Архив Січень 18th, 2018

Депутати ще подумають, що робити з «колгоспними» лісами

Хто захистить лісосмуги від знищення?

Це питання кілька років час від часу зринає в сесійній залі, адже досі є велика проблема насамперед з охороною, збереженням та відновленням цих насаджень. Почасти й через те, що її вирішення частково виходить за межі компетенції місцевих органів влади. (більше…)

Боулінг прийшов і до Переяслава. Рекомендуємо

Змагатися можна одночасно на двох доріжках

Важко уявити нині когось, хто б не знав, що таке боулінг. Принаймні, по телевізору бачив. І разом з тим кожен скаже, що боулінг – це атрибут великого міста або розкрученого курорту. А ось і ні. Віднедавна така забава з’явилась і в нашому місті. І коли до редакції надійшло запрошення від власника розважального комплексу «Калейдоскоп» Анатолія Сідала (62 роки) випробувати себе у вибиванні кеглів, ми погодилися з радістю.
Уже через десять хвилин спускаємося з господарем у підвальне приміщення комплексу (він розташований в районі автовокзалу).
– Ще коли в 2007 році затівав будівництво цієї споруди, запроектував, що в підвалі буде боулінг-клуб, – розповідає Анатолій. – Тож недарма тут немає ні колон, ні тим більше підпірної стінки. Але з будівництвом не все вдалося, як задумувалося: якщо кафе нагорі працює уже кілька років, то обладнання для боулінгу остаточно змонтували лише нещодавно і перших відвідувачів тут прийняли ось 5 січня. І вже спостерігаємо значний інтерес до цього нового для Переяслава виду дозвілля. У нас тут уже навіть одна компанія друзів день народження відсвяткувала – трохи сиділа за столиками, а трохи змагалася на доріжках.
У залі й справді досить людно, тут кілька компаній молодих людей. На обох доріжках (так називається поле, по якому котиться куля) точаться баталії, участь в яких беруть як чоловіки, так і жінки. Підходимо.
Євген Аврамич, 24 роки, який саме збирається виконувати кидок, говорить:
– Про боулінг дізналися з оголошення біля «Еклеру». Сьогодні склали в університеті державний екзамен і вирішили відсвяткувати саме тут. Чесно кажучи, у боулінг ніколи не грав, хіба що віртуально на телефоні. Але в принципі уже щось виходить. З друзями на трьох зробили такий собі турнір. Однієї години нам замало, будемо замовляти ще, сильно затягує. І взагалі це дуже класний вид відпочинку. Ми раді, що такий нарешті з’явився і в Переяславі.
А захоплює гра видимою простотою: що там, здавалося б складного – бери та кидай. Анатолій Сідало розповідає деякі нюанси гри. Довжина доріжки – 24 м (повна версія), в зоні розбігу можна перебувати лише одягнувши на взуття бахіли. Кулю (вони вагою від 4 до 8 кг) кожен підбирає для себе індивідуально. Показує, як правильно вставляти пальці в отвори на ній, розташовані ніби на вершинах рівнобедреного трикутника, а потім, як виконувати кидок, щоб збити якомога більше із 10 виставлених трикутником у спеціальній ніші кеглів. Заспокоює, що не потрібно заморочуватися підрахунком очків: це робить автоматизована система, відразу виводячи результат кидка на монітор.
Звичайно ж, ми спробували нову для себе справу і з’ясувалось, що кинути влучно кулю – це простота лише уявна. Тож «страйк» (10 кеглів з першої спроби) нікому з нас збити не вдалося, а ось «спер» (10 кеглів з двох кидків) одного разу був.
Найоптимальніше число гравців на одній доріжці, зазначає Анатолій, – четверо: і не втомлюєшся, і не потрібно довго очікувати, коли знову настане твоя черга. А максимальна кількість – восьмеро.
Тож якщо хочете забезпечити собі піднесений настрій, поспілкуватися в оригінальній обстановці з друзями, потренувати м’язи та врешті – позмагатися у точності і силі руки, завітайте в «Калейдоскоп». Рекомендуємо.

Боулінг-клуб «Калейдоскоп» (вул. Небесної Сотні, 8) працює з 11 години до 1-ї ночі. Вартість однієї години гри – 200 грн (до 17 години), 280 грн (після 17 години, а також у вихідні та святкові дні).

Валерій Шкребтієнко, Віталій Усик (фото)

 

Польща стає все популярнішою для українських заробітчан

Тарас Матвієнко: «Для заробітчан, які економлять на всьому, європейськість країни мало помітна»

У вітчизняних і закордонних ЗМІ з’являється немало повідомлень про велику міграцію з України. До країн Заходу на навчання виїжджає зазвичай найбільш перспективна молодь, на заробітки чи постійне проживання – кваліфіковані спеціалісти різних галузей. Останнім часом серед країн Євросоюзу особливо популярним напрямком стала Польща. За даними різних джерел, там вже перебуває понад 1,5 млн. українців. Колишній переяславець Тарас Матвієнко (26 років) мешкає близько чотирьох років у Варшаві. Дещо про життя там розповів кореспонденту «Вісника». (більше…)

У Світанку жінка забрала додому безпритульних цуценят. Одне виявилось хворим на сказ

