-18-11, 5-37-64.

Галина Репа: “Інколи люди замовляють пам’ятники для самих себе ще при житті”

Галина та Володимир Репи

Коли наші рідні йдуть із життя, ми намагаємося зробити все можливе, аби якнайкраще вшанувати пам’ять про них. Найчастіше свої почуття від тяжкої втрати висловлюємо на пам’ятнику, який прийнято встановлювати на могилі.

Широкий спектр послуг з гідного оформлення місць поховань вже понад 15 років надають жителі Переяслава (Київщина) Володимир (60 років) та Галина (56 років) Репи . А ще це подружжя неодноразово за власні кошти виготовляло і встановлювало дошки для увічнення пам’яті відомих наших земляків чи знаменної події. Ось і нещодавно ці меценати внесли певну суму коштів на виготовлення  козацького хресту та меморіальної дошки на честь героїв Небесної Сотні та інших патріотів, які віддали своє життя за Україну. Їх наприкінці листопада ц.р. було встановлено на території Воскресінської церкви.

“105 днів у променях смерті” (більше…)

На Київщині у “Гарбузику” продають товари зі значними знижками

Юрій Анікієв та Жанна Бижко – у магазині “Гарбузик”

Восьмого грудня минуло рівно три роки, як у Переяславі на вулиці Б. Хмельницького, 32 відкрився продовольчий магазин “Гарбузик”. Три дні (8-10 грудня) з нагоди іменин товар тут відпускали із 15-відсотковою знижкою, а усіх дітлахів, які заходили до крамниці, пригощали цукерками і дарували їм повітряні кульки.

– Загалом покупців у нас не бракує і в інші дні. А завдяки оголошенню у “Віснику”, до нас спеціально приїжджають скуповуватися ще й жителі сіл району. Вони так і кажуть: “Про ваш “Гарбузик” із низькими цінами на продукти харчування ми дізналися із районки”, – сказав власник крамниці Юрій Анікієв, 37 років.

(більше…)