У четвер, 11 січня, в залі засідань районної ради на засіданні надзвичайної протиепізоотичної комісії затвердили заходи проти поширення захворювання тварин на сказ. Цю небезпечну хворобу виявили у собаки в селі Світанок. Введено карантинні обмеження терміном на два місяці. Мисливські угіддя, які знаходяться поруч із селом, оголошені неблагополучними. Заборонили проведення промислового і ліцензійного відстрілу диких тварин, їх вилов і вивіз. Усі жителі села зобов’язані дотримуватись діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України.
– У перших числах нового року жителька села Світанок Ніна Глоба знайшла виводок нічийних цуценят – розповів начальник районного відділу Держпродспоживслужби в Київській області Олексій Роман, 55 років, – Вдома в неї є 23 коти й 4 собаки, отож забрала і цих собачат додому. Всі її “вихованці” були щеплені раніше, тож і до нових “мешканців” вона викликала ветеринара. Через кілька днів одне із цуценят, яке було щеплене, загинуло. Ніна Михайлівна привезла тіло мертвої тварини до ветлікаря на дослідження, тут і було виявлено сказ.
Наша служба відразу направила жінку в районну лікарню на обстеження. Аби запобігти розповсюдженню хвороби, наші працівники проводять у Світанку імунізацію тварин проти сказу. Проте не всі жителі погоджуються вакцинувати домашніх улюбленців, бо потрібно платити гроші. Вакцина надається безкоштовно, але господар має заплатити шість гривень за шприц, вату та спирт. Сільська влада повинна невідкладно організувати відстріл бродячих тварин, ліквідувати стихійні смітники, де можуть скупчуватись безпритульні тварини.
Жителям міста й району рекомендую уважно поспостерігати за своїми тваринами. На початковій стадії сказу (1-2 доби) у них змінюється поведінка, з’являється тривога, занепокоєність, лякливість. З часом це переходить у збудження, агресію, бажання кусати все, що трапляється на шляху, ковтати неїстівні предмети. Через 4-5 діб з’являються паралічі, хитка хода, слинотеча, звисають вуха та хвіст, голос стає хрипким або беззвучним. Тварина вмирає не пізніше сьомої доби від появи клінічних ознак захворювання. Сказ може протікати в так званій «тихій» формі, коли стадія збудження відсутня, а хвороба стає помітною лише при появі паралічів. При виявленні цих ознак потрібно відразу звернутись до нас за адресою місто Переяслав-Хмельницький вул. Ярмаркова, 51 або зателефонувати за номерами: 5-66-42, 5-46-41, 5-16-27.
Якщо вас покусала тварина, потрібно терміново (оскільки вірус проникає в організм впродовж 15 хвилин) промити рану або місце, куди потрапила її слина, великою кількістю проточної води та натерти шкіру господарським милом до утворення густої піни. Треба невідкладно звернутись у медичний заклад та повністю пройти призначений курс щеплень в передбачений строк. Суворо дотримуватись режиму, призначеного лікарем. Вживання будь-яких спиртних напоїв в період вакцинації категорично заборонене.

Записав Володимир Набок

Банка з медом

Банка з медом впала на підлогу й розбилася на дрібні осколки.
– Ой! – тільки й встигла сказати Таня.
Три літри липового меду лежали на підлозі з керамічної плитки. І що тепер робити? Вона сіла на табуретку й кілька хвилин тупо дивилась на шкоду, яку сама ж і заподіяла. Оце якби хтось таке зробив, Таня назвала б його «калікою», «безруким», або ще «руки із с… ростуть». А оскільки вдома нікого не було, і ніхто їй не заважав накласти з банки меду в спеціальну вазочку, то кого звинувачувати, кому дорікати? І, зрештою, це все треба прибрати, бо незабаром із роботи прийде чоловік, а за ним – донька. А до кухні зайти не можна.
Взяла совок, віник. Але як? Це ж мед, а не сміття. Він же липне до всього. Півгодини пішло на прибирання, зрештою все було закінчено. Вона одягнулась, взяла пакет із сміттям і пішла надвір. Біля сміттєвого контейнера зустріла Петька. «От цього тільки й бракувало, – подумала. – Зараз почнеться: «Що несеш? Чи немає там скла?» Петько, як він сам казав, на смітті «підіймає мільйони». Хоча які там мільйони? Шастає щодня по контейнерах, копирсається в них, неначе бомж. І вигляд у нього бомжатський – брудна куртка, незрозумілого кольору шапка, штани в плямах.
– Танюхо, привіт, із празниками минулими і тими, що будуть. У кульку нічого нема для мене? – запитав і взяв її поклажу до рук.
– О, щось тут дзвенить, ану, – вже намірився заглянути.
Таня не встигла слова сказати, як Петько засунув руку в пакет і відскочив, як ошпарений. З пальця текла кров уперемішку з медом.
– Ай, Танько, ну що ж ти наробила! Що це там у тебе, хай йому чорт! – лаявся Петько, витираючи руку якимось шматком газети. – Що ж тепер… – і впав навзнак.
Таня остовпіла. Картина була не для людей зі слабкими нервами. Розірваний пакет, з якого витікає мед, і чоловік лежить поруч з порізаною рукою.
– Петю, чого ти? Ану вставай, – нахилилася над чоловіком.
Той лежав нерухомо з відкритими очима. «О, Боже, він помер», – перелякалась Таня. В голові промайнула думка про те, що нинішні чоловіки – народ досить кволий – нерідко після п’ятдесяти вмирають несподівано і раптово. Петько не був святим: і горілочку любив, і курив як паровоз. Може, оце його смерть прийшла? І в дворі, як назло, нема нікого, жодної сусідки на лавочках біля під’їзду. Що робити? Таня не знала ніяких способів першої допомоги. Щось крутилось у голові про штучне дихання, але як його робити? Викликати «швидку допомогу» – телефон вдома. Як вона Петька залишить? Ага! Подруга Віра колись жартувала, що не знає ніяких способів першої допомоги, окрім, як долонею по пиці. З усього маху ляснула Петька по лівій щоці, тоді по правій.
– О-о-о, – застогнав чоловік і відкрив очі.
– Петю, ти живий? Слава Богу! – мало не на весь двір закричала Таня. – Вставай, що з тобою трапилось?
– Я змалечку крові боюсь, ото як побачив, так і зомлів. А ти думала, що вже ласти склеїв? Ще рано, – усміхнувся Петько.
Таня дістала з кишені носовик, перев’язала поранений палець.
– Як ти мене налякав, хай би був здоровий, – сказала, обняла Петька й розцілувала в обидві щоки.
– Ти вже біля контейнерів з мужиками обнімаєшся. Ні стида, ні совісті, коли ти вже вспокоїшся? – чоловік Олексій зустрів її на порозі квартири.
– Ти не уявляєш, що трапилось, – почала було Таня.
– Уявляю, дуже уявляю. Ти – безстидниця. Якою в молодості була, такою й залишилась. Голова сива, а в ній – маки цвітуть…
Тридцять років Таня живе з чоловіком, і весь цей час він її ревнує. Подружки кажуть – любить.

Софія Рудницька

Чи купались ви на Водохреща?

Сьогодні, 19 січня, усі православні відзначають одне з головних християнських свят, яким закінчуються різдвяні святки, – Водохреща. Невід’ємною частиною святкування Хрещення Господнього є купання у хрещенській воді.
Другий рік поспіль це обрядове дійство організовано в місті на Дніпрі, поблизу готельно-ресторанного комплексу «Любокрай». Церемонія освячення води просто неба на берегах водоймищ проводиться і в інших місцях Переяслава, і багатьох селах нашого району. Чи кожен має бажання зануритися в освячену ополонку, поцікавилися у земляків журналісти «Вісника».

Олександр Глоба, 24 роки, місто:
– Минулого року, я вперше занурився у водохресну купіль. Купався в Альті біля кузні. У воду поліз за компанію із своєю дівчиною. Вона також вперше побувала в ополонці. Відчуття були від страху перед холодною водою до шаленого захвату та гордості, що я це зробив. Як буде на ці свята, не знаю. Ми з Наташею іще про це не говорили. Якщо вона забажає, то де ж я дінуся?
Олександр Тур, 62 роки, сільський голова с. Гайшин:
– Традицію купатися на Водохреще я започаткував у селі десять років тому. Спочатку було десять людей, потім з кожним роком все більше й більше. Цього разу очікуємо, що купатимуться 60-70 осіб. Це не тільки мешканці села, багато гостей приїжджають автомобілями. А ще ж стільки глядачів збереться! Сам я теж занурююся на Водохреще. Крижаної води не боюся, загартований з дитинства. Після купання буде каша й чай для всіх охочих. Людям це свято дуже подобається.
Алла Приходько, 52 роки, місто:
– Вперше в хрещенську воду я занурилася у 2010 році. Тоді працювала журналістом у «Віснику». Колега Валя Батрак поїхала на лісове озеро робити репортаж про святкування Водохреща. Повернулася звідти в піднесеному настрої й сказала, що треба поїхати й скупатись, бо там усі це роблять. І ми вчотирьох поїхали. Це було незабутнє враження: і страх, і захоплення, і відчуття, що ти літаєш. З тих пір кожного року (за винятком одного, тоді я не була в Переяславі), купаюсь на Хрещення. І сьогодні теж збираюся. Зустрінусь із друзями, побачу знайомих і… полечу.
Тамара Андросенко, 46 років, с. Стовп’яги:
– Я кожного Водохреща збираюся купатися, та ще жодного разу не наважилася. Від однієї думки: «Як це, зайти в крижану воду?!» моє тіло здригається і судомить від уявного холоду. А ось мій чоловік купається не лише на Хрещення, а й звичного зимового дня. Так він загартовує свій організм, а я його називаю моржем. За останні 15 років де тільки мій Олександр не приймав йорданську купіль: і в Конче-Заспі, і в київському гідропарку, і в парку «Феофанія» та інших місцях, де проходять водохрещенські святкування. Ну а цього Водохреща він вирішив купатися на Дніпрі поблизу «Любокраю». Увійти за ним в освячену крижану воду збираюся і я, і моя донька Алла.
Віктор Куйбіда, 58 років, місто (телефоном):
– Зараз я у Буковелі. Тут є два озера. Спуск до кожного обладнаний з чотирьох боків. Батюшки освячують воду вранці, а купаються всі охочі в ньому весь день. Ми нашою компанією позанурюємося десь о 15-й, уже після лижних спусків. Це вже не вперше на Водохреща опиняюсь тут. Для мене крижана вода – не проблема. Моржуванням зайнявся ще у 1989-му. Потім і колег своїх з університету до цього заохотив – прямо біля мостика, що веде до вишу, в Трубежі купалися. Тож у мене щодо зимового купання – стаж значний.
Степан Карпець (42 роки), настоятель Іллінської церкви с. Циблі:
– Священиком у цьому селі я з 2009-го, і щороку на Хрещення Господнє на Дніпрі робимо хрещенську купіль для всіх охочих. Перші два роки особисто з сином приїжджав, занурювався у крижану воду, але не з усіма людьми, а раніше або ж пізніше. Бадьорість після цього надзвичайна. В останні роки особисто не купаюся, але бачу, що традиція стає все популярнішою. До неї долучається багато молоді – як хлопців, так і дівчат. Минулого року циблівчан та гостей нашого свята, які купалися, було близько півсотні.
Місце для купання у нас гарне, безпечне. Глибина – більше метра. Після служби в церкві вийдемо туди хресним ходом о десятій ранку. Вже на місці буде проведено водосвятний молебень. До організації свята долучається наша сільська рада, активні жителі села.

Артисти з Переяславщини колядували киянам

Любов Макаренко з «Червоною калиною» до Кондратюка приїхала з короваєм

У новорічно-різдвяних масових святкуваннях, що відбувалися у Києві в різних місцях, традиційно активну участь взяли і артисти з Переяславщини.
Найбільше аматорських колективів із різних регіонів країни з’їхалося на фестиваль колядок, який провели в Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові. На пропозицію районного відділу культури прийняти запрошення організаторів і долучитися до цього дійства відгукнулися три наші колективи: фольклорні ансамблі «Помокляночка», «Яблунька» (с. Пологи-Яненки) та народний колектив «Червона калина» з Пристрім.
–Їхати туди треба було за свій рахунок, то ми домовилися разом з «Яблунькою» і замовили спільно один автобус – так кожному колективу значно дешевше обійшлася поїздка. Оплатити її трохи допомогли благодійники. Та головне, що цього разу ми ближче познайомилися з артистами з «Яблуньки» і навіть уже домовилися десь спеціально разом виступити, – розповідає керівник «Червоної калини» Любов Макаренко (68 років). – У Пирогові, як на мене, музей не такий гарний та доглянутий, як у нас. Проте в кожній музейній хаті нас радо зустрічали господині, пригощали. Ми співали і на площі, і по садибах ходили колядувати – ніде не повторилися з піснею. Маємо в репертуарі десять колядок. Це і дуже відомі, і давнішні рідкісні, в тому числі й на церковний манер – «Варвара», «Горличка».
А перед тим ми виступали на концертній сцені в програмі новорічного дійства на Контрактовій площі. Організатори того свята нас уже знають, забезпечили транспортом – із дому автобус забрав і потім відвіз. Ми для того концерту підготували аж 30 пісень, які всі прорепетирували на всяк випадок, щоб було з чого вибрати, залежно від того, як реагуватиме публіка. А нас там так радо приймали, і просили співати «на біс» ще і ще, що ми виконали аж 45 пісень! Може, ви й бачили по телевізору, тоді поспівали ми ще і в програмі «Караоке на Майдані» в Кондратюка. Там звучали колядки та щедрівки.
А вже на другий день Різдва невтомна «Червона калина» поїхала з концертом та гостинцями до воїнів, які проходять реабілітацію в циблівському шпиталі. Там пристрімчани давно знані й бажані гості.
– Я перед тим телефонувала знайомому комбату 72-ої окремої механізованої бригади Михайлу Петровичу Головатому. Наш ансамбль дружить з ними з 2015 року – познайомилися у Білій Церкві, де для них давали концерт. Відтоді завжди його вітаю з різними святами, а це він каже, що лікується якраз у нашому госпіталі. То ми з дівчатами зібрали подаруночки, солодощів накупили, домашнього добренького наготували та й поїхали до них з концертом. Там було ще кілька хлопців з різних частин, один навіть «кіборг» з Чернігівщини – дуже нам зраділи і дякували за підтримку.
Як погода потепліє, то плануємо провести в нашому клубі ще одне свято для учасників АТО: зібрати всіх із району, міських, може, і з госпіталю хто приїде, запросити і афганців – їм таке спілкування потрібне. Цього року наш колектив відзначив 10 років з часу присвоєння нам звання «народного». З такої нагоди ми зробили невеличкий концерт, а перед цим зібралися й своїми силами трохи оновили сільський клуб, бо там і холодно, і не дуже затишно було. Тож дещо підфарбували, занавіски купили, прикрасили сцену. Та більше переймаємося ми про те, щоб на зустріч із нашими захисниками прийшло якомога більше публіки, щоб вони відчули і побачили: їхній героїзм люди цінують і поважають.

Валентина БАТРАК

Повідомлення про скликання чергової сорок сьомої сесії Переяслав-Хмельницької міської ради VІІ скликання

Відповідно до розпорядження міського голови Костіна Т.В. від 4 січня 2018 року №2/7-09 чергова сорок сьома сесія міської ради сьомого скликання відбудеться 25 січня 2018 року в залі засідань міської ради.
Початок пленарного засідання — о 10.00.  На розгляд сесії міської ради виносяться питання:
1. Про звіт щодо виконання плану роботи Переяслав-Хмельницької міської ради за ІІ півріччя 2017 року.
2. Про затвердження плану роботи Переяслав-Хмельницької міської ради на I півріччя 2018 року.
3. Про постійну акредитацію журналістів та технічних працівників засобів масової інформації.
4. Про звіт щодо здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності у 2017 році.
5. Про виконання комплексної Програми діяльності міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Переяслав-Хмельницької міської ради «Надія і добро» на 2012-2017 роки у м. Переяславі-Хмельницькому.
6. Про виконання міської програми «Електронне відкрите місто» м. Переяслава-Хмельницького на 2016-2018 роки.
7. Про виконання Програми розвитку пасажирського транспорту та безпеки дорожнього руху в місті Переяславі-Хмельницькому на 2016-2017 роки.
8. Про затвердження Програми розвитку пасажирського транспорту в місті Переяславі-Хмельницькому на 2018-2019 роки.
9. Про виконання Програми підтримки об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у місті Переяславі-Хмельницькому на 2015-2017 роки.
10. Про внесення змін до рішення сесії Переяслав-Хмельницької міської ради VIІ скликання від 21.12.2017 р. №13-46-VІI «Про бюджет міста Переяслава-Хмельницького на 2018 рік».
11. Земельні питання.
12. Про продовження договору з ФОП Гутом Віктором Миколайовичем щодо оренди нерухомого майна на новий строк.
13. Про встановлення складових заробітної плати міському голові Костіну Т.В.
14. Про затвердження Меморандуму про співпрацю і партнерство.
15. Про внесення змін до Програми відзначення державних, обласних, міських та професійних свят, ювілейних дат, заохочення за заслуги перед містом Переяславом-Хмельницьким, здійснення представницьких та інших заходів на 2018 рік, затвердженої рішенням від 21.12.2017 №10-46-VII.
16. Інформації, оголошення.

Секретар ради   П.П. Бочарін

Подружжя Салтикових переїхало в село заради лісу

Сімейний дует Салтикових на концерті в РБК

Сімейний дует Віктора та Ольгу Салтикових з Хоцьок глядачі побачили на сцені районного будинку культури в Переяславі два роки тому і відразу їх полюбили. Талановиті голосом, артистизмом, чоловік майстерно грає на кількох інструментах. Тож познайомитися ближче з творчим подружжям журналіст «Вісника» поїхав на запрошення до них додому. Але розмова пішла зовсім про інше: як вільні люди можуть…

Вирости

Подружжя потрапило на Переяславщину випадково – за оголошенням в Інтернеті купили тут сільський будинок. Шукали передусім поближче до Києва, де живуть діти, і щоб поруч був ліс. У Хоцьках він якраз навпроти двору.
– Я народився і виріс у промисловому Нікополі (Дніпропетровська обл.), «дитя асфальту», але відразу закохався в ліс, коли вперше побачив його на батьківщині Ольки, – зауважує Віктор, 50 років. – У неї закохався з першого погляду, вона світилася усмішкою, як лампочка. Сиділи за однією партою в педучилищі. На третьому курсі одружилися, а на четвертому вже народилася донька.
– Мої батьки родом з Нижньогородської області, – розповідає Оля, 49 років. – У Нікополь переїхали, коли мені було два роки. Тоді багато росіян сім’ями емігрували в Україну, де була робота і вищий рівень життя. До родичів ми їздили щороку, оцей столик із розписом «хохломи» – їхній подарунок, возимо за собою скрізь, хоч поміняли багато житла.
У Нікополі Салтикови дуже активно працювали і реалізовувалися саме в творчості. Це був період, коли мали свою команду КВН і починали на одній сцені з Володимиром Зеленським. На гастролі та конкурси їздили по всій країні, закордон, започаткували багато розважальних проектів. Працювали і як агентство з організації святкувань, тож знайомі були з найвідомішими артистами, проте ніколи не мали кар’єрних амбіцій, не переймалися своїм статусом у суспільстві. З однаковим ентузіазмом Віктор працював заступником мера Нікополя, директором філії страхової компанії, продюсером креативної агенції чи двірником у тому ж місті.
Коли діти Салтикових, Катя (31 рік) та Андрій (29 років) поїхали навчатися, а згодом і осіли в Києві, то батьки вирішили, що в Нікополі їх уже нічого не тримає. Хотілося нових емоцій і можливостей. Вони «переросли» своє місто. Продали трикімнатну з євроремонтом квартиру в центрі і поїхали в столицю.
Звільнитися
Спочатку через фірму найму влаштувалися на роботу до маєтку українського мільйонера в Кончі-Заспі. Всі казали їм, що з господарем пощастило. Оля слідкувала за будинком, Віктор управляв господарчими справами, доглядав за садом. На двох мали 1600 доларів зарплати в період, коли долар був по вісім. При тому жили в маєтку і харчувалися безплатно.
– До нас добре ставилися, але через півроку був перший «дзвіночок» – незначне непорозуміння, – згадує минуле чоловік. – Згодом ми зрозуміли, що це хоч і золота, але таки клітка для нас. Вирішили звільнитися. Господар здивувався, коли почув нашу історію і скільки всього вміємо та знаємо, що навіть запропонував співпрацю в його бізнесових проектах. Та я вже знав, що можу жити і працювати тільки незалежно. Проте з тієї історії ми багато взяли корисного, зокрема, й ідеї заробляти гроші.
Маючи певний капітал від продажу квартири в Нікополі і заробітку, вирішили почати свою справу в Києві: виробництво і продаж санітарних та побутових килимків з екоматеріалів. Найпопулярнішими були матраци від пролежнів, наповнені просом. Свій виріб навіть запатентували. Та коли в країні почався стрімкий обвал гривні, криза, їхній бізнес теж «накрився тазом».

Вчитися

Салтикови вирішили їхати в село, на свободу. На залишок грошей купили в Помоклях будинок за п’ять з половиною тисяч доларів, старенькі «Жигулі» і музичну апаратуру – знову захотілося більше займатися творчістю.
– Ми тоді спали на печі, ходили в ліс по гриби, іноді в Києві підряджалися вести корпоративи чи зніматися в якихось телепроектах і тим були неймовірно щасливі. Нам сподобалося жити в селі. За весь час, де жили, у різних місцях збудували три лазні і два басейни. Таке є і тут, у Хоцьках. Маємо дві теплиці, «високі грядки», господарство. В Олі батьки були «рукастими», вона теж все вміє. На баню настільки точно розрахувала потребу вагонки, що не залишилося жодної зайвої планки, – хвалить дружину Віктор.
На Переяславщині це четверте помешкання Салтикових. Після Помокель вони ще жили в Соснові, Вовчкові та в Яготинському районі. Купували стареньку хату, робили в ній капітальний ремонт власними руками, а згодом продавали.
– Перші переїзди були ситуативними. Тож щоразу ми як для себе облаштовували житло, робили з нього «цукерку», думали, що залишимося там надовго, – зауважує Оля. – Тому нові господарі казали, що в будинку класна енергетика. А ми водночас відкрили ще одну життєву принаду: з новими помешканнями, сусідами і знайомими починати нову сторінку своєї історії. На новому місці легше залишатися собою, бути вільним від думки оточення. Ми навчилися відриватися від певних суспільних звичаїв, в яких не бачимо сенсу, а лише штучність і умовність.
Подружжя вірить у те, що доля завжди посилає якісь знаки, підказки. Вони навчилися їх приймати інтуїтивно чи розуміти вже з досвіду, тож мають неймовірну молодечо-азартну насолоду і радість повноти життя. Для них воно – гра, в якій можна прожити кілька «ролей», в якій кожен день дарує нові шанси, можливості й емоції.
– У нас прекрасні діти: Катя керує бізнесом, Андрій, зокрема у творчості перевершив мене, бо сучасніший, має свій бенд-колектив, – ділиться батько. – Дуже втішаємося і пишаємося ними, хоча не можемо сказати, що тільки вони – наше найбільше досягнення в житті, його сенс. Ми ж лише створювали умови для їхнього розвитку, дозволяли вчитися на власних помилках. Знаємо, що в них величезний потенціал, але своє життя вони будують і проживають самі.

Жити

Господарі розповідають, як обживалися на новому місці, вливалися у хоцьківську громаду. Хвалять за дружність і дякують за підтримку колективу художньої самодіяльності будинку культури, директору Наталії Бурі. Щоправда, півтора року Віктор працював музичним керівником хоцьківського колективу безоплатно. Каже, зарплатня в клубі невелика, тому не дуже вже й переймався, просто робив це для задоволення і душевної насолоди. Своїм же приходом Салтикови принесли в ансамбль більше естради, театральності та шоу. Нині він офіційно влаштований музичним керівником РБК. Оля працює керівником танцювального гуртка у школі.
– Танцювати – моя дитяча мрія, – розповідає. – Школяркою я трохи ходила в бальну студію. А потім лише в 38 років, коли з’явилося більше часу і можливостей, реалізувала її сповна: навчалася в Києві у платній професійній студії спортивно-бального танцю. Тепер навчаю діток, ходить майже півшколи, беру всіх, хто хоче.
– Збоку видається, що нам тільки щастило на хороших людей і взагалі у житті, – каже Віктор. – Та в ньому завжди є всього і то – закономірно. Головне ж визначити свої пріоритети. Для нас важливі свобода, самореалізація. А гроші і матеріальні статки ніколи не були на першому місці. Ми згодом усвідомили, що то просто не наше.
У мене недавно помер брат, на два роки старший. Завжди нарікав, що він старий. А ми з Олькою ніколи не відчували свого віку. Навпаки, відколи діти стали самостійними, ми насолоджуємося свободою робити що хочемо, реалізовувати свої дитячі мрії, починати неймовірні проекти, словом – жити!

Мріяти

– Моя мрія – жити класно! – емоційно відповідає Віктор. – Це значить цікаво, вільно, відкрито, чесно. Хотів би виїхати в Канаду. Раніше була така пропозиція, можна б і зараз, але Оля категорично не хоче. Тому вихід один: там, де живемо, створювати якісне середовище. Я планую тут збудувати сам «з нуля» унікальний екобудинок і купити мотодельтоплан. Ще не знаю, яким чином, але уявляю, як це має бути. Тут у лісі для нього вже надивився злітну смугу.
Я в житті не прив’язуюся до конкретних місць. Навіть дітям дав заповіт: не хоронити мене, а спалити в крематорії і розвіяти попіл по вітру. Аби вони не їхали звідкись на батькову могилку, а пам’ятали мене скрізь, де б не були, бо я з ними теж буду поряд. А зараз головне – наш час, бо він не повториться і не повернеться.
Дружина, посміхаючись, з готовністю киває на знак згоди. Вони навіть не всі свої мрії осягнули, бо мають їх ще багато.

Валентина БАТРАК

19 січня – Хрещення Господнє, Богоявлення

19 січня православні християни святкують одне з найбільших (двонадесятих) свят – Хрещення Господнє, яке також називають Богоявленням, Йорданом.
Напередодні свята (надвечір’я Богоявлення) встановлено строгий одноденний піст, а за вечірнім богослужінням звершується водосвяття. Зазвичай у надвечір’я свята освячення води відбувається в храмі, а в саме свято після божественної літургії відбувається хресний хід – Йордан, – під час якого священик з прихожанами виходить освячувати воду до річок, ставків, джерел… Це здійснюється на згадку про хрещення Господнє, коли Він, прийнявши водне хрещення в річці Йордан, освятив всі води і омив своєю Божественною природою людське єство.
Вода, яка освячується, має чудодійну силу і надзвичайно довго зберігається.

Інф. «ВП»

Ніколи не забуду, як купалася на Водохреща вперше

Сьогодні – Хрещення Господнє. Цього величного свята з особливою радістю я чекаю відтоді, коли почала в цей день купатися. Ось і сьогодні про себе прочитаю «Отче наш», перехрещуся і з піднесеним настроєм зайду в йорданську купіль.
Ніколи не забуду, як купалася на Водохреща вперше. Тоді був великий мороз та ще й сильний вітер. Але це мене не зупинило. Пересилюючи страх та, заспокоюючи себе тим, що від пірнання в крижану воду на Водохреща ще ніхто не захворів і тим більше не вмер, я зайшла в ополонку на лісовому озері, яка після кожного пірнальника тут же вкривалася льодяною плівкою. З тих пір минуло вісім років. За цей час мені вдалося долучити до цієї справи немало своїх друзів. Тепер вони щиро мені дякують за те, що переконала їх у тім, що на Водохреща вода просто неба за будь-якої погоди видається теплою, а тіло після такої купелі парує і пече, ніби жалить кропива.
Тож бажаю й читачам «Вісника» покупатися сьогодні в найближчій від вас водоймі і відчути від цього насолоду.
Христос хрещається! В річці Йордані!

Олена МАТВІЄНКО

На Київщині чоловік зазнав обмороження, живучи в землянці

Землянка

Як повідомила заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Лариса Кузьменчук, на стаціонарному лікуванні перебуває 218 хворих. У пологовому відділенні – сім жінок і четверо немовлят. У реанімаційному відділенні продовжують рятувати життя 53-річній мешканці Поліг-Вергунів, у якої гостре порушення мозкового кровообігу. Її стан поліпшується. З подібним діагнозом потрапив туди й 45-річний переяславець. 18-річного хлопця із міста госпіталізували до “реанімації” у стані наркотичного сп’яніння, а 35-річну жінку із Борисівни – з отруєнням чадним газом. Реанімаційна допомога надавалася і двом її донькам (6 і 7 років), які зазнали легшого отруєння. Цих малих пацієнток уже переведено до дитячого відділення.

У четвер, 11 січня, ввечері до хірургічного відділення із переохолодженням тіла, обмороженням обох стоп та пневмонією потрапив 63-річний переяславець, який проживає у землянці в дачному кооперативі міста. Цей горе-пацієнт із подібними недугами лікувався тут і минулої зими: кілька років тому він зазнав ампутації пальців ступні.

(більше…)

На Київщині жінку побив її знайомий

Бійка

За минулий тиждень на службу “103” надійшли 140 екстрених, 3 невідкладні і 5 безпідставних викликів, повідомляє заступник головного лікаря Переяслав-Хмельницької станції ЕМД Володимир Чирка. До переяславців медики виїжджали 104 рази, до жителів сіл району – 44.

У п’ятницю, 12 січня, близько першої години ночі бригаду екстреної допомоги викликали на порятунок 43-річної жінки із Борисівки, яку побив відомий їй чоловік. До травматологічного відділення її доставили із забійною раною голови і кисті.

(більше…)

Богуславський рушник опинився в Книзі рекордів, а переяславський – у Казахстані

Переяславський рушник. Астана. 15 червня 2017 р.

Як повідомляв «Вісник» у червні минулого року, Переяслав-Хмельницька фабрика художніх виробів успішно справилася з унікальним завданням: протягом двох тижнів тут виткали нитками трьох кольорів: білими, червоними та чорними (потрачено їх 20 кг) – рушник з традиційним національним орнаментом завдовжки 30 метрів та завширшки 1,4 метра. Настільки довгого суцільнотканого рушникового полотна в Україні досі не було. Виготовили його для презентації Національного дня України в рамках проведення Міжнародної технологічної виставки «ЕКСПО-2017», що відбувалася протягом літа в столиці Казахстану Астані. Українці дуже подивували всіх рушником рекордних розмірів. Втім, стати офіційним рекордсменом, як це мало статися після повернення його до України, переяславському рушникові не судилося.

Як повідомила «Віснику» Тетяна Свердлюк, помічник віце-президента Торгово-промислової палати України (саме ця організація виступила розпорядником підготовки та участі нашої країни в «ЕКСПО-2017»), після виставки рушник посольством України в Казахстані був переданий до Національного музею цієї країни. Тож зареєструвати його рекордні габарити представники Книги рекордів України втратили будь-яку можливість.

А ось у Богуславі вже у вересні рекорд України «Найдовший тканий рушник»

Під час реєстрації рекорду у Богуславі. 23 вересня 2017 р

зареєстрували. У цьому місті Правобережної Київщини з нагоди 985-ї річниці його заснування протягом 9 місяців ткали рушник довжиною 98,5 метра – цифри мали символізувати вік Богуслава. Працювали над створенням рушника загалом 1,5 тис. людей, долучитися міг кожен охочий, тож в роботі взяли участь навіть іноземці. На ньому зображені всі знакові дати (їх на рушникові 45) майже тисячорічного періоду існування міста.

Рушник 0,35 м завширшки виткано у техніці ручного двостороннього ткацтва на верстаті, якому 70 років. Коли приїхав представник Книги рекордів України заміряти рушник для офіційної фіксації рекорду, трапилося неочікуване: замість очікуваних 98,5 метра довжина рушника насправді виявилася 104 метри 77 см. Тож таким тепер є рушник-рекордсмен в Україні. Зберігається він у музеї народних промислів «Кам’яниця» м. Богуслав. Побачити його там може кожен.

До слова, найдовший рушник, вишитий вручну однією майстринею, має довжину 7,3 метра і ширину 68 сантиметрів. Його вишила мешканка смт Велика Димерка Ніна Федірко. На рушнику – 26 найменувань населених пунктів її рідного Броварського району з візерунками, притаманними кожному селу.

Підготував Валерій Шкребтієнко

Сьогодні — навечіря Богоявлення

.

Завершальним акордом різдвяно-новорічних свят є Голодна кутя, голодний Свят-вечір, надвечір’я Богоявлення або хрещенський святвечір, що відзначається 18 січня.

Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять – постують. А вода, освячена в церкві – «вечірня вода» – вважається святішою, ніж з Водохреща, вона «відганяє на всяке лихо». Така вода не псується, а якщо її заморозити, – на поверхні з’явиться зображення хреста.

Сідають вечеряти сьогодні, коли вже засяє вечірня зоря. А на вечерю подають лише пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, «щоб хліб родився».

Після вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і паліччям б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,
А узвар – іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
А «дідух» – на теплий дух,
Щоб покинути кожух.

За народними повір’ями, у цей день варто засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули й не наврочили.

Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям – щедрувати. Щедрувальники носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку.

У деяких регіонах України хлопці щедрують виключно під вікнами дівчат на порі, якщо ж домівку з незаміжньою дівчиною обминули, це натяк на те, що їй ще зарано дівувати, вона ще мала.

Дуже давніх часів сягає вірування, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови в жодному разі не можна, бо за таке Бог покарати може.

Прикмети на 18 січня:

Якщо під Хрещення сніг впаде – хліба буде багато, гречки, бджоли будуть добре роїтися.

Якщо сніг йде вранці, то вродить рання гречка, сніг опівдні вродить – середня, сніг ввечері – пізня.

Якщо в цей день буде завірюха, те ж саме буде і на масниці; якщо сильні південні вітри – буде літо грізне.

Наслідки негоди: автобус №3 потрапив у ДТП (ВІДЕО)

Автобус №3 потрапив у ДТП

Користувачі соцемереж викладають фотографії автобуса №3, який курусує по Переяславу-Хмельницькому, який сьогодні потрапив у ДТП на вулиці Б.Хмельницького (поблизу магазину “Максимум”).

На фото видно, що автобус зіткнувся з легковиком.

https://www.facebook.com/irynababkina89/videos/1592066760886618/

Дем’янчанам щедрували “Мальви”

маланка

маланка і коза

Увечері 12 січня природа нарешті порадувала нас невеличким лапатим сніжком, а для жителів Дем’янець, що на Київщині, ця зимова казка перенеслася прямо на сцену будинку культури. Театралізоване дійство-вітання подарували землякам напередодні Маланки учасники ансамблю “Мальви” (музичний керівник Микола Губар, Заслужений працівник культури), школярі та колектив аматорів-акторів.

…У селянській хаті ще тихо, діти дрімають на печі, господарі пораються своїми справами, за вікном свистить біла снігова заметіль. Десь здалеку чутно голоси, гамір, і на порозі вже стала ватага дорослих щедрувальників, за ними ще й гурт дітей із “різдвяною зіркою” – “Прийшли щедрувати до вашої хати!”.

Надалі всю програму учасники концерту вибудували саме як невимушену гостину у святковий вечір в українській багатодітній сім’ї. Артисти танцювали, інсценізували номери, дарували віршовані вітання, різні колядки та щедрівки, причому кілька було давнішніх та маловідомих (“Павочка ходить, “Маланочка” та інш.). Популярні “Нова радість стала”, “Добрий вечір тобі, пане господарю” прозвучали по-новому завдяки авторській музичній обробці. Народні інтонації й акценти жіночих голосів, які природно впліталися в злагоджене звучання ансамблю,  створили особливо чарівний настрій різдвяного свята – автентичного  й задушевного.

Кульмінацією вечора стали жартівливі сценки з Маланкою та “водіння Кози” за участю всіх обрядових героїв цього традиційного дійства. До ладу були і яскраві костюми, й інтерактивне спілкування з залом, і винагороди від господарів хати, а затим уже й офіційно від сільського голови Миколи Мамітька. Найбільша вдячність же для артистів – це повний зал глядачів та їхні щирі й палкі аплодисменти. Навіть здалося, що дійства було замало – так швидко, на одному подиху воно відбулося. Святкова гостина закінчилася саме так, аби до неї глядачам хотілося повернутися знову.

Переяслав-Хмельницьке ВУКГ звітується про роботу зі снігоприбирання

Снігоприбирання у Переяславі

Шановні жителі міста. Переяслав-Хмельницьке ВУКГ повідомляє, що о 5.30 год. почався інтенсивний снігопад.
З 5.00 год. чергувало 6 одиниць техніки, яка о 5.45 год. приступила до виконання робіт з снігоприбирання, а саме було розчищено: вул. Б.Хмельницького, проспект Червоноармійців, вул. Героїв Дніпра, вул. Новокиївське шосе, вул. Золотонішське шосе, вул. Ярмаркова, вул. Сковороди, вул. Соборна, вул. Святилівська, вул. Грушевського, вул. Шевченка, вул. Михайла Сікорського, вул. Івана Мазепи, вул. Гімназійна. (більше…)

У Переяславі-Хмельницькому працює пункт обігріву для водіїв

Пункт обігріву

На автодорогах Київщини через ускладнення погодних умов встановили пункти обігріву для водіїв

Про це повідомляє  Головне управління Нацполіції в Київській області.

Пункти обладнанні на автодорозі Київ – Харків (126 км), Київ – Одеса (78 км і 143 км), Київ – Житомир (62 км) та у Переяслав-Хмельницькому на в’їзді з боку Черкас.

Пункт обігріву

“18 січня очікуємо сильний снігопад, тому на території Переяслав-Хмельницького району біля виїзду з міста на контрольно-пропускному пункті облаштований мобільний пункт обігріву, де водії зможуть зігрітися та отримати допомогу. Рятувальники знаходяться в повній готовності до боротьби з наслідками снігопаду і прийдуть на допомогу кожному, хто цього потребуватиме”, — повідомив Переяслав-Хмельницький РС ГУ ДСНС України у Київській області на своїй сторінці у “Фейсбук”.

 

Оголошується конкурс з відбору виконавців робіт по розробленню детальних планів територій

Оголошується конкурс з відбору виконавців робіт по розробленню детальних планів територій з метою розміщення садибної житлової забудови
1. Мета проведення конкурсу:

визначення планувальної організації у відповідності до функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, частини території міста Переяслав-Хмельницького, призначених для комплексної забудови та/або реконструкції.
2. Відомості про території, що визначені для розробки ДПТ:

Зони садибної житлової забудови мікрорайону “Підварки”: – І квартал – обмежений вулицями Петропавлівська, Ватутіна, Ярослава Потапенка, Бажана, Яготинська та Новокиївське шосе; – ІІ квартал – обмежений вулицями Гаяринська, Сергія Лазенка, Якубовського та Новокиївське шосе; – ІІІ квартал – обмежений вулицями Пасічна, Лермонтова, Толстого, Кутутзова; – ІV квартал – обмежений вулицями Петропавлівська, Городищенська, Гаяринська.
3. Умови конкурсу:
3.1. Конкурсна документація подається в запечатаному конверті, на якому, крім поштових реквізитів, робиться відмітка “до конкурсу з відбору виконавців робіт по розробленю детальних планів територій з метою розміщення житлової забудови ” із зазначенням об’єктів та дати проведення конкурсу. У конверті мають міститися підтверджуючі документи з їх описом та окремий запечатаний конверт з конкурсною пропозицією.
3.2. Конкурсна пропозиція претендентів подається в запечатаному конверті і має містити пропозицію про вартість виконання робіт з урахуванням податку на додану вартість, калькуляції витрат, пов’язаних з виконанням робіт.
3.3. Обов’язкові вимоги до проектної документації конкурсу:
1) Детальний план території повинен бути розроблений спільно із проектом землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб у системі координат УСК 2000 ;
2) Детальним планом передбачити: – червоні лінії та лінії регулювання забудови;
– функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;
– уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
– потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
– доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
– черговість та обсяги інженерної підготовки території;
– систему інженерних мереж; – порядок організації транспортного і пішохідного руху;
– порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі.
4. Перелік підтверджуючих документів, які подаються на конкурс з відбору виконавців:
– заява про участь у конкурсі з відбору виконавців послуг оцінки земель за встановленою формою;
– копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, або копія сторінок паспорта для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті (для претендента – фізичної особи – підприємця);
– згода на обробку персональних даних за встановленою формою (для претендента – фізичної особи – підприємця);
– копії установчих документів претендента та довідки про присвоєння йому ідентифікаційного коду згідно з ЄДРПОУ (для претендента – юридичної особи);
– копія(ї) ліцензії(й), кваліфікаційного сертифіката архітектора, що дає право на виконання містобудівної документації;
– копії кваліфікаційних документів землевпорядників претендента, яких буде залучено до проведення інвентаризації земель та виконання проекту землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб;
– приклади робіт по розробленню подібних проектів містобудівної документації.
5. Строк подання конкурсної документації:

до 17 год. 16 березня 2018 року (включно).
6. Поштова адреса, за якою подаються документи:

виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради, вул. Богдана Хмельницького, 27/25, (каб.19), м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, 08400, тел. (04567) 3-76- 08.
7. Інформація про проведення конкурсу:

конкурс з відбору виконавців детальних планів територій відбудеться 23 березня 2018 року о 10.00 год. в актовій залі виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради, вул. Богдана Хмельницького, 27/25, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, 08400, тел. (04567) 3-76-08.

Сайт міської ради

До Ради прийшли чотири нових депутати

Анатолій Дима, Світлана Ястребова, Віталій Білоусько, Наталія Ходан — нові депутати

На позачерговій сесії Переяслав-Хмельницької районної ради (Київська обл) 16 січня, відповідно до рішення районної виборчої комісії, було достроково припинено повноваження депутатів райради, обраних 24 грудня на місцевих виборах до ради Студениківської об’єднаної територіальної громади. Це Анатолій Красуцький і Володимир Саєнок від районної організації Аграрної партії, Сергій Музика від ВО “Свобода”, Марія Лях від політичної партії “Наш край”.

Водночас були визнані повноваження нових депутатів, які пройшли за партійними списками. Від Аграрної партії —Віталій Білоусько (голова ФГ “Святослав” у Єрківцях) та Наталія Ходан (художній керівник БК с. Помоклі), від ВО “Свобода” – Анатолій Дима (приватний підприємець с. Пристроми), від політичної партії “Наш край” — Світлана Ястребова (службовець у військовому містечку “Дівички-1”).

Окремим рішенням сесії новообраних депутатів розподілили для роботи в постійних комісіях райради. Віталія Білоуська обрали секретарем комісії з питань законності, правопорядку, депутатської етики, регламенту та адміністративно-територіального устрою. Наталію Ходан – членом комісії з питань екології, рекреації, використання земель та природних ресурсів. Анатолія Диму – членом комісії з питань охорони здоров’я, материнства, праці та соціального захисту. Світлану Ястребову – секретарем комісії з питань освіти, культури, спорту, національного та духовного відродження, а головою комісії переобрали Петра Губара. Пропозицію Юрія Бобровніка обрати на це місце свого однопартійця Олександра Якубу, члена цієї ж комісії,  депутати в ході голосування не підтримали.

Валентина БАТРАК

 

Київщину закрили для в’їзду фур

з 20-ї години середи починає діяти режим обмеження в’їзду вантажних автомобілів на територію Київської області по міжнародних трасах, а з 00 годин — до Києва.

Про це зазначається на сторінці міністерства внутрішніх справ у Twitter.

«17 січня з 20:00 буде обмежено в’їзд на територію Київської області вантажних транспортних засобів по трасах міжнародного значення», – ідеться в повідомленні.

Також у МВС нагадали, що цієї ночі, з 17 на 18 січня, з 00:00 буде обмежено в’їзд до Києва великовагового та великогабаритного транспорту з усіх напрямків.

Обмеження триватиме на період снігопаду.

Дороги чистять та сильний сніг засипає їх знову

Сьогодні з ранку на вул. Шкільній

Як і обіцяли синоптики, сьогодні, 18 січня, з ранку на Переяславщині (Київська область) знову великий сніг. Сергій Бут (51 рік), керівник міського ВУКГ, повідомив нам, що у Переяславі до цієї стихії готувалися. Напередодні міський голова Тарас Костін провів нараду з керівниками підприємств та установ. Було визначено вулиці, де працюватимуть ті чи інші організації. Зокрема, в мікрорайоні Андруші – “Агрошляхбуд”, в Карані – насосно-перекачувальна станція, на Підварках – “Київприлад” і таке інше.

Від комунальників близько п’ятої ранку на вулиці вийшло найбільше – шість одиниць техніки (три трактори, грейдер, міні-трактор, ЗІЛ з лопатою). За словами керівника, за погодою слідкували ще з ночі. О четвертій годині снігопаду ще не було. Почався він десь о пів на п’яту, а значно посилився вже близько п’ятої години. Як і завжди, розчищення почали з центральної частини міста. Проте найбільшою перешкодою в цій роботі є те, що інтенсивний снігопад не припиняється і вже через невеликий проміжок часу прочищені вулиці знову у снігу.

Також повідомив, що запасів піскосуміші на зиму вистачає, а от палива для роботи техніки зараз доводиться витрачати дуже багато, одна заправка – до 200 літрів.

*        *        *

Як повідомив нам сьогодні з ранку керівник апарату РДА Валерій Перчук (37 років), на сільських дорогах техніка почала працювати з 23.00 17 січня. П’ять снігоочисних машин ШРП №5 працює на ділянці траси “Бориспіль-Дніпро”, три одиниці техніки районного дорожнього управління “Агрошляхбуд” – на дорогах “Переяслав-Поділля” та “Переяслав-станція “Переяславська”. На розчищенні доріг у селах задієно техніку сільгосппідприємств.

– Незважаючи на те, що сніг не припиняється, всі дороги в районі проїзні, – запевнив Валерій Перчук.

Олександр Пасічник (42 роки), директор міського ПП “Авто Пас Лайн”, повідомив нам, що з ранку за графіком відправилися всі маршрутки цього перевізника і на Київ, і на Світанок та Березань.

За повідомленням синоптиків на Переяславщині сьогодні снігопад очікується протягом всього дня, завтра послабшає лише до вечора.